Постанова

від 25.07.2013 по справі 2а/0470/15091/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2013 р. Справа № 2а/0470/15091/12 м. Дніпропетровськ Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіВласенка Д.О. при секретарі судового засіданняПасічнику Т.В. за участю: представника позивач представників відповідача Задорожної Т.І. Гончаренко С.Б., Голик М.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000150610, № 0000160610 від 19.07.2012, -

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» 13 грудня 2012 року звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську Державної податкової служби, у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення №0000160610 від 19.07.2012 про зменшення розміру від'ємного значення з ПДВ у сумі 763294,00 грн., а також скасувати податкове повідомлення-рішення №0000150610 від 19.07.2012 про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ на 2031618,00 грн., та застосування фінансових санкцій у сумі 1015809,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що при наданні 03.05.2012 уточнюючого розрахунку за вересень 2011 року - допущено помилку, а саме суму до відшкодування за вересень зменшено на 2709946 грн., тоді як від'ємне значення серпня було зменшено на 1396482,00 грн., тому 10.05.2012 надано новий уточнюючий розрахунок за вересень, помилку виправлено. З огляду на викладене позивач вважає висновки щодо завищення за вересень 2011 року від'ємного значення на 657632,00 грн., та суми до відшкодування на 1639113,00 грн. не обґрунтованими.

Щодо порушень, виявлених у результаті перевірки операцій із здійснення попередньої оплати за ТМЦ, то позивач зазначає, що при отриманні попередньої оплати (перша подія) в податковій накладній зазначається один вид продукції згідно з договором. Ціна зазначається за умовами договору, вага - розрахунковим шляхом.

Також позивач посилається на безпідставність висновків відповідача щодо завищення позивачем податкового кредиту за вересень 2011 року за операціями з ТОВ «ІНТЕРПРОМРЕСУРС», ТОВ «ТД «Агросфера», ТОВ «НТЦ «Екотехніка», оскільки вся реальність правовідносин між позивачем та контрагентами підтверджується первісною документацією.

Ухвалою від 10 червня 2013 року замінено первісного відповідача у справі № 2а/0470/15091/12 - Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м.Кривому Розі Дніпропетровської області Державної податкової служби на належного - Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, на їх задоволенні наполягала, посилаючись на обставини, які викладені у позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, просили відмовити у його задоволенні.

В обґрунтування своїх заперечень представники відповідача посилаються на те, що серед контрагентів позивача наявні постачальники, які надали податковий кредит і не задекларували податкові зобов'язання, а саме:

- ТОВ «Інтерпромресурс» (код ЄДРПОУ 33246590) - віднесено до складу податкового кредиту у серпні 2011 року суму ПДВ 392505,20 грн.

- ТОВ «ТД «Агросфера» (код ЄДРПОУ 36906616) - віднесено до складу податкового кредиту у вересні 2011р. суму ПДВ 1256,93 грн.

- ТОВ «Науково-технічний центр «ЕКОТЕХНІКА» (код ЄДРПОУ 05606960) - віднесено до складу податкового кредиту у вересні 2011 року суму ПДВ 17404,00 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

З матеріалів справи вбачається, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у місті Кривому Розі Дніпропетровської області Державної податкової служби було проведено документальну планову виїзну перевірку правомірності нарахування ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» від'ємного значення та декларування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за вересень 2011 року, за результатами якої складено акт № 38/08-23-120/24432974 від 16.07.2012.

Відповідно до висновків даного акту, встановлено порушення позивачем:

1) п. 50.1 ст.50 п. 187.1 ст. 187 пп. 192.1.1 п. 192.1 п. 192.3 ст. 192 п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 п.200.4 п. 200.7 п. 200.8 п. 200.9 ст. 200 п. 201.1, п.201.4, п. 201.7 п. 201.15 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755Л/І зі змінами та доповненнями та п. 13, 14 розд. Ш, п. 1, 3 розд. IV пА.6.5 п.4.6 розд. V п. 1,2,3, 7 розд. IX Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 №4-1, зареєстрованого у Мін'юсті України 16.02.2011за №197/18935 зі змінами , що у свою чергу призвело до завищення ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» суми бюджетного відшкодування за вересень 2011 року на суму 2031618,00 грн.

