Постанова

від 01.08.2013 по справі 5024/1809/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2013 року Справа № 5024/1809/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В. суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Дроботової Т.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: Мамонтов Д.О. - дов. від 31.07.13, відповідача: Білецький О.В. - дов. від 08.01.13, третя особа: не з'явились, повідомлені належно, касаційну скаргуПриватного підприємства "Максімал Вангард" на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 04.06.13 у справі№5024/1809/2012 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Правова група "Радник" до третя особаПриватного підприємства "Максімал Вангард" Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "ВІК" простягнення 90000 грн. Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 30.07.13 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. - головуючого, Гоголь Т.Г., Дроботової Т.Б.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Правова група "Радник" звернулося до Господарського суду Херсонської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Максімал Вангард" 90000 грн. боргу. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував на порушення відповідачем зобов'язань за договором №09/04/1942 від 09.04.12 в частині сплати вартості отриманих послуг, пов'язаних з отриманням документів дозвільного характеру - планів ліквідації аварійних розливів нафтопродуктів суден замовника.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 12.03.13 (суддя Задорожний Н.О.) позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 90000 грн. боргу. Господарський суд виходив з доведеності матеріалами справи факту несплати відповідачем у повному обсязі вартості наданих за спірним договором послуг. Судове рішення обґрунтоване приписами статей 11, 202, 204, 525, 530, 610, 611, 612, 629, 901, 902 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.06.13 (судді: Мацюра П.Ф., Разюк Г.П., Ліпчанський Н.В.) перевірене рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулося Приватного підприємства "Максімал Вангард", яке просить судові рішення у справі скасувати та відмовити у позові. Скаржник вважає, що судами були порушені приписи статей 901, 902, 903 Цивільного кодексу України, статей 22, 33, 34, 41 Господарського процесуального кодексу України. Підприємство наголошує на ненаданні позивачем відповідачеві послуг за договором від 09.04.12, а відтак і відсутність підстав для стягнення спірних коштів. Крім того, скаржник вважає необґрунтованим відмову суду у призначенні у справі експертизи.

Від позивача судом отримано відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити без змін судові акти у справі, а касаційну скаргу - без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій в процесі розгляду спору установлено та підтверджено матеріалами справи, що 09.04.12 між Приватним підприємством "Максімал Вангард" - замовником і Товариством з обмеженою відповідальністю "Правова група "Радник" - виконавцем було укладено договір про надання послуг №09/04/1942. За умовами цього договору виконавець зобов'язався за дорученням замовника надати останньому юридичні, консультаційні послуги з питань, що виникають у зв'язку із здійсненням замовником підприємницької діяльності. Послуги у відповідності до пункту 1.3 договору включають в себе правовий супровід процедури отримання документів дозвільного характеру, які є необхідними для здійснення господарської діяльності замовника (плани ЛАРН суден замовника). Надання виконавцем послуг оформлюється актом виконаних робіт, підписаним сторонами. Виконавець складає акт виконаних робіт не пізніше останнього робочого дня місяця, в якому надані послуги, із зазначенням їх переліку та вартості (пункт 3.4 договору). Пунктом 5.3 договору сторони обумовили, що замовник на підставі рахунку оплачує виконавцю 100% вартості виконаних робіт, зазначених у відповідному акті виконаних робіт, упродовж десяти робочих днів з дати підписання акта. Згідно з дорученням від 09.04.12 до спірного договору (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою №1) строк надання послуг визначений сторонами до 30.05.12; вартість послуг - 90 000 грн. Господарськими судами було установлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач у відповідності до умов договору надав відповідачеві послуги на загальну суму 90000 грн. Установили суди і те, що ці послуги були відповідачем прийняті за актом виконаних робіт (наданих послуг) від 12.10.12, який відповідач підписав без зауважень і заперечень та скріпив печаткою. Втім, відповідач за надані послуги не розрахувався, відтак його борг складає 90 000 грн. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Правова група "Радник" про стягнення з Приватного підприємства "Максімал Вангард" 90000 грн. боргу. Ухвалюючи судові акти у справі, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість позову. Статтею 901 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором про надання послуг виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу. Згідно з приписами статті 903 названого Кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Дана норма кореспондує з пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України. За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Як вже зазначалося, і це установлено судами, позивач у відповідності до умов договору надав відповідачеві послуги на загальну суму 90000 грн. Факт надання послуг за спірним договором підтверджується актом виконаних робіт (наданих послуг) від 12.10.12 (підписаним відповідачем без зауважень і заперечень та скріпленими печаткою). Установлено судами і те, що відповідач за отримані послуги не розрахувався. Відтак його борг складає 90 000 грн. Враховуючи установлений судами факт надання позивачем спірних послуг за договором від 09.04.12 та несплати відповідачем вартості отриманих ним послуг, колегія суддів погоджується з висновками судів про підставність стягнення з відповідача несплаченої суми боргу. Відповідно до вимог статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція, виходить з обставин, встановлених у даній справі господарськими судами. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Довід скаржника про недоведеність факту надання позивачем послуг за спірним договором не може бути підставою для скасування судових актів у справі, оскільки йому надавалася оцінка судами та (як вже зазначалося) господарськими судами був встановлений факт отримання цих послуг відповідачем та відсутність існування між сторонами у справі інших договірних відносин з приводу надання послуг. Крім того, цей довід стосується переоцінки доказів у справі, яка за приписами статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Посилання скаржника на необґрунтовану, на його думку, відмову суду у призначенні експертизи у справі, визнаються неспроможними, оскільки судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування, чого судами встановлено не було. Решта доводів касаційної скарги теж ґрунтуються на переоцінці доказів у справі та не спростовують встановленого судами. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.

Враховуючи зазначене, керуючись статтями 108, 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.06.13 у справі №5024/1809/2012 залишити без змін.

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Максімал Вангард" - без задоволення.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

Т.Дроботова