Постанова

від 29.07.2013 по справі 820/5548/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

29 липня 2013 р. № 820/5548/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Севастьяненко К.О.,

при секретарі судового засідання - Романенко Т.С.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Полежаки О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.03.2013 року №0000411720 та від 07.06.2013 року №0004361720, якими збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 68333,50 грн. (48138,00 грн. - за основним платежем та 20195,00 грн. - за штрафними санкціями).

Протокольною ухвалою суду від 29.07.2013 року здійснено заміну первинного відповідача - Державну податкову інспекцію у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на належного - Державну податкову інспекцію у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне. На підставі акту Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 01.03.2013 року № 787/1720/НОМЕР_1 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення: №0000411720 від 18.03.2013 року, за наслідком адміністративного оскарження якого: зменшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість, визначене у вказаному податковому повідомленні-рішенні у розмірі 3873,50 грн. В результаті викладеного, на підставі рішення Державної податкової служби у Харківській області про розгляд скарги позивача відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0004361720 від 07.06.2013 року. Позивач вважає необґрунтованими висновки відповідача, зроблені в акті № 787/1720/НОМЕР_1 перевірки ФОП ОСОБА_3, у зв'язку з чим просив суд скасувати прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства. На думку позивача, формування ФОП ОСОБА_3 податкового кредиту за перевіряємий період підтверджено належним чином складеними первинними документами, які відображають реальність господарських операцій позивача з контрагентами: ТОВ «Костарика-10», ПП «Лама Сервіс», ТОВ «Металург-2010» та ПП «Раіком».

Представник відповідача надав письмові заперечення проти позову, в яких послався на обґрунтованість висновків акту Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 01.03.2013 року № 787/1720/НОМЕР_1 та прийнятих на підставі зазначеного акту податкових повідомлень-рішень. Зазначив, що, позивач, ФОП ОСОБА_3, безпідставно включив до складу податкового кредиту суму 48138,00 грн. по взаємовідносинам з контрагентами позивача: ТОВ «Костарика-10», ПП «Лама Сервіс», ТОВ «Металург-2010» та ПП «Раіком» за перевіряємий період, оскільки з відповідних актів податкових органів про неможливість проведення зустрічної звірки встановлено відсутність реального вчинення господарських операцій за перевіряємий період вказаними контрагентами.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив у задоволенні позовних вимог відмовити. Додатково пояснив, що податкове повідомлення-рішення №0000411720 від 18.03.2013 року є відкликаним в силу закону.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За матеріалами справи судом встановлено, що ОСОБА_3 пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу фізичної особи-підприємця, код НОМЕР_1, місцезнаходження: 61146, АДРЕСА_1, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (1 а.с. 52, 53), перебуває на обліку як платник податків в Державній податковій інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі -ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області) та зареєстрований як платник податку на додану вартість (т. 1 а.с. 54).

Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду не має сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом не доказуються.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (повноваження якої перешли до ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області - т. 2 а.с. 149) було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) з питання взаємовідносин з ТОВ «Костарика-10» (код 37365226) у квітні, липні 2011 р., ПП «Лама Сервіс» (код 3056185) у червні 2011 р., ТОВ «Металург-2010» (код 37365818) у січні, березні, квітні 2012 р., ПП «Раіком» (код 36036555) у квітні, травні, червні 2012 р.

Результати проведеної перевірки оформлені актом № 787/1720/НОМЕР_1 від 01.03.2013 року (т. 1 а.с. 16-34).

