Ухвала

від 24.09.2013 по справі 2014/2-15/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження: 22-ц/790/5803/13 Головуючий 1 інстанції - Бережної Н.М. Справа № 2014/2-15/11 Доповідач - Ізмайлова Г.Н.

Категорія: відшкодування шкоди

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Ізмайлової Г.Н.

суддів - Коростійової В.І., Гуцал Л.В.

за участі секретаря Огар І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, Комсомольської міської лікарні Зміївського району Харківської області та ОСОБА_2 на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 31 липня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Комсомольської міської лікарні Зміївського району Харківської області, треті особи: ОСОБА_2, Зміївська районна рада Харківської області про стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2008 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Комсомольської міської лікарні Зміївської районної ради Харківської області про стягнення моральної шкоди.

В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказує, що 14 листопада 2007 року Зміївським районним судом Харківської області по кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_2 за ч.2 ст.140 КК України було ухвалено постанову про закриття кримінальної справи в силу акта амністії. ОСОБА_2 працювала лікарем-інфекціоністом Комсомольської міської лікарні і обвинувачувалася в неналежному виконанні своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки - смерть неповнолітнього сина позивачки.

Зазначила, що смертю дитини було завдано тяжких душевних страждань та моральних втрат, у зв'язку з чим вона вимушена була докладати додаткових зусиль для організації свого життя та збереження життєвих стосунків. Втрата єдиної дитини стала трагедією для всієї родини, було порушено нормальний плин життя, порушено її звичайні життєві стосунки, зруйновано її родину. Внаслідок пережитої трагедії позивач не змогла продовжувати працювати у дитячому садку, спілкуватися з дітьми, тому змушена була 19.10.2005 р. перевестися з Дитячого комбінату №4, в якому працювала помічницею вихователя до іншого підприємства. Виходячи з наведеного просила стягнути з Комсомольської міської лікарні Зміївського району Харківської області на її користь 250000,00 грн. в відшкодування моральної шкоди.

Відповідач та третя особа ОСОБА_2 проти позову заперечували, вважаючи недоведеною вину лікаря ОСОБА_2 у смерті дитини.

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 31 липня 2013 р. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Суд стягнув з Комсомольської міської лікарні Зміївського району Харківської області на її користь 20000,00 грн. в відшкодування моральної шкоди і судові витрати.

В апеляційних скаргах Комсомольська міська лікарня Зміївського району Харківської області, ОСОБА_2 просили рішення скасувати і відмовити позивачці в задоволені позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, ОСОБА_1 - рішення змінити та стягнути з відповідача на її користь 250000,00 грн. моральної шкоди, з урахуванням тяжкості наслідків злочину.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного:

Судом встановлено, що постановою Зміївського районного суду Харківської області від 14 листопада 2007 р. ОСОБА_2, лікаря Комсомольської міської лікарні, було звільнено від кримінальної відповідальності за ч.2ст.140 КК України відповідно до акта амністії.

ОСОБА_2 було пред`явлено звинувачення в неналежному виконанні своїх професійних обов`язків лікаря, внаслідок недбалого до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки - смерть малолітнього ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці п`яти років.

Позивачка ОСОБА_4 є матір`ю ОСОБА_3, 2000 року народження і потерпілою у кримінальній справі.

Згідно ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Пунктом 2 частини 2 ст.23 ЦК України визначено, що моральна шкода, поряд з іншим, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Отже ОСОБА_1 є належним позивачем у справі.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.

Виходячи з того, що ОСОБА_2 працювала лікарем-інфекціоністом, знаходилась в трудових правовідносинах з Комсомольською міською лікарнею і смерть ОСОБА_3 настала під час виконання нею своїх трудових обов`язків, відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України обов`язок по відшкодуванню шкоди покладається на Комсомольську міську лікарню.

Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Як у кримінальній справі, так і в процесі розгляду цивільної справи проведено ряд судово-медичних експертиз з метою встановлення причин смерті ОСОБА_3 та наявності причинного зв`язку між його смертю та діями лікарів по проведенню обстеження хворого з метою своєчасного діагностування, встановлення тяжкості його стану та ефективності проведених лікувальних заходів.

Згідно висновків комісійної судово-медичної експертизи №327 від 10.09.2007 р. за матеріалами кримінальної справи, основними причинами, що вплинули на негативний перебіг захворювання дитини ОСОБА_3, є перед усім характер та тяжкість захворювання, недостатньо повне обстеження дитини в стаціонарі Комсомольської міської лікарні, не встановлення патології з боку нирок, несвоєчасне відправлення дитини на стаціонарне обстеження та лікування до дитячої обласної або інфекційної лікарні (а.с.160-181 кримінальної справи).

Відповідно до висновку експерта (експезтизи за матеріалами справи) Київського міського бюро судово-медичних експертиз №2/196 від 06.02.2012 р., при вивченні наданої медичної документації на етапі госпіталізації дитини ОСОБА_3 у Комсомольську міську лікарню мала місце недооцінка важкості стану хворого, яка разом із наявністю ознак інфекційно-токсичного шоку потребувала негайного залучення до лікувального процесу спеціаліста з інтенсивної терапії - дитячого лікаря анастезіолога, налагодженні доступу до магістральних судин та водночас проведення заходів інфекційної терапії, розширення лабораторної та інструментальної діагностика (ЕКГ, ЕХО-КГ, тощо). Через недооцінку важкості стану дитини при надходженні до стаціонару мало місце несвоєчасне забезпечення необхідних консультацій відповідних фахівців у галузі медицини.

Судово-медичні експертизи №369-2 від 14.12.2006 р. та №54 від 26.03.2007 р. (а.с.61-77, 80-103 кримінальної справи), на підставі яких було порушено кримінальну справу, не спростовують висновків експертизи №327.

Отже, всі проведені по справі судово-медичні експертизи встановили факт існування недоліків, які мали місце при діагностиці та лікуванні малолітнього ОСОБА_3, підтвердили факт неналежного виконання своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого до них ставлення лікарем ОСОБА_2, які в сукупності з іншими, а саме блискавичним сепсисом стали причиною смерті дитини позивачки.

Крім того, судом встановлено, що 15.08.2005 р. комісією лікарів Комсомольської міської лікарні було здійснено розбір випадку смерті дитини ОСОБА_3, яким було виявлено недоліки у лікуванні та нагляді за дитиною. За своє недбале ставлення до виконання своїх професійних обов'язків лікар ОСОБА_2 була притягнута до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, що підтверджується наказом №103 по Комсомольській міській лікарні від 15.08.2005 р. (а.с. 38-41 кримінальної справі).

Недбале ставлення медичного персоналу Комсомольської міської лікарні до лікування дитини ОСОБА_3 підтверджує інформація начальника Управління охорони здоров'я Харківської облдержадміністрації адресована Міністерству охорони здоров`я, в якій зазначено, що виходячи з матеріалів історії хвороби дитину було обстежено не в повному обсязі. Не були проведені належні клінічні та біохімічні дослідження, що обумовлені тяжкістю стану дитини та короткочасністю перебування у лікарні. Це завадило отриманню лабораторно-інструментальних критеріїв хвороби (а.с. 49-54 кримінальної справи).

В той же час, доказів про спростування своєї вини у недбалому ставленні до виконання своїх професійних обов'язків, а також заподіяння моральних страждань ОСОБА_1 відповідач та третя особа - ОСОБА_2 суду не надали.

Вирішуючи питання про розмір матеріальної шкоди у сумі 20000,00 грн. суд обґрунтовано виходив з принципів розумності та справедливості.

З огляду на наведене, на підставі ст.308 ЦПК України, судова колегія залишає рішення без зміни, як таке, що ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 308, 313, 315, 317,319 ЦПК України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_1, Комсомольської міської лікарні Зміївського району Харківської області та ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 31 липня 2013 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий -

Судді -