Постанова

від 06.08.2013 по справі 910/8355/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2013 р. Справа№ 910/8355/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Баранця О.М.

Сітайло Л.Г.

За участю представників:

від позивача: Бабенко О. В. - голова

від відповідача: Санін А. О. - представник за довіреністю б/н від 23.02.2012р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Деснагрейн»

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2013р.

у справі № 910/8355/13 (суддя Ковтун С. А.)

за позовом Селянського (фермерського) господарства «Колос»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Деснагрейн»

про стягнення 124 559,79 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 71 677,47 грн. за неоплачений, але поставлений товар за договорами (купівлі-продажу урожаю) № 4/Х-У-2008 від 25.02.2008р. та № 16/Х-У-2009 від 18.03.2009р. та пені в сумі 52 882,32 грн.

З матеріалів справи слідує, що заявлена позивачем до стягнення суму становить суму премії за пивоварний ячмінь, яка розрахована в порядку, встановленому п. 2.1 спірних договорів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.06.2013р., повний текст якого підписаний 18.06.2013р., у справі № 910/8355/13 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено основний борг в сумі 71 677,47 грн. та пеню в сумі 50 349,08 грн., в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанцій в частині задоволених позовних вимог ґрунтується на тому, що позивачем належним чином доведений факт порушення відповідачем своїх обов'язків по оплаті поставленого, за умовами спірних договорів, товару. Часткове задоволення позовних вимог про стягнення пені обґрунтовано тим, що позивачем при її розрахунку не враховано приписи п. 5.1 договорів якими встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ.

Не погоджуючись з рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Деснагрейн» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва по справі № 910/8355/13 від 03.06.2013р. та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Деснагрейн» послалось на те, що судом першої інстанції не був виконаний процесуальний обов'язок щодо повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, оскільки згідно з даними реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців місцезнаходженням відповідача є - 04050, м. Київ, вул. Пімоненка, 13, корпус 5, в той час як позивачем в позовній заяві зазначено іншу адресу, а саме: 04050, м. Київ, вул. Пімоненка, 13, корпус 5В/11 на яку судом і направлялись всі документи по справі.

Крім того, відповідач зазначив і про те, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, оскільки станом на дату звернення позивача до суду з даним позовом заборгованість відповідача за спірний товар погашені згідно з укладеними сторонами протоколом заліку взаємних однорідних вимог (за договором № 4/Х-У-2008 від 25.02.2008р.) та договором про визнання боргових зобов'язань та ліквідацію заборгованості № 1 від 28.12.2009р. (за договором № 16/Х-У-2009 від 18.03.2009 р.).

Також відповідач зауважив на тому, що позивачем в будь-якому випадку пропущено строк позовної давності для звернення до суду з вимогами, які випливають з договору (купівлі-продажу урожаю) № 4/Х-У-2008 від 25.02.2008р.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

25.02.2008р. між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, укладено договір купівлі-продажу урожаю № 4/Х-У-2008 (далі - Договір 1), відповідно до п.1.1 якого позивач зобов'язується передати у власність, а відповідач -прийняти й оплатити пивоварний ячмінь сортів Джерзей (далі - Товар).

Пунктом 1.2 Договору 1 сторонами погоджено якісні характеристики товару.

Згідно з п.3.1 Договору 1 відповідно ст.265 Господарського кодексу України умови договору викладені сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил тлумачення термінів «Інкотермс» (у редакції 2000 року), які застосовуються з урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером Договору 1, а також тих особливостей, які випливають із Договору 1. Якщо інше не погоджено сторонами в додатках до Договору 1, умови поставки позивача - DDР місце призначення склад відповідача.

18.03.2009 р. між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, укладено договір купівлі-продажу урожаю № 16/Х-У-2008 (далі - Договір 2), відповідно до п.1.1 якого позивач зобов'язується передати у власність, а відповідач -прийняти й оплатити пивоварний ячмінь сортів Ксанду (далі - Товар).

Пунктом 1.2 Договору 2 сторонами погоджено якісні характеристики Товару.

Згідно з п. 3.1 Договору 2 відповідно ст. 265 ГК України умови договору 2 викладені сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил тлумачення термінів «Інкотермс» (у редакції 2000 року), які застосовуються з урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером Договору 2, а також тих особливостей, які випливають із Договору 2. Якщо інше не погоджено сторонами в додатках до Договору 2, умови поставки позивача - ЕХW елеватор місце призначення склад відповідача.