Згідно висновків акту перевірки ФОП ОСОБА_3 встановлено порушення: 1) п. 5 ст. 203, 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержаних вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_3 з ТОВ «Костарика-10» у квітні, липні 2011 р. на суму 116956 грн. (у т.ч. ПДВ у розмірі 19493 грн.), з ПП «Лама Сервіс» у червні 2011 р. на суму 2185,88 грн. (у т.ч. ПДВ 3636 грн.), з ТОВ «Металург-2010» у січні, березні, квітні 2012 р. на суму 67498,68 грн. (у т.ч. ПДВ 11250 грн.), з ПП «Раіком» у квітні, травні, червні 2012 р. на суму 82564,49 грн. (у т.ч. ПДВ 13761 грн.); 2) перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення ст. ст. 185, 188, 198 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755- VІ (зі змінами та доповненнями). Дані податкового кредиту, відображені ФОП ОСОБА_3 у деклараціях з податку на додану вартість: за квітень 2011 року - не є дійсними на суму ПДВ 4113 грн., за червень 2011 року - не є дійсними на суму ПДВ 3636 грн.; за липень 2011 року - не є дійсними на суму ПДВ 15379 грн.; за січень 2012 року - не є дійсними на суму ПДВ 3584 грн.; за березень 2012 року - не є дійсними на суму ПДВ 3527 грн.; за квітень 2012 року - не є дійсними на суму ПДВ 10388 грн.; за травень 2012 року - не є дійсними на суму ПДВ 5016 грн.; за червень 2012 року - не є дійсними на суму ПДВ 2495 грн. Встановлено порушення ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755- VІ (зі змінами та доповненнями), що призвело до завищення податкового кредиту на суму ПДВ 48138 грн., у т.ч. у квітні 2011 року - 4113 грн. ПДВ, у червні 2011 року - 3636 грн. ПДВ; липні 2011 року - 15379 грн. ПДВ; у січні 2012 року - 3584 грн. ПДВ; у березні 2012 року - 3527 грн. ПДВ; у квітні 2012 року - 10388 грн. ПДВ; у травні 2012 року - 5016 грн. ПДВ; у червні 2012 року - 2495 грн. ПДВ.

Зазначені висновки відповідачем були зроблені на підставі актів перевірки ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова, Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська, Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС щодо контрагентів позивача: ТОВ «Костарика-10», ПП «Лама Сервіс», ТОВ «Металург-2010» та ПП «Раіком» за відповідні періоди, за висновками яких встановлено неможливість зазначених контрагентів позивача реально здійснювати господарську діяльність за перевіряємий період.

Також, відповідач у акті перевірки № 787/1720/НОМЕР_1 від 01.03.2013 р. зазначив, що угоди, укладені та виконані позивачем протягом перевіряємого періоду з контрагентами: ТОВ «Костарика-10», ПП «Лама Сервіс», ТОВ «Металург-2010» та ПП «Раіком», не спричиняють реального настання правових наслідків, порушують публічний порядок, а тому є нікчемними.

На підставі акту перевірки ФОП ОСОБА_3 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення: №0000411720 від 18.03.2013 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 72207,00 грн., з яких за основним платежем 48138,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 24069,00 грн. (т. 1 а.с. 15).

Не погоджуючись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до Державної податкової служби у Харківській області зі скаргою № 26/03/13-02 від 26.03.2013 р. про перегляд цього рішення (т. 1 а.с. 38-45). За наслідками розгляду Державною податковою службою у Харківській області було прийнято рішення про результати розгляду скарги № 1468/С/10.2-17 від 23.05.2013 року, відповідно до якого скасовано податкове повідомлення-рішення №0000411720 від 18.03.2013 року в частині збільшення грошового зобов'язання (штрафних (фінансових санкцій)) з ПДВ у розмірі 3873,50 грн., в іншій частині вказане рішення залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення (т. 1 а.с. 47-51).

На підставі вказаного рішення Державної податкової служби у Харківській області відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0004361720 від 07.06.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 68333,50 грн., з яких за основним платежем 48138,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 20195,50 грн. (т. 1 а.с. 14).

Таким чином, контролюючий орган зменшив нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення - №0000411720 від 18.03.2013 року.

У відповідності пп. 60.1.3 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі, а у відповідності до п. 60.4 ст. 60 Податкового кодексу України у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 статті 60 ПК України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

Відповідно до пп. 5.1.2 п. 5.1. Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 N 985, надалі - Порядок № 985) податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо орган державної податкової служби зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 5.3. зазначеного Порядку передбачено, що у випадку, визначеному підпунктом 5.1.2 пункту 5.1 цього розділу, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 3.4. Порядку № 985, якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість зменшується, то до платника податків направляється податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання, якому присвоюється номер та вноситься до відповідного реєстру податкових повідомлень-рішень у порядку, передбаченому пунктом 3.3 цього розділу.

Таким чином, керуючись зазначеними нормами чинного законодавства, враховуючи положення пп. 60.1.3 та п. 60.4 Податкового кодексу України, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000411720 від 18.03.2013 року є відкликаним в силу закону, тобто таким, що втратило юридичну силу, а отже, не тягне за собою обов'язку позивача щодо сплати за ним податкового зобов'язання, а отже не порушує прав та охоронюваних законом інтересів ФОП ОСОБА_3 у сфері публічно-правових відносин. Зважаючи на вказані обставини, позовні вимоги ФОП ОСОБА_3 щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0000411720 від 18.03.2013 року є необґрунтованими та в їх задоволенні слід відмовити.

