Рішення

від 30.07.2013 по справі 908/2375/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 3/73/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2013 Справа № 908/2375/13

За позовом: Приватного торгово-будівельного підприємства "ЮВЄС" (49126, м. Дніпропетровськ, вул. Панікахи, 2, офіс 306, ідентифікаційний код 32405850)

до відповідача: Розівської центральної районної лікарні (70300, Запорізька область, Розівський район, смт. Розівка, вул. Калініна, 14, ідентифікаційний код 19282254)

про стягнення заборгованості за надані послуги в сумі 164 080, 27 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Осоцькому Д.І.

Представники:

від позивача: Михайлець І.В., юрисконсульт, довіреність № б/н від 10.01.2013р.

від відповідача: Богословська С.В., головний лікар, рішення Розівської районної ради від 03.03.2013р. № 3;

Карлова Н.М., головний бухгалтер, довіреність № б/н від 25.07.2013р.

ПТБП "ЮВЄС" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача Розівської ЦРЛ про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за виконані роботи за договором підряду від 11.09.2012р. № 11/9-02 в сумі 164 566, 73 грн.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 12.07.2013р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 526 ЦК України, ст. 20, 193 ГК України, ст. 1, 2, 54, 57, 82 ГПК України.

Ухвалою від 15.07.2013р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/2375/13, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 30.07.2013р. об 11 год. 30 хв.

В судовому засіданні 30.07.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 05.08.2013р.

Під час розгляду справи представники сторін вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляли.

В судовому засіданні 30.07.2013р. представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві від 09.07.2013р. (т.1, а.с.3-6) та в заяві про зменшення позовних вимог, викладеній в уточненому розрахунку, просить суд стягнути з відповідача на користь ПТБП "ЮВЄС" заборгованість за виконані роботи за договором підряду від 11.09.2012р. № 11/9-02 в сумі 164 080, 27 грн., а саме: 157 249, 51 грн. основного боргу, 5 651, 41 грн. пені та 1 179, 35 грн. - 3 % річних від простроченої суми.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Як зазначено в абзаці 1 пункту 3.10, в пункті 3.11 постанови пленуму Вищого господарського суд України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством.

ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Уточнений розрахунок позивача від 30.07.2013р. прийнятий судом до розгляду і розцінюється як заява про відмову від позову в частині стягнення втрат від інфляції грошових коштів та зменшення розміру позовних вимог в частині пені - на 364, 14 грн., та в частині 3 % річних від простроченої суми - на 0, 02 грн.

Заява позивача надійшла до суду до прийняття рішення по справі.

Згідно ч. 1, 2, 4 ст. 78 ГПК України, відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.

До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Заява позивача не суперечить законодавству (ч. 4 ст. 22, ст. 78 ГПК України) і не порушує нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів.

Повноваження представника ПТБП "ЮВЄС" на вчинення цих дій перевірені господарським судом Запорізької області до припинення провадження по справі в частині стягнення втрат від інфляції грошових коштів, а саме:

повноваження представника Михайлець І.В. підтверджується довіреністю № б/н від 10.01.2013р.

Тому відмова позивача від позову в частині 122, 30 грн. приймається судом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч. 2 ст. 80 ГПК України, у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Зокрема, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі договору підряду № 11/9-02 від 11.09.2012р. та додаткової угоди від 20.12.2012р. до нього ПТБП "ЮВЄС" зобов'язалося виконати капітальний ремонт лікувального корпусу № 2 Розівської ЦРЛ, а відповідач - прийняти та оплатити виконані роботи.

Свої зобов'язання за договором позивач виконав належним чином та в повному обсязі, що підтверджено підписаними сторонами актами приймання виконаних будівельних робіт на загальну суму 261 329, 49 грн.

Відповідачем була перерахована сума авансу за даним договором та оплата за виконані роботи за актом № 1 на загальну суму 104 079, 98 грн.

Таким чином неоплаченою залишилась сума у розмірі 157 249, 51 грн.

У зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання відповідачу також нараховано пеню та 3 % річних від простроченої суми.

Представники відповідача в судовому засіданні 30.07.2013р. підтримали відзив на позовну заяву, зокрема зазначили, що позовні вимоги визнають частково, оскільки грошові кошти не були перераховані на рахунок позивача з вини Управління державної казначейської служби України у Розівському районі, яке припинило перерахування грошових коштів по здійсненим платежам.

