Ухвала

від 25.07.2013 по справі 801/3639/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/3639/13-а

25.07.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дудкіної Т.М.,

суддів Омельченка В. А. ,

Цикуренка А.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В. ) від 18.04.13 у справі № 801/3639/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Архіград проект" (вул. Маяковського, б.14, Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95000)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Архіград проект" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 25.03.2013 р. № 0000681504 та №0004191501.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.04.13 у справі № 801/3639/13-а позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Архіград проект" - задоволені.

Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 25.03.2013 р. № 0004191501 та № 0000681504.

Також судом вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.04.2013 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що працівниками відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначені податку на прибуток та ПДВ по взаємовідносинам з ПП "Комманд" за серпень-вересень 2010р, за результатами якої 04.03.2013 р. був складений акт №1451/15.4/36583227.

В акті перевірки зафіксовано порушення позивачем п.5.1, п.п.5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого занижено податок на прибуток в періоди, що перевірялись, на загальну суму 7169 грн., порушення п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.2., п.п.7.4.5. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого занижене податкове зобов'язання по податку на додану вартість на суму 5735 грн.

За результатами вивчення матеріалів зазначеної перевірки відповідачем 25.03.2013р. прийняті податкові повідомлення-рішення №0004191501, відповідно до якого позивачу донараховане грошове зобовьязання по податку на прибуток у сумі 7169грн. , застосовані штрафні санкції у сумі 1792,25 грн., та № 0000681504 , згідно з яким позивачу нараховане грошове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 5735 грн. , застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 1433,75 грн.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що представники податкового органу при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки зробили помилкові висновки про порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

При перегляді постанови суду першої інстанції в апеляційному провадженні, колегією суддів встановлено, що позивач придбав у ПП "Комманд" столи комп'ютерні у кількості 9 одиниць на загальну суму 23101, 20 грн. ( в тому числі ПДВ у розмірі 3850,20грн.), що підтверджено податковою накладною №309 від 12.08.2010р. та 3 шафи офісні вартістю 11307,60 грн. ( в тому числі 1884,60 грн. ПДВ ), що підтверджено податковою накладною №726 від 21.09.2010р.

Вартість зазначених меблів позивач сплатив у повному обсязі ( в тому числі ПДВ у вартості товару), про що свідчать матеріали справи.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач облікував придбаний товар ( меблі) в порядку, передбаченому чинним законодавством, поступового віднесення їх вартості до складу амортизаційних відрахувань в порядку, встановленому в Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств" . Необхідність придбання цих меблів для ведення статутної діяльності позивачем доведена, відповідачем не спростована.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, на час проведення позивачем господарської діяльності у серпені-вересені 2010р. платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій були визначені в Законі України "Про податок на додану вартість".

Перевіряючи правомірність формування позивачем податкового кредиту за вказаними податковими накладними, колегія суддів зазначає наступне.

У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" , чинного на час вчинення господарських операцій, було зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначався виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Не підлягали включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджувались податковими накладними чи митними деклараціями (п.п.7.4.5. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Зазначені приписи Закону дають підстави дійти висновку, що в основі формування податкового кредиту є податкова накладна, оформлена належним чином за господарською операцією, в якій вартість товару не перевищує рівня звичайних цін.

Проте, поза увагою податкового органу, залишилися ті обставини, що господарські операції, правочини за якими податковий орган визнав нікчемними, здійснені фактично, про що свідчать видаткові та податкові накладні, оплата придбаного товару та його постановка на баланс Товариства як основних фондів.

Зазначені обставини безперечно встановлені судом першої інстанції та при апеляційному розгляді, оскільки перевіряючи правомірність формування позивачем податкового кредиту, судом перевіряється також товарність господарських операцій, та використання придбаного товару у господарській діяльності платника. Таке використання підтверджене позивачем та не викликає сумнівів у колегії суддів, оскільки, відповідно до видів економічної діяльності позивача, придбаний товар є необхідним для її здійснення.

Стосовно правомірності віднесення позивачем до валових витрат суми за угодою з ПП «Команд», колегія суддів вказує на таке.

Відповідачем перевірялось питання достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на прибуток в період серпень-вересень 2010р., отже застосуванню підлягають норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

У п.3.1 ст.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" було вказано, що об'єктом оподаткування був прибуток, який визначався шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на:

- суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

- суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлювала , що валовими витратами виробництва та обігу була сума будь-яких витрат платника податку у грошовій , матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбавалися (виготовлювалися) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.5.2.1 п. 5.2. ст.5 Закону до складу валових витрат включались суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

П.п. 5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначав, що не належали до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач в акті перевірки №1451/15.4/36583227 від 04.03.2013 р. ( зареєстрований 06.03.2013 р. за № 5482/10/15-4) зазначив, що при формуванні податкового кредиту по ПДВ за період часу,що перевірявся, позивач безпідставно відніс до його складу суми ПДВ, сплачені ПП "Комманд" при проведенні розрахунків за придбаний товар. На думку податкового органу діяльність зазначеного суб'єкта господарювання була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, та укладені з ними договори не мають реального товарного характеру. Крім того, відповідач вважає безпідставним віднесення до складу витрат , понесених платником податків в період часу, що перевірявся, коштів, сплачених ПП "Комманд" .

Проте, в порядку, передбаченому ст.71 КАС України, не доведено, що у позивача була відсутність необхідність в придбанні цих товарів , або, що меблі були придбані не у ПП "Комманд".

Стосовно нікчемності правочинів, про що вказує відповідач у акті перевірки, та як наслідок - відсутність підстав для формування валових витрат за цими правочинами та податкового, колегія суддів вказує наступне.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК ).

Статтею 215 Цивільного Кодексу встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Належними та допустимими доказами відповідач не довів нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ПП «Команд»", як цього вимагають приписи ст.69, 71 КАС України, а лише виклав в акті перевірки свою суб'єктивну думку, оскільки власних повноважень на визнання угод нікчемними податковий орган не має.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про товарність господарських операцій між позивачем та ПП "Комманд" в період часу,що перевірявся, правомірності віднесення сплаченої вартості придбаного товару до складу валових витрат підприємства та формування податкового кредиту, та як наслідок - протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що і послугувало підставами для задоволення позову.

Апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - залишається без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби- залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.04.13 у справі № 801/3639/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.М. Дудкіна