Ухвала

від 30.07.2013 по справі 810/545/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/545/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Спиридонова В.О. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

30 липня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів - Ісаєнко Ю.А. та Ганечко О.М.,

при секретарі - Січкаренко Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Заступника прокурора Київської області в інтересах держави на постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Заступника прокурора Київської області в інтересах держави до Коцюбинської селищної ради Київської області, третя особа: Житлово-будівельний кооперативу «Моноліт» про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Заступник прокурора Київської області (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Коцюбинської селищної ради Київської області (далі - відповідач), третя особа: Житлово-будівельний кооперативу «Моноліт» (далі - третя особа або ЖБК «Моноліт») про визнання протиправним та скасування рішення 45 сесії 5 скликання Коцюбинської селищної ради від 11.10.2010 № 183 «Про надання дозволу житлово-будівельному кооперативу «Моноліт» на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 105,00 га для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд членів кооперативу».

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 05 березня 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та прийняти нову, якою позов прокурора задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які прибули в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанова суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, рішенням від 11.10.2010 № 183 надано дозвіл Житлово-будівельному кооперативу «Моноліт» на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 105,00 га за рахунок земель запасу житлової і громадської забудови селища Коцюбинське для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд членів кооперативу. Відповідно до графічних матеріалів місця розташування земельної ділянки: з півдня - смуга існуючого автошляху, з півночі - вул. Ф.Саєнка.

Цим же рішенням зобов`язано Житлово-будівельний кооператив «Моноліт» у встановленому законодавством порядку розробити містобудівну документацію для обґрунтування розміру земельної ділянки.

Не погоджуючись з даним рішенням відповідача, позивач оскаржив його в судовому порядку. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам колегія суддів виходить з наступного .

З матеріалів справи вбачається, що в січні 2013 року прокуратурою Київської області проведено перевірку за додержанням і застосуванням Коцюбинською селищною радою Київської області вимог законодавства України під час прийняття нею рішення від 11 жовтня 2010 року № 183 «Про надання дозволу Житлово-будівельному кооперативу «Моноліт» на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 105,00 га для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд членів кооперативу».

Проведеною перевіркою встановлено ряд обставин, що свідчать про недотримання органом місцевого самоврядування основних засад земельного законодавства при прийнятті оскаржуваного рішення, порушено вимоги Житлового кодексу Української РСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого Постановою Ради Міністрів Української РСР від 30 квітня 1985 року, стосовно кількості осіб при створенні житлово-будівельного кооперативу та умов їх статусу, як громадян потребуючих поліпшення житлових умов, що є підставою для визнання протиправним та скасування такого рішення.

Враховуючи, що при створенні та державній реєстрації Житлово-будівельного кооперативу «Моноліт» його засновниками (членами) виступили лише три громадянина, що не перебувають на обліку як особи, що потребують поліпшення житлових умов, прокурор вважає, що гарантованим статтею 41 Земельного кодексу України правом на безоплатне отримання у власність земельної ділянки вказана юридична особа не наділена.

Крім того, в ході перевірки прокуратурою Київської області виявлено, що дозвіл на розробку третьою особою проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки надано відповідачем передчасно, оскільки містобудівну документацію не затверджено та не погоджено спеціально уповноваженим органом з питань містобудування та архітектури.

Прокурор, також, зазначає про відсутність повноважень відповідача на розпорядження земельною ділянкою, яка розташована поза межами смт. Коцюбинське.

Обговорюючи питання правомірності прийняття оспорюваного рішення колегія суддів зазначає наступне.

Відносини з приводу володіння, користування та розпорядження землею регулюються Земельним Кодексом України.

Відповідно до статті 78 ЗК України , право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Згідно з ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до п. 12 розділу Х Перехідних положень ЗК України , до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Аналізуючи твердження позивача про те, що Коцюбинська селищна рада Київської області не мала повноважень приймати рішення щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою про відведення земельної ділянки за відсутності затвердженої містобудівної документації селища, колегія суддів виходить із наступного.

Як свідчать матеріали справи, та встановлено судом першої інстанції, рішенням Коцюбинської селищної ради Київської області від 15.09.2010 року № 153 було затверджено генеральний план смт. Коцюбинське.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів встановлені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 року № 3038-VI .

Відповідно до пункту 2 статті 1 цього Закону , генеральний план населеного пункту - це містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

За пунктом 7 статті 7 вказаного Закону , містобудівною документацією вважаються затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій. Така документація розробляється на паперових і електронних носіях на оновленій картографічній основі в цифровій формі як набори профільних геопросторових даних у державній геодезичній системі координат УСК-2000 і єдиній системі класифікації та кодування об'єктів будівництва для формування баз даних містобудівного кадастру (ч. 3 ст. 2 Закону).

Зважаючи на приписи частини 1 статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» , генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Колегія суддів погоджується з твердженнями суду першої інстанції, що рішення про надання дозволу на розробку проектної документації само по собі не тягне за собою передачу земельної ділянки у власність, а тому на момент прийняття такого рішення не може розглядатись питання про планування забудови земельної ділянки.

Розробка ж відповідної проектної документації з метою відведення конкретної земельної ділянки та її погодження не може здійснюватись за відсутності згоди органу місцевого самоврядування на таку розробку, про що і йдеться у пункті 2 спірного рішення, яким ЖБК «Моноліт» зобов'язано у встановленому порядку розробити містобудівну документацію для обґрунтування розміру земельної ділянки.

Розглядаючи твердження позивача про відсутність повноважень відповідача на розпорядження земельною ділянкою, яка розташована поза межами смт. Коцюбинське, колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про землеустрій» до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, організація і здійснення землеустрою та вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону.

Згідно з приписами статті 184 ЗК України землеустрій передбачає, зокрема, встановлення (відновлення) на місцевості меж адміністративно-територіальних утворень, землеволодінь і землекористувань.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про землеустрою» , з метою встановлення місця розташування об'єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, проводиться інвентаризація земель.

У квітні 2010 року Коцюбинською селищною радою Київської області прийнято рішення від 29 квітня 2010 року № 75 «Про погодження проекту формування і встановлення меж Коцюбинської селищної ради та межі смт. Коцюбинське Київської області та впорядкування питань землекористування».

Пунктом 2 зазначеного рішення визначено, що до моменту затвердження проекту встановлення меж при вирішенні питань адміністративно-територіального устрою та землеустрою необхідно керуватися межами смт. Коцюбинське площею 4 065, 00 га, які були затверджені Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 11 лютого 1941 року з урахуванням рішення Коцюбинської селищної ради Київської області від 06 листопада 2009 року № 170.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про планування і забудову територій» , планування територій на місцевому рівні забезпечується відповідними місцевими радами та їх виконавчими органами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями відповідно до їх повноважень, визначених законом, і полягає у розробленні та затвердженні генеральних планів населених пунктів, схем планування територій на місцевому рівні та іншої містобудівної документації, регулюванні використання їх територій, ухваленні та реалізації відповідних рішень про дотримання містобудівної документації.

Повноваження щодо затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації в силу приписів п. 42 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» віднесено до виключної компетенції місцевих рад.

Рішенням Коцюбинської селищної ради Київської області від 15 вересня 2010 року № 153 затверджено Генеральний план смт. Коцюбинське, розроблений Державним підприємством «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування», відповідно до якого загальна площа селища становить 4 065, 00 га.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення від 11.10.2010 № 183 «Про надання дозволу житлово-будівельному кооперативу «Моноліт» на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 105,00 га для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд членів кооперативу» керувався матеріалами інвентаризації щодо відновлення меж смт. Коцюбинське, встановлених Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 11 лютого 1941 року, а також рішеннями від 06 листопада 2009 року № 170 «Про інвентаризацію меж смт. Коцюбинське», 29 квітня 2010 року № 75 «Про погодження проекту формування і встановлення меж Коцюбинської селищної ради та межі смт. Коцюбинське Київської області та впорядкування питань землекористування» та 15 вересня 2010 року № 153 «Про затвердження Генерального плану смт. Коцюбинське», а відтак діяв в межах повноважень, визначених законом.

Судом апеляційної інстанції також враховується, що відповідно до ст. 118 Земельного Кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно з частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України , районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Щодо тверджень Заступника прокурора Київської області про те, що житлово-будівельний кооператив «Моноліт» не є житлово-будівельним кооперативом, у розумінні Житлового кодексу УРСР та статті 41 Земельного кодексу України , колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з приписами ст. 2 Закону України «Про кооперацію» , кооператив - це юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» , порушення порядку створення юридичної особи, який встановлено законом, є підставою для відмови у державній реєстрації юридичної особи.

Частиною 2 ст. 38 зазначеного Закону передбачено, що підставою для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема, є визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.

Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи є датою державної реєстрації припинення юридичної особи.

Згідно ч. 1 ст. 41 ЗК України , житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

З огляду на вищезазначені положення юридичної норми, закріпленої в статті 41 Земельного кодексу України , колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції в тому, що орган місцевого самоврядування не наділений повноваженнями щодо перевірки обґрунтованості та правомірності реєстрації тієї чи іншої юридичної особи при вирішенні питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Колегією суддів встановлено, що як на момент звернення до відповідача із заявою про виділення земельної ділянки та прийняття Коцюбинською селищною радою оспорюваного рішення, так і на час розгляду даної справи в суді першої інстанції, запис про реєстрацію ЖБК «Моноліт» в ЄДРПОУ не скасовано, тобто, він був чинним.

За викладених обставин, доводи Заступника прокурора Київської області щодо скасування спірного рішення від 11.10.2010 року № 183 з тих підстав, що ЖБК «Моноліт» був утворений з порушенням вимог чинного законодавства, правомірно визнано судом першої інстанції необґрунтованими.

Враховуючи, що на момент прийняття відповідачем рішення, Житлово-будівельний кооператив «Моноліт» був зареєстрований у встановленому законом порядку як юридична особа, зважаючи на те, що орган місцевого самоврядування як суб`єкт земельних відносин не наділений повноваженнями контролю за дотриманням порядку створення юридичної особи, висновки прокурора про недотримання відповідачем земельного законодавства України під час прийняття оскаржуваного рішення колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними.

З огляду на зазначене, правомірним є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні даного адміністративного позову.

За таких обставин, оскільки доводи апеляційної скарги спростовуються висновками суду першої інстанції та матеріалами справи, а суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Київської області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 березня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: І.В. Федотов

Судді: Ю.А. Ісаєнко

О.М. Ганечко

Повний текст ухвали виготовлено 05.08.2013р.

.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.