2) п. 50.1 ст.50 п. 187.1 ст. 187 пп. 192.1.1 п. 192.1 п. 192.3 ст. 192 п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 п. 200.4 п. 200.7 п. 200.8 п. 200.9 ст. 200 п.201.1, п.201.4, п. 201.7 п. 201.15 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ зі змінами та доповненнями та п. 13, 14 розд. III, п. 1, 3 розд. IV п.4.6.5 п.4.6 розд. V п. 1,2 ,3, 7 розд. IX Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 №241, зареєстрованого у Мін'юсті України 16.02.2011 за №197/18935 31 змінами, що призвело до завищення ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» від'ємного значення ПДВ за вересень 2011 року, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 694215,00 грн.

3) п. 187.1 ст. 187 пп. 192.1.1 п. 192.1 п. 192.3 ст. 192 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755- VI зі змінами та доповненнями та п. 13, 14 розд. III, п. 1,3 розд. IV п.4.6.5 І п.4.6 розд. V п. 1,2,3, 7 розд. IX Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 №41, зареєстрованим у Мін'юсті України 16.02.2011 за №197/18935 зі змінами, що призвело до завищення від'ємного значення ПДВ ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду

за жовтень 2011 року - на суму 56602,46 грн.

за листопад 2011 року - на суму 609,27грн.

за лютий 2012 року - на суму 11867,03 грн.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у місті Кривому Розі Дніпропетровської області Державної податкової служби було винесено відносно ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» наступні податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення форми «В1» № 0000150610 від 19 липня 2012 року, щодо зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 2031618,00 грн. та застосування фінансових санкцій у розмірі 1015809,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми «В4» № 0000160610 від 19 липня 2012 року, щодо зменшення розміру від'ємного значення по податку на додану вартість у сумі 763294,00 грн.

Судом встановлено, що в акті перевірки встановлені порушення ст.ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Також суд визначив, що при наданні 03.05.2012 уточнюючого розрахунку за вересень 2011 року - допущено помилку, а саме суму до відшкодування за вересень зменшено на 2709946 грн., тоді як від'ємне значення серпня було зменшено на 1396482 грн., тому 10.05.2012 ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» надано новий уточнюючий розрахунок за вересень, яким виправило помилку.

В колонках 4 «Показник, який уточнюється» та 5 «Уточнений показник» уточнюючих розрахунків за серпень та вересень були допущені помилки, які не вплинули на стан розрахунків з бюджетом.

Аналізуючи зміст позовних вимог суд прийшов до наступних висновків.

Виходячи зі змісту п.1.1. ст.1 Податкового кодексу України відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 врегульовано положеннями Податкового кодексу України.

Згідно ст. 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у стаття 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Статтею 62 Податкового кодексу України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772, встановлено що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Судом було проаналізовано надану ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» первинну документацію по правовідносинам з ТОВ «ІНТЕРПРОМРЕСУРС», ТОВ «ТД «Агросфера», ТОВ «НТЦ «Екотехніка», а саме: договори доручення, додаткові угоди, накладні, контракти, специфікації, рахунки, прибуткові ордери, рахунки-фактури, а також податкові та видаткові накладні.

З огляду на вищевикладене посилання податкового органу на порушення позивачем ст.ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного Кодексу України суд вважає безпідставними та зазначає, що основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом.

Судом було встановлено, що одними з основних джерел, які використовувались під час перевірки ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» були акти перевірки ТОВ «ІНТЕРПРОМРЕСУРС», ТОВ «ТД «Агросфера», ТОВ «НТЦ «Екотехніка», які не містять жодного правового обґрунтування, внаслідок чого були зроблено єдиний висновок про встановлення відсутності фактичного постачання товарів (робіт, послуг) між ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» та зазначеними підприємствами.

