Рішення

від 01.08.2013 по справі 908/1922/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 3/57/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.2013 Справа № 908/1922/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмолпром" (37300, Полтавська область, м. Гадяч, вул. Будька, 47, ідентифікаційний код 35293993)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "НТК Укрпромтрейд" (69005, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, 58-Б, кв. 28, ідентифікаційний код 33432026)

про стягнення заборгованості в сумі 53 915, 25 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Осоцькому Д.І.

Представники:

від позивача: Савченко А.Г., довіреність № 9 від 03.01.2013р.

від відповідача: не з'явився

ТОВ "Техмолпром" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача ТОВ "НТК Укрпромтрейд" про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором поставки від 06.09.2012р. № 523 в сумі 53 956, 54 грн.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 01.06.2013р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 525, 526, 530, 612, 625, 692, 712 ЦК України, 1, 2, 49, 54-57 ГПК України.

Ухвалою від 03.06.2013р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1922/13, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 02.07.2013р. об 11 год.00 хв.

Ухвалою від 02.07.2013р. розгляд справи відкладений на 01.08.2013р. о 10 год. 00 хв.

В судовому засіданні 01.08.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 06.08.2013р.

Під час розгляду справи представник позивача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляв.

Представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві від 28.05.2013р. (а.с.3-5) та в заяві про зменшення розміру позовних вимог від 30.07.2013р. (а.с.49), просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ "Техмолпром" заборгованість за договором поставки від 06.09.2012р. № 523 в сумі 53 915, 25 грн., а саме: 41 000, 00 грн. основного боргу, 3 129, 96 грн. пені, 110, 00 грн. втрат від інфляції грошових коштів, 4 175, 29 грн. - 20 % річних та 5 500 грн. штрафу.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Як зазначено в абзаці 1 пункту 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суд України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", передбачені ч. 4 ст. 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством.

Отже, заява позивача від 30.07.2013р. про зменшення позовних вимог прийнята судом, оскільки такі дії позивача не суперечать законодавству і не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив на виконання договору поставки № 523 від 06.09.2012р. він поставив відповідачу товар на суму 93 700, 00 грн. Відповідач повинен був оплатити отриманий товар протягом 21 календарних днів з дати поставки, проте лише частково здійснив оплату у розмірі 52 700, 00 грн.

Таким чином сума основного боргу відповідача перед позивачем складає 41 000, 00 грн.

У зв'язку із простроченням грошових зобов'язань відповідачу нараховано пеню, втрати від інфляції грошових коштів, 20 % річних та штраф.

Відповідач відзив на позовну заяву, витребувані судом документи і документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надав, в судові засідання не з'явився.

Приймаючи рішення за відсутності відповідача господарський суд бере до уваги те, що відповідач повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи судом, про що свідчить повідомлення про вручення 06.06.2013р. рекомендованого поштового відправлення - копії ухвали суду від 03.06.2013р. про порушення провадження у справі № 908/1922/13.

Копія ухвали від 02.07.2013р. про відкладення розгляду справи на 01.08.2013р. о 10 год. 00 хв., направлена 07.07.2013р. на адресу відповідача, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 01.07.2013р., до канцелярії суду не поверталась.

Питання про визнання явки представника відповідача у засідання господарського суду обов'язковою, відповідно до п.7 ч.1 ст.65 ГПК України, судом не вирішувалось.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.п.3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. N 18).

Надані позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Техмолпром" (Постачальник) та ТОВ "НТК Укрпромтрейд" (Покупець) уклали договір поставки від 06.09.2012р. № 523, за умовами якого Постачальник зобов'язується у встановлений Договором строк поставити та передати Товар у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його в порядку та на умовах цього Договору (п. 1.1 Договору).

Товар - продукти харчування, що поставляються за цим Договором (п.1.2 Договору).

Як зазначено в п. 2.1 Договору, Постачальник здійснює поставку Товару на умовах DAP (ІНКОТЕРМС-2010): навантаження, доставка (транспортні затрати) здійснюються силами та за рахунок Постачальника за адресою/адресами: вул. О. Матросова, 16а, розвантаження товару здійснюється силами та за рахунок Покупця.

