Рішення

від 30.07.2013 по справі 908/1986/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/40/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2013 Справа № 908/1986/13

За позовом: Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (02092 м. Київ, вул. Алма-Атинська, 37) в особі Київ-Петрівської філії (04655 м. Київ, вул. Полярна, 12а)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Втормет АА" (69063 м. Запоріжжя, вул. Горького, 32а, кв.8)

про стягнення 181 774 грн. 18 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

Від позивача: Носенко А.М., дов. № 16 від 21.01.2013р.

Від відповідача : не з'явився

Приватне акціонерне товариство "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту", м. Київ в особі Київ-Петрівської філії, м. Київ звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Втормет АА", м. Запоріжжя 136 909 грн. 79 коп. основного боргу, 12 830 грн. 84 коп. - 3% річних, 13 417 грн. 16 коп. збитків від інфляції та 18 616 грн. 39 коп. пені.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010 р., протоколом автоматичного розподілу справи між суддями від 06.06.2013 р., справу № 908/1986/13 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 07.06.2013 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1986/13, присвоєно справі номер провадження 27/40/13 та призначено судове засідання на 25.06.2013 р.

Ухвалами суду від 25.06.2013р. та 17.07.2013р. розгляд справи відкладався, на підставі ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача.

30.07.2013р. продовжено судовий розгляд справи № 908/1986/13.

До початку розгляду справи представник позивача заявив клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні 30.07.2013р. позивач підтримав заявлені вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві. Просить суд стягнути з відповідача 136 909 грн. 79 коп. основного боргу, 12 830 грн. 84 коп. 3% річних, 13 417 грн. 16 коп. збитків від інфляції та 18 616 грн. 39 коп. пені.

Представник відповідача у засідання суду 25.06.2013р., 17.07.2013р. та 30.07.2013р. не з'явився. Письмового відзиву не надав. Про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Поважні причини своєї неявки суду не повідомив. Клопотань про розгляд справи за відсутності відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідач належним чином був повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно роз'яснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" - неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи - подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. "Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Неявка відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Суд зазначає, що господарський процесуальний кодекс України не обмежує коло осіб, які можуть з'явитися в судове засідання та представляти інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "Втормет АА", м. Запоріжжя, згідно статті 28 ГПК України.

В матеріалах справи міститься витяг з ЄДР, з якого вбачається, що відповідач у справі ТОВ «Втормет АА», м. Запоріжжя - знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності за судовим рішенням про неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону (Запорізький окружний адміністративний суд 11.07.2012р.,15.09.2012р. 0870/674/12). Господарський суд приймаючи рішення по справі, врахував наступне: згідно до статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов'язання не виконав, не скористався правом на захист своїх інтересів.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Господарським судом встановлено, що 17.09.2009р. між ПАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (продавець) та ПАТ "Втормет АА" (покупець) укладено договір купівлі-продажу товару № 16/09/09.

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов'язується продати та передати у власність покупця сталевий вуглеводистий брухт та відходи чорних металів, згідно ДСТУ 4121-2002, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.

Відповідно до п. 6.2 договору ціна за одну тонну товару складає 860,00 грн. в т.ч. ПДВ.

Згідно накладних № 36 від 24.12.2009р., № 37 від 24.12.2009р. та актів приймання металів чорних (вторинних) № 02/12 - 09 від 02.12.2009 р. та від 24.12.2009 р. з відомостями про приймання металів чорних вторинних, які були передані позивачем відповідачу нарочно з метою підписання і поставлення печатки зі своєї сторони, відповідачем від позивача було отримано 234 781 кілограм товару на загальну суму 201 909,79 грн. в т.ч. ПДВ.

Відповідно до п. 7.1 договору розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 3-х банківських днів після приймання товару в пункті приймання-передачі товару, відповідно до умов даного договору.

Вищезазначені документи, які підтверджують передачу відповідачу товару, були повернуті позивачу нарочно з підписом та печаткою відповідача лише 30.03.2010р.

З 30.12.2009р. по 30.03.2010р. жодних розрахунків за товар зі сторони відповідача на користь позивача проведено не було.

Враховуючи вищевикладене, позивач для здійснення оплати за отриманий відповідачем товар додатково передав відповідачу нарочно рахунок № 1 від 30.03.2010р. та рахунок № 2 від 30.03.2010р.

