Постанова

від 06.11.2013 по справі 910/5184/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2013 р. Справа№ 910/5184/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Лобаня О.І.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання Ковальчуку Р.Ю.,

за участю представників сторін:

від позивача: представник за довіреністю Яценко В.С.;

від відповідача: представник за довіреністю Безугл А.О.;

розглянувши матеріали апеляційної скарги

товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Сайт Менеджмент»

на рішення господарського суду міста Києва від 15.07.2013 року

у справі №910/5184/13 (суддя Цюкало Ю.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дистрибуторський дім «Мегатрейд»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Сайт Менеджмент»

про стягнення 238 199,01 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.07.2013 року у справі №910/5184/13 позов задоволено повністю. Вирішено стягнути з ТОВ «Грін Сайт Менеджмент» на користь ТОВ «Дистрибуторський дім «Мегатрейд» заборгованість у розмірі 238 199,01 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідача подав до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 15.07.2013 року у справі №910/5184/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити у позовних вимогах.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2013 року у справі №910/5184/13 прийнято апеляційну скаргу ТОВ «Грін Сайт Менеджмент» до провадження та призначено її до розгляду на 02.10.2013 року за участю уповноважених представників сторін.

02.10.2013 року до Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій останній просить оскаржуване рішення залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Представник позивача у судовому засіданні 06.11.2013 року надав пояснення, якими заперечив проти доводів викладених в скарзі та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення; представник відповідача у судовому засіданні 06.11.2013 року надав пояснення, якими підтримав доводи викладені в скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 24.06.2011 року між ТОВ «Грін Сайт Менеджмент» (далі - орендар) та ТОВ «Дистрибуторський дім «Мегатрейд» (далі - суборендар) було укладено договір суборенди №42/2011 (далі - договір), відповідно до умов якого орендар зобов'язується передати в строкове платне користування, а суборендар прийняти в строкове платне користування, нежитлове приміщення, що розташоване на 4 поверсі будинку за адресою: м. Київ, вул. Польова, 24, літера Д, загальною площею 1 147,36 кв.м., що детально зображене на плані, який міститься у додатку №1 «План приміщення», до цього договору (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 1.3. договору сторонами встановлено, що приміщення знаходиться у придатному для користування стані і включає стелі, підлоги, двері, дверні рами, вікна з рамами та склом, внутрішню поверхню стін, труби, кабель ключі, замки.

Згідно з п.п. 5.1.1. договору передбачено, що протягом 5 днів після укладення цього договору суборендар зобов'язується сплатити орендарю на банківський рахунок гарантійний платіж у гривнях еквівалент 62 090,52 доларів CША 52 центів за курсом НБУ на дату виставлення орендодавцем рахунку на сплату гарантійного платежу (далі - гарантійний платіж). Платіж не включає ПДВ.

Пунктом 2.1 договору визначено, що гарантійний платіж - це грошова сума, що дорівнює розміру платежів вказаних в п. 5.1. за два повних місяця, призначена для забезпечення виконання суборендарем своїх суборендних зобов'язань за цим договором, не оподатковується податком на додану вартість, за виключенням випадків, передбачених п.п. 9.5, 9.6. цього договору. Гарантійний платіж сплачується суборендарем і повертається орендарем на умовах, передбачених цим договором. Право власності на гарантійний платіж до орендаря не переходить протягом усього терміну дії цього договору, за виключенням випадків, передбачених п.п. 9.5, 9.6. цього договору.

На виконання умов договору позивачем на рахунок відповідача був здійснений гарантійний платіж, що підтверджується довідкою банку.

Відповідно до розділу 3 договору (з урахуванням редакції додаткової угоди №8 від 08.01.2013 року) строк суборенди обчислюється з дати підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення (додаток №2) та закінчується 31.01.2013 року.

Отже, із наведеного слідує, оскільки строк дії договору закінчився 31.01.2013 року, доказів його продовження суду не надано, то обов'язок щодо повернення об'єкту оренди у суборендаря (позивача) виник 31.01.2013 року.

Із матеріалів справи слідує, що позивачем 31.10.2013 року було складено акт прийому-передачі приміщення, а 01.02.2013 року звільнено орендоване приміщення та вчинені дії, щодо повернення його відповідачу за актом прийому-передачі, що підтверджується описом вкладення та фіскальним чеком від 26.02.2013 року (а.с. 24).

Проте, як вбачається із матеріалів справи, відповідачем вказаний акт прийому-передачі не було підписано.

Згідно з п. 7.1. договору сторони домовились, що у випадку припинення або розірвання цього договору суборендар зобов'язаний у термін 5 робочих днів повернути орендарю приміщення в стані не гіршому, ніж описаний в п. 1.3 договору, з урахуванням нормального зносу. З цією метою, у випадку необхідності, суборендар зобов'язаний здійснити поточний ремонт для приведення приміщення в належний стан у випадку, якщо погіршення стану приміщення сталось з вини суборендаря. Передача приміщення орендарю після закінчення договору оформлюється відповідним актом приймання-передачі (повернення) приміщення. Обов'язок по складанню акту приймання-передачі (повернення) приміщення покладається на суборендаря.

