Постанова

від 31.07.2013 по справі 5023/5303/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2013 року Справа № 5023/5303/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М. суддівГольцової Л.А. Іванової Л.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Базис" на рішення від та на постанову відгосподарського суду Харківської області 16.01.2013 Харківського апеляційного господарського суду 27.02.2013 у справі№ 5023/5303/12 господарського суду Харківської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Мар'їнське" доПублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Базис" пророзірвання договорів застави у судовому засіданні взяли участь представники: - позивачаповідомлений, але не з'явився; - відповідачаБіла В.І.; Згідно з розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України Кота О.В. від 29.07.2013 № 02-05/628 розгляд справи № 5023/5303/12 господарського суду Харківської області здійснюється у складі колегії суддів: головуючий - Губенко Н.М., судді Гольцова Л.А., Іванова Л.Б.

ВСТАНОВИВ:

21.11.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю "Мар'їнське" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Базис" про стягнення безпідставно перерахованих за договором оренди № 5 від 19.09.2011 коштів та розірвання договору оренди від 19.09.2011, укладеного між позивачем та відповідачем.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.11.2012 у справі № 5023/5303/12 порушено провадження у справі.

10.12.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю "Мар'їнське" звернулось до господарського суду Харківської області із заявою про уточнення позовних вимог, у якій просило розірвати укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мар'їнське" та Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний банк "Базис" договір застави № 5 від 19.09.2011, договір застави № 6 від 19.09.2011, договір застави № 8 від 30.09.2011, договір застави № 9 від 11.10.2011, договір застави № 10 від 31.10.2011, договір застави № 12 від 28.11.2011, договір застави № 11 від 31.10.2011, договір застави № 13 від 28.11.2011, договір застави № 44-Ф від 30.09.2011, договір застави № 42-Ф від 30.09.2011, договір застави № 40-Ф від 30.09.2011, договір застави № 39-Ф від 30.09.2011.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.01.2013 у справі № 5023/5303/12 (суддя Светлічний Ю.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.02.2013 (колегія суддів у складі: Сіверін В.І. - головуючий суддя, судді Терещенко О.І., Тихий П.В.) позов задоволено. За рішенням розірвано укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мар'їнське" та Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний банк "Базис" договір застави № 5 від 19.09.2011, договір застави № 6 від 19.09.2011, договір застави № 8 від 30.09.2011, договір застави № 9 від 11.10.2011, договір застави № 10 від 31.10.2011, договір застави № 12 від 28.11.2011, договір застави № 11 від 31.10.2011, договір застави № 13 від 28.11.2011, договір застави № 44-Ф від 30.09.2011, договір застави № 42-Ф від 30.09.2011, договір застави № 40-Ф від 30.09.2011, договір застави № 39-Ф від 30.09.2011.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "Базис" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 16.01.2013 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.02.2013 у справі № 5023/5303/12 та припинити провадження у справі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мар'їнське" надало відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Базис" залишити без задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 16.01.2013 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.02.2013 у справі № 5023/5303/12 залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга відповідача підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до п. 3. 11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру . Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку (Така правова позиція викладена у п. 3. 12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Однак, прийнявши від Товариства з обмеженою відповідальністю "Мар'їнське" заяву про уточнення позовних вимог (а. с. 26-31, т. І), місцевий господарський суд не перевірив її на предмет дотримання заявником зазначених вимог процесуального законодавства.

Так, звертаючись з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Мар'їнське" просило суд стягнути безпідставно перераховані за договором оренди № 5 від 19.09.2011 кошти та розірвати договір оренди (предмет позову) у зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку щодо передачі в строкове платне користування індивідуально визначеного майна (підстави позову).

В той час, аналіз заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Мар'їнське" заяву про уточнення позовних вимог дає підстави констатувати, що в даному випадку Товариство з обмеженою відповідальністю "Мар'їнське" допустило одночасну зміну як предмета, так і підстав позову , оскільки просив суд розірвати дванадцять договорів застави (предмет позову) з тих підстав, що позивач втратив можливість набути право власності на природний газ та газовий конденсат, які є предметом договорів застави (підстави позову).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий господарський суд неправомірно прийняв заяву від Товариства з обмеженою відповідальністю "Мар'їнське" про уточнення позовних вимог, чим допустив порушення приписів ст. 22 ГПК України.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, не виявив даних порушень місцевим господарським судом норм процесуального права.