Позивач звертаючись до суду з даним позовом посилається на неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків по оплаті товару поставленого позивачем за умовами Договору 1 та Договору 2 на суму 71 677,47 грн. з яких за Договором 1 неоплаченим залишився Товар на суму 58 098,77 грн., а за Договором 2 на суму - 13 578,70 грн.

Як слідує з матеріалів справи заявлена позивачем до стягнення сума становить не безпосередньо визначену в підписаних сторонами накладних вартість Товару, а є сумою премії за пивоварний ячмінь, яка розрахована в порядку, встановленому п.п. 2.1 Договору 1 та Договору 2.

Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги позивача з чим колегія суддів погодитись не може з огляду на наступні обставини.

Частиною 1 ст.509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 665 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.632 ЦК України встановлено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Відповідно до ч.1 ст.691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

На виконання Договору 1 позивач поставив відповідачеві Товар (ячмінь пивоварний Джерзей) у кількості 186,214 тон на загальну суму 189 938,28 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями накладної № 01 від 01.09.2008р. та довіреності № 121 від 01.09.2008р. (а.с. 35-36).

Факт поставки Товару у вказаній кількості сторонами не заперечується.

Щодо вимог про стягнення з відповідача основного боргу за Договором 1 в сумі 58 098,77 грн., слід зазначити таке.

Згідно з п. 2.1 Договору 1 ціна Товару є динамічною і визначається за формулою:

Р = FB + PCS + МВР, де

«Р» - остаточна ціна партії Товару і розраховується на кожну партію Товару окремо;

«FB» - ціна партії Товару, як фуражного ячменю, визначається і сплачується відповідачем протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту здійснення позивачем передачі Товару відповідачу;

«PCS» - премія за вирощування пивоварного ячменю з сертифікованого насіння, визначається з врахуванням параметрів якості товару згідно п.1.2 цього договору і сплачується відповідачем протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту здійснення позивачем передачі товару відповідачу;

«МВР» - премія за пивоварний ячмінь, розраховується залежно від якісних показників пивоварного ячменю згідно п.1.2 цього Договору і ситуації, що склалася на ринку пивоварного ячменю в Україні, визначається і сплачується відповідачем до 25 вересня 2008 року.

З позовної справи та пояснень позивача слідує, що заявлена ним до стягнення за Договором 1 сума є сумою премії за пивоварний ячмінь, тобто «МВР», яка розрахована позивачем як різниця між визначеною в накладній № 01 від 01.09.2008р. вартістю 1 тони ячменю (850 грн. без ПДВ, 1020 грн. з ПДВ) та середніми закупівельними цінами на пивоварний ячмінь станом на 01.01.2009р., (1332 грн. за тону) яка визначена позивачем згідно з довідкою Головного управління статистики у Харківський області № 43102/55 від 28.02.2012р. (а.с. 45) ((1332-1020)* 186,214).

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 601 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Відповідачем до апеляційної скарги додано копію протоколу про залік взаємних однорідних вимог від 01.09.2008р. яким сторони:

- дійшли згоди про залік взаємних вимог за договором № 4/Х-П-2008 від 26.11.2007р. за яким відповідач є кредитом, а позивач боржником та Договором 1 за яким, відповідно, відповідач є боржником, а позивача - кредитором; розмір вимог, які погашаються за вищезазначеними договорами становить 143 125,29 грн. (п.1);

- з моменту набуття чинності даного протоколу сторони не вважають себе пов'язаними будь-якими правами та зобов'язаннями за договорами, зобов'язання за якими зараховані даним протоколом (п. 2);

- сторони при підписанні даного протоколу не мають одна до одної будь-яких взаємних претензій (п.3);

- даний протокол вступає в силу з моменту підписання його сторонами (п.5).

Отже, зазначеним протоколом сторони погодили, що з 01.09.2008р. (дата підписання протоколу) сторони не вважають себе пов'язаними будь-якими правами та зобов'язаннями в тому числі і за Договором 1, тобто фактично, сторонами погоджено що всі зобов'язання, в тому числі і по сплаті відповідачем премії за пивоварний ячмінь «МВР» з 01.09.2008р. є такими, що припинили свою чинність, а отже, після підписання даного протоколу позивач не має правових підстав для стягнення з відповідача премії за пивоварний ячмінь «МВР».

Зазначеного протоколу, так само як інших доказів, що їх надано відповідачем під час апеляційного перегляду, не було надано сторонами під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Колегія суддів зауважує позивачеві на тому, що згідно з ч.3 ст.22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, і, враховуючи що розгляд справи відбувався за відсутності представника відповідача, саме позивач мав надати суду всі докази які б дали змогу встановити дійсні правовідносини сторін, чого ним зроблено не було та що призвело до прийняття судом першої інстанції помилкового рішення.

Водночас відповідно до приписів ч.1 ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Враховуючи, що, як слідує з матеріалів справи, розгляд справи відбувався за відсутності представника відповідача, що було наслідком того, що позивач, так само як і суд першої інстанції направляв відповідачеві кореспонденцію за адресою: 04050, м. Київ, вул. Пімоненка, 13, корпус 5В/11 (адреса, яка зазначена в позовній заяві та в спірних договорах), в той час як згідно наданого самим позивачем Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 20-22) адресою відповідача є - 04050, м. Київ, вул. Пімоненка, 13, корпус 5, колегія суддів вважає за можливе долучити до справи додаткові докази, які надані відповідачем під час апеляційного перегляду, в тому числі і вищезгаданий протокол про залік взаємних однорідних вимог від 01.09.2008р.

За таких обставин, правові підстави для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача основного боргу за Договором 1 в сумі 58 098,77 грн., які становлять премію за пивоварний ячмінь «МВР», відсутні. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню, оскільки у задоволенні зазначених позовних вимог позивачу слід відмовити.

Відносно вимог позивача про стягнення з відповідача основного боргу за Договором 2 в сумі 13 578,70 грн., слід зазначити таке.

На виконання Договору 2 позивач поставив відповідачеві Товар (ячмінь 1 класу Ксанду) у кількості 81,997 тон (ціна за 1 тону без ПДВ становить 500 грн., з ПДВ - 600 грн.) на загальну суму 49 198,20 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями накладної № 01 від 22.09.2009р. та довіреності № 439 від 22.09.2009р. (а.с. 43-44).

Факт поставки товару у вказаній кількості сторонами не заперечується.

Згідно з п. 2.1 Договору 2 ціна товару є динамічною і визначається за формулою:

Р = FB + PCS + МВР, де

«Р» - остаточна ціна партії товару і розраховується на кожну партію товару окремо;

«FB» - ціна фуражного ячменю;

«PCS» - премія за вирощування пивоварного ячменю з сертифікованого насіння, залежить від якості товару відповідно до п. 1.2. даного Договору, що максимально може становити еквівалент 18 доларів США (враховуючи НДС) на одну тонну на день оплати;

«МВР» - премія за пивоварний ячмінь, розраховується залежно від ситуації, що склалася на ринку пивоварного ячменю в Україні на 1 жовтня 2009р. та від якісних показників пивоварного ячменю згідно з п. 1.2 цього Договору;

Остаточна ціна на кожну партію товару (Р) визначається і сплачується покупцем станом на 1 жовтня 2009 року.

Підпунктом б) п. 2.4 Договору 2 встановлено, що кінцева ціна (Р) за Товар буде встановлена 1 жовтня 2009р. і повинна бути затверджена Додатковою угодою.

01.12.2009р. сторонами підписано додаткову угоду про визначення ціни до Договору 2. Сторони погодили змінити ціну Товару, який поставлений згідно накладної № 01 від 22.09.2009р, а саме визначити, що нова ціна за тону з ПДВ становить 950 грн., та, відповідно, загальна вартість Товару який поставлений за вказаною накладною становить 77 897,15 грн. (950*81,997).

Згідно з п.2 вищезгаданої додаткової угоди, зазначена додаткова угода вносить відповідні зміни до Договору 2 та інших, укладених у відповідності до нього документів, остаточно визначає ціну товарів і не вносить змін до інших положень Договору 2 ( якість, кількість, своєчасність поставки товарів тощо). При цьому вказана в останній правій колонці сума (77 897,15 грн.) включає як вартість партії Товару, так і усі можливі премії і доплати.

Пунктом 6 даної додаткової угоди сторонами погоджено, що вказана в додатковій угоді ціна Товару є остаточною та не підлягає зміні чи коригуванню, окрім як на підставах, визначених Договором 2.

Тобто, шляхом підписання зазначеної додаткової угоди сторони в порядку, встановленому п.п б) п. 2.4 Договору 2 встановили кінцеву ціну (Р) за Товар до якої, відповідно, заклали і премію за пивоварний ячмінь «МВР» та встановили, що зазначена ціна є остаточною та не підлягає зміні чи коригуванню, окрім як на підставах, визначених Договором 2, тобто шляхом підписання відповідної додаткової угоди.

З позовної заяви та пояснень позивача слідує, що заявлена ним до стягнення за Договором 2 сума також є сумою премії за пивоварний ячмінь, тобто «МВР», яка розрахована позивачем як різниця між визначеною в накладній № 01 від 22.09.2009р. вартістю 1 тони ячменю, з врахування змін, які внесені вищезгаданою додатковою угодою про визначення ціни до Договору 2 від 01.12.2009р. (950 грн. з ПДВ) та середніми закупівельними цінами на пивоварний ячмінь станом на 01.01.2010р., (1115,6 грн. за тону) яка визначена позивачем згідно з довідкою Головного управління статистики у Харківський області № 43102/55 від 28.02.2012 (а.с.45) ((1115,6-950)* 81,997), тобто, фактично, позивач збільшив встановлену додатковою угодою про визначення ціни до Договору 2 від 01.12.2009р. кінцеву ціну Договору 2 (Р) шляхом нарахування премії за пивоварний ячмінь «МВР» ще один раз.

Згідно з ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 654 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Втім, як було визначено вище, виходячи зі змісту Договору 2, а саме п.п. б) п. 2.4 Договору 2 кінцева ціна (Р) за Товар, яка включає в себе і премію за пивоварний ячмінь «МВР», стягнення якої є предметом даного позову, має бути затверджена Додатковою угодою, що, як слідує з матеріалів справи сторонами і зроблено шляхом підписання додаткової угоди про визначення ціни до Договору 2 від 01.12.2009р., а внесення змін до остаточної ціни Договору 2 має відбуватися лише шляхом підписання ще однієї додаткової угоди.

В матеріалах справи відсутні докази підписання сторонами будь-яких інших додаткових угод до Договору 2 якими б сторони погодили іншу, ніж 950 грн. за тону з ПДВ ціну Товару.

За таких обставин та враховуючи, що заявлена позивачем до стягнення сума фактично є премією за пивоварний ячмінь «МВР», яка розрахована понад кінцеву ціну Договору 2 (Р), правові підстави для стягнення зазначеної суми відсутні. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню, оскільки у задоволенні зазначених позовних вимог позивачу слід відмовити.

Колегія суддів зауважує сторонами на тому, що, з огляду на правову природу заявленої позивачем за Договором 2 до стягнення суми, судом не досліджується факт виконання або невиконання відповідачем обв'язку по сплаті визначеної додатковою угодою про визначення ціни до Договору 2 від 01.12.2009р. вартості Товару.

Вимога позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 52 882,32 грн. також не підлягає задоволенню, оскільки вона не сформульована як самостійна, не містить окремого обґрунтування і доказів, а є правовим наслідком стягнення основного боргу, а тому, за відсутності підстав для такого не може бути задоволена. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце неповне дослідження та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, тому рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2013р. у справі № 910/8355/13 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким в задоволенні позову відмовляється повністю.

З огляду на підстави скасування рішення суду першої інстанції, а також враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Деснагрейн» підлягає задоволенню, судові витрати по справі, в тому числі за подачу апеляційної скарги, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Деснагрейн» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2013р. у справі № 910/8355/13 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2013р. у справі № 910/8355/13 скасувати і прийняти нове рішення.

3. В позові відмовити повністю.

4. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «Колос» (62144, Харківська область, Богодухівський район, с. Крисине, вул. Робоча, 2, ідентифікаційний код 21224005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деснагрейн» (04050, м. Київ, вул. Пимоненка, 13, корпус 5, ідентифікаційний код 34003340) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 1 245 (одну тисячу двісті сорок п'ять ) грн. 60 коп.

5. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

6. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/8355/13.

Повний текст постанови складено: 07.08.2013

Головуючий суддя Пашкіна С.А.

Судді Баранець О.М.

Сітайло Л.Г.