Постанова

від 31.07.2013 по справі 810/3610/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2013 року місто Київ № 810/3610/13-а

10.10

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Шевченко А.В., за участю секретаря судового засідання Коваленко О.О., представників

позивача: - Майоров В.О., відповідача: - Башта М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-німецьке спільне підприємство «Шмайсер» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Українсько-німецьке спільне підприємство «Шмайсер», звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби від 11.04.2013 року № 0001362301 та від 11.04.2013 року № 0001372301 прийняті з порушенням норм матеріального права, є такими, що суперечать нормам чинного законодавства України та підлягають скасуванню.

В призначений день та час у судове засідання з'явився представник позивача та представник відповідача.

Під час судового розгляду справи представником позивача на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві надавалися додаткові докази по справі, які досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов, просив суд відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українсько-німецьке спільне підприємство «Шмайсер» є юридичною особою, код за ЄДРПОУ: 20042911.

З матеріалів справи встановлено, що 20.03.2013 року ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС було проведено перевірку позивача, за результатами якої складено Акт від 20.03.2013 року № 161/22-2/20042911 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «УНСП «Шмайсер» (код за ЄДРПОУ 20042911) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «ВІП Союз» (код за ЄДРПОУ 37240791) за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року та з ТОВ «Асті-Ко» (код за ЄДРПОУ 37317518) за період з 01.12.2011 року по 31.01.2012 року».

Перевіркою встановлено та в Акті зафіксовано наступні порушення вимог податкового законодавства:

- частина п'ята статті 203, частина перша, друга статті 215, стаття 216 Цивільного кодексу України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «УНСП «Шмайсер» (код за ЄДРПОУ 20042911) при придбанні товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення статей 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України;

- пункт 185.1 статті 185, пункт 188.1 статті 188, пункти 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету (рядок 25 Декларації) за серпень 2011 року на суму 10 120, 00 гривень, за грудень 2011 року на суму 13 040, 00 гривень та за січень 2012 року на суму 4 105, 00 гривень;

- підпункт 14.1.27, підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункт 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, пункт 138.2 статті 138, підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на прибуток, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету за ІІІ квартал 2011 року на загальну суму 11 638, 00 гривень, за ІV квартал 2011 року на загальну суму 14 996, 00 гривень та за І квартал 2012 року на суму 4 310, 00 гривень.

На підставі Акта перевірки від 20.03.2013 року № 161/22-2/20042911, ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС були винесені податкові повідомлення рішення від 11.04.2013 року № 0001362301 та від 11.04.2013 року № 0001372301.

Позивач, не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями звернувся до суду з даним позовом, в якому просив суд їх скасувати, що і є предметом даного позову.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються, зокрема, опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг.

Відповідно до пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положення пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, про що зазначалося вище, передбачають, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Щодо порядку формування валових витрат, слід зазначити наступне.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до статті 2 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями), цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Суб'єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.

Згідно зі статтею 3 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підприємства, які мають право ведення спрощеного обліку доходів і витрат та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, можуть узагальнювати інформацію в регістрах бухгалтерського обліку без застосування подвійного запису.

Відповідно до статті 9 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Зі змісту зазначених положень слідує, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум до податкового кредиту та формуванні валових витрат є факт придбання товарів (послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Тому, при розгляді тверджень органу державної податкової служби про безтоварність господарської операції підлягає перевірці факт здійснення господарської операції.

В такому випадку дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти здачі прийняття робіт, проектно-кошторисна документація, видаткові накладні, документи про перевезення, зберігання витратних матеріалів, використання у господарській діяльності товарів тощо.

Щодо формування податкового кредиту та валових витрат між позивачем, ТОВ «ВІП Союз» (код за ЄДРПОУ 37240791) та ТОВ «Асті-Ко» (код за ЄДРПОУ 37317518), суд зазначає наступне.

На виконання умов рахунку-фактури по взаємовідносинам позивача із ТОВ «ВІП Союз»с останнім виписано податкову накладну на поставку латунної некапсульованої гільзи від 29.08.2011 року № 44.