Крім того, задовольняючи позов суди попередніх інстанцій виходили з того, що предметом договорів застави № 5 від 19.09.2011., № 6 від 19.09.2011, № 8 від 30.09.2011, № 9 від 11.10.2011, № 10 від 31.10.2011, № 11 від 31.10.2011, № 12 від 28.11.2011, № 13 від 28.11.2011, № 39-Ф від 30.09.2011, № 40-Ф від 30.09.2011, № 42-Ф від 30.09.2011, № 44-Ф від 30.09.2011, є природний газ та газовий конденсат, що буде видобутий з Мар'їнського газоконденсатного родовища та який стане власністю позивача в майбутньому в результаті спільної діяльності з промислової експлуатації свердловин № 6, № 8 та будівництва оціночно-експлуатаційної свердловини № 22 Мар'їнського газоконденсатного родовища за договором про спільну діяльність № 10-03/2002 від 16.01.2002; після укладення спірних договорів застави позивач не набув право власності на природний газ та газовий конденсат Мар'їнського газоконденсатного родовища та втратив можливість набути право власності в майбутньому за договором про спільну діяльність № 10-03/2002 від 16.01.2002., оскільки промислова експлуатація свердловин № 6, № 8 Мар'їнського родовища була припинена через відсутність в розрізі свердловин інших перспективних в нафтогазоносному відношенні пластів; товари, передбачені в договорах застави, не стали предметом застави та не відчужувалися позивачем, не були фізично знищені, не вибували з власності заставодавця іншим чином; позивач не може набути право власності на інші аналогічні за вартістю товари в обороті у зв'язку із тим, що здійснює діяльність виключно в межах договору про спільну діяльність № 10-03/2002 від 16.01.2002, предметом якого є спільна діяльність сторін з промислової експлуатації свердловин № 6, № 8 та будівництва оціночно-експлуатаційної свердловини № 22 Мар"їнського газоконденсатного родовища.

Вищий господарський суд України не може погодитись із правовою позицією судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки зроблені ними висновки не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, з врахуванням наступного.

В силу ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно з ст. 43 Закону України "Про заставу" у разі відчуження заставлених товарів заставодавець зобов'язаний замінити їх іншими товарами такої ж або більшої вартості. Зменшення вартості замінених товарів допускається тільки у випадках, коли це здійснено за домовленістю сторін щодо погашення частки початкової заборгованості.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 584 ЦК України у договорі застави визначаються суть, розмір і строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору .

Так, пунктами 3.1.3 договорів застави передбачено, що заставодавець зобов'язаний замінити предмет застави на аналогічний по вартості відповідно до положень ст. 43 Закону України "Про заставу", а також у випадку його загибелі, відчуження, або у випадку, якщо добування газу стане неможливим як по залежним, так і по незалежним від заставодавця причинам .

Приписи статей 4 7 , 43 ГПК України зобов'язують господарський суд з'ясувати усі обставини справи, що входять до предмету доказування в ній та мають значення для її розгляду; однак, суди попередніх інстанцій, прийшовши до висновку про задоволення позову, не дотримались статей 4 7 , 43 ГПК України, та не врахували вищенаведені норми матеріального права, не надали належної правової оцінки усім умовам договорів застави у їх сукупності, у тому числі пункту 3.1.3 договорів, що враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судами всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору.

Касаційна ж інстанція відповідно до ч. 2 ст. 111 7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку, і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Базис" задовольнити частково.

Скасувати рішення господарського суду Харківської області від 16.01.2013 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.02.2013 у справі № 5023/5303/12.

Справу № 5023/5303/12 направити на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Л.А. ГОЛЬЦОВА

Л.Б. ІВАНОВА