У зв'язку з цим представники відповідача просять суд зняти з Розівської ЦРЛ відповідальність за порушення зобов'язань перед ПТБП "ЮВЄС" у зв'язку з виникненням обставин, передбачених ст. 617 ЦК України, та залучити до відповідальності третю особу - УДКСУ у Розівському районі Запорізької області за порушення строків виконання платіжних доручень, передбачених ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", ст. 1092 ЦК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши учасників судового процесу, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ПТБП "ЮВЄС" (Підрядник) та Розівською центральною районною лікарнею (Замовник) укладений договір підряду від 11.09.2012р. № 11/9-02 за умовами якого Замовник доручає, а Підрядник, в межах Договірної ціни, виконує власними та залученими силами та засобами всі передбачені Договором Роботи на Об'єкті, забезпечує необхідну якість Робіт у відповідності до ДБН та інших нормативних документів, здає їх в обумовлені строки Замовнику з передачею всієї виконавчої документації, усуває зауваження приймальних комісій та дефекти, допущені з його вини, протягом гарантійного строку експлуатації Об'єкту, а Замовник зобов'язується передати Підряднику фронт робіт (будівельний майданчик), затверджену проектно-кошторисну документацію, прийняти та оплатити роботи (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору (в редакції додаткової угоди від 20.12.2012р.) договірна ціна робіт визначається на основі локального кошторису, що є невід'ємною частиною Договору, є твердою і складає 261 329, 49 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 43 554, 92 грн.

Як зазначено в п. 4.1 Договору, замовник зобов'язаний забезпечити своєчасне фінансування будівництва Об'єкта, розрахунки із Підрядником за виконані Роботи та витрачені та/або залучені матеріали.

Замовник перераховує Підряднику аванс в розмірі 30 % від договірної ціни на виконання робіт в строк протягом 7-ми банківських днів з моменту підписання цього Договору (п. 4.2 Договору).

Пунктом 4.3 Договору сторони визначили, що подальшу оплату за виконані Підрядником Роботи Замовник виконує проміжними платежами щомісячно в строк протягом 7-ми банківських днів з моменту підписання Сторонами Акту приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в) (Акт) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3) (Довідка) та виконавчої документації.

Довідка та Акт за звітний місяць готуються Підрядником та передаються на розгляд та підписання Замовнику не пізніше 2-го числа місяця, наступного за звітним. Замовник повинен розглянути та підписати Довідку та Акт протягом двох робочих днів з моменту надання цих документів Підрядником (п. 4.4 Договору).

Згідно п. 4.5 Договору, Замовник виконує остаточну оплату Підряднику за виконані Роботи протягом 10-ти банківських днів з моменту підписання Акту та Довідки та здачі закінченого Об'єкту.

За приписами п. 4.7 Договору, усі розрахунки здійснюються в національній валюті України у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Сторони - отримувача платежу.

Пунктом 10.1 Договору передбачено, що після виконання Робіт, обумовлених Договором, Підрядник повинен здати, а Замовник прийняти виконані Роботи в відповідності з нормами і правилами, діючими в Україні. Після виконання всього комплексу Робіт, обумовлених Договором, Підрядник повинен здати, а Замовник прийняти виконані Роботи в відповідності з нормами і правилами, діючими в Україні.

Платіжним дорученням від 26.09.2012р. № U1366549 відповідач перерахував позивачу попередню оплату за договором у розмірі 104 079, 98 грн. (яке містить відмітку "Проведено банком 26.09.2012р. 15:57:00").

26.11.2012р. сторони підписали акт приймання виконаних будівельних робіт № 1 за листопад 2012р. (форми № КБ-2в) на суму 166 593, 98 грн. та довідку про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) за листопад 2012р. (форми № КБ-3) на вказану суму.

14.12.2012р. сторонами підписані акт приймання виконаних будівельних робіт № 2 за грудень 2012р. (форми № КБ-2в) на суму 30 671, 52 грн. та довідка про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) за грудень 2012р. на цю ж суму.