За окремою домовленістю Сторін, яка оформлюється додатковою угодою до даного Договору, передача товару, може здійснюватись також на умовах EXW (ІНКОТЕРМС-2010): навантаження здійснюється Постачальником силами та за власний кошт на транспортні засоби, надані Покупцем, за адресою: м. Гадяч, вул. Будька, 47. При цьому транспортні витрати покладаються на Покупця і не впливають на узгоджену Сторонами ціну Товару.

Відповідно до п. 2.3 Договору, про намір придбати Товар Покупець направляє Постачальнику Заявку. Заявка на поставку конкретної партії Товару повинна містити наступні відомості про Товар:

- номер і дата Заявки;

- номер і дата Договору

- найменування товару;

- асортимент, кількість товару;

- адреса поставки;

- ПІБ та контактний телефон особи, уповноваженої приймати поставлений Товар;

- Інші умови, які Сторони вважатимуть необхідними для включення в Заявку.

Заявку зберігається до моменту передачі Товару та підписання Сторонами видаткових накладних.

Пунктом 2.5 Договору визначено, що на підставі Заявки постачальником виписується видаткова накладна на конкретну партію Товару, в якій зазначається зокрема найменування Товару, його асортимент, кількість, вартість, ціна Товару.

Згідно п. 2.6 Договору, Постачальник зобов'язаний здійснити поставку протягом 7 (семи) календарних днів з дати отримання належним чином оформленої заявки від Покупця.

Відповідно до п. 2.10 Договору, документом, що підтверджує факт поставки вважається підписана сторонами видаткова накладна на Товар.

За приписами пункту 3.2 Договору поставка вважається закінченою з моменту передачі Товару Покупцю або уповноваженій ним особі. Покупець зобов'язаний поставити на видатковій накладній відмітку про отримання у повному обсязі супровідних документів на конкретну партію Товару.

Приймання Товару оформлюється шляхом проставлення Покупцем на примірнику видаткової накладної дати отримання товару, підпису уповноваженої особи (розшифровка підпису представника Покупця обов'язкова) та відбитку печатки покупця за наявності Довіреності, оформленої відповідно до п. 3.4 цього Договору та обов'язковим зазначенням реквізитів довіреності у видаткових накладних, на підставі якої діє уповноважена особа.

Підписанням цього Договору Покупець підтверджує, що проставлення відбитку печатки Покупця на видаткових накладних та інших документів по цьому Договору є належним підтвердженням отримання Покупцем Товару, а також чинності всіх документів, скріплених печаткою, в тому числі підтверджує наявність у особи, що здійснює фактичне приймання товару, всіх необхідних повноважень, пов'язаних з прийманням-передачею Товару (по кількості, якості, наявності та належним чином оформленням товаросупровідних документів тощо), в т.ч. права підписання будь-яких актів, повідомлень та/або претензій тощо (п.3.3 Договору).

У відповідності до п. 4.3 Договору ціна товару зазначається у видатковій накладній на кожну партію Товару, що є невід'ємною частиною цього Договору.

Сторонами встановлено, що Покупець сплачує Постачальнику ціну товару за відповідною видатковою накладною протягом 21 (двадцяти одного) календарних днів з дати поставки (п.4.5 Договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на суму 93 700, 00 грн., що підтверджується видатковою накладною від 30.11.2012р. № Те-00006933 (а.с.14).

Відповідач неналежним чином виконав грошові зобов'язання за даним договором та сплатив лише частину боргу у розмірі 52 700, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: від 18.12.2012р. № 705 на суму 9 500, 00 грн., від 18.12.2012р. № 706 на суму 4 200, 00 грн., від 21.12.2012р. № 708 на суму 10 000, 00 грн., від 28.12.2012р. № 711 на суму 5 000, 00 грн., від 28.12.2012р. № 714 на суму 10 000, 00 грн., від 14.01.2013р. № 727 на суму 8 000, 00 грн., від 04.04.2013р. № 749 на суму 6 000, 00 грн. (а.с. 15-21).

Таким чином сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором поставки від 06.09.2012р. № 523 становить 41 000, 00 грн.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав .

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Так, господарські зобов'язання можуть виникати:

безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;

з акту управління господарською діяльністю;

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є договір поставки від 06.09.2012р. № 523.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У справі, що розглядається, ціна товару зазначається у видатковій накладній на кожну партію Товару, що є невід'ємною частиною цього Договору (п. 4.3 Договору).