На виконання умов рахунків-фактур від 22.12.2011 року № 221208, від 22.12.2011 року № 221209, від 30.12.2011 року № 301201, від 20.01.2012 року № 200103, від 25.01.2012 року № 250102 та від 31.01.2012 року № 310107 по взаємовідносинам позивача із ТОВ «Асті-Ко» останнім виписано податкові накладні та акти виконаних робіт (наданих послуг) на виконання ремонту фрезерного станка, ремонту пресу, токарно-фрезувальні роботи, технічне обслуговування станка та консультативні послуги від 22.12.2011 року №№ 96, 97, від 30.12.2011 року № 125, від 20.01.2012 року № 57, від 25.01.2012 року № 68, від 31.01.2012 року № 107.

З матеріалів справи встановлено, що ТОВ «УНСП «Шмайсер» (код за ЄДРПОУ 20042911) мало фінансово-господарські відносини із ТОВ «ВІП Союз» (код за ЄДРПОУ 37240791) у серпні 2011 року на загальну суму - 60 720, 00 гривень в тому числі ПДВ - 10 120, 00 гривень та з ТОВ «Асті-Ко» (код за ЄДРПОУ 37317518) у грудні 2011 року на загальну суму - 78 241, 82 гривень в тому числі ПДВ - 13 040, 31 гривень та у січені 2012 року на загальну суму - 24 630, 00 гривень в тому числі ПДВ - 4 405, 00 гривень.

По даним взаємовідносинам рахуються розбіжності у складі податкового кредиту ТОВ «УНСП «Шмайсер» за рахунок встановлення по ТОВ «ВІП Союз» та ТОВ «Асті-Ко» за перевіряємий період, ознак фіктивності та як наслідок укладання правочинів з ознаками нікчемності.

Від ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС до відповідача надійшов Акт від 29.02.2012 року № 1062/23-4/37240791 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ВІП Союз» (код за ЄДРПОУ 37240791) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.08.2011 року по 30.09.2011 року, в якому зазначено наступне.

Згідно висновку спеціаліста від 29.02.2012 року № 122 Науково-дослідного експертно - криміналістичного центру при УМВС України на Південно - Західний залізниці, підписи на уточнюючих розрахунках податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за серпень 2011 року та вересень 2011 року та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту за серпень 2011 року та вересень 2011 року виконані однією особою, а підписи від імені гр. ОСОБА_3, в свідоцтві №100325619 про реєстрацію платника податку на додану вартість, виконані іншою особою.

За результатами проведеного аналізу даних податкової звітності встановлено відсутність трудових ресурсів (загальна чисельність працюючих 1 особа), виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання, (декларація на прибуток), що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності.

Перевіркою встановлено відсутність реального здійснення операцій ТОВ «ВІП Союз» за серпень 2011 року та вересень 2011 року.

Враховуючи те, що у ТОВ «ВІП Союз» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою, відповідно до частини 1, 5 статті 203, пункту 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України, зазначені операції купівлі-продажу вказують на відсутність реальності здійснення операцій.

Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбати та продажу товарів (послуг) за період з 01.08.2011 року по 30.09.2011 року, які підпадають під визначення підпункту «а», підпункту «б» пункту 185.1 статті 185, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 200 Податкового кодексу України.

Від ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС до відповідача надійшов Акт від 30.05.2012 року № 1565/22-4/37317518 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Асті-Ко» (код за ЄДРПОУ 37317518) щодо підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «ТТ «Фінансгруп-Плюс» (код за ЄДРПОУ 37100047) за період з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року, в якому зазначено наступне.

На адресу ТОВ «Асті-Ко» засобами поштового зв'язку направлено запит № 1898/10/22-410 від 27.04.2012 року про надання інформацій та їх документального підтвердження з питань господарських взаємовідносин з ТОВ «Фінансгруп-Плюс».

Відповідь не отримано, оскільки запит повернуто до ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС з відміткою «за адресою не знаходиться».

