Постанова

від 28.11.2013 по справі 810/3610/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/3610/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шевченко А.В.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 листопада 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-німецьке спільне підприємство «Шмайсер» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 31 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-німецьке спільне підприємство «Шмайсер» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Українсько-німецьке спільне підприємство «Шмайсер» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Свої вимоги обгрунтовує тим, що податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби від 11.04.2013 року № 0001362301 та від 11.04.2013 року № 0001372301 прийняті з порушенням норм матеріального права, є такими, що суперечать нормам чинного законодавства України та підлягають скасуванню.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 31 липня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю «Українсько-німецьке спільне підприємство «Шмайсер» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про задоволення даного позову.

Крім цього, позивачем подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення суду першої інстанції.

Враховуючи наявні у справі докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивачем подана вчасно.

До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.

Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Українсько-німецьке спільне підприємство «Шмайсер» є юридичною особою, код за ЄДРПОУ: 20042911.

20.03.2013 року ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС було проведено перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «ВІП Союз» (код за ЄДРПОУ 37240791) за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року та з ТОВ «Асті-Ко» (код за ЄДРПОУ 37317518) за період з 01.12.2011 року по 31.01.2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 20.03.2013 року № 161/22-2/20042911, за змістом якого перевіркою встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: ч. 5 статті 203, частина перша, друга статті 215, стаття 216 Цивільного кодексу України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «УНСП «Шмайсер» (код за ЄДРПОУ 20042911) при придбанні товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення статей 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України; пункт 185.1 статті 185, пункт 188.1 статті 188, пункти 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету (рядок 25 Декларації) за серпень 2011 року на суму 10120,00 гривень, за грудень 2011 року на суму 13040,00 гривень та за січень 2012 року на суму 4105,00 гривень; підпункт 14.1.27, підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункт 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, пункт 138.2 статті 138, підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на прибуток, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету за ІІІ квартал 2011 року на загальну суму 11638,00 гривень, за ІV квартал 2011 року на загальну суму 14996,00 гривень та за І квартал 2012 року на суму 4310,00 гривень.

На підставі висновків акта перевірки ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС були винесені податкові повідомлення рішення від 11.04.2013 року № 0001362301 та від 11.04.2013 року № 0001372301.

Не погоджуючись з зазначеним податковими повідомленнями-рішенням відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні даного позову суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є необгрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його необгрунтованим з огляду на наступне.

Колегією суддів встановлено, що позивачем на письмовий запит ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області за № 5803/10/22-223 від 25.09.2012 року до перевірки надано документи, які відображені в листі позивача за № 401 від 22.10.2012 року. Крім цього, в акті (стор. 5) зазначено про наявність наступних документів, на підставі яких сформовано податковий кредит: копії видаткових накладних; копія податкових накладних; копії актів виконаних робіт; виписки банку, оборотно-сальдова відомість.

Проте, системний аналіз змісту Акту перевірки свідчить про те, що при проведенні документальної перевірки відповідачем використовувалась лише інформація з баз даних ДПІ, а саме - використання баз даних та автоматизованих систем державної податкової служби АРМ «Митниця»; інформація про фактичне ввезення та вивезення товару на межі митної території України; програмний комплекс АІС «Податки»; АІС «Облік податків та аудит»; інформація про стан розрахунків по підприємству; Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Таким чином,к олегія суддів вважає, що відповідачем не було врахувано даних, які містились у первинній документації та були визначальними при вирішенні питання щодо визначення правомірності формування податкового кредиту та формування витрат, що є порушенням імперативних приписів чинного законодавства України.

При цьому, доводи відповідача про заниження підприємством податку на додану вартість, викладені в Акті перевірки будуються виключно на даних, відображених у Актах ДПІ «Про неможливість проведення зустрічних звірок TOB «ВІП Союз», TOB «Асті Ко» та Висновку спеціаліста від 29.02.2012 року № 122 Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру центру при УМВС України.

Згідно з висновком підписи від імені TOB «ВІП Союз», підписи на уточнюючих розрахунках податкових зобов'язань з податку на додану вартість виконані однією особою, а підписи від імені ОСОБА_2 виконані іншою особою. Крім цього перевіркою встановлено відсутність реального здійснення операцій. Вказана інформація викладена в Акті (арк. 9-10).