У період з 31.03.2010р. по 14.12.2010р. відповідач не здійснив оплату за отриманий товар, що є невиконанням зобов'язання відповідача по договору.

Протягом 2010-2012р.р. позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами сплатити заборгованість за отриманий товар по договору, що підтверджується направленими на адресу відповідача листами від 17.05.2010р. № 269, 01.03.2011р., № 125 24.01.2012р. № 40.

Відповідач листом від 31.05.2010р. № 31/5 повідомив про те, що тимчасово не може сплатити борг та гарантував вирішити це питання, після перереєстрації свого підприємства, яка буде відбуватися в червні 2010р.

Станом на 01.07.2010р. відповідач не здійснив оплату товару по договору № 16/09/09.

Відповідно до довідки про отримані Київ-Петрівською філією від ТОВ «Втормет АА» кошти по договору від 17.09.2009р. № 16/09/09, відповідач сплатив за грудень 2010р. - 28 500,00 грн., за лютий - травень 2011р. - 36 500,00 грн., що у сумі складає 65 000,00 грн. з ПДВ.

На день звернення позивача з позовом до суду сума основного боргу відповідачем залишилася несплаченою та складає 136 909 грн. 79 коп.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Правовідносини сторін врегульовано договором купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов'язки.

Відповідач не надав суду доказів належного виконання зобов'язання і сплати суми основного боргу у повному обсязі.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Втормет АА", м. Запоріжжя 136 909 грн. 79 коп. основного боргу.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 12 830 грн. 84 коп. 3 % річних та 13 417 грн. 16 коп. збитків від інфляції.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться 3 % річних та інфляційні нарахування.

Зокрема, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт виконання зобов'язань належним чином відповідач не довів.

Враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 13 417 грн. 16 коп. збитків від інфляції за період з липня 2010р. по квітень 2013р. заявлені позивачем обґрунтовано та підлягають задоволенню.

Відповідно до розрахунку суми 3 % річних здійсненого господарським судом, сума 3 % річних складає 12 646 грн. 51 коп. за період з 02.07.2012р. по 30.04.2013р. та підлягає задоволенню саме в цій частині.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 18 616 грн. 39 коп. пені за період з 02.07.2010р. по 02.01.2011р.

Згідно п. 8.4 договору у разі прострочення покупцем строків кінцевого розрахунку за поставлений товар, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від вартості неоплаченого товару.

Але, при цьому позивач не врахував те, що відповідно до п. 6 статті 232 ГК України стягнення пені обмежено шестимісячним строком.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пеня є договірною мірою відповідальності, передбачена договором та нарахована позивачем у відповідності до норм діючого законодавства України, підлягає задоволенню судом.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Статтею ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Отже пеня розраховується, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ та за строк, що не перевищує 6 місяців.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Враховуючи норми п. 6 ст. 232 ГК України та п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України пеня, яка виникла за період з 02.07.2010р. по 02.01.2011р. заявлена позивачем за межами строку позовної давності.

За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення пені у розмірі 18 616 грн. 39 коп. за період з 02.07.2010р. по 02.01.2011р. задоволенню не підлягають.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Втормет АА" 136 909 грн. 79 коп. основного боргу, 12 646 грн. 51 коп. 3 % річних, 13 417 грн. 16 коп. втрат від інфляції.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні 30.07.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту", м. Київ в особі Київ-Петрівської філії, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Втормет АА", м. Запоріжжя задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Втормет АА" (69063, м. Запоріжжя, вул. Горького, 32а, кв. 8, код ЄДРПОУ 35345999, МФО 380032, р/р 26005000010853 в ПАТ КБ "Промекомбанк м. Київ) на користь Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (02092, м. Київ, вул. Алма-Атинська, 37, код ЄДРПОУ 04737111) в особі Київ-Петрівської філії (04655, м. Київ, вул. Полярна, 12а, код ЄДРПОУ 26008588, р/р 26008301721 у АТ "Ощадбанк" м. Києва, МФО 300465) 136 909 (сто тридцять шість тисяч дев'ятсот дев'ять) грн. 79 коп. основного боргу, 12 646 (дванадцять тисяч шістсот сорок шість) грн. 51 коп. 3 % річних, 13 417 (тринадцять тисяч чотириста сімнадцять) грн. 16 коп. збитків від інфляції, 3 259 (три тисячі двісті п'ятдесят дев'ять) грн. 47 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 02.08.2013р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.