20.12.2012р. сторонами підписані акт приймання виконаних будівельних робіт № 3 за грудень 2012р. (форми № КБ-2в) на суму 64 063, 99 грн. та довідка про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) за грудень 2012р. на суму 64 063, 99 грн.

29.03.2013р. ПТБП "ЮВЄС" направило на адресу Розівської ЦРЛ претензію від 26.03.2013р. № 7 юр-8 за договором підряду № 11/9-02 від 11.09.2012р. на загальну суму 164 566, 73 грн., про що свідчить фіскальний чек від 29.03.2013р. № 4479.

Відповідач оплату за виконані роботи по вищенаведеним актам на час розгляду справи не здійснив.

Згідно акту звірки взаєморозрахунків від 29.07.2013р., підписаного обома сторонами, заборгованість Розівської ЦРЛ перед ПТБП "ЮВЄС" складає 157 249, 51 грн.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав .

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Так, господарські зобов'язання можуть виникати:

безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;

з акту управління господарською діяльністю;

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є договір підряду від 11.09.2012р. № 11/9-02.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно ст. 875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч.1 ст. 839 ЦК України, підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ч.1, 3 ст. 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Частиною 1 ст. 844 ЦК України встановлено, що ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі.

В даному випадку ціна роботи у договорі підряду від 11.09.2012р. № 11/9-02 визначена сторонами в самому договорі (п.3.1 Договору в редакції Додаткової угоди від 20.12.2012р.).

Відповідно до ч.1 ст. 879 ЦК України, матеріально-технічне забезпечення будівництва покладається на підрядника, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін (ч.4 ст. 879 ЦК України).

Передання та прийняття робіт регламентоване статтею 882 ЦК України, частинами 1, 4 якої встановлено, що замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

У справі, що розглядається, Замовник перераховує Підряднику аванс в розмірі 30 % від договірної ціни на виконання робіт в строк протягом 7-ми банківських днів з моменту підписання цього Договору (п. 4.2 Договору).

Згідно п. 4.5 Договору, Замовник виконує остаточну оплату Підряднику за виконані Роботи протягом 10-ти банківських днів з моменту підписання Акту та Довідки та здачі закінченого Об'єкту.

Акт приймання виконаних будівельних робіт № 1 за листопад 2012р. (форми № КБ-2в) на суму 166 593, 98 грн. та довідку про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) за листопад 2012р. (форми № КБ-3) на суму 166 593, 98 грн. сторони підписали 26.11.2012р.

Акт приймання виконаних будівельних робіт № 2 за грудень 2012р. (форми № КБ-2в) на суму 30 671, 52 грн. та довідка про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) за грудень 2012р. на суму 30 671, 52 грн. підписані сторонами 14.12.2012р.

Акт приймання виконаних будівельних робіт № 3 за грудень 2012р. (форми № КБ-2в) на суму 64 063, 99 грн. та довідка про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) за грудень 2012р. на суму 64 063, 99 грн. підписані сторонами 20.12.2012р.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина 1 статті 599 ЦК України).

Підстави для припинення зобов'язання за договором підряду від 11.09.2012р. № 11/9-02, які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Оскільки між позивачем та відповідачем підписані акти приймання виконаних робіт форми КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт (та витрат) форми КБ-3 на загальну суму 261 329, 49 грн., зазначені документи є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.

У зв'язку із тим, що відповідач здійснив попередню оплату на суму 104 179, 98 грн., про що свідчить платіжне доручення від 26.09.2012р. № U1366549, неоплаченими залишились роботи на суму 157 249, 51 грн.

Встановлений договором строк для здійснення відповідачем оплати (протягом 7-ми банківських днів з моменту підписання Сторонами Акту приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в) (Акт) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3) та виконавчої документації) сплинув.

Тому в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 157 249, 51 грн. позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь штрафні санкції, а саме пеню та 3 % річних від простроченої суми.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Частиною 1 ст. 230 ГК України до штрафних санкцій віднесено господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Приписами ч. 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України від 22.11.1996р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відтак, розмір неустойки, встановлений законом, не обмежує учасників договірних відносин щодо визначення розміру пені, а передбачає обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Відповідно до п. 15.4 договору підряду від 11.09.2012р. № 11/9-02, в разі порушення Замовником передбачених Договором строків перерахування платежів за виконані Роботи, він зобов'язаний сплатити на користь Підрядника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми платежу за кожен день прострочення.

Позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 5 651, 41 грн., а саме:

- від суми боргу 62 514, 00 грн. за період з 12.12.2012р. по 25.03.2013р. нараховано 2 671, 82 грн.

Згідно розрахунку суду, сума пені за період з 12.12.2012р. по 25.03.2013р. (кількість днів прострочки 104) від суми боргу 62 514, 00 грн. складає 2 670, 43 грн.

- від суми боргу 30 671, 52 грн. за період з 29.12.2012р. по 25.03.2013р. нараховано 1 084, 00 грн.

Згідно розрахунку суду, сума пені за період з 29.12.2012р. по 25.03.2013р. (кількість днів прострочки 86) від суми боргу 30 671, 52 грн. складає 1 096, 51 грн.;

- від суми боргу 64 063, 99 грн. за період з 11.01.2013р. по 25.03.2013р. нараховано 1 895, 59 грн.

Згідно розрахунку суду, сума пені за період з 11.01.2013р. по 25.03.2013р. (кількість днів прострочки 74) від суми боргу 64 063, 99 грн. складає 1 948, 24 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право: виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Оскільки відповідне клопотання в частині стягнення пені від позивача до господарського суду не надходило, суд задовольняє заявлену позивачем суму пені в розмірі 1 084, 00 грн. за період з 29.12.2012р. по 25.03.2013р. та за період з 11.01.2013р. по 25.03.2013р. в розмірі 1 895, 59 грн., тобто в межах позовних вимог.

У зв`язку із чим стягненню підлягає 5 650, 02 грн. пені. В частині стягнення 1, 39 грн. пені в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Договором підряду від 11.09.2012р. № 11/9-02 сторони інший розмір процентів не встановлювали.

Позивачем заявлено до стягнення 3 % річних у розмірі 1 179, 35 грн., а саме:

- від суми боргу 62 514, 00 грн. за період з 11.12.2012р. по 25.03.2013р. нараховано 468, 85 грн.

Згідно розрахунку суду, 3 % річних за період з 11.12.2012р. по 25.03.2013р. (кількість днів прострочки 105) від суми боргу в розмірі 62 514, 00 грн. складає 539, 21 грн.;

- від суми боргу 30 671, 52 грн. за період з 11.12.2012р. по 25.03.2013р. нараховано 230, 03 грн.

Згідно розрахунку суду, 3 % річних за період з 11.12.2012р. по 25.03.2013р. (кількість днів прострочки 105) від суми боргу в розмірі 30 671, 52 грн. складає 264, 55 грн.;

- від суми боргу 64 063, 99 грн. за період з 11.12.2012р. по 25.03.2013р. нараховано 480, 47 грн.

Згідно розрахунку суду, 3 % річних за період з 11.12.2012р. по 25.03.2013р. (кількість днів прострочки 105) від суми боргу в розмірі 64 063, 99 грн. складає 552, 58 грн.

З урахуванням приписів п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України суд задовольняє заявлену позивачем суму 3 % річних в розмірі 1 179, 35 грн., тобто в межах позовних вимог.

Відповідно до абзацу 2 ч.1 ст. 49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З заявленої до стягнення позивачем суми позовних вимог 164 080, 27 грн. в частині 1, 39 грн. в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Отже, позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача 164 078, 88 грн.

Таким чином, позивачу відмовлено в задоволенні 0, 01 % позовних вимог.

Відтак, пропорційно задоволених позовних вимог підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 3 281, 27 грн. судового збору (99,99 % від належних до сплати 3 291, 33 грн.).

Згідно із статтею 7 Закону України від 08.07.2011 року № 02/163-48 "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі:

1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;

2) повернення заяви або скарги;

3) відмови у відкритті провадження у справі;

4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням);

5) закриття провадження у справі.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.п. 5.1, 5.2 п.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", статтею 7 Закону України "Про судовий збір" врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору з підстав, які визначено цією статтею і перелік яких є вичерпним.

У її застосуванні господарським судам необхідно мати на увазі, зокрема, таке.

Статтею 7 Закону передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним.

Питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається:

- в ухвалі, якою здійснюється відмова у прийнятті або повернення заяви (скарги), за подання якої сплачується судовий збір, або

- в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом), або

- в ухвалі про повернення сум судового збору, винесеній як окремий процесуальний документ (зокрема, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини першої статті 88 ГПК).

В усіх наведених випадках за необхідності відповідний процесуальний документ виготовляється у двох примірниках (оригіналах), один з яких залишається у матеріалах справи, а інший надсилається особі, яка сплатила судовий збір до державного бюджету України.

Законом не передбачено граничного строку повернення сплаченої суми судового збору.

У зв'язку із зменшенням позивачем позовних вимог на 364, 16 грн. та відмовою від позову в частині стягнення 122, 30 грн., враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне повернути судовий збір у розмірі 9, 72 грн., сплачений позивачем згідно платіжного доручення № 333 від 01.07.2013р. на суму 3 292, 00 грн.

Посилання відповідача на те, що грошові кошти не були перераховані на рахунок позивача з вини УДКС України у Розівському районі, у зв'язку з чим платіжні доручення № 1412 від 28.11.2012р., № 1508 від 17.12.2012р., № 1583 від 20.12.2012р. не було виконано, не спростовують висновки суду.

Як зазначено у п. 30.1 ст. 30 Закону України від 05.04.2001р. N 2346-III "Про платіжні системи та перекази коштів в Україні" переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість невиконання ним грошового зобов'язання. Відповідальність боржника за порушення грошових зобов'язань настає незалежно від його вини, оскільки гроші завжди є в цивільному та господарському обороті. Отже у зв'язку із порушення грошового зобов'язання суд не приймає доводи відповідача про відсутність його вини щодо несплати коштів.

Водночас необхідно мати на увазі, що за приписом частини третьої статті 550 ЦК України кредитор не має права на неустойку (в тому числі пеню та штраф) у разі, якщо боржник згідно із статтею 617 цього Кодексу не відповідає за порушення зобов'язання.

За приписом ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Проте, в даному випадку посилання Розівської ЦРЛ на ст. 617 ЦК України є недоречним, оскільки відповідачем не доведено, що неперерахування УДКС України у Розівському районі коштів на адресу позивача згідно платіжних доручень № 1412 від 28.11.2012р., № 1508 від 17.12.2012р., № 1583 від 20.12.2012р. є випадком або непереборною силою у розумінні цивільного законодавства.

Господарський суд роз'яснює відповідачу право звернутися до суду з позовом до винної особи про відшкодування завданих збитків, в тому числі у зв'язку зі стягненням з лікарні цим рішенням неустойки та судових витрат (у відповідній частині).

Керуючись ст. 44, 49, 78, п. 4 ч.1 ст. 80, ст. 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Розівської центральної районної лікарні (70300, Запорізька область, Розівський район, смт. Розівка, вул. Калініна, 14, ідентифікаційний код 19282254) на користь Приватного торгово-будівельного підприємства "ЮВЄС" (49126, м. Дніпропетровськ, вул. Панікахи, 2, офіс 306, ідентифікаційний код 32405850) 157 249 (сто п'ятдесят сім тисяч двісті сорок дев'ять) грн. 51 коп. основного боргу, 5 650 (п'ять тисяч шістсот п'ятдесят) грн. 02 коп. пені, 1 179 (одну тисячу сто сімдесят дев'ять) грн. 35 коп. - 3 % річних від простроченої суми та 3 281 (три тисячі двісті вісімдесят одну) грн. 27 коп. витрат на судовий збір.

3. В частині стягнення 1 (однієї) грн. 39 коп. пені в задоволенні позову відмовити.

4. В частині стягнення 122 (сто двадцять дві) грн. 30 грн. втрат від інфляції грошових коштів провадження у справі припинити.

5. Повернути Приватному торгово-будівельному підприємстві "ЮВЄС" (49126, м. Дніпропетровськ, вул. Панікахи, 2, офіс 306, ідентифікаційний код 32405850) судовий збір у розмірі 9 (дев'ять) грн. 72 коп., сплачений згідно платіжного доручення № 333 від 01.07.2013р. на суму 3 292, 00 грн. (оригінал зазначеного платіжного доручення залучено до матеріалів справи).

6. Повне рішення складено 05.08.2013р.

Суддя В.М. Соловйов