Рішення

від 05.08.2013 по справі 5019/2038/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2013 р. Справа № 5019/2038/12

Господарський суд Рівненської області у складі судді Павленка Є.В., розглянувши матеріали справи за позовом акціонерного товариства "ОТП Банк" (далі - Банк) до товариства з обмеженою відповідальністю фірми "АРЦТ плюс" (далі - Товариство), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Шеремет Світлана Олександрівна, про звернення стягнення на заставлене майно,

за участі представників:

позивача: Тарасюка Ю.М. за дов. від 15 березня 2013 року,

відповідача: не з'явився,

третьої особи: не з'явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2012 року Банк звернувся до господарського суду Рівненської області з вказаним позовом, посилаючись на те, що 15 грудня 2006 року між закритим акціонерним товариством "ОТП Банк", правонаступником якого є позивач, та Шеремет Світланою Олександрівною був укладений кредитний договір № CM-SME АОO/041 OAO/2006, за умовами якого Банк надав позичальнику кредит у розмірі 90 000 доларів США для проведення ремонту нерухомого майна зі сплатою фіксованого відсотку в розмірі 5% та кінцевим терміном повернення кредиту - 13 грудня 2013 року, а остання, у свою чергу, зобов'язалася належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобов'язання, визначені даним договором.

На забезпечення належного виконання кредитних зобов'язань боржника, що випливають з цієї угоди, 15 грудня 2006 року між закритим акціонерним товариством "ОТП Банк", правонаступником якого є позивач, та Товариством було укладено договір наступної іпотеки № РM-SME АОO/047 OAO/2006, за яким останнє передало позивачу в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: будівлю (оптометричний центр, аптека, ветаптека та офіс), розташовану в місті Рівному по вулиці 16 липня, 37.

Оскільки Шеремет Світлана Олександрівна взяте не себе зобов'язання щодо повернення кредиту виконувала неналежним чином, у зв'язку з чим у останньої перед Банком утворилася заборгованість в сумі 394 710 грн. 49 коп. (з яких: 32 116,91 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 256 710 грн. 46 коп., - заборгованість за кредитом, 10 464,62 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 83 643 грн. 71 коп., - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 54 356 грн. 32 коп. - пеня), позивач, посилаючись на статті 525, 526, 530 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України), статтю 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), а також статті 7, 12, 33, 35, 38, 39 Закону України "Про іпотеку" (далі - Закон), просив суд звернути стягнення на заставлене майно Товариства.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 27 грудня 2012 року порушено провадження у справі № 5019/2038/12, розгляд якої було призначено на 9 січня 2013 року. Цією ж ухвалою до участі в розгляді справи в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, було залучено Шеремет Світлану Олександрівну.

Ухвалою суду від 9 січня 2013 року розгляд справи було відкладено на 30 січня 2013 року.

Ухвалою суду від 30 січня 2013 року розгляд справи відкладено на 13 лютого 2013 року.

Ухвалою суду від 13 лютого 2013 року розгляд справи відкладено на 19 лютого 2013 року.

До початку судового засідання 19 лютого 2013 року через канцелярію суду надійшла заява позивача від 18 лютого 2013 року № 120-45/96 про уточнення позовних вимог, згідно якої останній відмовився від стягнення з відповідача пені, нарахованої за прострочення виконання кредитного зобов'язання, та повідомив, що заборгованість третьої особи перед Банком складає 84 092,99 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 672 685 грн. 05 коп., з яких: 68 972, 99 доларів США (551 735 грн. 63 коп.) - заборгованість за кредитом, 15 120 доларів США (120 949 грн. 41 коп.) - заборгованість по відсоткам за користування кредитом. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

З метою встановлення початкової вартості предмета іпотеки за договором наступної іпотеки від 15 грудня 2006 року № PM-SME AOO/047 OAO/2006, ухвалою суду від 19 лютого 2013 року у даній справі призначено судову будівельно-технічну (оціночно-будівельну) експертизу, проведення якої (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 19 лютого 2013 року) було доручено експерту Волинської торгово-промислової палати Серединському Олександру Анатолійовичу.

Ухвалою суду від тієї ж дати провадження у справі було зупинено до отримання висновків вищезазначеної експертизи.

У зв'язку з надходженням до суду матеріалів справи № 5019/2038/12 разом з висновком експерта № О-113/2, ухвалою суду від 29 липня 2013 року провадження у справі було поновлено та призначено її до розгляду на 5 серпня 2013 року.

У судовому засіданні 5 серпня 2013 року представник позивача просив суд долучити до матеріалів справи подану ним заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просив звернути стягнення на заставлене майно відповідача шляхом проведення прилюдних торгів. Крім того, останній повідомив, що заборгованість Шеремет Світлани Олександрівни перед Банком за укладеним між ними кредитним договором становить 672 685 грн. 05 коп., з яких: 68 972, 99 доларів США (551 735 грн. 63 коп.) - заборгованість за кредитом, 15 120 доларів США (120 949 грн. 41 коп.) - заборгованість по відсоткам за користування кредитом. Вказана заява прийнята судом до розгляду. Відтак, представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві (з урахуванням поданої ним у судовому засіданні заяви про уточнення позовних вимог), та наполягав на їх задоволенні.

У призначені судові засідання відповідач явку свого повноважного представника не забезпечив, витребуваних судом документів не надав.

Водночас 2 серпня 2013 року через канцелярію суду надійшло клопотання Товариства про продовження строку розгляду даного спору на 15 днів та про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням юриста відповідача у відпустці.

Розглянувши в судовому засіданні вказане клопотання, заслухавши думку представника позивача, який проти перенесення розгляду справи заперечував, суд дійшов висновку про те, що воно не підлягає задоволенню, оскільки явка представника відповідача у судове засідання обов'язковою не визнавалась, а розгляд справи за клопотаннями відповідача уже неодноразово відкладався. Крім того, враховуючи тривалий термін розгляду цієї справи, у Товариства було достатньо часу для надання відзиву, додаткових доказів та висловлення своєї правової позиції по суті даного спору.

Слід також зазначити, що відповідно до роз'яснень, викладених у підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами 1 - 5 статті 28 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

За приписами статті 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи лише у разі, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено у даному засіданні. Обставини, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні, судом не встановлені.

У призначені судові засідання третя особа також не забезпечила явку свого повноважного представника, витребуваних судом документів не надала, хоча про дату, час та місце розгляду даної справи була повідомлена належним чином.

Вказаний факт підтверджується вищезазначеним клопотанням відповідача, підписаним директором Товариства - Шеремет Світланою Олександрівною, яка в даній справі одночасно має процесуальний статус третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

За таких обставин суд не вбачає підстав для відкладення розгляду даної справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі представників відповідача та третьої особи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15 грудня 2006 року між закритим акціонерним товариством "ОТП Банк", правонаступником якого є позивач, та Шеремет Світланою Олександрівною був укладений кредитний договір № CM-SME АОO/041 OAO/2006, за умовами якого Банк надав позичальнику кредит у розмірі 90 000 доларів США для проведення ремонту нерухомого майна зі сплатою фіксованого відсотку в розмірі 5% та кінцевим терміном повернення кредиту - 13 грудня 2013 року, а остання, у свою чергу, зобов'язалася належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобов'язання, визначені даним договором (а.с. 11-18).

Вказаний договір підписаний повноважними представниками сторін.

Відповідно до пункту 1 частини 1 даної угоди цей договір складається з двох частин, які нероздільно пов'язані між собою.

Згідно з пунктами 1.1.1-1.1.2 частини 2 договору для облікових цілей Банк відкриває позичальнику позичковий рахунок, де обліковується заборгованість позичальника за кредитом. Погашення заборгованості за кредитом та процентами може здійснюватися позичальником через транзитний або поточний рахунок у Банку (пункти 1.1.1-1.1.2 частини 2 договору).

Відповідно до пунктів 1.4.1.1-1.4.1.2 частини 2 договору, у разі використання плаваючої процентної ставки, проценти за користування кредитом розраховуються як FIDR Фіксований відсоток з розрахунку річної бази нарахування процентів. За базовий FIDR сторони приймають ставку FIDR (діючу на момент укладення цього договору). Плаваюча процентна ставка по кредиту підлягає корегуванню протягом дії цього договору щоразу після перебігу кожного 12 календарного місяця починаючи з дня видачі кредиту, якщо інше не передбачене цим договором.

Згідно з пунктом 1.4.1.2.1 частини 2 даної угоди плаваюча процентна ставка за користування кредитом впродовж першого року дії цього договору підлягає корегуванню після перебігу 11 календарного місяця починаючи з дня видачі кредиту.

Проценти нараховуються у день сплати процентів, але не пізніше дати, визначеної у графіку повернення кредиту та сплати процентів (додаток № 1 до цього договору) кожного календарного місяця на фактичну суму непогашених кредитних коштів і за фактичний час користування такими коштами включаючи день видачі та виключаючи день повернення, та сплачуються позичальником відповідно до умов ст. 1.5 цього договору (пункт 1.4.1.3 частини 2 угоди).

У пункті 1.4.1.4 частини 2 даного договору сторони погодили, що проценти (крім процентів за прострочений кредит) сплачуються позичальником на транзитний або поточний рахунки у банку в розмірі, визначеному пунктами 1.4.1.1-1.4.1.3 цього договору. Якщо дата повернення нарахованих процентів припадає на не банківський день - платежі здійснюються позичальником у банківський день, наступний за таким не банківським днем, але не пізніше передостаннього дня поточного місяця.

Відповідно до пункту 1.5.1 частини 2 договору погашення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у графіку повернення кредиту та сплати процентів (додаток № 1 до цього договору) шляхом внесення коштів в касу банку або безготівковим перерахуванням на поточний рахунок.

Нараховані в порядку, передбаченому цим договором, проценти сплачуються позичальником одночасно з погашенням відповідної частини кредиту в строк, передбачений в графіку повернення кредиту та сплати процентів. Якщо до сплати процентів з моменту надання кредиту залишається не більше 3 банківських днів, перше нарахування та сплата процентів здійснюється у наступному місяці (пункт 1.5.1.1 частини 2 договору).

У застереженні до вищезазначеного пункту договору передбачено, що протягом перших шести місяців з дня отримання кредиту для позичальника встановлюється пільговий період по погашенню кредиту. Протягом вказаного строку позичальник у дати, встановлені графіком повернення кредиту та сплати процентів для повернення відповідних частин кредиту (в розмірі 0,00 доларів США) сплачує лише відсотки за користування кредитом.

У пункті 1.6.1 частини 2 даної угоди сторони дійшли згоди про те, що позичальник зобов'язаний повністю повернути банку суму кредиту не пізніше дати остаточного повернення кредиту відповідно до умов, встановлених статтею 1.5 цього договору.

Пунктом 9.1.1 частини 2 договору встановлено, що незважаючи на інші положення цього договору, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому, або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником та/або поручителем та/або майновим поручителем своїх боргових та інших зобов'язань за цим договором (у тому числі, але не виключно встановлених пунктами 2.3.7 та статтею 3 цього договору) та/або умов договору іпотеки та/або умов договору поруки. При цьому виконання боргових зобов'язань повинно бути проведено позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги.

Судом встановлено, що Банк умови вищезазначеного договору виконав у повному обсязі та надав позичальнику кредитні кошти в розмірі та на умовах, визначених даною кредитною угодою.

Водночас з матеріалів справи вбачається, що Шеремет Світлана Олександрівна свої договірні зобов'язання перед Банком виконувала неналежним чином, у зв'язку з чим у останньої станом на 18 грудня 2012 року утворилася заборгованість за кредитним договором від 15 грудня 2006 року № CM-SME АОO/041 OAO/2006 у розмірі 672 685 грн. 05 коп., з яких: 68 972, 99 доларів США (що за офіційним курсом НБУ становить 551 735 грн. 63 коп.) - заборгованість за кредитом, 15 120 доларів США (що за офіційним курсом НБУ становить 120 949 грн. 41 коп.) - заборгованість по відсоткам за користування кредитом.

14 серпня 2012 року позивачем на виконання пункту 9.1.1 частини 2 зазначеного договору на адресу третьої особи була надіслана досудова вимога від 13 серпня 2012 року № А ОО-01-6/716 з проханням сплатити Банку наявний у неї борг (а.с. 28-30).