Таким чином, документи, які б стосувалися взаємовідносин ТОВ «Асті-Ко» з його контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями до ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС не надані.

За телефонами, вказаними в базі даних ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС та в звітності, що подає підприємство, зв'язок з ТОВ «Асті-Ко» відсутній.

До ГВПМ ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС направлено запит № 288/9/22-4 від 29.05.2012 року щодо проведення оперативно-розшукових заходів для встановлення

місцезнаходження посадових осіб, засновника ТОВ «Асті-Ко» та опитування їх на предмет

легітимності створення підприємства та надання документів для підтвердження фінансово-господарської діяльності з контрагентами у перевіряємому періоді.

ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС складено Акт від 19.04.2012 року № 935/22-05/37100047 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТТ «Фінансгруп-Плюс» (код за ЄДРПОУ 37100047) щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.01.2011 року по 29.02.2012 року.

Перевіркою ТОВ «ТТ«Фінансгруп-Плюс» встановлено наступне.

ТОВ «ТТ«Фінансгруп-Плюс» за адресою: 01024, місто Київ, вулиця Богомольца, будинок 7/14, квартира 182 - не знаходиться, про що складено Акт про незнаходження за місцем реєстрації суб'єкта господарювання від 19.04.2012 року № 204/22-05.

До ГВПМ ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС направлено запит на встановлення місцезнаходження № 151/9/22-05 від 19.04.2012 року.

Директор ТОВ «ТТ «Фінансгруп-Плюс» - Тюков Сергій Богданович (і.н. НОМЕР_3).

Засновник - ОСОБА_5 (і.н. НОМЕР_4).

До ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС надійшла службова записка ГВПМ ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС № 2089/07-06/52 від 11.04.2012 року, висновок щодо відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «ТТ «Фінансгруп-Плюс» та копія пояснення від 07.03.2012 року засновника ТОВ «ТТ «Фінансгруп-Плюс» ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до висновку ГВПМ ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС встановлено схемний податковий кредит в сумі 2 506, 2 тисяч гривень, який виник внаслідок не відображення даних в декларації з податку на додану вартість за грудень 2011 року ТОВ «ТТ «Фінансгруп-Плюс» (код за ЄДРПОУ 37100047) № 570807 від 21.02.2012 року (статус Декларації - «недійсна»). Згідно даних розшифровки податкових зобов'язань, даних «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» за грудень 2011 року ТОВ «ТТ «Фінансгруп-Плюс» не декларувало податкові зобов'язання та податковий кредит, що призвело до встановлення схемного податкового кредиту в сумі 2 506, 2 тисяч гривень наступних підприємств: ПП «ЕВМ Сервіс» - 434 700 гривень, ТОВ «МВ Консалтінг» - 414 767 гривень, ТОВ «А.С.-Груп» - 795 000 гривень, ТОВ «Севконтакт» - 472 422 гривень, ТОВ «Техно Лайт» - 215 092 гривень, ТОВ «Асті-Ко» - 174 250 гривень.

Також, згідно наданого пояснення засновником ТОВ «ТТ «Фінансгруп-Плюс» встановлено, що громадянин ОСОБА_5 за грошову винагороду зареєстрував підприємство без мети здійснення фінансово-господарської діяльності, посадових осіб підприємства (директор, головний бухгалтер) не призначав, господарську діяльність не здійснював тощо.

Від ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС надійшов Акт від 12.09.2012 року № 3699/22-9/37317518 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Асті-Ко» (код за ЄДРПОУ 37317518) щодо підтвердження господарських відносин з суб'єктами господарювання за період з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року, в якому зазначено наступне.

Операції ТОВ «Асті-Ко» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. У зв'язку з цим ТОВ «Асті-Ко» не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Також відповідач зазначив, що в ході проведення перевірки не встановлено факт отримання товарів (послуг) ТОВ «Асті-Ко» від контрагентів-продавців, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

Перевіркою встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

У зв'язку з відсутністю основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів, трудових ресурсів здійснення основного виду діяльності не є можливим.

