Постанова

від 01.08.2013 по справі 826/10532/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 серпня 2013 року № 826/10532/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Патратій О.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «УПСК-Сервіс» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби проскасування податкових повідомлень-рішень № 0002512220, № 0002502220 від 15 квітня 2013 року, - ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «УПСК-Сервіс» (далі - позивач, ТОВ «УПСК-Сервіс») з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Державної податкової служби (далі - ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення № 0002512220, № 0002502220 від 15 квітня 2013 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 липня 2013 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач помилково дійшов висновку про нікчемність правочину, укладеного між ТОВ «УПСК-Сервіс» та ТОВ «Укрбудсфера», в результаті чого позивачеві було донараховано податок на додану вартість у сумі 12 127,00 грн. та 11 157,00 грн. податку на прибуток приватних підприємств за наслідками господарських операцій із зазначеним контрагентом.

Позивач зазначав, що укладені ним правочини з контрагентом ТОВ «Укрбудсфера» відповідають вимогам чинного законодавства та направлені на реальне настання правових наслідків, їх реальне фактичне виконання підтверджується первинними документами, якими зафіксовані факти здійснення господарських операцій, в тому числі податковими накладними, отриманими від вказаного контрагента, який на час здійснення господарських операцій був зареєстрований платником податку на додану вартість.

На переконання позивача, податкові органи не наділені повноваженнями щодо визнання угод недійсними (нікчемними), оскільки правочини є нікчемними лише в силу закону або можуть бути визнані недійсними за рішенням суду, а тому будь-які висновки контролюючих органів щодо порушень цивільно-правових норм платниками податків є такими, що здійснюються поза межами повноважень. Позивач також вважає, що чинне законодавство не зобов'язує та не наділяє суб'єктів господарювання правом перевіряти законність та достовірність установчих документів своїх контрагентів, їх бухгалтерську документацію, кількість працюючих, тощо.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином та завчасно, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, причини неявки в судове засідання, вказані представником відповідача у поданому до суду клопотанні про відкладення розгляду справи, судом визнані неповажними.

Згідно ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття представника відповідача справа № 826/10532/13-а розглядається судом в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

В С Т АН О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «УПСК-Сервіс» (код ЄДРПОУ 31608791) зареєстроване Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією 21.07.2001 року, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ № 782770 (том І, а.с. 56).

Як вбачається з матеріалів справи у період з 29.03.2013 по 04.04.2013 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС було проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «УПСК-Сервіс» з питань своєчасності, достовірності та повноти сплати податків і зборів по взаємовідносинах з ТОВ «Укрбудсфера» (код ЄДРПОУ 37496460) за період з 01.01.2011 по 31.12.2012.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 1167/22-221-31608791 від 04.04.2013 року (далі по тексту - Акт перевірки, Акт) - том І, а.с. 10-24.

На підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС було прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Р» :

- від 15 квітня 2013 року № 0002502220 , яким позивачу на підставі Акту перевірки збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах на загальну суму 12 127,00 грн., у тому числі за основним платежем - 9 702,00 грн. та за штрафними санкціями - 2 425,00 грн. (том І, а.с. 25);

- від 15 квітня 2013 року № 0002512220 , яким позивачу на підставі Акту перевірки збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 11 157,00 грн. (том І, а.с. 26).

Зазначені податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку не оскаржувалися.

Під час перевірки було встановлено, що ТОВ «УПСК-Сервіс» на підставі господарського договору з ТОВ «Укрбудсфера» було віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість - суму ПДВ, сплачену ним у вартості робіт по заміні віконних систем в орендованій будівлі, виконаних ТОВ «Укрбудсфера», а вартість виконаних робіт віднесено до валових витрат виробництва, про що було складено первинні документи - рахунок-фактура, акт приймання-передачі, податкова накладна. За укладеним між вказаними сторонами господарським договором було проведено розрахунки в повному обсязі.

Як вбачається з Акту перевірки, перевіряючими було отримано від ДПІ у Вишгородському районі Київської області акт перевірки від 10.09.2012 № 1267/7/22-00/882, згідно якого ТОВ «Укрбудсфера» за юридичною адресою не знаходиться, не може здійснювати фактичних господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, внаслідок чого встановлено, що операції з придбання товару не мали реального товарного характеру, товар не перевозився і не зберігався.

Крім того, згідно з наданою СВ ПМ ДПІ у Дарницькому районі м. Києва інформації, в ході розслідування кримінальної справи № 73-00209, порушеної за фактом ухилення від сплати податків громадянином ОСОБА_1 та за фактом створення фіктивного підприємництва встановлено, що ТОВ «Укрбудсфера» було ланкою в системі транзитних підприємств - учасників «конвертаційного центру», рахунки яких використовувалися для перерахування коштів з метою ухилення від сплати податків реальним сектором економіки.

На підставі викладеного, органом державної податкової служби зроблено висновок про те, що первинні документи, складені для оформлення господарської операції позивача з ТОВ «Укрбудсфера», не можуть бути взяті до уваги, оскільки реальність вчинення господарської операції між ТОВ «УПСК-Сервіс» та ТОВ «Укрбудсфера» відсутня, а господарський правочин, укладений між вказаними сторонами є нікчемним.

Враховуючи викладене, відповідач зробив висновок про порушення ТОВ «УПСК-Сервіс»: - п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 та п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за липень 2011 року на загальну суму 9 702,00 грн.;

- п/п 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 11 157,00 у третьому кварталі 2011 року.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Акта перевірки, що стали підставою для визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, виходячи з наступних мотивів.

Матеріали справи свідчать, що між ТОВ «УПСК-Сервіс» (Замовник) та ТОВ «Укрбудсфера» (Підрядник) було укладено Договір на виконання робіт № 3006/11 від 30 червня 2011 року , за умовами якого ТОВ «Укрбудсфера» зобов'язувалось виконати роботи із заміни віконних систем в будівлі, що орендується ТОВ «УПСК-Сервіс» згідно локального кошторису на загальну суму 58 213,27 грн., в тому числі 9 702,21 грн. податок на додану вартість (том І, а.с. 27-28).

Виконання вказаних робіт підтверджується Актом здачі-приймання виконаних робіт , складеним 13 липня 2011 року про повне виконання робіт із заміни віконних систем в будівлі, що орендує ТОВ «УПСК-Сервіс» на загальну суму 58 213,27 грн., в тому числі 9 702,21 грн. податку на додану вартість (том І, а.с. 29).

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «Укрбудсфера» виписало позивачу податкову накладну № 131 від 13 липня 2011 року на суму 58 213,27 грн., в тому числі 9 702,21 грн. податку на додану вартість (том І, а.с. 35).

Вказана податкова накладна була включена позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за липень 2011 року, що відображено в податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року (том І, а.с. 38) та до складу валових витрат виробництва, що відображено в податковій декларації з податку на прибуток підприємства за ІІІ квартал 2011 року.

Виконання робіт із заміни віконних систем в приміщенні, що орендує ТОВ «УПСК-Сервіс» за адресою - м. Київ, вул. Шимановського, 2/1, кімната № 901, здійснювалося у зв'язку з перебуванням вікон приміщення у аварійному стані, що підтверджується листом № 07/14 від 07.04.2011 Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут проектування об'єктів дорожнього господарства» (ТОВ «ГІПРОДОР»), яке надає вказане приміщення позивачеві в оренду на підставі Договору № 03/2011-о суборенди нежитлових приміщень від 01 січня 2011 року.

Правомірність формування валових доходів та витрат, а також податкового кредиту за наслідками вказаної господарської операції є предметом даного судового спору.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 15 квітня 2013 року № 0002502220, якими позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» та в Інформаційному листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11 Вищим адміністративним судом України сформовано позицію, відповідно до якої процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1) встановлення факту здійснення господарської операції (в т. ч. дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції);

2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції (в т.ч. з'ясування можливої обізнаності платника щодо можливих дефектів у правовому статусі його контрагентів);

3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку (зокрема, наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку);

4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року

№ 2755-VI, що набрав чинності 01 січня 2011 року (далі - ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами ст. 198 ПК України(у редакції, чинній на час його формування позивачем), яких платник податків зобов'язаний дотримуватися, і за умови порушення яких формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Пунктом 198.1ст. 198 ПК України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями пункту 3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм суд приходить до висновку, що достатніми підставами для включення ТОВ «УПСК-Сервіс» до складу податкового кредиту відповідної суми податку на додану вартість є: придбання ним товарів (робіт, послуг); використання зазначених товарів, робіт та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Як вбачається з матеріалів справи позивач в податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року у складі податкового кредиту відобразив суму податку на додану вартість на підставі податкової накладної, виписаної ТОВ «Укрбудсфера», яка сплачена (нарахована) ним, в зв'язку з придбанням (замовленням) робіт. Сума сплаченої винагороди за виконання робіт було віднесено позивачем до валових витрат підприємства, що відображено в декларації з податку на прибуток підприємства за ІІІ квартал 2011 року.

За приписами пункту 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду, це: не пов'язаність здійсненої операції з господарською діяльністю, фіктивність операцій, відсутність поставки, та відсутність у платника податків на момент перевірки податкових накладних або видача її особою, яка не є платником ПДВ.

Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, згідно пункту 201.10 ст. 201 ПК України являється податкова накладна, яка видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

У податковій накладній повинні бути зазначені наступні реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до вимог статті 183 ПК України право платника податку на податковий кредит і виписку податкових накладних виникає після добровільної реєстрації особи як платника податку або особи, яка відповідає вимогам, визначеним підпунктом 6 пункту 180.1статті 180 цього Кодексу та з початком податкового періоду, з якого така особа вважатиметься платником податку.

Отже, для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагента платника податку на додану вартість в стані, власне, платників податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами, наданими на запит суду ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС, контрагент позивача - ТОВ «Укрбудсфера» має індивідуальний податковий номер - 374964610086 та був зареєстрований платником податку на додану вартість згідно свідоцтва платника податку на додану вартість № 100328609 від 14.03.2011 р. (том І, а.с. 113).

Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Укрбудсфера» було анульоване 10 вересня 2012 року відповідно до рішення ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС № 51/15-229 від 10.09.2012 р. (том І, а.с. 114), тобто на момент здійснення господарських операцій - липень 2011 року - вказане свідоцтво було чинним і ТОВ «Укрбудсфера» мало право видавати податкові накладні на кожну поставку товарів, робіт (послуг).

На переконання суду, подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не позбавляє правового значення податкові накладні, видані ТОВ «Укрбудсфера» до прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість.

В свою чергу податкова накладна, на підставі якої позивач сформував податковий кредит, та копія якої знаходяться в матеріалах справи, відповідає вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 ПК України та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 № 41 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 лютого 2011 р. за № 197/18935, що втратив чинність 25.11.2011 на підставі наказу Міністерства фінансів України № 1492 та був чинний на час здійснення спірної господарської операції, стосовно порядку оформлення та підстав її видачі.

Таким чином, позивачем було дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірної суми податкового кредиту, а отже і правомірність відображення її у податковій звітності.

Суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагент був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведеного у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Наявні в матеріалах справи Витяг серії АГ № 075508 від 19.07.2013 року та Довідка серії АГ № 0755511 від 19.07.2013 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців підтверджують, що ТОВ «Укрбудсфера» станом на момент здійснення господарської операції було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та знаходилося за адресою: 07300, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, промисловий майданчик «Карат», будинок 5-А, приміщення 1. Зареєстрованими видами діяльності підприємства є: 45.21.1 «Будівництво будівель», 45.21.6 «Будівництво інших споруд», 45.22.0 «Виготовлення каркасних конструкцій і покрівель», 45.25.1 «Інші спеціалізовані будівельні роботи», 45.25.4 «Монтаж металевих конструкцій», 74.20.1 «Діяльність у сфері інжинірингу».

Посилання відповідача на те, що ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС було встановлено відсутність ТОВ «Укрбудсфера» за його місцезнаходженням судом до уваги не приймаються.

По-перше, як вбачається з вказаної вище витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, запис про відсутність ТОВ «Укрбудсфера» за його місцезнаходженням до ЄДР не вносився. З наданого на запит суду акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрбудсфера» від 31.08.2012 № 206/22-00/37496640 вбачається, що відсутність підприємства за його місцезнаходженням була встановлена у серпні 2012 року, тобто через рік після здійснення господарських операцій з позивачем (том І, а.с. 125-136).

По-друге, на переконання суду, відсутність ТОВ «Укрбудсфера» за його місцезнаходженням може мати значення для вирішення питання про анулювання реєстрації суб'єкта господарювання платником ПДВ чи для припинення юридичної особи, однак дана обставина не стосуються належного виконання господарських зобов'язань виконавцем робіт (постачальником товарів) за укладеними договорами.

Вирішуючи питання про реальність виконання ТОВ «Укрбудсфера» господарського договору про виконання робіт із заміни віконних в будівлі, що орендується ТОВ «УПСК-Сервіс», суд встановив, що виконання робіт із заміни віконних систем в приміщенні, що орендує ТОВ «УПСК-Сервіс» за адресою - м. Київ, вул. Шимановського, 2/1, кімната № 901, здійснювалося у зв'язку з перебуванням вікон приміщення у аварійному стані, що підтверджується листом № 07/14 від 07.04.2011 Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут проектування об'єктів дорожнього господарства» (ТОВ «ГІПРОДОР»), яке надає вказане приміщення позивачеві у оренду на підставі Договору № 03/2011-о суборенди нежитлових приміщень від 01 січня 2011 року.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Таким чином, виконання робіт ТОВ «Укрбудсфера» здійснювалося на користь позивача з метою здійснення останнім звичайної господарської діяльності .

Викладене підтверджує, що господарська операція позивача з ТОВ «Укрбудсфера» є реальною та підтверджуються необхідними документами, а роботи, що придбавалися позивачем у вказаного підприємства, були використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Посилання відповідача на відсутність у ТОВ «Укрбудсфера» найманих працівників, виробничого обладнання, транспортного, торгівельного обладнання тощо не може бути взяте судом до уваги на підтвердження фіктивності угод з огляду на наступне.

Як вбачається з Акту перевірки, підставою для висновку контролюючого органу щодо відсутності у ТОВ «Укрбудсфера» трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного, торгівельного обладнання слугувала лише податкова звітність цього підприємства. Суд вважає, що подана до податкового органу податкова звітність не може бути беззаперечним доказом відсутності на підприємстві основних фондів та трудових ресурсів , оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних фондів (власних, орендованих) та трудових ресурсів є не документи податкового обліку, а відповідні документи бухгалтерського обліку. В свою чергу, документи бухгалтерського обліку ТОВ «Укрбудсфера» відповідачем під час перевірки не досліджувались.

Відповідачем не проаналізовано, які ресурси потрібні були б підприємству для виконання робіт по заміні віконних систем, що виконані ТОВ «Укрбудсфера» в офісному приміщенні позивача.

Не приймаються судом до уваги доводи відповідача про порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, а саме - створення та придбання невстановленими особами ряду суб'єктів підприємницької діяльності, в тому числі ТОВ «Укрбудсфера».

На переконання суду, сам факт порушення кримінальної підстави не є підставою для висновків податкового органу про нікчемність укладеного договору між ТОВ «Укрбудсфера», оскільки факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва та ухилення від сплати податків, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду.

Як вказано у пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В той же час, відповідачем не було надано суду вироку суду, яким би було встановлено, що ТОВ «Укрбудсфера» було зареєстроване в державних органах влади з метою прикриття незаконної діяльності, а не з метою здійснення господарської діяльності, передбаченої чинним законодавством України; що між позивачем і вказаною юридичною особою укладались фіктивні господарські угоди, в тому числі з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо, підроблялись первинні документи або що послуги від вказаного контрагента позивачу фактично не надавались.

Суд вважає, що наведені в Акті перевірки обставини діяльності ТОВ «Укрбудсфера» не можуть бути причинами для зменшення заявлених позивачем сум податкового кредиту.

При цьому судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками , якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про можливі дефекти статусу постачальника (виконавця), в матеріалах справи відсутні.

З врахуванням того, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ «Укрбудсфера», які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання результатів робіт для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку, висновки відповідача про безтоварність господарської операції, вчиненої за участю ТОВ «Укрбудсфера» з мотивів не спрямованості правочинів на реальне настання наслідків, є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях. В Акті перевірки та в судовому засіданні відповідачем не наведено допустимих та достатніх доказів на підтвердження умовиводу про порушення позивачем податкового законодавства.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ТОВ «УПСК-Сервіс» правомірно сформовано податковий кредит з ПДВ за липень 2011 року, висновки Акту перевірки про порушення позивачем п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 та п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України є помилковими, а відтак, прийняття ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС податкового повідомлення-рішення від 15 квітня 2013 року № 0002502220, яким позивачу на підставі Акту перевірки збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах на загальну суму 12 127,00 грн., у тому числі за основним платежем - 9 702,00 грн. та за штрафними санкціями - 2 425,00 грн. є неправомірним.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 15 квітня 2013 року № 0002512220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток, суд зазначає наступне.

Податковий кодекс України визначає правила оподаткування податком на прибуток підприємств з 01 січня 2011 року.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду , визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду , визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Згідно з 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

За правилами п. 135.2 ст. 135 Податкового кодексу України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів , встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

У відповідності до п 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат , обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.8 статті 138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно п/п 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України - не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Суд, аналізуючи зазначені положення ПК України, приходить до висновку, що необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність зв'язку товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства, а також підтвердження понесених витрат первинними документами. Придбання таких товарів (робіт, послуг) повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу.

В даному разі, як було встановлено судом, факт виконання ТОВ «Укрбудсфера» на користь позивача робіт підтверджується наявними у справі документами первинного обліку, а саме - договором, локальним кошторисом, актом здачі-прийняття виконаних робіт, податковою накладною тощо, які містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарської операції, яку було опосередковано складенням цих документів.

Договір, на виконання якого складалися зазначені первинні документи, є чинним на день розгляду спору, в судовому порядку недійсним не визнавався, його сторонами виконано в повному обсязі.

Подальше використання позивачем придбаних товарів у власній господарській діяльності підтверджується первинними документами, які наявні в матеріалах справи.

З огляду на вказане, враховуючи, що валові витрати позивача на суму 48 511,00 грн. за договором з ТОВ «Укрбудсфера» підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, реальність вказаної господарської операції та їх пов'язаність з господарською діяльністю позивача встановлена в ході судового розгляду, суд приходить до висновку про правомірність віднесення вказаних витрат та доходів до складу валових.

Враховуючи викладене, суд вважає безпідставним та необґрунтованим висновок Акту перевірки про порушення позивачем підпункту 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, а прийняте на його підставі оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 15 квітня 2013 року № 0002512220 - безпідставним та неправомірним.

Беручи до уваги встановлені в ході судового розгляду обставини, достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. № 845, визначено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані , шляхом оформлення розрахункових документів.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 232,85 грн., що підтверджується квитанцією № 7462.80.1 від 05.07.2013 року (том І, а.с. 3). Підпунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що розмір судового збору за подання до адміністративного суду позову майнового характеру становить 1 відсоток розміру майнових вимог, але не менше 0,1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 2 розмірів мінімальних заробітних плат.

Отже, за вказаний позов позивачу необхідно було сплатити судовий збір в розмірі 232,85 грн. За таких обставин суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму судового збору в розмірі 232,85 грн.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби від 15 квітня 2013 року № 0002512220, № 0002502220.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УПСК-Сервіс» судові витрати у розмірі 232,85 грн. (двісті тридцять дві гривні 85 коп.).

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Патратій