Постанова

від 18.11.2013 по справі 910/9864/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2013 р. Справа№ 910/9864/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсакової Г.В.

суддів: Ільєнок Т.В.

Коротун О.М.

при секретарі судового засідання - Натха М.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Круподер С.А.- за довіреністю

від відповідача: Бекіров С.Н. - за довіреністю

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Нессі" на рішення господарського суду міста Києва від 19.07.2013р. (дата складання рішення 24.07.2013р.)

по справі №910/9864/13 (суддя Шаптала Є.Ю.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Київські електричні мережі" ПАТ "Київенерго"

до Приватного підприємства "Нессі"

про стягнення 38 364,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Київські електричні мережі" ПАТ "Київенерго" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Нессі" про стягнення 38 364,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про приєднання до електричних мереж №4456/35459/131/2А/26950 від 23.04.2008р. внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 17.05.2013р. становила 38 364,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.07.2013р. по справі №910/9864/13 позов задоволено повністю; стягнуто з Приватного підприємства "НЕССІ" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Київські електричні мережі ПАТ "Київенерго" заборгованість за Договором про приєднання до електричних мереж №4456/35459/131/2А/26950 від 23.04.2008 року в розмірі 38 364 грн. 00 коп. та судовий збір в розмірі 1 720 грн. 50 коп.

Не погоджуючись із винесеним рішенням, Приватне підприємство "Нессі" звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 19.07.2013р. та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 19.07.2013р. прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права. Зокрема, вказує на те, що відповідач не отримував виклики суду і не був повідомлений про час та місце розгляду справи з причин, які не залежали від його волі, в зв'язку з чим відповідач був позбавлений можливості приймати участь у розгляді справи. При цьому, посилаючись на вказані обставини, скаржник просить застосувати в суді апеляційної інстанції положення про позовну давність.

В апеляційній скарзі скаржник також заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2013р. у справі №910/9864/13 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді: Ільєнок Т.В., Коротун О.М., поновлено Приватному підприємству "Нессі" строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 19.07.2013р. у справі №910/9864/13; апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 29.10.2013р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2013р. розгляд справи відкладено на 18.11.2013р.

12.11.2013р. через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить рішення господарського суду міста Києва від 19.07.2013р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні 18.11.2013р. підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 19.07.2013р. - скасувати, в позові відмовити. Представник позивача заперечив проти вимог, викладених в апеляційній скарзі, просив її залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 19.07.2013р. - без змін.

Частиною 1 ст.101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Згідно із ст.99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 23.04.2008р. між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" в особі філіалу «Кабельні мережі Київенерго» (правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу «Київські електричні мережі») (власник) та Приватним підприємством "Нессі" (замовник) був укладений договір про приєднання до електричних мереж №4456/35459/131/2А/26950.

Відповідно до п.1.1 договору, власник здійснює приєднання та підключення електроустановок замовника до своїх електричних мереж після виконання замовником за власний рахунок: технічних умов у повному обсязі; розроблення та узгодження проектної документації; укладення замовником договору про постачання електричної енергії та у необхідних випадках договору про спільне використання технологічних електричних мереж або договору про технічне забезпечення електропостачання.

Пунктом 1.2 договору визначено, що замовник зобов'язується здійснити оплату послуг за приєднання згідно з розрахунком, передбаченим п.3.1 договору.

Згідно з п.2.1 договору власник зобов'язаний підключити електроустановку замовника до своїх електромереж протягом п'яти робочих днів після виконання замовником вимог передбачених п.2.2 договору та п.5.2 ППЕЕМ, прийняття електроустановки та оформлення акта допуску на підключення електроустановки замовника.

Відповідно до п.3.1 договору плата за приєднання електроустановок замовника визначається у розрахунку, наданому замовнику, складеному на підставі узгодженої проектної документації та відповідно до методики та ППЕЕМ, який після підписання сторонами стає невід'ємною частиною договору.

Згідно попереднього розрахунку плати за приєднання електроустановок замовників до електричних мереж відповідно до технічних умов № 35459/131/2А від 23.04.2008р., вартість послуг за приєднання становить 38 364,00 грн. Вказаний розрахунок підписаний відповідачем та скріплений печаткою підприємства.

Відповідно до п.3.2 договору оплата послуг за приєднання електроустановок замовника до електричних мереж власника проводиться замовником протягом 20 робочих днів після одержання розрахунку, однак не пізніше ніж за 5 робочих днів до підключення електроустановок замовника.

