Рішення від 31.07.2013 по справі 2014/2-15/11

Справа № 2014/2-15/11

Провадження № 2/621/1/13

РІШЕННЯ

іменем України

31.07.2013 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області

в складі: головуючого - судді Бережної Н.М.,

за участю секретаря судового засідання - Друпової А.О.,

представника - адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Змієві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Комсомольської міської лікарні Зміївської районної ради Харківської області про стягнення моральної шкоди, треті особи - ОСОБА_3, Зміївська районна рада Харківської області,

встановив:

У листопаді 2008 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до Комсомольської міської лікарні Зміївської районної ради Харківської області про стягнення моральної шкоди, третя особа - ОСОБА_3, Зміївська районна рада Харківської області.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 вказує, що 14 листопада 2007 року Зміївським районним судом Харківської області по кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 140 КК України було ухвалено постанову про закриття кримінальної справи в силу акта амністії. ОСОБА_3 працювала лікарем - інфекціоністом Комсомольської міської лікарні і обвинувачувалася в неналежному виконанні своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки для неповнолітнього сина позивачки.

Внаслідок злочинного недбальства ОСОБА_3 позивач втратила свою єдину на той час дитину. Їй було завдано тяжких душевних страждань та моральних втрат, як потерпілій по вказаній кримінальній справі, у зв'язку з чим вона вимушена була докладати додаткових зусиль для організації свого життя та збереження життєвих стосунків. Втрата єдиної дитини стала трагедією для всієї родини, було порушено нормальний плин життя ОСОБА_2, порушено її звичайні життєві стосунки, зруйновано родину позивачки. Внаслідок пережитої трагедії позивач не змогла продовжувати працювати у дитячому садку, спілкуватися з дітьми, тому змушена була 19.10.2005 року перевестися з Дитячого комбінату № 4, в якому працювала помічницею вихователя до Котлотурбінного цеху № 2. Позивачка зазнала та продовжує зазнавати тяжких душевних страждань внаслідок втрати дитини, яка є невідновною, а тому просила стягнути з відповідача на її користь 300000 грн. відшкодування моральної шкоди.

У своїй уточненій позовній заяві позивач зменшила позовні вимоги та просила стягнути з відповідача 250000 грн. відшкодування моральної шкоди.

Позивач у судове засідання не з'явилася, про час та місце судового розгляду була повідомлена належним чином.

У судовому засіданні представник позивача, адвокат ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі, вказала, що на досудовому слідстві ОСОБА_3 визнала свою вину частково, а до суду звернулася із заявою, в якій просила звільнити її від кримінальної відповідальності в силу дії акта про амністію. Злочинне недбальство лікаря-інфікціоніста ОСОБА_3 було одним із факторів, внаслідок яких позивач втратила свою єдину на той час дитину. За своє недбале ставлення до виконання своїх професійних обов'язків третя особа була притягнута до дисциплінарної відповідальності - отримала догану. Всі проведені по справі судово-медичні експертизи встановили факт існування недоліків, які мали місце при діагностиці та лікуванні малолітнього ОСОБА_4 , а отже підтвердили факт неналежного виконання своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого до них ставлення медичним персоналом відповідача.

Представник відповідача Пенін В.Д. позов не визнав з підстав недоведеності позивачем своїх вимог, про що надав письмові заперечення (а.с. 10-12 т.1).

Третя особа - ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, про час та місце судового розгляду була повідомлена належним чином.

У судовому засіданні представник третьої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_6 вважав, що позовна заява позивача ОСОБА_2 при тих доказах, які вона надала до матеріалів справи та з урахуванням правових підстав і фактичних обставин - задоволенню не підлягає. Так, позивач в своєму позові посилається на постанову Зміївського районного суду від 14.11.2007 року та судово-медичну експертизу № 327 від 20.07.2007 року, як на безспірний доказ вини відповідача. Однак, в силу діючого законодавства підставами звільненими від доказування є вирок суду по кримінальній справі та постанова по адміністративній справі. Позивач посилається на вищевказану постанову суду, в якій не визнано винною ОСОБА_3 в скоєнні злочин, а прийнято рішення про звільнення її від кримінальної відповідальності.