З вищезазначених фактів, вбачається, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Асті-Ко» (код за ЄДРПОУ 36184239) здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної праводієздатності, фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Асті-Ко» та контрагентами є фіктивними правочинами та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Так, незаконна діяльність вказаного механізму, який направлений на ухилення від сплати податків живого сектору економіки, суттєво впливає на недотримання державного бюджету України податків, виражених в несплаті податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства, що в край є негативним явищем для економіки держави.

Таким чином відповідач зазначив, що фінансово-господарські відносини між ТОВ «ВІП Союз» (код за ЄДРПОУ 37240791) та ТОВ «Асті-Ко» (код за ЄДРПОУ 37317518) та його постачальниками і покупцями відповідно до частини 1, 2 статті 215, частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Враховуючи вищевикладене, операції ТОВ «ВІП Союз» та ТОВ «Асті-Ко», здійснені за відповідні періоди, не є господарською діяльністю підприємства, в розумінні підпункту 14.1.36, пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України, згідно з яким господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ «ВІП Союз» (код за ЄДРПОУ 37240791) за серпень 2011 року та ТОВ «Асті-Ко» (код за ЄДРПОУ 37317518) за грудень 2011 року та січень 2012 року, на адресу ТОВ «УНСП «Шмайсер» (код за ЄДРПОУ 20042911), що свідчить про те, що правочини здійснено без мети настання реальних наслідків.

Посадовими особами позивача безпідставно віднесено до складу валових витрат, за III квартал 2011 року суму у розмірі 50 600 гривень, за IV квартал 2011 року суму у розмірі 65 200 гривень та за І квартал 2012 року суму у розмірі 20 525 гривень, що призвело до їх завищення та як наслідок до заниження суми податку на прибуток, що підлягає сплаті (перерахування) до бюджету за III квартал 2011 року на загальну суму 11 638 гривень, за IV квартал 2011 року на загальну суму 14 996 гривень та за І квартал 2012 року на загальну суму 4 310 гривень.

За приписами статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: 1) невідповідністю його змісту вимогам закону; 2) наявністю мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; 3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (статті 204 Цивільного кодексу України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить, зокрема, фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (стаття 234 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України, у разі недодержання вимог щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Недійсність договору прямо законом не встановлена, а тому зазначений правочин є оспорюваним.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів визнання недійсним у судовому порядку вищезазначених договорів.

Та, водночас положеннями Податкового кодексу України не передбачено такого права, як визнання в односторонньому порядку господарських правочинів недійсними.

Однак, на думку суду дійсність договору не означає автоматично реальності вчинення господарської операції на виконання цього договору. Тобто відсутність встановленої судом недійсності цивільного правочину чи господарського зобов'язання не є перешкодою для донарахування податкових зобов'язань платника у разі порушення ним вимог податкового законодавства (що має місце, зокрема, за відсутності реального виконання господарської операції, відображеної в податковому обліку).

В судовому засіданні не було підтверджено належного виконання сторонами договорів, реальності укладених правочинів.

Суд дійшов висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит та на формування валових витрат можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

З наданих до перевірки первинних бухгалтерських документів неможливо встановити, яким чином були надані вказані у договорах послуги та товар, яка доцільність та потреба у господарській діяльності підприємства в таких послугах, який той чи інших вид послуг було надано, які роботи було проведено тощо.

Серед суттєвих умов віднесення до валових витрат, пов'язаних з придбанням товару, виконанням робіт (послуг), та, відповідно, формування податкового кредиту, є можливість за наявними первинними документами встановити об'єм виконаних послуг, їх калькуляцію та якісні показники виконаних послуг для необхідності їх ідентифікації та визначення факту (способу) їх використання у господарській діяльності підприємства, а також встановлення відповідності/невідповідності цифрових даних про обсяги наданих послуг зазначеним у звітах даним бухгалтерського обліку позивача.