Проте вказана вимога Шеремет Світланою Олександрівною задоволена не була, заборгованість по сплаті коштів за договором не погашена.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У відповідності до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

Як вже було зазначено вище, всупереч зазначеним нормам закону Шеремет Світлана Олександрівна у встановлені умовами кредитного договору строки своїх зобов'язань з погашення кредиту не виконала, у зв'язку з чим у останньої перед позивачем виникла заборгованість по кредиту в сумі 672 685 грн. 05 коп., з яких: 68 972, 99 доларів США (551 735 грн. 63 коп.) - заборгованість за кредитом, 15 120 доларів США (120 949 грн. 41 коп.) - заборгованість по відсоткам за користування кредитом. Даний факт підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою Банку про суму заборгованості Шеремет Світлани Олександрівни (а.с. 123-133).

Також судом встановлено, що на забезпечення належного виконання кредитних зобов'язань Шеремет Світлани Олександрівни за договором від 15 грудня 2006 року № CM-SME АОO/041 OAO/2006, 15 грудня 2006 року між закритим акціонерним товариством "ОТП Банк", правонаступником якого є позивач, та Товариством було укладено договір наступної іпотеки № РM-SME АОO/047 OAO/2006, за яким останнє передало позивачу в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: будівлю (оптометричний центр, аптека, ветаптека та офіс), розташовану в місті Рівному по вулиці 16 липня, 37 (а.с. 19-27).

Вказаний договір підписаний повноважними представниками сторін, скріплений печатками цих суб'єктів господарювання, а також посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Крулікорським А. І. та зареєстрований в реєстрі за № 10 559.

Пунктом 3.1 даного договору визначено, що предметом іпотеки за цим договором є будівля (оптометричний центр, аптека, ветаптека та офіс), яка знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. 16 Липня, 37, та належить іпотекодавцю на праві власності, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на об'єкти нерухомого майна, які належать юридичним та фізичним особам від 6 червня 2001 року, виданим Рівненським міським бюро технічної інвентаризації на підставі розпорядження Рівненського міського голови від 5 червня 2001 року № 1205-р., зареєстрованим Рівненським міським бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі № 2 за реєстровим № 90-172.

Стаття 548 ЦК України встановлює загальні умови забезпечення виконання зобов'язання.

Так, частиною 1 вказаної статті встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно статті 575 ЦК України іпотека є окремим видом застав. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до статті 1 Закону та статті 572 ЦК України, іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до статті 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язань, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

У частині 2 статті 590 ЦК України зазначено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 3 Закону, у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки, іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

В силу положень статті 7 Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Частиною 1 статті 33 Закону встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 590 ЦК України).

Судом встановлено, що у пункті 6.1. договору наступної іпотеки від 15 грудня 2006 року № РM-SME АОO/047 OAO/2006 сторони погодили, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель може задовольнити такі вимоги: всі боргові зобов'язання, несплачені боржником, і вимоги стосовно повного відшкодування всіх збитків, завданих порушенням іпотекодавцем його зобов'язань за цим договором, а також всіх фактичних витрат, понесених іпотекодержателем у зв'язку із реалізацією його права за цим договором.

Відповідно до пункту 6.2 даного договору іпотекодержатель має право задовольнити з вартості предмета іпотеки всі фактичні вимоги негайно після виникнення будь-якої із таких обставин, як, зокрема, несплати боржником іпотекодержателю будь-якої суми у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в кредитному договорі.

Враховуючи те, що позичальник не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, суд дійшов висновку про те, що Банк має право задовольнити свої вимоги за рахунок вищезазначеного заставленого майна.

Як було зазначено вище, на підставі клопотання позивача з метою встановлення початкової вартості предмета іпотеки за договором наступної іпотеки від 15 грудня 2006 року № PM-SME AOO/047 OAO/2006, ухвалою суду від 19 лютого 2013 року у даній справі було призначено судову будівельно-технічну (оціночно-будівельну) експертизу. Перед експертом було поставлене наступне питання: "яка реальна ринкова вартість об'єкта нерухомого майна, а саме: будівлі (оптометричний центр, аптека, ветаптека та офіс), розташованої в місті Рівному по вулиці 16 липня, 37, загальною площею 228,2 кв.м, що належить на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю "АРЦТ плюс", станом на час проведення експертизи".

25 червня 2013 року на адресу суду надійшли матеріали справи № 5019/2038/12 разом з висновком експерта № О-113/2, відповідно до якого ринкова вартість будівлі (оптометричний центр, аптека, ветаптека та офіс), розташованої в місті Рівному по вулиці 16 липня, 37, загальною площею 228,2 кв.м, була визначена на рівні 1 974 964 грн. 00 коп.

