Рішення

від 06.08.2013 по справі 905/4744/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.08.2013р. Справа № 905/4744/13

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.при секретарі судового засідання Петраченко К.розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк до відповідача: Приватного підприємства «Вєктра», м. Макіївка

про стягнення 39483,26грн.

за участю представників сторін:

від позивача: - не з'явився.

від відповідача: - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, м.Донецьк до Приватного підприємства «Вєктра», м. Макіївка про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 16000,00грн., пені в сумі 1229,51грн. та суму збитків у розмірі 22253,75грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору оренди нежитлового приміщення №б/н від 14.10.2012р. відповідач взяв на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати, однак у встановлений строк його не виконав, у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість з орендної плати в сумі 16000,00грн., що стало підставою для нарахування пені в сумі 1229,51грн. У зв'язку із закінченням строку дії договору оренди 14.01.2013р. та поверненням відповідачем об'єкту оренди лише в квітні 2013р. позивач також просить суд стягнути з відповідача збитки у розмірі щомісячної орендної плати в сумі 22253,75грн., що виразилися у неможливості отримання доходів, через передачу об'єкту оренди в платне орендне користування.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзив на позовну заяву не надав, але 05.08.2013 року надав клопотання про відкладення судового засідання. Однак відповідач у судове засідання не з'явився, свого представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався. Розглянувши дане клопотання, суд дійшов висновку відмовити у його задоволенні з огляду на наступне:

За приписами вимог п.3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Тобто, у зв'язку із вищевикладеним позивач не позбавлений права забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Відтак відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За клопотанням представника позивача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» (від 03 липня 2012р. №5029-VІ) за усним клопотанням представника позивача справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив :

Між Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 (Орендодавець) та Приватним підприємство «Вєктра» (Орендар) 14 жовтня 2012р. був укладений договір оренди нежитлового приміщення за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне орендне користування вбудоване нежитлове приміщення за технічним паспортом літера А-5, яким Орендодавець користується на підставі свідоцтва про право власності. Орендне приміщення знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 160,00кв.м.: площа об'єкту на першому поверсі - 120,00кв.м., площа приміщення у підвалі об'єкту оренди - 40,00кв.м.

Мета орендного користування - розміщення магазину непродовольчих товарів(п.2.1. договору).

Згідно умов п.3.2. договору при передачі та поверненні об'єкта оренди складаються акти приймання-передачі, які підписуються уповноваженими представниками сторін.

Об'єкт оренди вважається переданим/прийнятим в користування чи повернутим з користування з моменту підписання акту приймання-передавання. Датою приймання/передавання об'єкту оренди - є дата підписання акту приймання-передавання. (п.3.4. договору).

За приписами п.4.1. договору розмір орендної плати за весь об'єкт оренди за місяць складає 8000,00грн., що еквівалентно 1000,87дол. США, за курсом НБУ на день укладання договору. Щомісячна орендна плата сплачується Орендарем до 25-го числа поточного місяця, за наступний місяць. (4.3 договору).

Відповідно до п.5.1.1. договору Орендар зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати Орендодавцю орендну плату.

Пунктом 6.3. договору встановлено, що у випадку несвоєчасної сплати орендної плати (більш 30 днів), сплати не в повному обсязі, Орендар, відповідно до умов цього договору сплачує Орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Збитки, заподіяні невиконанням або неналежним виконанням сторонами своїх зобов'язань за цим договором, відшкодовуються сторонами в повному обсязі понад суми штрафних санкцій(п.6.6. договору).

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє протягом 3 місяців) п.7.1. договору). Договір підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств.

До укладеного договору 14.10.2012р. між сторонами був складений та підписаний акт приймання-передачі орендованого приміщення.

18 січня 2013р. позивач надіслав на адресу відповідача повідомлення, у якому зазначив, що оскільки орендарем не було заявлено вимоги щодо продовження строку дії договору він вважається припиненим за закінченням строку дії.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди позивачем на його адресу була надіслана претензія №1 від 26.02.2013р. з вимогою сплатити заборгованість в сумі 8000,00грн. та звільнити нежитлове приміщення.