Щодо позовної вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення № №0004361720 від 07.06.2013 року суд зазначає наступне.

Суд, перевіряючи висновки вказаного вище акту перевірки, а відтак і прийняте на їх підставі спірне податкове повідомлення-рішення № №0004361720 від 07.06.2013 року на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, приходить до наступного.

Судом з матеріалів справи та пояснень представника відповідача встановлено, що в ході планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_3 досліджувались взаємовідносини позивача з ТОВ «Костарика-10» (код 37365226) у квітні, липні 2011 р., ПП «Лама Сервіс» (код 3056185) у червні 2011 р., ТОВ «Металург-2010» (код 37365818) у січні, березні, квітні 2012 р., ПП «Раіком» (код 36036555) у квітні, травні, червні 2012 р.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Костарика-10» суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_3 (покупець) та ТОВ «Костарика-10» (постачальник) був укладений договір постачання № 01/04-2011 від 01.04.2011 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити вартість продукції виробничо-технічного призначення (далі - товар) (т. 1 а.с. 232-233). Найменування товару, його кількість, загальна сума кожного постачання та строки поставки визначаються на підставі специфікацій (пункт 1.1 договору). Відповідно до Додаткової угоди до вказаного договору від 02.04.2011 р. сторони доповнили пункт 2 договору № 01/04-2011 від 01.04.2011 року пунктом 2.2.5: «сторони прийшли до згоди - Покупець вивозить товар самостійно» (т. 1 а.с. 234).

Відповідно до специфікацій до вказаного договору вартість товару за квітень 2011 року складає 24679,60 грн. в т.ч. ПДВ 4113,26 грн., за травень 2011 року складає 33780,24 грн. в т. ч. ПДВ 5630,04 грн., за травень 2011 року складає 17952,72 грн. в т. ч. ПДВ 2992,12 грн., за червень 2011 року складає 24848,40 грн. в т. ч. ПДВ 4141,40 грн., за липень 2011 року складає 18102,00 грн. в т. ч. ПДВ 3017,00 грн., за липень 2011 року складає 21632,40 грн. в т. ч. ПДВ 3605,40 грн., за липень 2011 року складає 27693,60 грн., в т.ч. ПДВ 4615,60 грн. (т. 2 а.с.128-129, 130, 131, 132, 133, 134, 135).

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Костарика-10» у перевіряємому періоді передав у власність позивача товар - будівельні інструменти та матеріали, що підтверджується накладними витрат: № 1 від 01.04.2011 року на загальну суму 24679,60 грн., в т.ч. ПДВ 4113,26 грн.; № 252 від 02.05.2011 року на загальну суму 17952,72 грн., в т.ч. ПДВ 2992,12 грн.; № 201 від 02.05.2011 року на загальну суму 33780,24 грн., в т.ч. ПДВ 5630,04 грн.; № 376 від 01.07.2011 року на загальну суму 18102,00 грн., в т.ч. ПДВ 3017,00 грн.; № 377 від 01.07.2011 року на загальну суму 27693,60 грн., в т.ч. ПДВ 4615,60 грн.; № 378 від 04.07.2011 року на загальну суму 24848,40 грн., в т.ч. ПДВ 4141,40 грн., № 379 від 04.07.2011 року на загальну суму 21632,40 грн., в т.ч. ПДВ 3605,40 грн. та податковими накладними: № 1 від 01.04.2011 року на загальну суму 24679,60 грн., в т.ч. ПДВ 4113,26 грн.; № 0205002 від 02.05.2011 року на загальну суму 17952,72 грн., в т.ч. ПДВ 2992,12 грн.; № 0205001 від 02.05.2011 року на загальну суму 33780,24 грн., в т.ч. ПДВ 5630,04 грн.; № 107001 від 01.07.2011 року на загальну суму 18102,00 грн., в т.ч. ПДВ 3017,00 грн.; № 107002 від 01.07.2011 року на загальну суму 27693,60 грн., в т.ч. ПДВ 4615,60 грн.; № 407003 від 04.07.2011 року на загальну суму 24848,40 грн., в т.ч. ПДВ 4141,40 грн., № 407002 від 04.07.2011 року на загальну суму 21632,40 грн., в т.ч. ПДВ 3605,40 грн. (т. 1 а.с. 103-109, а.с. 125-131).

Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності відповідач в ході розгляду справи до суду не надав.

Вартість придбаного товару була сплачена позивачем на підставі виписаних ТОВ «Костарика-10» рахунків-фактур, копії яких долучені до матеріалів справи (т. 2 а.с. 98, 105, 106, 109, 110) шляхом безготівкових розрахунків, а саме шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Костарика-10», про що свідчать долучені до матеріалів справи банківські виписки з рахунку позивача (т. 1 а.с. 67-99).

Щодо взаємовідносин позивача з ПП «Лама Сервіс» суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_3 (покупець) та ПП «Лама Сервіс» (постачальник) був укладений договір № 16 від 20.05.2011 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити вартість металообробного інструменту (далі - товар) в асортименті та кількості, визначеній в рахунках-фактурах (т. 1 а.с. 224-226). Відповідно до умов п. 2.1 вказаного договору орієнтовна вартість договору складає 100000 грн., в т.ч. ПДВ - 20000 грн.

Відповідно до специфікації до вказаного договору вартість товару за червень 2011 року складає 21815,88 грн., в т.ч. ПДВ 3635,98 грн. (т. 2 а.с. 136).

На виконання умов вказаного договору ПП «Лама Сервіс» у перевіряємому періоді передав у власність позивача товар - металообробні інструменти та матеріали, що підтверджується видатковою накладною № РН-60113 від 01.06.2011 року на загальну суму 21815,88 грн., в т.ч. ПДВ 3635,98 грн. та податковою накладною № 60113 від 01.06.2011 року на загальну суму 21815,88 грн., в т.ч. ПДВ 3635,98 грн. (т. 1 а.с. 102, 124).

Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності відповідач в ході розгляду справи до суду не надав.

Вартість придбаного товару була сплачена позивачем на підставі виписаного ПП «Лама Сервіс» рахунку-фактури, копія якого долучена до матеріалів справи (т. 2 а.с. 99) шляхом безготівкових розрахунків, а саме шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ПП «Лама Сервіс», про що свідчать долучені до матеріалів справи банківські виписки з рахунку позивача (т. 1 а.с. 67-99).

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Металург-2010» суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_3 (покупець) та ТОВ «Металург-2010» (постачальник) був укладений договір № 22 від 30.11.2011 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити вартість металообробного інструменту (далі - товар) в асортименті та кількості, визначеній в рахунках-фактурах (т. 1 а.с. 227-229). Відповідно до Додаткової угоди до вказаного договору від 01.12.2011 р. сторони замінили п. 3.1. та п. 3.5. договору № 22 від 30.11.2011 року пунктом 3.1.8: «сторони прийшли до згоди - Покупець вивозить товар самостійно» (т. 1 а.с. 230).

Відповідно до специфікацій до вказаного договору вартість товару за січень 2012 року складає 21505,68 грн., в т.ч. ПДВ 3584,28 грн., за березень 2012 року складає 21160,20 грн., в т.ч. ПДВ 3526,70 грн., за квітень 2012 року складає 24832,80 грн., в т.ч. ПДВ 4138,80 грн. (т. 2 а.с. 137-138).

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Металург-2010» у перевіряємому періоді передав у власність позивача товар - металообробні інструменти, що підтверджується накладними витрат: № 0103-5 від 01.03.2012 року на загальну суму 21160,20 грн., в т.ч. ПДВ 3526,70 грн., № 0204-2 від 02.04.2012 року на загальну суму 24832,80 грн., в т.ч. ПДВ 4138,80 грн., № 0401-8 від 04.01.2012 року на загальну суму 21505,68 грн., в т.ч. ПДВ 3584,28 грн. та податковими накладними № 42 від 04.01.2012 року на загальну суму 21505,68 грн., в т.ч. ПДВ 3584,28 грн., № 4 від 01.03.2012 року на загальну суму 21160,20 грн., в т.ч. ПДВ 3526,70 грн., № 4 від 02.04.2012 року на загальну суму 24832,80 грн., в т.ч. ПДВ 4138,80 грн. (т. 1 а.с. 100, 101, 115, 121, 122, 123).

Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності відповідач в ході розгляду справи до суду не надав.

Вартість придбаного товару була сплачена позивачем на підставі виписаних ТОВ «Металург-2010» рахунків-фактур, копії яких долучені до матеріалів справи (т. 2 а.с. 107-108) шляхом безготівкових розрахунків, а саме шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Металург-2010», про що свідчать долучені до матеріалів справи банківські виписки з рахунку позивача (т. 1 а.с. 67-99).

Щодо взаємовідносин позивача з ПП «Раіком» суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_3 (покупець) та ПП «Раіком» (постачальник) був укладений договір № 9 від 03.04.2012 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити вартість металообробного інструменту (далі - товар) в асортименті та кількості, визначеній в рахунках-фактурах (т. 1 а.с. 221-223). Відповідно до п. 3.1. вказаного договору поставка сплаченого товару здійснюється покупцем за власний рахунок (самовивіз).

Відповідно до специфікацій до вказаного договору вартість товару за квітень 2012 року складає 26439,66 грн., в т.ч. ПДВ 4406,61 грн., за квітень 2012 року складає 11054,27 грн., в т.ч. ПДВ 1842,38 грн., за травень 2012 року складає 17178,00 грн., в т.ч. ПДВ 2863,00 грн., за травень 2012 року складає 12920,40 грн., в т.ч. ПДВ 2153,40 грн., за червень 2012 року складає 14972,16 грн., в т.ч. ПДВ 2495,36 грн. (т. 2 а.с. 124-127).

На виконання умов вказаного договору ПП «Раіком» у перевіряємому періоді передав у власність позивача товар - металообробні інструменти, що підтверджується накладними витрат: № 030412 від 03.04.2012 року на загальну суму 26439,66 грн., в т.ч. ПДВ 4406,61 грн., № 160412 від 16.04.2012 року на загальну суму 11054,27 грн., в т.ч. ПДВ 1842,38 грн., № 030509 від 03.05.2012 року на загальну суму 17178,00 грн., в т.ч. ПДВ 2863,00 грн., № 150508 від 15.05.2012 року на загальну суму 12920,40 грн., в т.ч. ПДВ 2153,40 грн., № 010604 від 01.06.2012 року на загальну суму 14972,16 грн., в т.ч. ПДВ 2495,36 грн. та податковими накладними № 132 від 16.04.2012 року на загальну суму 11054,27 грн., в т.ч. ПДВ 1842,38 грн., № 109 від 03.04.2012 року на загальну суму 26439,66 грн., в т.ч. ПДВ 4406,61 грн., № 135 від 15.05.2012 року на загальну суму 12920,40 грн., в т.ч. ПДВ 2153,40 грн., № 8 від 03.05.2012 року на загальну суму 17178,00 грн., в т.ч. ПДВ 2863,00 грн., № 3 від 01.06.2012 року на загальну суму 14972,16 грн., в т.ч. ПДВ 2495,36 грн. (т. 1 а.с. 110-114, 116-120).

Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності відповідач в ході розгляду справи до суду не надав.

Вартість придбаного товару була сплачена позивачем на підставі виписаних ПП «Раіком» рахунків-фактур, копії яких долучені до матеріалів справи (т. 2 а.с. 100-104) шляхом безготівкових розрахунків, а саме шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ПП «Раіком», про що свідчать долучені до матеріалів справи банківські виписки з рахунку позивача (т. 1 а.с. 67-99).

Суми ПДВ по вищезазначеним податковим накладним включені позивачем до податкового кредиту відповідних періодів, відображені у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних відповідно за квітень-липень 2011 року, за січень 2012 року, за березень-червень 2012 року (т. 1 а.с. 132-142).

Як встановлено судом з умов вищезазначених договорів навантаження, перевезення та розвантаження придбаного за вищезазначеними договорами товару здійснювалось за рахунок та силами ФОП ОСОБА_3

Факт перевезення товару за вищевказаними договорами підтверджується долученими до матеріалів справи товарно-транспортними накладними (т. 2 а.с. 9-24). Відповідно до пояснень представника позивача отриманий за вищевказаними договорами товар перевозився особисто ОСОБА_3 на власному автомобілі HYNDAI TYCSON (реєстраційний номер НОМЕР_2), що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (т. 2 а.с. 47). Вантажовідправник: відповідний контрагент, вантажоодержувач: ФОП ОСОБА_3, пункт розвантаження - АДРЕСА_1, вказана адреса відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є місцем проживання фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 52, 53, 55). Долучені до матеріалів справи товарно-транспортні накладні скріплені печатками вантажовідправника та вантажоодержувача. Придбаний товар було отримано безпосередньо ОСОБА_3 на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, що підтверджується копією витягу з журналу реєстрації довіреностей за 2011, 2012 роки (т. 2 а.с. 53-57).

З долучених до матеріалів справи документів про рух безготівкових коштів судом встановлений факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товарів за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання матеріали справи не містять. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податків призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, документи про рух безготівкових коштів визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та ТОВ «Костарика-10», ПП «Лама Сервіс», ТОВ «Металург-2010» та ПП «Раіком» господарських операцій.

Факт реєстрації вказаних контрагентів позивача як юридичних осіб, а також той факт, що вказані підприємства на момент складання на адресу позивача зазначених вище податкових та видаткових накладних були зареєстровані органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, представником відповідача не заперечується, та матеріалами справи не спростовується.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та ТОВ «Костарика-10», ПП «Лама Сервіс», ТОВ «Металург-2010» та ПП «Раіком» при укладанні і виконанні зазначених вище договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не встановлено.

За таких умов, суд приходить до висновку, що ФОП ОСОБА_3 та його контрагентами ТОВ «Костарика-10», ПП «Лама Сервіс», ТОВ «Металург-2010» та ПП «Раіком» вищевказані договори були виконані у повному обсязі, як результат їх реального виконання, отриманий товар був використаний позивачем відповідно до основного виду діяльності.

Так, відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців основними видами діяльності за КВЕД ФОП ОСОБА_3 є: 46.19 - діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля; 46.74 - оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього.

Судом встановлено, що придбаний позивачем у ТОВ «Костарика-10», ПП «Лама Сервіс», ТОВ «Металург-2010» та ПП «Раіком» товар за вказаними вище договорами, був необхідний позивачу для виконання умов наступних договорів:

- договір № М/09/11-02/189 від 30.11.2009 року, укладений між ФОП ОСОБА_3 (постачальник) та ВАТ «Донецький металопрокатний завод» (покупець), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити вартість продукції у кількості, за цінами та в строки відповідно до специфікацій до договору (т. 1 а.с. 235-237). Відповідно до специфікації постачальник зобов'язується поставити покупцю наступну продукцію: пластина т/с (т. 1 а.с. 238);

- договори № 4 від 10.01.2011 року, № 7 від 10.01.2012 року, укладені між ФОП ОСОБА_3 (постачальник) та ЗАТ «Лозівський завод «Трактородеталь» (покупець), відповідно до умов яких постачальник зобов'язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити вартість металообробного інструменту (далі - товар) в асортименті та кількості, визначеній в рахунках-фактурах (т. 1 а.с. 239-241, а.с. 151-153);

- договір поставки № 5 від 10.01.2011 року, укладений між ФОП ОСОБА_3 (продавець) та товариством з додатковою відповідальністю «Первомайськдизельмаш» (покупець), відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця інструмент, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару (т. 1 а.с. 242-244);

- договори № 42/11 від 26.01.2011 року, № 38/22 від 05.01.2012 року, укладені між ФОП ОСОБА_3 (постачальник) та ВАТ «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» (замовник), відповідно до умов яких постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару (т. 1 а.с. 245-246, 181-182);

- договори № 9 від 10.01.2011 року, № 3 від 10.01.2012 року, укладені між ФОП ОСОБА_3 (постачальник) та ПАТ «Лебединський завод поршневих кілець» (покупець), відповідно до умов яких постачальник зобов'язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити вартість металообробного інструменту (далі - товар) в асортименті та кількості, визначеній в рахунках-фактурах (т. 1 а.с. 247-249, 183-185);

- договір № 2 від 10.01.2011 року, укладений між ФОП ОСОБА_3 (постачальник) та ПАТ «Нововолинський ливарний завод» (покупець), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити вартість металообробного інструменту (далі - товар) в асортименті та кількості, визначеній в рахунках-фактурах (т. 2 а.с. 1-3). Відповідно до додаткової угоди до вказаного договору п. 6.1 викладено в наступній редакції: «Даний договір набирає силу з 10.01.2011 р. та діє до 31.12.2012 р.» (т. 2 а.с. 4);

- договори № 3 від 10.01.2011 року, № 3 від 05.01.2011 року, № 5 від 10.01.2012 року, укладені між ФОП ОСОБА_3 (постачальник) та ТОВ «Новокаховський електромеханічний завод» (покупець), відповідно до умов яких постачальник зобов'язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити вартість металообробного інструменту (далі - товар) в асортименті та кількості, визначеній в рахунках-фактурах (т. 2 а.с. 5-7, 157-159, 173-175). Відповідно до додаткової угоди до договору № 3 від 10.01.2011 року п. 6.1 викладено в наступній редакції: «Даний договір набирає силу з 10.01.2011 р. та діє до 31.12.2012 р.» (т. 2 а.с. 8);

