Постанова

від 08.08.2013 по справі 825/2569/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 825/2569/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2013 року м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Тихоненко О.М.,

за участі секретаря Тищенко М.В.,

представника позивача Богомаз Д.В.,

представника відповідача Полегешко Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромспец» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

05.07.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпромспец» (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі - ДПІ у м. Чернігові ГУМ у Чернігівській області) та просить скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової служби у м. Чернігові Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Чернігові ДПС) від 21.06.2013 № 0003212200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 177 460,00 грн. (141 968,00 грн. за основним платежем та 35 492,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) та № 0003202200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 190 271,00 грн. (152 217,00 грн. за основним платежем та 38 054,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Свої вимоги позивач мотивує тим, що в період з квітня по жовтень 2012 року останній мав господарські взаємовідносини з контрагентами, а саме ТОВ «Рокк» та ТОВ «АМКР-СК» з приводу купівлі продукції. Так, між позивачем та вищезазначеними контрагентами укладено договір купівлі-продажу № 110 від 03.10.2011 та договір поставки № 29/06-12 від 29.06.2012 про купівлю товарно-матеріальних цінностей. Сума коштів, сплачених позивачем за отримані товари (роботи, послуги), віднесена ним до складу валових витрат та суму ПДВ сплачену в ціні товару (робіт, послуг) до податкового кредиту. Реальність здійснення господарських операцій позивачем підтверджується первинними документами, що надавались на перевірку, а саме: договори, видаткові накладні, податкові накладні, виписки банку та платіжні доручення. Втім, перевіряючі не надали належної оцінки даним документам. Придбаний позивачем товар (роботи, послуги) був використаний в господарській діяльності підприємства, у зв'язку з чим підприємство отримало прибуток, який був задекларований за період, що перевірявся, а також були відображені зобов'язання по ПДВ в деклараціях з ПДВ за цей же період. Отже, позивачем правомірно віднесено вартість придбаних товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат та суму ПДВ сплачену в ціні товару (робіт, послуг) до податкового кредиту. Всі операції по договорам належним чином відображені в податковому та бухгалтерському обліку підприємства. Таким чином, позивач вважає висновки, викладені в акті перевірки від 12.06.2013 № 1370/22/36570820, такими, що не відповідають дійсності, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача заперечила проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що ДПІ у м. Чернігові ДПС проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача фінансово-господарської діяльності з питань правильності декларування в податковій звітності з ПДВ у складі податкового кредиту операцій з ТОВ «НВО «МСК-Інвест» за серпень-вересень 2011 року, з ТОВ «Рокко» за січень, березень-травень, липень-серпень 2012 року, з ПП «СДМ-Сервіс» за грудень 2011 року, з ТОВ «АМКР-СК» за квітень, липень-грудень 2012 року та податкових зобов'язань операцій з ТОВ «Лендком ЮА» за листопад 2011 року та в деклараціях з податку на прибуток підприємства за відповідні періоди, за результатами якої складено акт від 12.06.2013 № 1370/22/36570820. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог законодавства, а саме: пп.134.1.1. п.134.1 ст.134, пп.138.1.1, п.138.2, п.138.4 ст.138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ, що призвело до заниження податку на прибуток підприємства на загальну суму 152 217,00 грн., у тому числі за 1 квартал 2012 року в сумі 59 585,00 грн., за півр. 2012 року в сумі 87 410,00 грн., за три кв. 2012 року в сумі 127 542,00 грн.; п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ, який підлягає сплаті до бюджету на суму 141 968,00 грн., в тому числі за січень 2012 року 11 464,00 грн., березень 2012 року 45 245,00 грн., квітень 2012 року 6 694,00 грн., травень 2012 року 19 806,00 грн., липень 2012 року 5 912,00 грн., серпень 2012 року 17 030,00 грн., вересень 2012 року 12 278,00 грн., жовтень 2012 року 23 500,00 грн. та завищення від'ємного значення різниці між сумою ПЗ та ПК (рядок 19 декларації) на 3 001,00 грн., в тому числі за липень 2012 року 1 802,00 грн., вересень 2012 року 1 199,00 грн. У зв'язку із наявністю зафіксованих порушень податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 21.06.2013 № 0003212200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 177 460,00 грн. (141 968,00 грн. за основним платежем та 35 492,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) та № 0003202200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 190 271,00 грн. (152 217,00 грн. за основним платежем та 38 054,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями). Також податковий орган зазначає, що згідно даних системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту Державної податкової служби України взаємовідносини позивача з ТОВ «АМКР-СК» за період квітень та грудень 2012 року відсутні. Крім того, позивачем не надано документи по взаємовідносинам з ТОВ «Рокко» за січень та березень 2012 року. В судовому засіданні представник відповідача підтримала вищезазначену позицію та вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, а вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Позивач (код ЄДРПОУ 36570820) зареєстрований в якості юридичної особи виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 04.08.2009, основними видами діяльності останнього є: 46.90 неспеціалізована оптова торгівля, 46.16 діяльність посередників у торгівлі текстильними виробами, одягом, хутром, взуттям і шкіряними виробами, 46.41 оптова торгівля текстильними товарами, 14.19 виробництво іншого одягу й аксесуарів, 14.12 виробництво робочого одягу, 14.13 виробництво іншого верхнього одягу, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.129-131).

