Рішення

від 08.08.2013 по справі 403/8303/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/7333/13 Справа № 403/8303/12 Головуючий у 1 й інстанції - Циганков В.О. Доповідач - Глущенко Н.Г. Категорія 5

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 серпня 2013 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Глущенко Н.Г.

суддів - Колодяжної Н.Є., Осіяна О.М.

при секретарі - Глубоченку М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

цивільну справу за апеляційною скаргою

прокурора Бабушкінського району м. Дніпропетровська

на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 червня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аванте плюс», ОСОБА_3 про визнання недійсним договору та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аванте плюс» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Дніпропетровська міська рада, про визнання дійсним договору та визнання права власності, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Аванте плюс», ОСОБА_3 про визнання недійсним попереднього договору оренди /а. с. 3-4/.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_2 посилалась на те, що 09.02.2012 року між нею та ТОВ «Аванте плюс» було укладено попередній договір оренди нежитлового приміщення № 2 - магазину, що розташований на першому та цокольному поверсі у житловому будинку літ. А-10, А 1 -5 по АДРЕСА_1, поз. 1-25, загальною площею 348,1 кв. м., у тому числі літ. А 2 -1 - прибудова з підвалом; літ. а,а 1 - ганки, - відповідно до якого товариство зобов'язалося оформити всі необхідні документи для оренди та передати це нежитлове приміщення позивачці в строк до 23.02.2012 року, а остання зобов'язалася оплати вартість оренди в розмірі 7000 грн. та оформити договір оренди після надання відповідачем всіх необхідних документів до 23.02.2012 року.

Також, 09.02.2012 року було укладено договір поручительства, відповідно до якого поручитель ОСОБА_3 гарантував дійсність договору оренди, а в разі невиконання договору оренди сторонами або в разі визнання його недійсним сплати штраф у розмірі 3000 грн.

Однак, укладення договору не відбулося через те, що у ОСОБА_2 з'явилися сумніви щодо правомірності володіння ТОВ «Аванте плюс» цим нежитловим приміщенням та наявності у нього необхідних правоустановчих документів, що посвідчують право власності.

За таких обставин, ОСОБА_2 просила суд визнати недійсним попередній договір оренди, що укладений 09.02.2012 року між нею та ТОВ «Аванте плюс» і стягнути з ОСОБА_3 на її користь штраф в розмірі 3000 грн. / а. с. 3-4 /.

ТОВ «Аванте плюс» не погодилось з позовом ОСОБА_2 і звернулося до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Дніпропетровська міська рада, про визнання договору дійсним та визнання права власності.

В обґрунтування своїх зустрічних позовних вимог ТОВ «Аванте плюс» посилалось на те, що товариство є власником: квартири № 1а по АДРЕСА_1 згідно договору купівлі-продажу від 11.06.2007 року, що посвідчений нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № 1892; квартири № 1б по АДРЕСА_1 згідно договору купівлі-продажу від 20.07.2004 року, що посвідчений нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № 3528; квартири АДРЕСА_1 згідно договору купівлі-продажу від 04.11.2005 року, що посвідчений нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 3234; квартири в„– 3 по АДРЕСА_1 згідно договору купівлі-продажу від 29.12.2003 року, що посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за № 5996.

На думку товариства, оскільки воно є власником цих квартир, то воно має право робити відносно свого майна будь-які дії, що не суперечать закону, а тому товариство самовільно, своїми силами та за власний кошт виконало об'єднання та перепланування квартир № № 1а, 1б, 2, 3 під нежитлове приміщення № 2 - магазин, з прибудовою ганків літ. а, а 1 , прибудови з підвалом літ. А 2 -1 у житловому будинку літ. А-10, А 1 -5 по АДРЕСА_1.

Внаслідок об'єднання, перепланування і прибудов нежитлове приміщення №2 - магазин, що розташований на першому та цокольному поверсі у житловому будинку літ. А-10, А 1 -5 по АДРЕСА_1, складає загальну площу 348,1 кв. м.

Самочинне об'єднання, перепланування і прибудови (як вважає товариство) не порушувало та не порушує права жодних третіх осіб та не завдає шкоди чужим інтересам.

Також, на думку товариства, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).

За таких обставин, товариство вважає, що воно законно володіє нежитловим приміщенням № 2 - магазином розташованим на першому та цокольному поверсі у житловому будинку літ. А-10, А 1 -5 по АДРЕСА_1, в тому числі і прибудовою з підвалом літ. А 2 -1 та ганками а,а 1 .

