Ухвала

від 23.07.2013 по справі 2а-7904/10/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2013 року м. Київ К/9991/28684/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Ланченко Л.В.

Моторного О.А.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2011 року та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.12.2010 року по справі № 2-а-7904/10/1370 за позовом Приватного підприємства «Мегаклас-1» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Мегаклас-1» звернулося до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Шевченківському районі м. Львова про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001422300/0/10541 від 08.05.2009 року, №0001422300/1/17787 від 04.08.2009 року, № 0001422300/4/19453 від 21.08.2009 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.12.2010 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2011 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 08.05.2009 року ДПІ у Шевченківському районі м. Львова проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань взаєморозрахунків з ТОВ «Профліга» за періоди з 01.03.2008 року по 31.03.2008 року і з 01.05.2008 року по 31.05.2008 року.

Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 1.7, п. 1.8 ст. 1, пп.7.2.3 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР), в результаті чого занижено податок на додану вартість до сплати в бюджет всього на суму 39284,93 грн.

На підставі висновків перевірки та процедури адміністративного оскарження податковим органом прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, якими визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість, усього 58927,39грн.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7 статті 1 Закону №168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в матеріалах справи наявні всі необхідні первинні документи, які складені у відповідності до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР, що підтверджують право позивача на податковий кредит у відповідний період. Жодних доказів, які б підтверджували порушення з боку позивача при укладанні договорів публічного порядку, відповідачем не надано. На час укладання договору із позивачем, його контрагент був платником ПДВ згідно чинного законодавства та належним чином зареєстрованим у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тобто мав достатній об'єм правоздатності для укладення спірних угод.

Крім того, жодною нормою чинного законодавства не передбачено обов'язку платника податку контролювати дотримання закону його контрагентами та здійснення ними свої податкових зобов'язань, а також відповідати за можливе порушення ними приписів законодавства.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220 1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Львова відхилити.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2011 року та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.12.2010 року по справі №2-а-7904/10/1370 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий підписГолубєва Г.К. Судді підписЛанченко Л.В. підписМоторний О.А.