Протягом п'яти днів з моменту складання акту приймання-передачі (повернення) приміщення орендар зобов'язується підписати зазначений акт приймання-передачі (повернення) приміщення, або надати у письмовій формі перелік претензій до стану орендованого приміщення та вимагати, у разі потреби, його ремонту. У випадку, якщо орендар не підпише акт приймання-передачі (повернення) приміщення та не надасть перелік претензій до стану орендованого приміщення у відповідності до вищезазначеного положення, акт приймання-передачі (повернення) приміщення вважається таким, що належним чином підписаний обома сторонами договору, а приміщення належним чином передане орендарю та прийняте ним після закінчення строку 5 робочих днів.

Отже, з огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про факт звільнення позивачем орендованого приміщення та прийняття його відповідачем в установленому договором порядку, а відтак, у відповідності до умов договору у відповідача виник обов'язок щодо повернення позивачу гарантійного платежу.

Пунктом 9.4 договору сторони погодили, що гарантійний платіж, який сплачується суборендарем на підставі договору, становить в гривнях еквівалент 62 090,52 доларів США 52 центів за курсом НБУ на дату виставлення орендодавцем рахунку на сплату гарантійного платежу. Гарантійний платіж буде залишатись на банківському рахунку орендаря протягом усього періоду суборенди виключно як забезпечення виконання суборендарем суборендних зобов'язань за цим договором. Гарантійний платіж буде повернено суборендарю протягом 15 робочих днів з моменту припинення дії договору за умови сплати суборендарем всіх платежів та повернення приміщення орендарю відповідно до п. 7.1. цього договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як слідує із матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача із заявою від 13.02.2013 року про зарахування зустрічних однорідних вимог.

В даній заяві зазначено, що у орендаря перед суборендарем є зобов'язання по поверненню гарантійного платежу в розмірі 495 047,72 грн., а суборендар має зобов'язання перед орендарем на суму 256 848,71 грн.

У зв'язку з зазначеним заборгованість орендаря перед суборендарем після зарахування зустрічних однорідних вимог становить 238 199,01 грн., що також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 13.02.2013 року, який підписаний обома сторонами.

Статтею 601 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Таким чином, враховуючи все вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача гарантійного платежу у розмірі 238 199,01 грн., оскільки матеріалами справи підтверджується факт припинення дії договору оренди та звільнення орендованого приміщення позивачем.

Посилання скаржника на те, що у відповідача не виник обов'язок щодо повернення гарантійного платежу, оскільки позивачем не виконано всі умови договору, колегією суддів відхиляються, виходячи з наступного.

Зокрема, апелянт стверджує, що позивачем не оформлено передачу приміщення за актом повернення, не приведено приміщення у стан, який відповідає умовам п. 1.3. договору та не проведено всі платежі по договору.

Відповідач зазначає, що ним 01.02.2013 року був складений акт прийому-передачі (повернення) до договору з додатковою відомістю, в якій зазначено, що при прийманні приміщення із суборенди було виявлено ряд пошкоджень та недоліків. При цьому, доказів направлення вказаного акту з додатковою відомістю на адресу позивача до суду не надано.

З наведених пояснень підтверджується факт звільнення позивачем орендованого приміщення.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 року №1440 «Про затвердження Національного стандарту №1» встановлено, загальні засади оцінки майна і майнових прав, також визначено поняття фізичного зносу як знос, зумовлений частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей об'єкта оцінки.

Згідно з ст. 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Тобто, наймач зобов'язаний повернути орендовану річ наймодавцеві у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Як вже зазначалось, пунктом 1.3. договору сторонами встановлено, що при укладенні договору приміщення знаходиться у придатному для користування стані і включає стелі, підлоги, двері, дверні рами, вікна з рамами та склом, внутрішню поверхню стін, труби, кабель ключі, замки.

В додатковій відомості (перелік претензій) доданій до акту від 01.02.2013 року (а.с. 65) відповідач вказує, що стан приміщення не відповідає умовам договору щодо повернення. Погіршення стану приміщення викликано недбалим ставленням та непогодженим переобладнанням.

При цьому, як вірно зазначив суд першої інстанції, доказів того, що якісні характеристики приміщення були змінені в процесі експлуатації позивачем в порівнянні з тими, якими вони були на момент передачі майна в суборенду, відповідачем до суду не надано.

У договорі також не зазначені якісні характеристики приміщення, окрім того, що приміщення включає в себе вікна з рамами та склом, а відтак твердження позивача, що вказані в додатку до акту прийому-передачі (повернення) приміщення пошкодження та недоліки виникли внаслідок експлуатації приміщення позивачем до суду також не надано.

Отже, дослідивши умови п. 1.3. договору та перелік претензій вказаний у додатку до акту прийому-передачі (повернення) від 01.02.2013 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зі змісту вказаного переліку неможливо встановити чи мали місце зазначені у вказаному переліку пошкодження та недоліки приміщення станом на момент передачі приміщення в суборенду.

Інших доказів на підтвердження своїх доводів відповідачем суду не надано.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доводи скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду міста Києва від 15.07.2013 року у справі №910/5184/13 відповідає обставинам справи, є законним та обгрунтованим, а тому не підлягає скасуванню. У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 33, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Сайт Менеджмент» на рішення господарського суду міста Києва від 15.07.2013 року у справі №910/5184/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 15.07.2013 року у справі №910/5184/13 залишити без змін.

3. Справу №910/5184/13 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Федорчук Р.В.

Судді Лобань О.І.

Майданевич А.Г.