Згідно свідоцтва № 200009461 НБ № 281921 про реєстрацію платника податку на додану вартість, позивач з 28.08.2009 є платником ПДВ (а.с.128).

ДПІ у м. Чернігові ДПС на підставі направлення від 31.05.2013 № 1680 (а.с.196), згідно із пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу від 31.05.2013 № 1645 (а.с.195), проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача фінансово-господарської діяльності з питань правильності декларування в податковій звітності з ПДВ у складі податкового кредиту операцій з ТОВ «НВО «МСК-Інвест» за серпень-вересень 2011 року, з ТОВ «Рокко» за січень, березень-травень, липень-серпень 2012 року, з ПП «СДМ-Сервіс» за грудень 2011 року, з ТОВ «АМКР-СК» за квітень, липень-грудень 2012 року та податкових зобов'язань операцій з ТОВ «Лендком ЮА» за листопад 2011 року та в деклараціях з податку на прибуток підприємства за відповідні періоди, за результатами якої складено акт від 12.06.2013 № 1370/22/36570820 (а.с.14-33).

В акті перевірки від 12.06.2013 № 1370/22/36570820 встановлено порушення позивачем вимог чинного законодавства, а саме:

пп.134.1.1. п.134.1 ст.134, пп.138.1.1, п.138.2, п.138.4 ст.138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ, що призвело до заниження податку на прибуток підприємства на загальну суму 152 217,00 грн., у тому числі за 1 квартал 2012 року в сумі 59 585,00 грн., за півр. 2012 року в сумі 87 410,00 грн., за три кв. 2012 року в сумі 127 542,00 грн.;

п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ, який підлягає сплаті до бюджету на суму 141 968,00 грн., в тому числі за січень 2012 року 11 464,00 грн., березень 2012 року 45 245,00 грн., квітень 2012 року 6 694,00 грн., травень 2012 року 19 806,00 грн., липень 2012 року 5 912,00 грн., серпень 2012 року 17 030,00 грн., вересень 2012 року 12 278,00 грн., жовтень 2012 року 23 500,00 грн. та завищення від'ємного значення різниці між сумою ПЗ та ПК (рядок 19 декларації) на 3 001,00 грн., в тому числі за липень 2012 року 1 802,00 грн., вересень 2012 року 1 199,00 грн.

За висновками акта перевірки ДПІ у м. Чернігові ДПС винесено податкові повідомлення-рішення від 21.06.2013:

№ 0003212200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 177 460,00 грн. (141 968,00 грн. за основним платежем та 35 492,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (а.с.34);

№ 0003202200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 190 271,00 грн. (152 217,00 грн. за основним платежем та 38 054,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (а.с.35).

Згідно зі ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпунктом 14.1.27. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.138.1. ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно із ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Отже, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що позивачем (Покупець) укладено договори:

03.10.2011 з ТОВ «Рокко» (Постачальник) укладено договір № 110 купівлі-продажу (а.с.36-37). Відповідно до вказаного договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник передає у власність (продає), а Покупець набуває у власність (купує) та зобов'язується оплатити відповідно до умов цього Договору належні Постачальнику на праві власності спецодяг, спецвзуття, тканину, фурнітуру та інші товарно-матеріальні цінності (далі - товар). Так, на протязі квітня-травня 2012 року ТОВ «Рокко» надано позивачу товар, а позивачем перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ «Рокко» суму за придбаний товар. Розрахунки між продавцем та покупцем здійснювались в безготівковій формі, що не заперечується сторонами.

29.06.2012 з ТОВ «АМКР-СК» (Постачальник) укладено договір поставки № 29/06-12 від 29.06.2012 (а.с.38-39). Відповідно до вказаного договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник передає у власність (продає), а Покупець набуває у власність (купує) та зобов'язується оплатити відповідно до умов цього Договору належні Постачальнику на праві власності спецодяг, спецвзуття, тканину, фурнітуру та інші товарно-матеріальні цінності (далі - товар). Так, на протязі липня-жовтня 2012 року ТОВ «АМКР-СК» надано позивачу товар, а позивачем перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ «АМКР-СК» суму за придбаний товар. Розрахунки між продавцем та покупцем здійснювались в безготівковій формі, що не заперечується сторонами.