Згідно технічного висновку за результатами обстеження спірного нежитлового приміщення, який зроблено ТОВ «Комплекс», об'єднання та перепланування зроблені правильно та відповідають екологічних, санітарно-гігієнічних, протипожежних і інших діючих норм і правил та являються безпечними для життя і здоров'я людей. Об'єднання та перепланування квартир не порушило несучої здатності конструкції житлового будинку та його загального стану, не потягло зміни конструктивної схеми будівлі та дозволяють експлуатацію приміщень без шкоди оточуючим приміщенням та будівлі в цілому. Всі несучі конструкції нежитлового приміщення - магазину, на момент обстеження, дефектів не мають та відносяться до І категорії - технічний стан нормальний.

Виходячи з вище зазначеного висновку та ч. 2 ст. 8 ЦПК України, товариство вважає, що спірний об'єкт є прийнятим до експлуатації та не потребує проведення іншого дослідження готовності до експлуатації - прийняття до експлуатації, в тому числі складання актів прийняття до експлуатації.

ТОВ «Аванте плюс» вважає себе власником спірного приміщення, оскільк наявність у нього права власності на спірний об'єкт ніким не оскаржується і на даний момент існує необхідність лише у державній реєстрації права власності.

За таких обставин, ТОВ «Аванте плюс» просило визнати дійсним попередній договір оренди, що укладений 09.02.2012 року між товариством і ОСОБА_7 та визнати за ТОВ «Аванте плюс» право власності на нежитловим приміщенням № 2 - магазин, що розташований на першому та цокольному поверсі у житловому будинку літ. А-10, А 1 -5 по АДРЕСА_1, поз. 1-25, загальною площею 348,1 кв. м., у тому числі і прибудову з підвалом літ. А 2 -1 та ганками а, а 1 - без прийняття в експлуатацію / а. с. 21-25 /.

Відповідачка ОСОБА_2 в суді першої інстанції підтримала свій позов заперечуючи проти зустрічного позову ТОВ «Аванте плюс».

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від15.06.2012 року частково задоволені позовні вимоги ТОВ «Аванте плюс».

Суд визнав за ТОВ «Аванте плюс» право власності на нежитлове приміщення № 2 - магазин, що розташований на першому та цокольному поверсі у житловому будинку літ. А-10, А 1 -5 по АДРЕСА_1, поз. 1-25, загальною площею 348,1 кв.м., у тому числі літ. А 2 -1 - прибудова з підвалом; літ. а,а 1 - ганки без прийняття в експлуатацію.

В іншій частині позовних вимог відмовлено / а. с. 52-55 /.

З рішенням суду в частині задоволення позовних вимог ТОВ «Аванте плюс» не погодився прокурор Бабушкінського району м. Дніпропетровська, який в інтересах держави, звернувся до суду з апеляційною скаргою, де просить скасувати рішення від 15.06.2012 року, в частині визання за ТОВ «Аванте плюс» права власності на нежитлове приміщення № 2 - магазин по АДРЕСА_1 та ухвалити нове про відмову товариству в цих його позовних вимогах, посилаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим оскільки ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права / а. с. 57-61 /.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду, в оскаржуваній його частині, тобто в частині визнання права власності на нежитлове приміщення, - скасувати, ухваливши нове рішення в цій частині в силу ст. 309 ЦПК України, з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги ТОВ «Аванте плюс» суд першої інстанції виходив з того, що товариству на праві власності належать квартири №№ 1а,1б,2,3 по АДРЕСА_1, які воно самочинно об'єднало та перепланувало в нежитлове приміщення № 2 - магазин, прибудувавши прибудову з підвалом та два ганки і ці об'єднання, перепланування та прибудови, згідно технічного висновку, відповідають норма та правилам і є безпечними для життя та здоров'я людей, - а тому право власності на це приміщення набуте товариством правомірно і не потребує прийняття до експлуатації.

Однак. з такими висновками суду погодитися неможна, оскільки вони не відповідають дійсним обставинам справи та вимогам чинного матеріального і процесуального права.

При розгляді справи судом першої інстанції допущено грубі порушення норм матеріального та процесуального права.

Так, згідно ч. 1 т. 114 ЦПК України - позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної її частини.

Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу нерухомого майна, тобто нежитлового приміщення № 2 - магазин по АДРЕСА_1, щодо договору оренди цього приміщення та визнання права власності на це приміщення.

Відповідно до адміністративно-територіального поділу АДРЕСА_1 відноситься до Жовтневого району, що достеменно відомо суду, але не зважаючи на це, справа була прийнята у провадження Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська та розглянута ним з порушенням правил виключної підсудності.