- договір поставки № 23/17 від 10.01.2011 року, укладений між ФОП ОСОБА_3 (постачальник) та ПАТ «Електротермометрія» (покупець), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця інструменти (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару ). Відповідно до додаткової угоди № 1 до вказаного договору продовжено дію договору № 23/17 від 10.01.2011 року до 31.12.2012 р. включно на попередніх умовах (т. 2 а.с. 155, 156);

- договір поставки № 577/2011 від 01.12.2011 року, укладений між ФОП ОСОБА_3 (постачальник) та ПАТ «Глухівський завод «Електропанель» (замовник), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару (т. 2 а.с. 160-163);

- договори № 7-01 від 12.01.2011 року, № 2 від 04.01.2012 року, укладені між ФОП ОСОБА_3 (постачальник) та ТОВ «Кіровоградський інструментальний завод «ЛЕЗО» (покупець), відповідно до умов яких постачальник зобов'язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити вартість металообробного інструменту (далі - товар) в асортименті та кількості, визначеній в рахунках-фактурах (т. 2 а.с. 164-166, 178-180);

- договір поставки № ТН-1057 від 01.12.2011 року, укладений між ФОП ОСОБА_3 (постачальник) та ПАТ «Полтавський турбомеханічний завод» (покупець), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити вартість товару в асортименті та кількості, визначеній в рахунках-фактурах (т. 2 а.с. 167-168);

- договір поставки № 22 від 18.01.2012 року, укладений між ФОП ОСОБА_3 (постачальник) та товариством з додатковою відповідальністю «Первомайськдизельмаш» (покупець), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця інструмент, а покупець - прийняти та оплатити його вартість в асортименті та кількості, визначеній в рахунках-фактурах (т. 2 а.с. 169-172);

- договір поставки № П/Т-12006/М-3 від 10.02.2012 року, укладений між ФОП ОСОБА_3 (постачальник) та СТГО Південна залізниця (покупець), відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару (т. 2 а.с. 176-177).

Крім того, з пояснень представника позивача та долучених до матеріалів справи копій видаткових накладних, рахунків-фактур вбачається, що придбаний позивачем у ТОВ «Костарика-10», ПП «Лама Сервіс», ТОВ «Металург-2010» та ПП «Раіком» товар, був необхідний позивачу для виконання умов договорів з Локомотивним депо м. Котовськ, ВАТ «Ізюмський тепловозоремонтний завод», ТОВ «Павлоградський завод технологічного обладнання», ВАТ «Турбомеханічний завод» (т. 1 а.с. 143-220, 186-208).

Вартість отриманого товару за вищезазначеними договорами була оплачена контрагентами позивача шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_3, що підтверджується виписками з розрахункового рахунку позивача, відкритого в установі банку (т. 1 а.с. 67-99).

Таким чином, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що усі витрати позивача з оплати вартості придбаних товарів були об'єктивно необхідні позивачу для забезпечення власної господарської діяльності, що підтверджується відповідними документами.

Також суд зазначає, що згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1, 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.1 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Пунктом 2.4 вказаного положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши зазначені вище первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми або змісту, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв до 01.01.2011 року), ст. 44, ст.201 ПК України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Суд зазначає, що у позивача право на податковий кредит виникло на дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання товару чи послуг, оскільки, за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів з метою їх використання у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність документального підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару, укладення покупцем товару договору з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з понесених витрат за придбання товару має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях. Самого по собі факту відсутності транспортних документів про перевезення товару при факті оприбуткування покупцем товару та наявності інших первинних бухгалтерських документів щодо господарської операції недостатньо для висновку про безтоварність такої операцій з придбання товару та наявність у платника податків умислу на укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави і суспільства.

Щодо встановленого в акті перевірки порушення ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України суд зазначає наступне.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит визначається виходячи з договірної вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними або оформлені із порушенням вимог або не підтверджені митними деклараціями.

Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України).