23 квітня 2013р. між сторонами був підписаний акт приймання-передачі, відповідно до якого відповідач повернув позивачеві орендоване ним нежитлове приміщення.

За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору №б/н від 14.10.2012р. за грудень 2012р. - січень 2013р. за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає 16000,00рн., що стало підставою для нарахування пені в сумі 1229,51грн. та збитків в сумі 22253,75грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані та не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно вимог передбачених ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів частини 1 ст.12 ЦК України .

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України .

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з положеннями статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч.1 ст.761 ЦК України).

За приписами частини другої статті 762 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до вимог передбачених статтею 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором, що співпадає з умовами п.4.3. договору, в якому передбачено, що орендна перераховується до 25-го числа поточного місяця за наступний місяць.

За умовами п.4.1. договору розмір орендної плати за весь об'єкт оренди за місяць складає 8000,00грн., що еквівалентно 1000,87дол. США, за курсом НБУ на день укладання договору. Щомісячна орендна плата сплачується Орендарем до 25-го числа поточного місяця, за наступний місяць (4.3 договору).

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє протягом 3 місяців(п.7.1. договору). Договір підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств.

Відповідно до приписів ст.764 ЦК України, суд дійшов висновку, що договір оренди нежитлового приміщення не продовжено на тих же самих умовах, що визначено у договорі, оскільки 18.01.2013р. відповідача повідомлено, про те, що позивач заперечує проти подальшого знаходження останнього в орендованому приміщенні, а тому договір припинив свою дію, оскільки позивач за приписами ст.782 ЦК України відмовився від договору оренди.

Позивачем, під час розгляду справи, у судовому засіданні надана банківська виписка згідно якої вбачається, що відповідачем 10.09.2012р. здійснено перерахування на розрахунковий рахунок позивача 16000 грн., за оплату по договору оренди від 14.10.2012р., вдруге відповідачем 26.11.2012р. здійснено перерахування коштів позивачу у розмірі 8000 грн. за оплату по договору оренди від 14.10.2012р. та в трете 18.02.2012р. здійснено перерахування позивачу 8000грн. за оплату по договору оренди від 14.10.2012р. Таким чином, з наданих позивачем доказів, вбачається, що відповідачем здійснено оплату та перерахування коштів у розмірі 32 000грн., за користування за орендованим приміщенням, в той час коли відповідно до умов договору загальна сума оплати повинна складати 24 000грн, тобто вбачається, що відповідачем здійснено переплату за договором оренди на суму 8000грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку припинити провадження по справі в частині стягнення з Приватного підприємства «Вектра», м.Макіївка заборгованості по орендній платі у розмірі 16000грн., як цього вимагає позивач, відповідно до приписів пункту 1-1 частини 1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Щодо стягнення пені в сумі 1229,51грн. та заявлених позивачем збитків на суму 22253 грн.75 коп., то вони також не підлягають задоволенню, оскільки розрахунки не відповідають приписам пункту 5 частини 2 ст.54 ГПК України, саме з самого розрахунку суми збитків та пені, наданих позивачем, вбачається, що позивачем здійснено розрахунок збитків за січень 2013 року, у січні - 31 день, тоді як договір оренди нежитлового приміщення від 14 жовтня 2012р. закінчував свою дію лише - 14 січня 2013р. та ще самим відповідачем , згідно наданих позивачем виписок з банківської установи, здійснено переплату на 8000грн.

Відповідно до вимог передбачених пунктом 4 частини 3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є - змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 4-3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Під час розгляду зазначеної справи позивачем належним чином не доведено вимоги, які викладено ним у позовній заяви.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Відповідно до приписів ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до вимог передбачених ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги належним чином не доведеними, не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на позивача відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі вимог передбачених ст.129 Конституції України, ст.ст.11-16, 202, 509, 530, 546, 549, 550, 598, 599, 627, 629, 632, 759, 761, 762, 764, 782 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 67, 173, 174, 193, 285 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 32-34, 36, 43, 49, 54, 75, 77, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк до Приватного підприємства «Вєктра», м. Макіївка про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 16000,00грн., пені в сумі 1229,51грн. та суму збитків у розмірі 22253,75грн. - залишити без задоволення

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 07.08.2013р.

Суддя С.В. Тоцький