Представник третьої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_7 у судовому засіданні підтримала пояснення представника ОСОБА_6, просила відмовити в задоволенні позову, оскільки відсутні докази заподіяння моральних страждань ОСОБА_2

Представник третьої особи Зміївської районної ради Харківської області в судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, оцінивши докази, що містяться в матеріалах справи, дійшов до наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що постановою прокурора Зміївського району Харківської області від 03.05.2007 року порушено кримінальну справу за ч. 2 ст. 140 КК України за фактом неналежного виконання своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки для неповнолітнього ОСОБА_4 Проведено ряд слідчих дій (а.с. 1-2 кримінальної справи).

25 вересня 2007 року постановою заступника начальника СО Зміївського РВ ОСОБА_3 була притягнута в якості обвинуваченої за ч. 2 ст. 140 КК України за неналежне виконання своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого до них ставлення (а.с. 187 кримінальної справи).

Постановою Зміївського районного суду Харківської області від 14 листопада 2007 року провадження по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_3 закрито на підставі акту амністії.

Згідно копії свідоцтва про смерть, виданого Геніївською сільрадою Зміївського району Харківської області 03 серпня 2005 року, серія НОМЕР_1, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 5 років (а.с. 39 т. 1).

Зі змісту позовної заяви вбачається, що внаслідок злочинного недбальства ОСОБА_3 позивачу, як потерпілій по кримінальній справі, завдано моральної шкоди, яка виразилась в порушенні нормального плину життя ОСОБА_2, порушено її звичайні життєві стосунки, зруйновано родину. Внаслідок пережитої трагедії позивач не змогла продовжувати працювати у дитячому садку, спілкуватися з дітьми, змушена була змінити місце роботи та посаду.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Як роз'яснино в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (нейманової) шкоди» передбачено, що розмір відшкодування моральної (нейманової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Виходячи з положень ст. ст. 11, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як зазначено в постанові Зміївського районного суду Харківської області від 14.07.2007 року ОСОБА_3, будучи медичним робітником неналежно виконувала свої професійні обов'язки внаслідок недбалого до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки для неповнолітнього (а.с. 2 т. 1).

Згідно висновків комісійної судово-медичної експертизи № 327 від 10.09.2007 року за матеріалами кримінальної справи, основними причинами, що вплинули на негативний перебіг захворювання у дитини ОСОБА_4 є, перед усім, характер та тяжкість захворювання, недостатньо повне обстеження дитини в стаціонарі Комсомольської міської лікарні, не встановлення патології з боку нирок, несвоєчасне відправлення дитини на стаціонарне обстеження та лікування до дитячої обласної або інфекційної лікарні (а.с. 160-181 кримінальної справи).

Відповідно до висновку експерта (експертизи за матеріалами справи) Київського міського бюро судово-медичних експертиз № 2/196 від 06.02.2012 року, при вивченні наданої медичної документації на етапі госпіталізації дитини ОСОБА_4 у Комсомольську міську лікарню мала місце недооцінка важкості стану хворого, яка разом із наявністю ознак інфекційно - токсичного шоку потребувала негайного залучення до лікувального процесу спеціаліста з інтенсивної терапії -дитячого лікаря анастезіолога, налагодження доступу до магістральних судин та водночас проведення заходів інфекційної терапії, розширення лабораторної та інструментальної діагностика (ЕКГ, ЕХО-КГ, тощо). Через недооцінку важкості стану дитини при надходженні до стаціонару мало місце несвоєчасне забезпечення необхідних консультацій відповідних фахівців у галузі медицини. У вказаному висновку також зазначено, що вказані недоліки не могли вплинути на перебіг блискавичного сепсису та зумовити смерть (а.с. 1-80 т. 2).

Судово-медичні експертизи № 369-2 від 14.12.2006 року та № 54 від 26.03.2007 року (а.с. 61-77, 80-103 кримінальної справи), на підставі яких було порушено кримінальну справу, не спростовують висновків експертизи № 327, визначаючи лише те, що фатальний кінець захворювання - смерть дитини не має прямого причино - наслідкового зв'язку з встановленими окремими недоліками у забезпеченні своєчасної лікувальної та консультативної допомоги ОСОБА_4

Однак, всі проведені по справі судово-медичні експертизи встановили факт існування недоліків, які мали місце при діагностиці та лікуванні малолітнього ОСОБА_4, а отже підтвердили факт неналежного виконання своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого до них ставлення медичним персоналом відповідача, а саме лікарем ОСОБА_3

Крім того, судом встановлено, що 15 серпня 2005 року комісією лікарів Комсомольської міської лікарні було здійснено розбір випадку смерті дитини ОСОБА_4, яким було виявлено недоліки у лікуванні та нагляді за дитиною. За своє недбале ставлення до виконання своїх професійних обов'язків лікар ОСОБА_3 була притягнута до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, що підтверджується наказом № 103 по Комсомольській міській лікарні від 15.08.2005 року (а.с. 38-41 кримінальної справи).

Недбале ставлення медичного персоналу Комсомольської міської лікарні до лікування дитини ОСОБА_4 підтверджує інформація начальника Управління охорони здоров'я Харківської облдержадміністрації адресована Міністерству охорони здоров'я, в якій зазначено, що згідно з матеріалами історії хвороби дитину було обстежено не в повному обсязі. Не були проведені належні клінічні та біохімічні дослідження, що обумовлені тяжкістю стану дитини та короткочасністю перебування у лікарні. Це завадило отриманню лабораторно-інструментальних критеріїв хвороби (а.с. 49-54 кримінальної справи).

В той же час, доказів про спростування своєї вини у недбалому ставленні до виконання своїх професійних обов'язків, а також заподіяння моральних страждань ОСОБА_2 відповідач та третя особа - ОСОБА_3 суду не надали.

Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_3 зверталася зі скаргами до Зміївського районного суду Харківської області та прокуратури Харківської області про перегляд кримінальної справи за нововиявленими обставинами, однак, їй було відмовлено. Про що свідчить копія ухвали Зміївського районного суду від 15.03.2013 року та лист прокуратури Харківської області від 26.06.2013 року.

Оцінюючи вказані обставини, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 1172 ЦК України та той факт, що неправомірними діями ОСОБА_3, яка працює лікарем в Комсомольській міській лікарні, заподіяно моральну шкоду позивачу, тому обов'язок її відшкодування покладається на відповідача.

Розмір відшкодування визначається судом у сумі 20000 грн., враховуючи характер, обсяг та тривалість страждань позивача, характер правопорушення відповідача, негативні наслідки, що настали для позивача в зв'язку зі смертю її сина, а також вимоги розумності та справедливості.

В силу ч. 3 ст. 88 ЦПК України з відповідача належить стягнути судовий збір на користь держави у розмірі 229 грн.40 коп.

Керуючись ст.ст. 23, 1167, 1172 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 11, 58, 60, 61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_2 до Комсомольської міської лікарні Зміївської районної ради Харківської області про стягнення моральної шкоди, треті особи - ОСОБА_3, Зміївська районна рада Харківської області - задовольнити частково.

Стягнути з Комсомольської міської лікарні Зміївської районної ради Харківської області, яка розташована за адресою Харківська обл., Зміївський район, сел. Комсомольське, вул. Дружби, 12, код 02003184, МФО 851011 УДК в Харківській області р/р 35414001001903 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 20000 (двадцяти тисяч) грн.

Стягнути з Комсомольської міської лікарні Зміївської районної ради Харківської області в дохід держави судовий збір у розмірі 229 (двісті двадцять дев'ять) грн. 40 коп., який перерахувати на р/р 31212206700227, одержувач УДКСУ у Зміївському районі Харківської області, код ЄДРПОУ 37754227, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області, код банку отримувача 851011.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Зміївський районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: