Ухвала

від 01.10.2013 по справі 826/10532/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/10532/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Патратій О.В. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

01 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.08.2013 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УПСК-Сервіс» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «УПСК-Сервіс» звернулося до суду першої інстанції з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Державної податкової служби від 15.04.2013 № 0002512220 та № 0002502220.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.08.2013 позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 29.03.2013 по 04.04.2013 ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС було проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «УПСК-Сервіс» з питань своєчасності, достовірності та повноти сплати податків і зборів по взаємовідносинах з ТОВ «Укрбудсфера» (код ЄДРПОУ 37496460) за період з 01.01.2011 по 31.12.2012.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 1167/22-221-31608791 від 04.04.2013, яким встановлено порушення ТОВ «УПСК-Сервіс»:

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 та п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за липень 2011 року на загальну суму 9 702, 00 грн.;

- п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 11 157, 00 грн. у третьому кварталі 2011 року.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС було прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.04.2013 форми «Р»:

- № 0002502220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах на загальну суму 12 127,00 грн., у тому числі за основним платежем - 9702,00 грн. та за штрафними санкціями - 2 425,00 грн. (а.с. 25);

- № 0002512220, яким позивачу на підставі акту перевірки збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 11 157,00 грн. (а.с. 26).

Суд першої інстанції, мотивував своє рішення тим, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ «Укрбудсфера», які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання результатів робіт для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку, а висновки відповідача про безтоварність господарської операції, вчиненої за участю ТОВ «Укрбудсфера» з мотивів неспрямованості правочинів на реальне настання наслідків є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що ним правомірно збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, оскільки ТОВ «УПСК-Сервіс» відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з ТОВ «Укрбудсфера», які не підтверджені необхідними первинними документами.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «УПСК-Сервіс» (замовник) та ТОВ «Укрбудсфера» (підрядник) було укладено договір на виконання робіт № 3006/11 від 30.06.2011, за умовами якого ТОВ «Укрбудсфера» зобов'язувалось виконати роботи із заміни віконних систем в будівлі, що орендується ТОВ «УПСК-Сервіс» згідно локального кошторису на загальну суму 58 213, 27 грн., в тому числі 9 702, 21 грн. податок на додану вартість (а.с. 27-28).

Виконання вказаних робіт підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт, складеним 13.07.2011 про повне виконання робіт із заміни віконних систем в будівлі, що орендує ТОВ «УПСК-Сервіс» на загальну суму 58 213,27 грн., в тому числі 9 702,21 грн. податку на додану вартість (а.с. 29).

Також, ТОВ «Укрбудсфера» виписало позивачу податкову накладну № 131 від 13.07.2011 на суму 58 213,27 грн., в тому числі 9 702,21 грн. податку на додану вартість (а.с. 35).

Вказана податкова накладна була включена позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за липень 2011 року, що відображено в податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року (а.с. 38) та до складу валових витрат виробництва, що відображено в податковій декларації з податку на прибуток підприємства за ІІІ квартал 2011 року.

Виконання робіт із заміни віконних систем в приміщенні, що орендує ТОВ «УПСК-Сервіс» за адресою - м. Київ, вул. Шимановського, 2/1, кімната № 901, здійснювалося у зв'язку з перебуванням вікон приміщення у аварійному стані, що підтверджується листом № 07/14 від 07.04.2011 ТОВ «Інститут проектування об'єктів дорожнього господарства», яке надає вказане приміщення позивачеві в оренду на підставі договору № 03/2011-о суборенди нежитлових приміщень від 01.01.2011.

Також, позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій надано копію локального кошторису № 2-1-1, копію реєстру отриманих та виданих податкових накладних, копії платіжного доручення та банківської виписки.

Згідно з п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з до п. 199.1 ст.199 ПК України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).

Частиною 2 ст. 3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Колегія суддів зазначає, що позивачем надано до суду першої інстанції належним чином оформлені документи первинного обліку, а отже доведено факт реального виконання умов договору, що надає ТОВ «УПСК-Сервіс» право на формування податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ «Укрбудсфера».

Крім того, згідно пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, що під терміном «витрати» - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.8 статті 138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність зв'язку товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства, а також підтвердження понесених витрат первинними документами. Придбання таких товарів (робіт, послуг) повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу.

Як вбачається з наявних у справі доказів, позивач сплатив вартість робіт згідно укладеного між ним та ТОВ «Укрбудсфера» договору, що підтверджується банківськими виписками.

Податковим органом не надано доказів невиконання позивачем перед ТОВ «Укрбудсфера» зобов'язань.

Крім того, безпідставність доводів податкового органу щодо фіктивності господарських операцій позивача вбачається з того, що вони базуються на твердженнях про анулювання реєстрації його контрагента ТОВ «Укрбудсфера», як платника ПДВ, тоді як здійснення господарських операцій відбувалось в липні 2011 року, а свідоцтво ТОВ «Укрбудсфера» як платника ПДВ було анульоване 10.09.2012, тобто після здійснення господарських операцій.

Посилання апелянта на те, що було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, а саме - створення та придбання невстановленими особами ряду суб'єктів підприємницької діяльності, в тому числі ТОВ «Укрбудсфера» не беруться колегією суддів до уваги оскільки сам факт порушення кримінальної підстави не є підставою для висновків податкового органу про нікчемність укладеного договору між ТОВ «Укрбудсфера», так як факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва та ухилення від сплати податків, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду.

При цьому, апелянтом не надано суду вирок суду, яким би було встановлено, що ТОВ «Укрбудсфера» було зареєстроване в державних органах влади з метою прикриття незаконної діяльності, а не з метою здійснення господарської діяльності, передбаченої чинним законодавством України; що між позивачем і вказаною юридичною особою укладались фіктивні господарські угоди, в тому числі з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо, підроблялись первинні документи або що послуги від вказаного контрагента позивачу фактично не надавались.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем надано первинні документи, що підтверджують здійснення господарських операцій з ТОВ «Укрбудсфера», які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення, а тому відповідачем протиправно прийнято податкові повідомлення-рішення № 0002512220 та № 0002502220.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт правомірності винесення податкових рішень-повідомлень № 0002512220 та № 0002502220 від 15.04.2013.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.08.2013 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Повний текст ухвали виготовлений 07.10.2013.

.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.