Отже, суд вважає, що Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у місті Кривому Розі Дніпропетровської області Державної податкової служби не повинна була робити свої висновки саме на підставі висновків перевірками контрагентів, оскільки використання даних відомостей є упередженим та необґрунтованим використанням недостовірних даних.

Податковим органом в акті зроблено висновок про нікчемність правочинів укладених між позивачем та контрагентами.

З 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до Цивільного кодексу України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Із набуттям чинності зазначеними змінами податкові органи не повинні посилатися на нікчемність правочинів та господарських зобов'язань платників податків відповідно до частин 1 та 2 статті 228 ЦК України як на правову підставу для донарахування податкових зобов'язань. Виключення з цього правила може становити лише ситуація із безпідставним відшкодуванням податку на додану вартість із державного бюджету, що може бути кваліфіковано як незаконне заволодіння майном держави. В інших же випадках дії платників податків, що мали намір ухилитися від оподаткування укладаючи правочини та використовуючи господарські операції як інструмент коригування показників своєї господарської діяльності для цілей отримання так званої податкової вигоди (мінімізації оподаткування) без наміру здійснювати реальні господарські операції, не охоплюються змістом поняття «незаконне заволодіння майном держави», що міститься у диспозиції частини першої статті 228 ЦК України, й тому відсутні правові підстави для застосування частин 1 та 2 статті 228 ЦК України.

Таким чином до правочинів, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, відносяться правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу, землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо. Як встановлено судом, на момент розгляду справи, обвинувальний вирок стосовно позивача відсутній.

Разом з тим акт перевірки не тільки не містить посилань на вищезазначені обставини, а й не доводить умислу посадових осіб підприємства на порушення публічного порядку, не пояснює в чому саме таке порушення полягає.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, можна дійти висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені підприємством правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі позовної заяви зацікавленої особи після повного та всебічного судового розгляду. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Згідно із ст.67 Господарського Кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Отже, відповідач, зробивши висновок в акті перевірки про нікчемність правочинів, міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи відповідними судовими рішеннями.

Не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та мас всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика європейського суду є самостійним джерелом права і підлягає застосуванню національними судами.

У п. 38 рішення, датованого 09.01.2007 (справа Інтерсплав проти України) Європейський суд з прав людини відзначив: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, які здійснюються конкретною компанією, вони можуть прийняти відповідні заходи з метою запобігання чи усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду, стосовно загальної практики по відшкодування ПДВ при відсутності будь-яких ознак, що вказували б на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

У справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що «суд визнає, що коли Держави-члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання з боку визначеної фізичної чи юридичної особи, вони можуть застосувати відповідні заходи з метою попередити, зупинити чи покарати за такі зловживання. Однак, суд вважає, що якщо національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної чи юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при ряді операцій по поставкам, чи яких-небудь вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж-таки карають одержувача оподаткованої ПДВ поставки, що повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, що знаходився поза контролю одержувача і відносно до якого не було засобів відстежування і забезпечення його зусиль, то влада виходить за розумні границі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами інтересів і вимогами захисту права власності.

Враховуючи своєчасне та повне використання компанією-заявником своїх зобов'язань по декларуванню ПДВ, неможливості з її боку забезпечити дотримання постачальником його зобов'язань по декларуванню ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства відносно системи оподаткування, про яку компанія-заявник знала чи могла знати, суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань по своєчасному декларуванню ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом з пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності».

Відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлена презумпція правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Так, згідно із підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках тощо.

Відповідно до пункту 83.1 статті 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення тощо.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг.