Реальність виконання вказаних господарських операцій підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими первинними документами, а саме: видатковими накладними, податковими накладними, виписками банку (а.с.40-109).

Вказані операції належними чином відображені в бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується виписками по рахунку 281, карткою рахунку 104, 631 (а.с.238-276).

В подальшому придбаний позивачем товар, реалізовано ряду підприємств, що підтверджується довіреностями на отримання товару та видатковими накладними (а.с.211-237).

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, норми Податкового кодексу України в якості підстави для не включення до складу валових витрат передбачають тільки випадки повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, передбачених законодавством.

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що укладений з контрагентами правочин мав на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлений ним.

Таким чином, суд приходить до висновку, що правовідносини за спірним правочином в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача, тобто позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В акті перевірки ДПІ у м. Чернігові ДПС зазначає, що позивач не мав права включати витрати з придбання спецодягу у ТОВ «Рокко» та ТОВ «АМКР-СК» до складу рядка 05.1 «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» на загальну суму 724 843,00 грн., посилаючись на акти ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області по ТОВ «Рокко» про результати перевірок з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, а саме: № 36/224/32218976 від 26.06.2012, № 102/224/32218976 від 01.08.2012, б/н від 13.11.2012, № 151/224/32218976 від 12.10.2012 та акти ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області по ТОВ «АМКР-СК» про результати перевірок з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, а саме: № 2301/221/35985571 від 25.12.2012, № 42/225/35985571 від 11.01.2013, № 186/221/35985571 від 29.01.2012.

Вищезазначені акти перевірок контрагентів відповідачем, в якості доказу до суду не надано.

Проте, такі посилання судом не приймаються до уваги зважаючи на наступне.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що чинним податковим законодавством не передбачено право відповідача при складанні акта перевірки одного платника податків приймати за основу дані системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту ДПС України, як підставу для висновку про наявність порушень з боку першого.

Водночас податковий орган не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача. Також не доведено та не надано доказів, які б свідчили про безтоварний або фіктивний характер здійснених операцій.

Отже, такі посилання відповідача судом не приймаються до уваги, оскільки позивачем в повній мірі документально підтверджено реальність виконання правочину позивача з контрагентами.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагентів позивача на момент укладення чи виконання договору чи відсутності у нього статусу платника ПДВ.

Отже, в судовому засіданні встановлено, що правочин позивача з вищезазначеними контрагентами укладено позивачем з метою отримання послуг, тобто позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Враховуючи наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій, в діях позивача відсутнє порушення пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України.

Згідно із п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно із п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати ПДВ та підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту.

Суми за вказаним правочином включено позивачем до податкового кредиту в тих звітних періодах, в яких отримано податкові накладні.

Судом встановлено, що позивач має належним чином оформлені податкові накладні, які повністю відповідають вимогам Податкового кодексу України, та відображають зміст господарської операції, в результаті якої вони складені (а.с.42-43, 48-51, 54-55, 60-63, 68-75, 83-89).

Також необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В судовому засіданні повністю доведений представником позивача факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Отже, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по вищевказаним податковим накладним.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій з отримання позивачем товару, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

За таких підстав суд вважає, що в діях позивача відсутнє порушення ст. 198 Податкового кодексу України.

Крім цього, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності своїх дій та рішень.

Суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті ДПІ у м. Чернігові ДПС не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з порушенням використаного повноваження з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення; не добросовісно та не розсудливо.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з 01.01.2013 за подання до суду адміністративного позову майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 1% розміру майнових вимог, але не менше 0,1 розміру мінімальної заробітної плати (114,70 грн.) та не більше 2 розмірів мінімальних заробітних плат (2 294,00 грн.).

Тобто, згідно вимог вищезазначеного Закону за вказаний позов позивачу необхідно сплатити судовий збір в розмірі 2 294,00 грн.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 3 678,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 660 від 02.07.2013 (а.с.2).

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Тому згідно із ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи вимоги Закону України «Про судовий збір» судовий збір в розмірі 2 294,00 грн. присуджуються на користь позивача за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби від 21.06.2013 № 0003212200 та № 0003202200.

Стягнути з Державного бюджету України (УК у м. Чернігові, код 38054398, Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Чернігівській області, код банку 853592) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромспец» (код 36570820) судовий збір в розмірі 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені ст.ст. 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Тихоненко