Пунктом 2.6 Договору передбачено, що Постачальник зобов'язаний здійснити поставку протягом 7 (семи) календарних днів з дати отримання належним чином оформленої заявки від Покупця.

Товар на суму 93 700, 00 грн. отримано відповідачем 30.11.2012р., що підтверджено видатковою накладною від 30.11.2012р. № Те-00006933.

У відповідності до ст. 655, 712 ЦК України, обов'язок оплати прийнятого у власність майна (товару) за договором і сплати за нього певну грошову суму лежить саме на покупцеві (відповідачу по справі).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Наявність у відповідача зобов'язань щодо проведення платежів за отриманий товар випливає безпосередньо зі змісту частини першої статті 692 ЦК України.

Так, оскільки ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачено обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, то, якщо договором або законом не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником безпосередньо після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу.

Як зазначено в абзаці 6 пункту 1 оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013р. № 01-06/767/2013 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", строк виконання грошового зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу та поставки, встановлений спеціальною нормою статті 692 ЦК України, та не може ставитися в залежність від звернення кредитора до боржника з вимогою в порядку частини другої статті 530 ЦК України.

В даному випадку, в п. 4.5 Договору сторонами визначено, що Покупець сплачує Постачальнику ціну товару за відповідною видатковою накладною протягом 21 календарних днів з дати поставки. Таким чином, першим днем прострочення оплати є 22.12.2012р.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина 1 статті 599 ЦК України).

Підстави для припинення зобов'язання за договором поставки від 06.09.2012р. № 523, які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи те, що ТОВ "НТК Укрпромтрейд" не в повному обсязі виконало свої грошові зобов'язання перед позивачем за договором поставки від 06.09.2012р. № 523, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 41 000, 00 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3 129, 96 грн. пені, 110, 00 грн. втрат від інфляції грошових коштів, 4 175, 29 грн. - 20 % річних та 5 500 грн. штрафу.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Частиною 1 ст. 230 ГК України до штрафних санкцій віднесено господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Приписами ч. 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України від 22.11.1996р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відтак, розмір неустойки, встановлений законом, не обмежує учасників договірних відносин щодо визначення розміру пені, а передбачає обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Відповідно до п.п. 8.1.2 договору поставки від 06.09.2012р. № 523, за порушення зобов'язань з оплати Товару Покупець без попередньої письмової вимоги Постачальника сплачує:

- на підставі Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу, що діяла у період, за який сплачується пеня за весь період, що обчислюється з першого дня від дати виникнення заборгованості з оплати і до дати здійснення оплати.

Позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 3 129, 96 грн., а саме:

від суми боргу 70 000, 00 грн. за період з 22.12.2012р. по 27.12.2012р. (6 днів прострочки) позивачем нараховано 172, 13 грн.;

від суми боргу 55 000, 00 грн. за період з 28.12.2012р. по 31.12.2012р. (4 дня прострочки) позивачем нараховано 90, 16 грн.;

від суми боргу 55 000, 00 грн. за період з 01.01.2013р. по 13.02.2013р. (44 дня прострочки) позивачем нараховано 994, 52 грн.

від суми боргу 47 000, 00 грн. за період з 14.02.2013р. по 03.04.2013р. (49 днів прострочки) позивачем нараховано 946, 44 грн.

від суми боргу 41 000, 00 грн. за період з 04.04.2013р. по 28.05.2013р. (55 днів прострочки) позивачем нараховано 926, 71 грн.

Господарським судом перевірено даний розрахунок та встановлено, що відповідачу правомірно нараховано пеню в розмірі 3 129, 96 грн. (розрахунок на а.с.6), оскільки це не суперечить п.п. 8.1.2 Договору та діючому законодавству.

Тому вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 3 129, 96 грн. підлягають задоволенню повністю.

Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачена, що, однак, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі. У такому випадку сума штрафу може заявлятися до стягнення понад нараховану боржникові суму пені, оскільки в цьому разі не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Згідно до ч. 4 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як зазначено в п. 4 оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013р. № 01-06/767/2013 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить законодавству України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності (див. постанову Верховного Суду України від 27.04.2012 та постанову Вищого господарського суду України від 12.06.2012 у справі N 06/5026/1052/2011).

Зазначену правову позицію наведено також у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 N 42/252, від 09.04.2012 N 20/246-08.