Пункт 201.8 ст.201 Податкового кодексу України, передбачає, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим в якості платників податку у порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отримані позивачем від контрагентів податкові накладні не мають недоліків, відповідно до ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", норм податкового законодавства, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88), що спричиняють втрату ними статусу первинного документа. У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Крім того, оскільки висновки відповідача про формування позивачем податкового кредиту з ПДВ без дотримання вимог податкового законодавства ґрунтуються лише на висновках актів перевірки ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова, Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська, Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС щодо контрагентів позивача: ТОВ «Костарика-10», ПП «Лама Сервіс», ТОВ «Металург-2010» та ПП «Раіком» за відповідні періоди, за висновками яких встановлено неможливість зазначених контрагентів позивача реально здійснювати господарську діяльність за перевіряємий період, то суд зазначає, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Крім того, з наданих позивачем до матеріалів справи доказів судом встановлено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.11.2012 року, залишеною без змін Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2012 року, по справі № 2а-10987/12/2070 за позовом Приватного підприємства "Раіком" до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС: визнано протиправними дії ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС з проведення зустрічної звірки ПП "Раіком" (код ЄДРПОУ 36036555) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та їх реальності та повноти відображення в обліку за 2011 р., лютий 2012 р., березень 2012 р., квітень 2012 р., червень 2012 р., за наслідками якої складений акт від 10.08.2012 року №709/2202/36036555. Також, визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби з проведення зустрічної звірки Приватного підприємства "Раіком" код ЄДРПОУ 36036555, щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та їх реальності та повноти відображення в обліку за травень 2012 року, за наслідками якої складений акт від 31.07.2012 року №671/2204/36036555 (т. 2 а.с. 111-115, 116-119). Також, судом встановлено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2012 року, залишеною без змін Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2012 року, по справі № 2а-1564/12/2070 за позовом ТОВ «Костарика-10» до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова зокрема: визнано протиправними дії ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова щодо проведення зустрічної звірки ТОВ "Костарика-10" код 37365226 щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Харківенергозапчастина" код 30137052, за наслідками якої складений акт від 10.10.2011 року № 745/23-206/37365226.

У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, в яких беруть участі ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Частиною 3 ст.70 КАС України передбачено, що докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

З акту перевірки ФОП ОСОБА_3 № 787/1720/НОМЕР_1 від 01.03.2013 року вбачається, що єдиним доказом нереальності господарських операцій позивача з ПП "Раіком" був: акти ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС від 10.08.2012 року №709/2202/36036555 та від 31.07.2012 року №671/2204/36036555 та одним із доказів нереальності господарських операцій позивача з ТОВ "Костарика-10" був: акт Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова від 10.10.2011 року № 745/23-206/37365226. Вказані докази є неналежними, що підтверджується судовими рішеннями, отже, не можуть бути прийняті судом при вирішенні даної адміністративної справи.

Отже, відповідачем по справі не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми за якими позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем факту вчинення позивачем податкового правопорушення.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права, а таким чином за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних документів, на підтвердження належного укладення та виконання договорів.

З огляду на наведене вище, оцінивши наявні в справі докази, суд приходить до висновку, що позивачем та його контрагентами за договорами погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо виконання. Виконання договорів підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, тобто договори між позивачем і вказаними контрагентами мали реальний характер, що свідчить про те, що ФОП ОСОБА_3 правомірно було віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ суму податку на додану вартість, яка підтверджена податковими накладними, складеними контрагентами, у зв'язку з придбанням позивачем товарів, які в свою чергу були використані останнім з метою належного та своєчасного виконання своїх зобов'язань перед іншими суб'єктами господарювання .

Крім того, суд зазначає, що відповідач, розраховуючи розмір штрафних санкцій спірного податкового повідомлення-рішення № 0004361720 від 07.06.2013 року, неправомірно застосував штраф у розмірі 50 % суми нарахованого податкового зобов'язання з огляду на наступне. Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що штраф у розмірі 50 % був застосований, у зв'язку з наявністю повторного визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість протягом 1095 днів, а саме у податковому повідомленні-рішенні № 0001021720 від 09.07.2012 року. Проте, судом встановлено, що станом на дату прийняття спірного податкового повідомлення-рішення набрала чинності постанова Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2012 року про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001021720 від 09.07.2012 року (т. 2 а.с. 38-42, 43-46). Належних пояснень щодо зазначених обставин представником відповідача в судовому засіданні не надано.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що під час розгляду відповідачем за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення № 0004361720 від 07.06.2013 року підлягає скасуванню, як таке, що прийняте з порушенням ч. 3 ст. 2 КАС України.

Таким чином, позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0004361720 від 07.06.2013 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України в особі УДКСУ у Червонозаводському районі міста Харкова Харківської області (код 37999628, м. Харків, вул. Плеханівська, 29, 61001) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (61146, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору у розмірі 600 грн. 00 коп. (шістсот грн. 00 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 02 серпня 2013 року.

Суддя К.О. Севастьяненко