Відтак, для розрахунку оцінки вартості предмета іпотеки судом використано ринкову вартість вказаного об'єкта нерухомості згідно даних висновку судової будівельно-технічної експертизи від 14 червня 2013 року № О-113/2.

Крім того, судом враховується, що відповідно до статті 43 Закону початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Згідно з частиною 5 статті 38 Закону ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Статтею 39 Закону встановлено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Згідно з пунктом 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 6 "Про судове рішення" у резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду. При цьому господарські суди повинні зазначати: у рішеннях про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження (іпотеки) - дані, визначені в частині другій статті 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" і в частині першій статті 39 Закону України "Про іпотеку".

Враховуючи наведені правові норми, встановлені в ході судового розгляду даної справи обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Банку (з урахуванням поданої у судовому засіданні 5 серпня 2013 року заяви про уточнення позовних вимог) є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, а відтак підлягають задоволенню.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості Шеремет Світлани Олександрівни (м. Рівне, вул. Драгоманова, 23, кв. 14, ідентифікаційний код: 2500703986) перед публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 43, ідентифікаційний код: 21685166) за кредитним договором від 15 грудня 2006 року № CM-SME АОO/041 OAO/2006, яка станом на 18 грудня 2012 року складає 672 685 грн. 05 коп., з яких: 68 972, 99 доларів США (що за офіційним курсом НБУ становить 551 735 грн. 63 коп.) - заборгованість за кредитом, 15 120 доларів США (що за офіційним курсом НБУ становить 120 949 грн. 41 коп.) - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, звернути стягнення на предмет іпотеки за договором наступної іпотеки від 15 грудня 2006 року № PM-SME AOO/047 OAO/2006, укладеним між закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "ОТП Банк") і товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "АРЦТ плюс", та посвідченим приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Крулікорським А.І. і зареєстрованим у реєстрі за № 10 559, а саме: на будівлю (оптометричний центр, аптека, ветаптека та офіс) загальною площею 228,2 кв.м, яка знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. 16 Липня, 37, та належить товариству з обмеженою відповідальністю фірмі "АРЦТ плюс" (33028, м. Рівне, вул. 16 Липня, 37, ідентифікаційний код: 30606039) на праві власності, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на об'єкти нерухомого майна, які належать юридичним та фізичним особам від 6 червня 2001 року, виданим Рівненським міським бюро технічної інвентаризації на підставі розпорядження Рівненського міського голови від 5 червня 2001 року № 1205-р., зареєстрованим Рівненським міським бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі № 2 за реєстровим № 90-172.

Встановити спосіб реалізації предмета іпотеки - будівлі (оптометричний центр, аптека, ветаптека та офіс) загальною площею 228,2 кв.м, яка знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. 16 Липня, 37, та належить товариству з обмеженою відповідальністю фірмі "АРЦТ плюс" на праві власності, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на об'єкти нерухомого майна, які належать юридичним та фізичним особам від 6 червня 2001 року, виданим Рівненським міським бюро технічної інвентаризації на підставі розпорядження Рівненського міського голови від 5 червня 2001 року № 1205-р., зареєстрованим Рівненським міським бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі № 2 за реєстровим № 90-172, шляхом проведення прилюдних торгів.

Визначити початкову ціну предмета іпотеки - будівлі (оптометричний центр, аптека, ветаптека та офіс) загальною площею 228,2 кв.м, яка знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. 16 Липня, 37, та належить товариству з обмеженою відповідальністю фірмі "АРЦТ плюс" на праві власності, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на об'єкти нерухомого майна, які належать юридичним та фізичним особам від 6 червня 2001 року, виданим Рівненським міським бюро технічної інвентаризації на підставі розпорядження Рівненського міського голови від 5 червня 2001 року № 1205-р., зареєстрованим Рівненським міським бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі № 2 за реєстровим № 90-172, для його подальшої реалізації в сумі 1 974 964 грн. 00 коп.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю фірми "АРЦТ плюс" (33028, м. Рівне, вул. 16 Липня, 37, ідентифікаційний код: 30606039) на користь публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 43, ідентифікаційний код: 21685166) 64 380 (шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 7 серпня 2013 року

Суддя Є.В. Павленко