Рішення

від 15.07.2013 по справі 910/5184/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5184/13 15.07.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуторський дім "Мегатрейд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Сайт Менеджмент"

про стягнення 238 199,01 грн.

Суддя Цюкало Ю.В.

Представники :

Від позивача: Яценко В.С. за довіреністю.

Від відповідача: не з'явився.

У судовому засіданні 15.07.2013 колегія суддів, керуючись ч.1 ст. 85 ГПК України, оголосила вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуторський дім "Мегатрейд" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Сайт Менеджмент" (надалі - відповідач) про стягнення 238 199,01 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в порушення умов договору суборенди № 42/2011 після закінчення строку дії договору суборенди та повернення приміщення відповідачу за актом приймання - передачі, відповідач не повернув гарантійний платіж, який зв'язку із зарахування зустрічних однорідних вимог за рахунок гарантійного платежу у сумі 256 848, 71 грн. становить 238 199, 01 грн.

На підставі вищевикладеного позивач просить Господарський суд міста Києва стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 238 199, 01грн.

Ухвалою суду від 22.03.2013 порушено провадження у справі № 910/5784/13 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 15.04.2013.

В судових засіданнях 15.04.2013 та 15.05.2013 оголошувалися перерви до 15.05.2013 та 22.05.2013.

В судове засідання, призначене на 22.05.2013, представники сторін з'явились.

Представники позивача заявив клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 22.05.2013 продовжено строки розгляду справи та оголошень перерву до 05.06.2013.

У зв`язку із перебуванням судді Цюкала Ю.В. у відпустці, розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 05.06.2013 справу передано судді Підченку Ю.О. для розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2013, на підставі ст. 65, 86 Господарського процесуального кодексу України, прийнято справу до провадження суддею Підченком Ю.О. та призначено розгляд справи на 15.07.2013.

У зв'язку із виходом з відпустки судді Цюкала Ю.В., з метою уникнення затягування розгляду справи розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 01.07.2013 справу передано судді Цюкалу Ю.В. для подальшого розгляду справи.

Ухвалою суду від 01.07.2013 суддя Цюкало Ю.В. прийняв справу № 910/5184/13

до свого провадження та призначив її до розгляду на 15.07.2013.

В судове засідання призначене на 15.07.2013 представник позивача з'явився та надав документи для долучення їх до матеріалів справи.

Представник позивача позов підтримав у повному обсязі та надав свої пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, по причини неявки суд не повідомив, про дату і час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Ухвали суду надсилалась за адресою зазначеній в позовній заяві, яка є юридичною адресою згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України станом на 10.04.2013, а саме: 03056, м.Київ, вул. Польова, 24. Дані ухвали були отримані відповідачем, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, наявні в матеріалах справи.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року"(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році"зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році"(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній"і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Аналогічна позиція викладена також в абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції"в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважних представників відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це -складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем 24.06.2011 був укладений Договір суборенди № 42/2011 (надалі - Договір).

Пунктом 1.1 вказаного договору позивач зобов'язується передати в строкове платне користування, а відповідач - прийняти в строкове платне користування, нежитлове приміщення, що розташоване на 4 поверсі будинку за адресою: м. Київ, вул.. Польва, 24 літера Д, загальною площею 1 147, 36 кв.м, що детально зображене на плані, який міститься у Додатку №1 "План приміщення", до цього договору.

Пунктом 1.3 Договору сторони вказали, що приміщення знаходиться у придатному до використання стані включаючи стелі, підлоги, двері, дверні рами, вікна з рамами та склом, внутрішню поверхню стін, труби, кабель ключі, замки.

Строк суборенди становить 35 місяців. Строк суборенди обчислюється з дати підписання Акту приймання-передачі Приміщення обома сторонами та закінчується у відповідний місяць і день останнього року строку Суборенди (п. 3 Договору).

Протягом 5 (п'ять) днів після укладення цього Договору Суборендар зобов'язується сплатити Орендарю на банківський рахунок гарантійний платіж у гривнях еквівалент 62 090,52 доларів CША ( шістдесят дві тисячі дев'яносто доларів США), 52 центів за курсом НБУ на дату виставлення Орендодавцем рахунку на сплату гарантійного платежу (надалі - "Гарантійний платіж). Платіж не включає ПДВ (п-п 5.1.1 Догвору).

Пунктом 2.1 Договору сторони визначили, що "Гарантійний платіж" - це грошова сума, що дорівнює розміру платежів вказаних в п. 5.1. за два повних місяця, призначена для забезпечення виконання Суборендарем своїх суборендних зобов'язань за цим договором, не оподатковується податком на додану вартість, за виключенням випадків, передбачених п.9.5, 9.6. цього договору. Гарантійний платіж сплачується Суборендарем і повертається Орендарем на умовах, передбачених цим договором. Право власності на гарантійний платіж до Орендаря не переходить протягом усього терміну дії цього договору, за виключенням випадків, передбачених п.9.5, 9.6. цього договору. Відсотки за зберігання Гарантійного платежу на розрахунковому рахунку Орендаря Орендарем не нараховуються.

На виконання умов договору позивачем на рахунок відповідача був здійснений гарантійний платіж, що підтверджується довідкою банку.

Пунктом 9.4 Договору сторони погодили, що Гарантійний Платіж, який сплачується Суборендарем на підставі Договору, становить в гривнях еквівалент 62 090,52 доларів США ( шістдесят дві тисячі дев'яносто доларів США), 52 центів за курсом НБУ на дату виставлення Орендодавцем рахунку на сплату гарантійного платежу. Гарантійний платіж буде залишатись на банківському рахунку Орендаря протягом усього періоду суборенди виключно як забезпечення виконання Суборендарем суборендних зобов'язань за цим Договором. Гарантійний Платіж буде повернено Суборендарю протягом 15 (п'ятнадцяти) робочих днів з моменту припинення дії нього Договору за умови сплати Суборендарем всіх Платежів та повернення Приміщення Орендарю відповідно до п.7.1 цього Договору.

У випадку, якщо Суборендар не звільнить приміщення в терміни, вказані в пункті 7.1, він буде зобов'язаний сплатити штраф, в розмірі подвійної щоденної плати, розрахованої пропорційно до щомісячної Орендної Плати за суборенду Приміщення, та подвійної щоденної плати, розрахованої пропорційно до щомісячної Плати за сервісні послуги, та подвійної щоденної плати, розрахованої пропорційно до щомісячної Плати за використання паркомістами, вказані в пункті 5.1.2., 5.1.3., 5.1.4 за кожен день прострочення. Орендар має право в односторонньому порядку погасити цей штраф за рахунок Гарантійного Платежу, направивши Суборендарю письмове повідомлення про проведення відрахування коштів з суми Гарантійного платежу.

Пунктом 7.1 Договору сторони домовились, що у випадку припинення або розірвання цього Договору Суборендар зобов'язаний у термін 5 робочих днів повернути Орендарю Приміщення в стані не гіршому, ніж описаний в пункті 1.3 цього Договору, з урахуванням нормального зносу. З цією метою, у випадку необхідності, Суборендар зобов'язаний здійснити поточний ремонт для приведення Приміщення в належний стан у випадку, якщо погіршення стану Приміщення сталось з вини Суборендаря. Передача приміщення Орендарю після закінчення Договору оформлюється відповідним Актом приймання-передачі (повернення) Приміщення. Обов'язок по складанню Акту приймання-передачі (повернення) Приміщення покладається на Суборендаря.

Протягом п'яти днів з моменту складання Акту приймання-передачі (повернення) Приміщення Орендар зобов'язується підписати зазначений Акт приймання-передачі (повернення) Приміщення, або надати у письмовій формі перелік претензій до стану орендованого Приміщення та вимагати, у разі потреби, його ремонту. У випадку, якщо Орендар не підпише Акт приймання-передачі (повернення) Приміщення та не надасть перелік претензій до стану орендованого Приміщення у відповідності до вищезазначеного положення, Акт приймання - передачі (повернення) Приміщення вважається таким, що належним чином підписаний обома Сторонами Договору, а Приміщення належним чином передане Орендарю та прийняте ним після закінчення строку 5 (п'яти) робочих днів.

Пунктом 9.6 Договору Сторони зокрема погодили, що у випадку прострочення Суборендарем Платежів відповідно до цього Договору більше ніж на 15 (п'ятнадцять) робочих днів, Орендар має право в односторонньому порядку погасити заборгованість за рахунок Гарантійного Платежу, направивши Суборендарю письмове повідомлення про проведення відрахування коштів з суми Гарантійного платежу.

08.01.2013 сторонами була укладена Додаткова угода № 8 до Договору суборенди № 42/2011 від 24.06.2011, якою були внесені зміни у п. 3 основного договору, а саме: строк суборенди обчислюється з дати підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення (додаток №2 до Договору № 42/2011 від 24.06.2011), та закінчується 31.01.2013.

Акт прийому-передачі приміщення підписується Сторонами в останній день строку Суборенди.

Статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 763 Цивільного кодексу України зазначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Як вбачається з матеріалів справи строк дії Договору сплинув 31.01.2013, тобто обов'язок щодо повернення об'єкту оренди у позивача виник 31.01.2013.

В позовній заяві позивач зазначив, що 31.10.2013 ним було складено акт прийому - передачі приміщення, а 01.02.2013 звільнено орендоване приміщення та вчинені дії, щодо повернення його відповідачу за актом прийому - передачі, але відповідачем акт прийому - передачі приміщення, складений позивачем, підписаний не був, у зв'язку із чим позивач направив на адресу відповідача вказаний акт 26.02.2013 цінним листом, проте підписаний відповідачем акт позивачу не було повернуто.