З урахуванням наведених норм та вищевказаних обставин справи надані позивачем документи не можуть вважатися первинними документами (при відсутності інших необхідних первинних документів), що підтверджують факти виконання послуг, оскільки не містять інформації про конкретні об'єми та направлення, по яким надавалися відповідні послуги. В актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) не визначено, які саме види тих чи інших послуг оцінені сторонами у розмірі грошових коштів, зазначених у цих актах, відсутні документи за результатами отримання послуг з технічного обслуговування станка, ремонту фрезерного станка, ремонту пресу, токарно-фрезерувальних робіт, консультативних послуг з питань документообігу підприємства, розробки програмного забезпечення для модуля ЕПП тощо. Крім того, із наданих позивачем документів не вбачається, які саме критерії використовувались для визначення вартості послуг та, відповідно, необхідність та доцільність використання їх в господарській діяльності (направленість на отримання прибутку, а не завищення валових витрат) і правомірність формування валових витрат та податкового кредиту. Таким чином, надані позивачем первинні документи на підтвердження господарської операції з виконання послуг не відповідають вимогам діючого законодавства.

Що стосується поставки товару - гільз некапсульованих від ТОВ «ВІП Союз», дійсно до одних з видів діяльності позивача відноситься торгівля боєприпасами та зброєю, а з придбаних гільз позивач виготовляв патрони, одночасно надані позивачем докази не можуть бути визнані належними щодо підтвердження факту виготовлення продукції для власної господарської діяльності саме з товару, придбаного у ТОВ «ВІП Союз». Тим більше слід відмітити, що товар у ТОВ «ВІП Союз» було придбано у серпні 2011 року, а використано у виробництві у 2013 році, а деякі утилізовано у цьому ж періоді.

Вказані обставини в сукупності з встановленими фактами відсутності у ТОВ «ВІП Союз» кваліфікованого персоналу, складських приміщень, основних фондів тощо дають підстави стверджувати про відсутність реальних поставок придбаного товару.

На думку суду, в випадку, що є предметом судового розгляду, дослідженні фактичні дані вказують на недоведеність позивачем економічної доцільності витрат на неконкретні послуги та товари, які надавались та постачалися в невстановленому порядку, та причинного зв'язку між придбаними послугами, товарами та отриманням економічної вигоди, направленої на максимізацію доходів чи мінімізацію витрат, тобто на отримання прибутку в цілому, та наміру придбання платником податку послуг для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Тим більше, до основних видів діяльності ТОВ «ВІП Союз» станом на час винесення правовідносин відносилось - «посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту», ТОВ «Асті-Ко» - «оптова торгівля фармацевтичними товарами».

Суд погоджується, що суб'єкт господарювання може займатися будь-яким видом діяльності, якщо такий вид діяльності передбачений у статуті підприємства, водночас, оцінюючи всі наявні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність реальності наданих послуг, а, отже, свідчить про безтоварність операцій.

Всі викладені обставини в своїй сукупності дають підстави стверджувати про відсутність реальності отриманих послуг та товарів, а свідчать лише про наміри отримати податкову вигоду.

Оскільки в судовому засіданні встановлено відсутність зв'язку між вчинюваними господарськими операціями по наданню контрагентами послуг та товарів, передбачених договорами та господарською діяльністю позивача, суд приходить до висновку про неправомірність формування позивачем сум податкового кредиту та валових витрат. Доводи позивача про неправомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень спростовуються наведеними фактичними даними.

Отже, враховуючи викладене, позивачем перераховувалися, а ТОВ «ВІП Союз» (код за ЄДРПОУ: 37240791), та ТОВ «Асті-Ко» (код за ЄДРПОУ: 37317518) приймалися кошти без мети реального настання правових наслідків, а тому підстав для віднесення до податкового кредиту суми ПДВ та формування валових витрат у позивача не було.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання послуг, товару або в разі якщо придбані послуги, товар не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

У зв'язку з вищевикладеним суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства України, не можуть бути підставами для скасування податкових повідомлень-рішень, а тому задоволенню не підлягають.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідачем були надані всі докази, які дають підстави вважати про правомірність висновку перевіряючого під час проведення перевірки.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 05 серпня 2013 р.