Згідно з п.6.1 цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами зобов'язань за ним та строку дії технічних умов.

Як вказує позивач, він виконав взяті на себе зобов'язання за договором та здійснив приєднання та підключення електроустановки відповідача за адресою: просп. Героїв Сталінграда, 2г, корпус 2, до своїх електричних мереж, тоді як відповідач, у визначені договором строки, не здійснив оплату вартості наданих позивачем послуг, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 38 364,00 грн., стягнення якої є предметом позову у даній справі.

Відповідно до ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як визначено ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи позивач виконав взяті на себе зобов'язання за договором та здійснив приєднання та підключення електроустановки відповідача до своїх електричних мереж.

Так, згідно Акту від 18.05.2010р. № 0301000458 представником позивача в присутності представника відповідача проведено контрольний огляд засобів обліку та для укладення договору відповідачу надані зазначені в цьому акті документи. 25.05.2010р. між сторонами був укладений договір про постачання електричної енергії №51525(011).

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що підключення електроустановки відповідача відбулось 14.07.2010р., що підтверджується Завданням № 915 на виконання робіт з приладами обліку від 14.07.2010р., Розпорядженням від 14.07.2010р., Актом від 14.07.2010р. збереження пломб розрахункового обліку електроенергії.

Згідно попереднього розрахунку плати за приєднання електроустановок замовників до електричних мереж відповідно до технічних умов № 35459/131/2А від 23.04.2008р., вартість послуг за приєднання становить 38 364,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що вказаний розрахунок отримано представником відповідача 24.06.2008р., що останнім не заперечується.

З огляду на вказану дату отримання відповідачем попереднього розрахунку, суд першої інстанції дійшов висновку, що у відповідності до п. 3.2 договору, відповідач повинен був виконати зобов'язання з оплати до 15.07.2008р., однак судом не враховано, що згідно з п.3.2. договору оплата послуг за приєднання електроустановок замовника до електричних мереж власника проводиться замовником протягом 20 робочих днів після одержання розрахунку, однак не пізніше ніж за 5 робочих днів до підключення електроустановок замовника.

Отже, з огляду на встановлені вище обставини щодо дати підключення електроустановки відповідача та умови договору, відповідач повинен був здійснити оплату послуг в строк до 07.07.2010р.

Однак, відповідач оплату вартості наданих послуг не здійснив, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 38 364,00 грн.

Зважаючи на викладене та враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, доказів сплати боргу не надав, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги позивача про стягнення з відповідача 38 364,00 грн. заборгованості за Договором про приєднання до електричних мереж №4456/35459/131/2А/26950 від 23.04.2008 року.

Щодо доводів апеляційної скарги про неповідомлення скаржника про час та місце розгляду справи, що позбавило його можливості приймати участь у розгляді справи та щодо вимоги скаржника про застосування строку позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до абз.1, 3 п.3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала господарського суду міста Києва від 29.05.2013р. про порушення провадження у даній справі та ухвала від 19.06.2013р. про відкладення розгляду справи були направлені Приватному підприємству "Нессі" за адресою: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 58, яка є адресою місцезнаходження відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що підтверджується Довідкою та Витягом з ЄДРПОУ (а.с.34, 62).

Отже, відповідач був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи в суді першої інстанції, а доводи останнього про повернення поштової кореспонденції суду з відміткою «інші причини, що не дали змоги виконати», з огляду на викладене вище, не свідчать про неповідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно п.2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" у суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом.

Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи судом першої інстанції, то його вимога застосувати строк позовної давності в суді апеляційної інстанції, є необґрунтованою.

Крім того, з огляду на встановлені вище обставини справи та дату звернення позивача з даним позовом до суду ( 21.05.2013р.), не вбачається пропуск позивачем строку позовної давності до заявленої ним вимоги.

Згідно з ст.ст.33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем належним чином доведено порушення відповідачем його законних прав.

Відповідач не надав суду жодного доказу на спростування обставин, на які позивач послався як на підставу своїх вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду як законними, обґрунтованими обставинами та матеріалами справи та не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Нессі" на рішення господарського суду міста Києва від 19.07.2013р. у справі №910/9864/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 19.07.2013р. у справі №910/9864/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/9864/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Г.В. Корсакова

Судді Т.В. Ільєнок

О.М. Коротун