Загальні правила щодо дати виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту містяться у пункті 198.2 статті 198 Податкового органу України, згідно із яким такою датою вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

На думку суду, із датами списання коштів або отримання товарів/послуг пов'язується право платника податку на податковий кредит, проте це право не обмежується звітним податковим періодом, в якому виписані податкові накладні та платник податку приймає самостійне рішення про реалізацію свого права на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення такого права на податковий кредит.

Згідно положень абзаців 1-3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, згідно із якими не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, за таких умов, у разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі Закон № 996-ХІV) встановлює, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (стаття 1 Закону № 996-ХІV). Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити (частини 1 та 2 статті 9 Закону № 996-ХІV).

Аналогічне визначення первинних документів міститься й у правилах ведення бухгалтерського обліку. Зокрема, відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995 № 88, (далі Положення № 88) первинні документи - це документи у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції (пункт 2.1. Положення № 88), й складаються у момент проведення операції або одразу після її проведення (пункт 2.2. Положення № 88).

Отже, облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників податків здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення), а не про правочини (господарські зобов'язання).

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

В ході судового розгляду встановлено, що укладені між позивачем та контрагентами у перевіряємих періодах договори в судовому порядку не оспорювались, таких, що набули законної сили, рішень судів з приводу визнання договорів недійсними не має.

Таким чином, висновок відповідача про наявність ознак нікчемності правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами за період з 01 січня 2010 року по 31 січня 2013 року в розумінні ст. 215 Цивільного кодексу України - зроблений відповідачем на підставі невірного тлумачення податковим органом змісту вказаної норми матеріального права.

Також суд приходить до висновку, що оскільки після надання уточнюючих розрахунків підприємством позивача було проведено звіряння з СДПІ розрахунків з бюджетом з податку на додану вартість станом на 10.05.2012 про що складено акт, ніяких додаткових сум, заявлених до відшкодування, встановлено не було, тому висновки щодо завищення за вересень 2011 року від'ємного значення на 657632,00 грн., та суми до відшкодування на 1639113,00 грн. суд вважає не обґрунтованими.

Підсумовуючи усе вищевикладене, суд дійшов висновку, що ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» правомірно відобразило суми у податковому обліку по податку на додану вартість та податку, а отже податкове повідомлення-рішення № 0000150610 від 19 липня 2012 року, щодо зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 2031618,00 грн. та застосування фінансових санкцій у розмірі 1015809,00 грн., а також податкове повідомлення-рішення № 0000160610 від 19 липня 2012 року щодо зменшення розміру від'ємного значення по податку на додану вартість у сумі 763294,00 грн., винесені Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у місті Кривому Розі Дніпропетровської області Державної податкової служби є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечуючи проти позову, відповідач, який відповідно до норм Податкового кодексу України та за визначенням Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єктом владних повноважень, правомірність вчинення спірних дій з проведення перевірки належним чином не довів.

Оскільки, вчиняючи оскаржувані дії, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, суд вважає за необхідне адміністративний позов задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 14, 35, 70, 71, 86, 94, 122, 128, 159-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000150610, № 0000160610 від 19.07.2012 - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В1» № 0000150610 від 19 липня 2012 року, яке винесене Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у місті Кривому Розі Дніпропетровської області Державної податкової служби відносно Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (код ЄДРПОУ 24432974) щодо зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 2031618,00 грн. (два мільйони тридцять одна тисяча шістсот вісімнадцять гривень 00 копійок) та застосування фінансових санкцій у розмірі 1015809,00 грн. (один мільйон п'ятнадцять тисяч вісімсот дев'ять гривень 00 копійок).

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В4» № 0000160610 від 19 липня 2012 року, яке винесене Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у місті Кривому Розі Дніпропетровської області Державної податкової служби відносно Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (код ЄДРПОУ 24432974) щодо зменшення розміру від'ємного значення по податку на додану вартість у сумі 763294,00 грн. (сімсот шістдесят три тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 копійок).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (код ЄДРПОУ 24432974) судовий збір у розмірі 2146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень 00 копійок).

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 30 липня 2013 року.

Суддя Д.О. Власенко