Крім того, згідно матеріалів ТОВ «Аванте плюс» є власником лише квартири № 1а по АДРЕСА_1 яка придбана товариством у ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу від 11.06.2007 року, що посвідчений нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № 1892, і який внесено до Державного реєстру правочинів /а. с. 28-29/.

Посилання, як ТОВ «Аванте плюс», так і суду першої інстанції, на те, що товариство є власником квартир АДРЕСА_1 являються безпідставними та надуманими.

Так, квартира в„– 1б по АДРЕСА_1 згідно договору купівлі-продажу від 20.07.2004 року, що посвідчений нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № 3528, належить ОСОБА_9 і це право власності за нею зареєстроване 30.07.2004 року в Реєстрі права власності на нерухоме майно / а. с. 30,31 /.

Квартири АДРЕСА_1 згідно договору купівлі-продажу від 04.11.2005 року, що посвідчений нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 3234, належить ОСОБА_9 і це право власності за нею зареєстроване 25.11.2005 року в Реєстрі права власності на нерухоме майно / а. с. 32,33зворот /.

Квартири в„– 3 по АДРЕСА_1 згідно договору купівлі-продажу від 29.12.2003 року, що посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за № 5996, теж належить ОСОБА_9 і це право власності за нею зареєстроване 13.02.2004 року в Реєстрі права власності на нерухоме майно / а. с. 34,35 /.

Між тим, ухвалюючи рішення по справі, суд першої інстанції визнав за ТОВ «Аванте плюс» право власності на нежитлове приміщення № 2 - магазин по АДРЕСА_1 яке було об'єднане і переобладнане зокрема із квартир № № 1б,2,3, власником яких є ОСОБА_9, а не ТОВ «Аванте плюс». Сама ОСОБА_9 не була залучена до участі у справі і це при тому, що суд розпорядився її власністю, тобто суд допустив грубе порушенням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 152 ЖК України - переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої ради.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦК України - власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для проживання і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Отже, ТОВ «Аванте плюс» самочинно об'єднало та перепланувало житлові квартири АДРЕСА_1, в нежитлове приміщення № 2 - магазин, тобто не маючи на це відповідних дозволів виконкому місцевої ради та не будучи власником квартир № № 1б,2,3.

Крім того, ТОВ «Аванте плюс» самочинно, знову ж таки без належних дозволів прибудувало до багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 в м. Дніпропетровську прибудову з підвалом літ. А 2 -1 та два ганки літ. а,а 1 на земельній ділянці, яка є прибудинковою територією і яка не була відведена ТОВ «Аванте плюс» органами виконавчої влади чи місцевого самоврядування для будівництва (користування) у відповідності з вимогами чинного законодавства, зокрема ст. ст. 42,116 ЗК України.

Спірний об'єкт в 2008 році ТОВ «Аванте плюс» був переобладнаний, перепланований, фактично відбулася реконструкція житлових квартир в нежитлове приміщення - магазин, з проведеними до нього прибудовами, що підтверджується технічним паспортом від 21.03.2012 року / а. с. 42-44 /, але він товариством не введений в експлуатацію, тобто товариство не виконало вимоги закону щодо здачі в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту, що є обов'язковим згідно Законів України «Про основи містобудування», «Про планування і забудову територій» (втратив чинність 12.03.2011 року), «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про архітектурну діяльність» та Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів (затвердженого постановою Кабміну України від 08.10.2008 року № 923 з послідуючими змінами та доповненнями - що діяв до 13.04.2011 року), Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів (затвердженого постановою Кабміну України від 13.04.2011 року № 461 - є чинним), - тому у суду першої інстанції не було жодних підстав для задоволення його позовних вимог на підставі ст.376 ЦК України, так як право власності на нерухоме майно, відповідно до чинного законодавства, виникає лише з моменту прийняття його в експлуатацію (ч. 2 ст.331 ЦК України).

Таким чином, при вище викладених обставинах справи, колегія суддів приходить до висновку, що у суду першої інстанції не було жодних правових підстав вважати, що право власності на спірне приміщення набуте товариством правомірно і не потребує прийняття в експлуатацію, як і не було жодних правових підстав для визнання за ним права власності на це нежитлове приміщення, а тому рішення суду від 15.06.2012 року в цій частині не може залишатись в силі і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмовою ТОВ «Аванте плюс» в цих його позовних вимогах.

Керуючись ст.ст. 303,307,309 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора Бабушкінського району м. Дніпропетровська - задовольнити

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 червня 2012 року, в оскаржуваній його частині, тобто в частині визнання права власності на нежитлове приміщення, - скасувати.

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Аванте плюс» в його позовних вимогах до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на нежитлове приміщення № 2 - магазин по АДРЕСА_1.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

СУДДІ: