Постанова

від 02.08.2013 по справі 803/1421/13-а

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2013 року Справа № 803/1421/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Андрусенко О. О.,

при секретарі судового засідання Брудовській Н. В.,

за участю представників позивача Клекоцюк О. І., Н. К., Бешти М. Г.,

представника відповідача Мельничук М. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Волиньтурист" до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

позивач - Приватне акціонерне товариство "Волиньтурист" у позовній заяві просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 08.05.2013 року № 0003282201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 17703,75 грн., у тому числі за основним платежем 14163 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 3540,75 грн., та від 08.05.2013 року № 0003292201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 14 162,50 грн., у тому числі за основним платежем 11 330 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2 882,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно виніс оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки виявлені в акті перевірки порушення не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам чинного законодавства.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві, просили позов задовольнити повністю.

Відповідач у письмових запереченнях на адміністративний позов вимог підприємства не визнав, посилаючись на правомірність висновків податкового органу, зроблених при проведенні перевірки, вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідно до вимог чинного законодавства, просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні представник Луцької ОДПІ проти позову заперечив, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши подані суду письмові докази, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що на підставі направлення від 05.04.2013 року № 001280 згідно із п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу Луцької ОДПІ від 05.04.2013 року № 1084 з 05.04.2013 року по 11.04.2013 року службовими особами Луцької ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Волиньтурист» щодо здійснення фінансово-господарських операцій з ПП «Індастріалсервіс» та ПП «Прототип СЛВ» за період 2009-2012 р.р.

За результатами перевірки складено акт від 18.04.2013 року № 2312/22.1/02593659, яким встановлено порушення: п. 1.4 ст. 1, п.п. 7.3.1, п. 7.3, ст. 7, п.п. 7.2.6, п. 7.2, ст. 7 та п.п. 7.4.1, п. 7.4, ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п.198.1, п. 198.6 ст 198, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого ПАТ «Волиньтурист» занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету по взаємовідносинах з ПП «Індастріалсервіс» та ПП «Прототип СЛВ» на загальну суму 11330 грн., в т.ч. за червень 2010 р. - 940 грн., за липень 2010 р. - 10390 грн.; п.3.1 ст. 3, п. 5.2 та п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. п. 134.1.1, п.134.1, ст. 134, п.135.1., п.135.2, ст. 135 Податкового кодексу України, внаслідок чого ПАТ «Волиньтурист» занижено податок на прибуток, що підлягав сплаті до бюджету на загальну суму 14 163 грн., в тому числі за І півріччя 2010 р. у сумі 1175 грн., за 9 місяців 2010 р. у сумі 12 988 грн.

24.04.2013 року позивачем було подано заперечення на акт документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «Волиньтурист» від 18.04.2013 р. № 2312/22.1/02593659.

07.05.2013 р. відділом перевірок платників податків управління податкового контролю Луцької ОДПІ розглянуто заперечення ПАТ «Волиньтурист» на акт від 18.04.2013 року № 2312/22.1/02593659, за результатом якого встановлено, що акт перевірки відповідає вимогам чинного законодавства та підстав для задоволення вимог, викладених у запереченні, немає.

На підставі акту перевірки від 18.04.2013 року № 2312/22.1/02593659 Луцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 08.05.2013 року № 0003282201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 17703,75 грн., у тому числі за основним платежем 14163 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 3540,75 грн. та від 08.05.2013 року № 0003292201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 14 162,50 грн., у тому числі за основним платежем 11 330 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2 882,50 грн.

Не погоджуючись із отриманим податковим повідомленням-рішенням, позивачем було подано первинну скаргу від 28.05.2013 року начальнику Луцької ОДПІ ДПС у Волинській області. Рішенням Головного управління Міндоходів у Волинській області від 14.06.2013 року № 301/10/10.2-06 податкові повідомлення-рішення від 08.05.2013 року № 0003292201 та № 0003282201 залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Як вбачається з акту перевірки від 18.04.2013 року № 2312/22.1/02593659 ПАТ «Волиньтурист» неправомірно включено до валових витрат та до податкового кредиту суми коштів, сплачених по операціях з придбання товарів у ПП «Індастріалсервіс» та ПП «Прототип СЛВ», матеріали перевірки яких свідчать про порушення даними підприємствами своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства. ПАТ «Волиньтурист» при перевірці не пред'явлено договорів купівлі-продажу (надання послуг), товарно-транспортних накладних, рахунків-фактур, документів складського обліку, доручення на отримання товару, що ставить під сумнів проведення операції в частині транспортування такого товару. Луцька ОДПІ вважає, що угоди, укладені з ПП «Індастріалсервіс» та ПП «Прототип СЛВ», мають протиправний характер та є нікчемними.

Згідно п. 1.4 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (який діяв на момент вчинення правовідносин) поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 та підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8.1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, у відповідності до норм Закону України "Про податок на додану вартість" за наявності у платника податків належним чином оформленої податкової накладної останній вправі включити суму ПДВ до податкового кредиту незалежно від того, чи придбані товари почали використовуватись в межах його господарської діяльності.

Разом з тим, відповідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.1, 198.2 статті 198 розділу V ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

Отже, ПК України визначає, що обов'язковою умовою для правомірного формування платником податків податкового кредиту є податкова накладна, яка засвідчує факт придбання товарів (послуг) з метою їх подальшого використання в межах господарської діяльності.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року від 16.07.1999 року № 996-XIV (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (що був чинним на момент здійснення господарських операцій) об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Статтею 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.4. статті 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім не розподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У зв'язку з ненаданням позивачем договорів купівлі-продажу (надання послуг) та документів, які підтверджують доставку товару, а саме: товаро-транспортних накладних, рахунків-фактур, документів складського обліку, доручення на отримання товару та сертифікатів відповідності на придбаний товар, а також на підставі отриманих даних про порушення кримінальних справ відносно контрагентів позивача, актів перевірок таких підприємств, податковим органом зроблено висновок про нікчемність угод, укладених позивачем із підприємствами з ознаками фіктивності, що і стало підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Як встановлено судом, передумовою для формування позивачем податкового кредиту та валових витрат за період, охоплений перевіркою, слугували правовідносини, що склалися у нього з ПП "Індастріалсервіс", ПП «Прототип СЛВ».

У червні-серпні 2010 року ПАТ «Волиньтурист» придбало у ПП "Індастріалсервіс" товари - ліжка, тумбочки столи, табуретки тощо. Факт придбання товарів підтверджується податковими накладними від 17.06.2010 р. № 112, від 16.07.2010 р. № 152.

Оплата за придбаний товар проведена згідно квитанції до прибуткового касового ордера від 17.06.2010 р. № 0000063 на суму 5 640,00 та видаткових касових ордерів від 09.08.2010 р. № 356, 16.08.2010 Р № 388.

У липні 2010 року ПАТ «Волиньтурист» придбало у ПП «Прототип СЛВ» товари - одіяла, ковдри, подушки тощо. Факт придбання товарів підтверджується податковою накладною від 14.07.2010 р. № 361 та видатковою накладною від 14.07.2010 р. № 07-0000361.

Оплата за придбаний товар підтверджується платіжним дорученням від 20.07.2010 р. № 3796 на суму 28 173,12 грн.

На думку суду, всі первинні документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства та містять всі необхідні реквізити передбачені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та пунктом 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

На підставі документів, складених контрагентами ПАТ «Волиньтурист» позивачем був сформований податковий кредит та валові витрати відповідних звітних періодів.

Придбані товари оприбутковано ПАТ «Волиньтурист» по пансіонату «Шацькі озера» на рахунках 112, 106.

Таким чином, досліджені в судовому засіданні докази підтверджують реальність здійснення позивачем господарських операцій по придбанню товарів у вищевказаних контрагентів, а отже податковий кредит та валові витрати за наслідками цих операцій позивачем сформований правомірно. Позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що поставка товару відбулася і товар використано у господарській діяльності позивача.

Крім того, по операціях з придбання позивачем у ПП "Індастріалсервіс", ПП «Прототип СЛВ» послуг не встановлено обвинувальними вироками суду, що набрали законної сили, наявності протиправного умислу на укладення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а отже віднесення його до категорії нікчемних та таких, що не спрямовані на настання реальних наслідків. Судом не встановлено фактів визнання недійсними установчих документів юридичних осіб ПП "Індастріалсервіс", ПП «Прототип СЛВ», також відсутні обвинувальні вироки суду, якими були б засуджені винні особи за створення фіктивних підприємств ПП "Індастріалсервіс", ПП «Прототип СЛВ» чи видачу податкових накладних від цих підприємств, по яких сформував податковий кредит позивач. З огляду на реальний характер операцій, можливі порушення контрагентами ПП "Індастріалсервіс", ПП «Прототип СЛВ» податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення позивача як добросовісного платника податків права на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.

З урахуванням встановлених обставин справи суд вважає, що позивачем дотримані умови формування податкового кредиту з ПДВ по операціях з придбання товарів у ПП «Індастріалсервіс» та ПП «Прототип СЛВ», висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Судом не приймаються до уваги посилання Луцької ОДПІ на відсутність товарно-транспортних накладних, на перевезення придбаних товарів, довіреностей на отримання товару, актів прийому-передачі товарів, сертифікатів відповідності з урахуванням наступного. Як пояснила у судовому засіданні головний бухгалтер підприємства Семенова Н. К. перевезення здійснювалось власним транспортом позивача, який обслуговує пансіонат «Шацькі озера у смт. Шацьк, а не іншим перевізником, при цьому шляхові листи виписувались на місто Луцьк, а не на конкретне підприємство, від якого було отримано товар. Крім того, відсутність товарно-транспортних накладних сама по собі не свідчить про відсутність поставки як такої за наявності інших підтверджуючих документів. Довіреності на отримання товару залишаються у продавців такого товару при його отриманні, тому їх фізично у покупця товару бути не може. Складання актів прийому-передачі товару при поставці такого характеру чинним законодавством не передбачено, а сертифікати якості на товари такого виду не є обов'язковими.

Щодо посилання відповідача на акти перевірок контрагентів позивача, якими встановлено здійснення ПП «Індастріалсервіс» та ПП «Прототип СЛВ» діяльності, яка має ознаки фіктивності, судом враховано наступне.

Із норм Закону України «Про податок на додану вартість» вбачається, що Закон визначає лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Інших підстав для невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначений Закон не передбачає. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі № 21-573во10, від 31 січня 2011 року, в яких Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України та Верховний Суд України дійшли висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Рішення касаційного суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі ««БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що встановлені під час розгляду справи обставини, які підтверджені належними доказами, спростовують висновки Луцької ОДПІ, констатовані в акті перевірки від 18.04.2013 року № 2312/22.1/02593659, а тому податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 08.05.2013 року № 0003282201 та № 0003292201 винесені на підставі зазначеного акту перевірки, підлягають скасуванню як протиправні.

Керуючись ст. 160, ч. 3 ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Податкового кодексу України, Закону України «Про податок на додану вартість», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 08.05.2013 року № 0003282201, № 0003292201.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої складено 07 серпня 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий - суддя О. О. Андрусенко