При цьому, в Акті перевірки міститься висновок про те, що фінансово-господарські взаємовідносини між TOB «ВІП Союз» та TOB «Асті Ко» здійснюються поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про ненабуття належним чином цивільної правоздатності фінансово-господарськими відносинами між TOB «УНСП «Шмайсер» та TOB «ВІП Союз», TOB «Асті Ко», які є фіктивними правочинами та таким, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами (ч.1, 2 ст. 215, ч.5 ст. 203, ст. 216 ЦКУ)

Однак, колегія суддів вважає, що при винесені постанови суд першої інстанції не повністю встановив обставини справи та неправильно застосував норми матеріального права, оскільки положеннями Податкового кодексу України не передбачено такого права податкового органу, як визнання в односторонньому порядку господарських правочинів недійсними, оскільки відповідно до п. 20.1.30 ст. 20 Податкового кодексу України відповідно контролюючі органи мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами;

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї зі сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Правова позиція по даному питанню висловлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07 березня 2012 року у справі № К/9991/69002/11, за змістом якої для висновку про нікчемність правочину, вчиненого відповідними підприємствами, необхідно встановити невідповідність такого правочину загальним умовам чинності правочину та наявність мети, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 14 листопада 2012 року у справі № К/9991/50772/12, у якій зазначено, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22 лютого 2012 року у справі № К/9991/68389/11 зазначено, що підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна, яка не позбавлена правового значення і в тому разі, якщо контрагентом покупця товарів і робіт, послуг) не виконується зобов'язання щодо декларування податкових зобов'язань з ПДВ.

Викладені положення та обставини свідчать про неможливість притягнення до відповідальності одного платника податків за діяння іншого.

Таким чином, чинне законодавство не зобов'язує і не наділяє юридичних осіб правом перевіряти відповідність законодавству та достовірність установчих документів, свідоцтв своїх контрагентів по угодах та достовірність їх підписів. Позивач, як платник податків, діяв у межах діючого законодавства, не обізнаний про умисел контрагента та не відповідає за його звітність. Позивач не має права витребовувати у контрагента документи з метою доведення, ким саме виконувались прийняті ним роботи, або перевіряти кількість працюючих осіб контрагента, а відтак і щодо відсутності у діях позивача порушень норм чинного податкового законодавства з наведених вище підстав.

Відповідач повинен спочатку звернутись до суду про визнання договору недійсним, а вже потім складати Акт та виносити податкові повідомлення-рішення. Виходячи з викладеного, складання Акту та винесення податкових повідомлень-рішень є передчасним.

Отже, колегія суддів вважає, що формування позивачем валових витрат та податкового кредиту на підставі документів, складених позивачем та TOB «ВІП Союз", TOB "Асті Ко» за результатами їх господарської діяльності є правомірним.

З приводу використання товару у власній господарській діяльності та необхідності послуг колегія суддів зауважує наступне.

Суду першої інстанції позивачем були надані документи, які підтверджують використання товару у власній господарській діяльності, а саме: первинна документація з закупівлі некапсульованої гільзи та акти використання та списання вказаних гільз.

Крім цього, згідно матеріалів справи некапульовані гільзи були доставлені транспортом продавця, а від так документи про перевезення відсутні.

З приводу ремонту станків, суду першої інстанції були надані первинні документи та докази, що станок «Dilon 1050 super» знаходиться на балансі Товариства, а інші станки (фрезерні та прес) знаходяться в оренді. Крім цього, були надані документі повернення станка орендодавцю, з причин неможливості його використання.

З приводу розробки програмного забезпечення ЕПП (електронний пусковий пристрій), позивачем суду першої інстанції були надані первинні документи, ЕПП та мікросхема до нього. Крім цього, були надані копії з сайту Товариства про наявність вказаного ЕПП.

Консультативні послуги з питань документообороту були необхідні Товариству з причин зміни головного бухгалтеру та передачі документів за актом приймання-передачі до нового бухгалтера.

Вищезазначені документи, на думку колегії суддів, свідчать про реальне використання товарів та послуг у господарській діяльності товариства, а відтак це свідчить про товарність господарських операцій.

За вказаних обставин колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими, а тому вона є такою, що підлягає задоволенню.

Зі змісту ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, оскаржуване судове рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню.

Керуючись ст. ст. 2, 160, 167, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-німецьке спільне підприємство «Шмайсер» - задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 31 липня 2013 року - скасувати та постановити нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-німецьке спільне підприємство «Шмайсер» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити .

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби від 11.04.2013 року № 0001362301 та № 0001372301.

Постанова набирає законної сили через п?ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Т.М. Грищенко

В.Е. Мацедонська

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.