Рішення

від 19.07.2013 по справі 910/9864/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9864/13 19.07.13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу «Київські електричні мережі» ПАТ «Київенерго»

до Приватного підприємства «Нессі»

про стягнення 38 364,00 грн.

Суддя Шаптала Є.Ю.

Представники сторін:

від позивача: Круподер С.А. за дов. № 91\2012\10129-33 від 29.10.2012 р.

від відповідача: не з»явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу «Київські електричні мережі» ПАТ «Київенерго» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Нессі» про стягнення 38 364,00 грн..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2013р. порушено провадження у справі № 910/9864/13, призначено розгляд справи на 19.06.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2013 року розгляд справи відкладено на підставі ст.. 77 ГПК України на 19.07.2013 року.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з»явився, про причини неявки суд не повідомлено.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 19.07.2013 р. та за відсутністю представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 19.07.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

23.04.2008 року між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Київські електричні мережі» та приватним підприємством «Нессі» було укладено Договір про приєднання до електричних мереж № 4456\35459\131\2А\26950.

Відповідно до п. 1.1 Договору, власник здійснює приєднання та підключення електроустановок замовника до своїх електричних мереж після виконання замовником за власний рахунок: технічних умов у повному обсязі; розроблення та узгодження проектної документації; укладення замовником договору про постачання електричної енергії та у необхідних випадках договору про спільне використання технологічних електричних мереж або договору про технічне забезпечення електропостачання. Замовник зобов'язується здійснити оплату послуг за приєднання згідно з розрахунком, передбаченим п. 3.1. Договору (п. 1.2 Договору).

У відповідно до п. 2.1 Договору власник зобов'язаний здійснити підключення електроустановок замовника до своїх електричних мереж протягом п'яти робочих днів після виконання останнім вимог пункту 2.2. Договору, прийняття електроустановки та оформлення акта допуску на підключення електроустановки замовника.

На виконання умов Договору, позивачем взяті на себе зобов'язання відповідно до п. 2.1 Договору виконано, що підтверджується Договором на постачання електричної енергії № 51525(011) від 25.05.2010 року, Актом збереження пломб розрахункового обліку електроенергії від 18.05.2010 року.

Згідно п. 3.1 Договору плата за приєднання електроустановок замовника визначається у розрахунку наданому замовнику, складеному на підставі узгодженої проектної документації та відповідно до методики та ППЕЕМ, який після підписання сторонами стає невід'ємною частиною договору. Оплата послуг за приєднання електроустановок замовника до електричних мереж власника проводиться замовником протягом 20 робочих днів після одержання розрахунку, однак не пізніше ніж за 5 робочих днів до підключення електроустановок замовника (п. 3.2 Договору).

Згідно попереднього розрахунку плати за приєднання електроустановок замовників до електричних мережа відповідно до технічних умов № 35459\131\2А від 23.04.2008 р., відповідач зобов'язаний провести плату в розмірі 38 364,00 грн.. Попередній розрахунок плати за приєднання електроустановок замовників до електричних мережа підписаний представником відповідача без зауважень.

Позивач зазначає, що всупереч умов Договору, відповідачем плата за приєднання електроустановок замовників до електричних мережа у встановлений договором строк не проведена, у зв'язку з чим, була направлена претензія про сплату заборгованості від 13.04.2013 року № 034\01-2237. Проте, відповідач на претензію не відреагував, плату не провів.

Таким чином, станом на день розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем становить 38 364,00 грн..

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення з огляду на таке.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного Кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором ( ст.. 903 ЦК України.

У відповідно до п. 2.1 Договору власник зобов'язаний здійснити підключення електроустановок замовника до своїх електричних мереж протягом п'яти робочих днів після виконання останнім вимог пункту 2.2. Договору, прийняття електроустановки та оформлення акта допуску на підключення електроустановки замовника.

Факт здійснення підключення позивачем електроустановок замовника до своїх електричних мереж, підтверджується Договором на постачання електричної енергії № 51525(011) від 25.05.2010 року, Актом збереження пломб розрахункового обліку електроенергії від 18.05.2010 року.

Згідно п. 3.1 Договору плата за приєднання електроустановок замовника визначається у розрахунку наданому замовнику, складеному на підставі узгодженої проектної документації та відповідно до методики та ППЕЕМ, який після підписання сторонами стає невід'ємною частиною договору. Оплата послуг за приєднання електроустановок замовника до електричних мереж власника проводиться замовником протягом 20 робочих днів після одержання розрахунку, однак не пізніше ніж за 5 робочих днів до підключення електроустановок замовника (п. 3.2 Договору).

Згідно відмітки на попередньому розрахунку плати за приєднання електроустановок замовників до електричних мереж, останній отримано представником відповідача 24.06.2008 року. Отже, у відповідності до п. 3.2 Договору, відповідач повинен був виконати зобов'язання з оплати до 15.07.2008 року.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки, відповідачем не проведено оплату згідно умов договору, суд дійшов висновку, що останнім порушено умови Договору та вищевказаних норм ЦК, тобто не виконав зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Таким чином, позов визнається судом законним, обґрунтованим, доведеним та таким, що підлягає до задоволення в повному обсязі.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: судовий збір, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 525,526, 655,692,712 ЦК України, ст. 173,193 ГК України, ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Договором сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «НЕССІ» (юридична адреса: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 58, код ЄДРПОУ 22935056) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Київські електричні мережі ПАТ «Київенерго» (01001, м. Київ, пл.. І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) заборгованість за Договором про приєднання до електричних мереж № 4456\35459\131\2А\26950 від 23.04.2008 року в розмірі 38 364 (тридцять вісім тисяч триста шістдесят чотири) грн.. 00 коп. та судовий збір в розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн.. 50 коп.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 24.07.2013 р.

Суддя Є.Ю. Шаптала