Постанова

від 05.08.2013 по справі 826/7196/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 серпня 2013 року 18:23 № 826/7196/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., при секретарі Грабовському В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства «Компанія Інтерлогос» доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ДПС провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 14.01.2013р., за участю:

позивача - Киреєва Л.Г.

відповідач - Угольков Є.О.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 5 серпня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Компанія Інтерлогос» (далі по тексту - позивач) звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 14.01.2013р. №0000312220.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято відповідачем протиправно, а тому підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято правомірно.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва ДПС проведено перевірку ПАТ «Компанія Інтерлогос» за результатами якої 21.12.2012р. складено акт №597/1-22-20-23712217 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Техносервіс Д» (код ЄДРПОУ 23538446), ПП «Інтекс ком» (код ЄДРПОУ 33404266), ТОВ «Лєроіл груп» (код ЄДРПОУ 34577599), ТОВ «Пластум» (код ЄДРПОУ 36076522) за період з 01.02.2011р. по 28.02.2011р. (далі по тексту - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення п. 198.1, 198.6 статті 198, п. 201.4 статті 201 ПК України, в результаті чого занижено значення ПДВ за 01.02.2011р. по 28.02.2011р. на суму 170916,63грн.

На підставі встановленого порушення відповідачем 14.01.2013р. прийнято податкове повідомлення - рішення №0000312220, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 170 916,63грн. та 1грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В порядку адміністративного оскарження податкове повідомлення - рішення залишено без змін.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що 04.02.2011р. між позивачем (Покупець) та ТОВ «Лєроіл груп» (Продавець) укладено договір №07 купівлі - продажу, відповідно до якого Продавець зобов'язується передати Покупцеві у власність нафтопродукти, належної якості, а Покупець придбати і здійснити оплату в терміни і на умовах передбачених даним договором.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Лєроіл груп» виписано податкову накладну №1 від 04.02.2011р. на суму з ПДВ 526 953,92грн.

1 листопада 2010 року між позивачем (Замовник) та ТОВ «Пластум» (Експедитор) укладені договори №215/11 з Додатком до нього №1 від 01.11.2010р., №216/11 з Додатком №1 від 01.11.2010р., відповідно до яких Експедитор від свого імені та за рахунок Замовника забезпечує здійснення транспортно - експедиційних послуг.

На виконання умов вказаних договорів ТОВ «Пластум» виписані податкові накладні №62 від 28.02.2011р. всього на суму 346396грн. та №63 від 28.02.2011р. всього на суму 27000грн.

1 листопада 2010 року між позивачем (Замовник) та ТОВ «Пластум» (Виконавець) укладено договір на технічне обслуговування №217/11 з Додатковими угодами №1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 від 01.11.2010р. та від 01.01.2011р., відповідно до якого Виконавець зобов'язується провадити технічне обслуговування об'єктів та обладнання, які перебувають в оренді або у власності Замовника.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Пластум» виписано податкову накладну №64 від 28.02.2011р. на загальну суму 125 150грн.

Крім того, в матеріалах справи наявні копії первинної документації: накладна №43201277, виписки платіжних доручень, товаро - транспортні накладні.

Як вбачається з матеріалів справи ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька ДПС складено акт №1323/15-2/34577599 від 16.07.2012р. про проведення невиїзної перевірки ТОВ «Лєроіл груп» з питань взаємовідносин з контрагентами за січень, лютий 2011 року, відповідно до якого встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг), а тому договори укладені ТОВ «Лєроіл груп» є нікчемними.

ДПІ у Вишгородському районі Київської області складно акт №690/15-2/36076522 від 25.03.2011р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Пластум» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання за грудень 2010 року - січень 2011 року, відповідно до якого встановлено: Основні засоби у підприємства відсутні. Відповідно до довідки 1 ДФ кількість працюючих на підприємстві у 2010 році складала 4 особи у штаті, за цивільно - правовими договорами 3 особи, які враховуючи загальний обсяг декларованих доходів від реалізації товарів (робіт, послуг) фізично не могли здійснювати такий об'єм роботи. На підприємстві відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Таким чином, на підставі вищевикладеного відповідач дійшов висновку про заниження позивачем ПДВ за перевіряємий період з 01.02.2011р. по 28.02.2011р. на суму 170916,63грн.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-XIV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п.2 ст. 3 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за №168/704, первинні документи:

- це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. №996-XIV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995р. за №168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-XIV (із змінами та доповненнями).

Враховуючи вищевикладене, позивачем не підтверджено фактичне здійснення постачання, приймання-передачі та оприбуткування товарно-матеріальних цінностей по договірним взаємовідносинам з вказаними контрагентами.

Відповідно до вимог пп. 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України від 03.04,1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" зі змінами та доповненнями, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними, накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно до п. 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94 ВР від 28.12.1994 року, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Позивачем здійснювались операції, без мети настання правових наслідків виключно, з метою заниження об'єкту оподаткування шляхом штучного формування податкового кредиту, для несплати податку на додану вартість, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України. Згідно ч. 1, ч.2 ст. 215. Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. №435-IV зі змінами та доповненнями, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. №435-IV зі змінами та доповненнями, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Нікчемний правочин - це правочин, недійсність якого встановлена законом.

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору...

Частиною 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Оскільки, відповідно до ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України вищевказані правочини є нікчемними, то їх недійсність встановлена законом, а це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемної угоди не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість.

Окрім того, необхідно зазначити, що згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Згідно з частиною другою ст. 3 Закону України від 16.07.1999р. №996-ХІІ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зі змінами та доповненнями, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Положення статей 207 та 208 ГК України застосовується з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Конституцією України, Законом України «Про систему оподаткування» передбачений обов'язок зі сплати податків, зборів, обов'язкових платежів.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Крім того, суд бере до уваги практику, викладену в постанові Верховного Суду України від 05.03.2012р. по справі за позовом ТОВ "Нафта" до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про скасування податкових повідомлень -рішень.

Станом на 25.07.2013р. ТОВ «Пластум» відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців знаходиться в стані припинення, а ТОВ «Лєроіл груп» - припинено.

В ході розгляду справи судом встановлено, що операції між позивачем та ТОВ «Лєроіл груп» (код ЄДРПОУ 34577599), ТОВ «Пластум» (код ЄДРПОУ 36076522) не мали реального характеру. Фактично перевіркою встановлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку, які стосуються лише факту перерахування грошових коштів. ТОВ «Лєроіл груп» (код ЄДРПОУ 34577599), ТОВ «Пластум» (код ЄДРПОУ 36076522) перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою зниження об'єкту оподаткування, несплати податків, у зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Таким чином, суд погоджується з висновками податкового органу викладеними в Акті перевірки.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду відповідач виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 14.01.2013р. №0000312220, а тому адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Компанія Інтерлогос» вважається таким, що не підлягає задоволенню.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб'єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно з частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову Приватному акціонерному товариству «Компанія Інтерлогос» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлений 07.08.2013р.

Суддя В.В. Амельохін