З урахуванням наведеного, а також враховуючи положення пункту 7.1 Договору, суд вважає доведеним факт звільнення позивачем орендованого приміщення та прийняття його відповідачем в установленому договором порядку, а відтак, у відповідності до умов Договору у відповідача виник обов'язок щодо повернення позивачу гарантійного платежу.

В свою чергу відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що ним 01.02.2013 був складений акт прийому - передачі (повернення) до Договору суборенди № 42/2011 від 15.06.2011 з додатковою відомістю, в якій зазначено, що при прийманні приміщення із суборенди було виявлено ряд пошкоджень та недоліків.

При цьому доказів направлення вказаного акту з додатковою відомістю на адресу позивача до суду не надано.

Крім того Постановою КМ України, від 10.09.2003, № 1440 "Про затвердження Національного стандарту N 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" визначено поняття фізичного зносу як знос, зумовлений частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей об'єкта оцінки.

Стаття 785 Цивільного кодексу передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Тобто, наймач зобов'язаний повернути орендовану річ наймодавцеві у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Зазначене положення корелює із обов'язком наймача користуватися річчю за її призначенням та не допускати погіршення стану речі.

Оскільки об'єктом договору найму можуть бути тільки неспоживні речі, погіршення стану речі, яка перебувала в наймі, може бути викликано лише її нормальним зносом, тобто тим рівнем зносу, який мав би місце незалежно від того, хто здійснює користування річчю. Будь-який інший стан речі, яка повертається із користування, який не відповідає розумінню нормального зносу, повинен бути окремо обумовлений в договорі найму.

У відзиві на позовну заяву відповідач також вказує на той факт, що з метою усунення встановлених ним пошкоджень та недоліків приміщення відповідачем був укладений Договір № 8 від 21.02.2013 з ТОВ «Дім і новація» на проведення ремонтно-будівельних робіт на суму 41 6149, 31грн.

В свою чергу дослідивши умови п. 1.3 Договору та перелік претензій вказаний у Додатку до Акту прийому-передачі (повернення) від 01.02.2013 до Договору суборенди № 42/2011 від 15.06.2011 суд прийшов до висновку, що зі змісту вказаного переліку неможливо встановити чи мали місце зазначені у вказаному переліку пошкодження та недоліки приміщення станом на момент передачі приміщення в суборенду.

Так, як вже зазначалося вище, згідно п. 1.3 Договору приміщення знаходиться у придатному до використання стані і включає стелі, підлоги, двері, дверні рами, вікна з рамами та склом, внутрішню поверхню стін, труби, кабель, ключі, замки.

В акті прийому-передачі (повернення) від 01.02.2013 до договору суборенди № 42/2011 від 15.06.2011 відповідач вказує, що стан приміщення не відповідає умовам договору щодо повернення. Погіршення стану приміщення викликано недбалим ставленням та непогодженим переобладнанням.

Але доказів того, що якісні характеристики приміщення були змінені в процесі експлуатації позивачем в порівнянні з тими, якими вони були на момент передачі майна в суборенду, відповідачем до суду не надано.

У договорі також не зазначені якісні характеристики приміщення, окрім того, що приміщення включає в себе вікна з рамами та склом, а відтак твердження позивача, що вказані в додатку до акту прийому-передачі (повернення) приміщення пошкодження та недоліки виникли внаслідок експлуатації приміщення позивачем до суду також не надано.

Таким чином, враховуючи факт припинення дії договору оренди та звільнення орендованого приміщення позивачем, у відповідача виник обов'язок щодо повернення гарантійного платежу.

В матеріалах справи наявна копія заяви позивача від 13.02.2013 з доказами направлення її відповідачу, в якій останній просить відповідача зарахувати зустрічні однорідні вимоги за рахунок гарантійного внеску на суму 256 848, 71 грн.

Статтею 601 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Таким чином сума гарантійного внеску становить 238 199, 01 грн.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Таким чином, враховуючи вищезазначене, у відповідача перед позивачем виник обов'язок по поверненню гарантійного внеску, який належним чином доведений, документально підтверджений, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 238 199, 01грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуторський дім "Мегатрейд" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Сайт Менеджмент" (03056, м. Київ, вул. Польова, 24, код ЄДРПОУ 34963709) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуторський дім "Мегатрейд" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21 Г, код ЄДРПОУ 36581790) заборгованість у розмірі 238 199 (двісті тридцять вісім тисяч сто дев'яносто девять) грн. 01 коп. та судовий збір у розмірі 4 763 (чотири тисячі сімсот шістдесят три) грн. 98 коп.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 18.07.2013 р.

Суддя Ю.В. Цюкало