Відповідно до п.п. 8.1.2 договору поставки від 06.09.2012р. № 523, за порушення зобов'язань з оплати Товару Покупець без попередньої письмової вимоги Постачальника сплачує:

- штраф у розмірі 10 % від суми боргу - якщо заборгованість триває 15 календарних днів і більше, що обчислюється з 16-го дня від дати виникнення заборгованості з оплати і до дати здійснення оплати.

З огляду на вищевикладене, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 5 500,00 грн. штрафу підлягають задоволенню повністю. Розрахунок (а.с.7) в цій частині перевірений судом і визнаний правильним.

Позивачем заявлено до стягнення втрати від інфляції грошових коштів за період з 01.01.2013р. по 31.01.2013р. у розмірі 110, 00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд приймає до уваги, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до "Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" № 62-97р. від 03.04.1997р. Верховного Суду України, для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, що складають відповідний період, перемножити між собою.

У випадку, коли відшкодуванню належить сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Тому умовно слід рахувати, що сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Згідно розрахунку суду, втрати від інфляції грошових коштів в даному випадку повинні нараховуватися за січень 2013р., що від суми боргу 55 000, 00 грн. становить 110, 00 грн. (індекс інфляції 100, 2 %).

Тому вимоги про стягнення з відповідача 110, 00 грн. втрат від інфляції грошових коштів підлягають задоволенню повністю.

Що стосується вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 20 % річних від суми боргу в розмірі 4 175, 29 грн.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних.

Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено плату за користування чужими коштами, слід вважати іншим розміром процентів.

Згідно п.п. 8.1.2 договору поставки від 06.09.2012р. № 523 за порушення зобов'язань з оплати Товару Покупець без попередньої письмової вимоги Постачальника сплачує:

- на підставі ст. 625 ЦК суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 20 % річних від суми боргу за весь період, що обчислюється з першого дня від дати виникнення заборгованості з оплати і до дати здійснення оплати.

Позивачем заявлено до стягнення 4 175, 29 грн. - 20 % процентів річних від суми боргу, виходячи з наступного розрахунку:

від суми боргу 70 000, 00 грн. за період з 22.12.2012р. по 27.12.2012р. (6 днів прострочки) становить 229, 60 грн.;

від суми боргу 55 000, 00 грн. за період з 28.12.2012р. по 31.12.2012р. (4 дня прострочки) становить 120, 25 грн.;

від суми боргу 55 000,00 грн. за період з 01.01.2013р. по 31.01.2013р. (31 день прострочки) становить 936, 12 грн.;

від суми боргу 55 000,00 грн. за період з 01.02.2013р. по 13.02.2013р. (13 днів прострочки) становить 391, 78 грн.

від суми боргу 55 000,00 грн. за період з 01.02.2013р. по 13.02.2013р. (13 днів прострочки) становить 391, 78 грн.

від суми боргу 47 000,00 грн. за період з 14.02.2013р. по 03.04.2013р. (49 днів прострочки) становить 1 261, 92 грн.

від суми боргу 41 000,00 грн. за період з 04.04.2013р. по 28.05.2013р. (55 днів прострочки) становить 1 235, 62 грн.

Господарським судом перевірено даний розрахунок та встановлено, що відповідачу правомірно нараховано 20 % річних від суми боргу (розрахунок на а.с.7), оскільки це не суперечить п.п 8.1.2 Договору та діючому законодавству.

Враховуючи невиконання відповідачем грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього на користь позивача 4 175, 29 грн. - 20 % річних від суми боргу підлягають задоволенню повністю.

Згідно ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача повністю, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НТК Укрпромтрейд" (69005, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, 58-Б, кв. 28, ідентифікаційний код 33432026) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмолпром" (37300, Полтавська область, м. Гадяч, вул. Будька, 47, ідентифікаційний код 35293993) 41 000 (сорок одну тисячу) грн. 00 коп. основного боргу, 3 129 (три тисячі сто двадцять дев'ять) грн. 96 коп. пені, 110 (сто десять) грн. 00 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 4 175 (чотири тисячі сто сімдесят п'ять) грн. 29 коп. - 20 % річних, 5 500 (п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. штрафу та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат на судовий збір.

3. Повне рішення складено 06.08.2013р.

Суддя В.М. Соловйов