Постанова

від 08.08.2013 по справі 904/3658/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.08.2013 року Справа № 904/3658/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: судді Лотоцької Л.О. (доповідача),

суддів: Бахмат Р.М., Євстигнеєва О.С.

секретар судового засідання: Вовк Ю.В.

від позивача: Чіп Я.М. представник, довіреність №51-1-4/5-Ю від 20.12.12;

від відповідача: Роговська А.О. представник, довіреність №б\н від 01.01.12;

розглянувши у відкритому судовому засідання апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.13р. у справі № 904/3658/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО", м. Київ

до Приватного підприємства "БУРІК", м. Дніпропетровськ

про стягнення 11 794, 80 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2013р. по справі № 904/3658/13 (суддя Коваленко О.О.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО" звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2013 року, позовні вимоги задовольнити.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції були порушені норми матеріального права, зокрема зазначає, що товарно-транспортні накладні є основними транспортними документами, які визначають взаємовідносини між вантажовідправниками, вантажоодержувачами та автотранспортними підприємствами і організаціями, тому товарно-транспортна накладна №1682 від 11.05.12р. складена відповідно до вимог законодавства України і є формою договору перевезення між ПП "Захід" і ПП "БУРІК" і є належним доказом укладення договору перевезення на визначених ТТН умовах. В момент перевезення ПП "Захід" був власником скла і відповідно особою, якій спричинено збиток внаслідок його пошкодження.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.07.13р. апеляційну скаргу прийнято до розгляду. Слухання справи призначено в судовому засіданні на 23.07.13р.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.07.13р. розгляд справи відкладено на 08.08.13р.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 01.02.2012р. між ПП "Захід" - постачальник та ТОВ "Глассфорд" - покупець був укладений договір поставки №109, за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця скло листове (або інший товар за домовленістю сторін).

Згідно з п.2.1. постачальник зобов'язався забезпечити поставку товару на склад покупця.

Обов'язок постачальника, за умовами договору, передати товар вважається виконаним у момент вручення покупцю продукції в обумовленому цим договором місці і підписання накладної або іншого документа, зокрема складської накладної, інше, що засвідчує факт приймання-передачі продукції (п.2.3. договору).

Відповідно до п.2.4. договору право власності на товар та ризик випадкового знищення або випадкового його пошкодження переходить до покупця у момент передачі товару. Моментом передачі товару є дата і час отримання такого товару представником покупця в обумовленому цим договором місці та оформлення накладної або іншого документа, зокрема складської накладної, інше, що засвідчує факт приймання-передачі товару.

До вказаного договору оформлено товарно-транспортну накладну №1682 від 11.05.12р., по якій водій ПП "БУРІК" ОСОБА_3 зобов'язався перевезти вантаж - скло 4мм з ПП "Захід" м.Миколаїв до ТОВ "Глассфорд" м.Дніпропетровськ на автомобілі НОМЕР_1, причеп НОМЕР_5

Вантаж, що перевозився відповідачем, застраховано відповідно до генерального договору страхування вантажів УБG №0031524 від 22.07.2008р., укладеного між ПП "Захід" - страхувальник та ВАТ Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" (назву змінено на ПАТ "УСК "Гарант-Авто") - страховик. Зазначений договір укладено на підставі Правил добровільного страхування вантажу та багажів №109 від 16.01.2007р. та ліцензії АВ №299710 (п.3 Договору).

Згідно з п.3 генерального договору страхування, об'єктом страхування є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, та/або користуванням та/або розпорядженням вантажем чи багажем. Вид вантажу, що застраховувався - скло у листах (п.5 генерального договору).

11.05.2012р. відповідно до п.16.5 Договору між страхувальником та страховиком була підписана Декларація відвантажень вантажів.

З матеріалів справи вбачається, що 14 травня 2012р. о 17 год. 30 хв. ОСОБА_3, рухаючись по вул.Малиновського в м.Дніпропетровську, керуючи транспортним засобом автомобілем НОМЕР_2 з полупричепом VANHOOL д/н НОМЕР_3, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не урахував дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозив в полупричепі VANHOOL д/н НОМЕР_3, внаслідок чого допустив пошкодження вантажу, чим порушив п.12.1 Правил дорожнього руху України.

Згідно з постановою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 11.06.2012р. у справі №3/0417/1093/2012 суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у порушенні правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження вантажу, у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та притягнув водія ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності.

Відповідно до акту прийняття продукції (товарів) від 15.05.2012р., складеного за участю водія ОСОБА_3 та представника отримувача кількість бою скла, що поступив за транспортною накладною №1682 від 11.05.2012р. склала 447,80 м.кв. на суму 14441,55 грн. без ПДВ.

15 травня 2012р. позивач отримав від ПП "Захід" заяву про пошкодження вантажу.

Страховик - ВАТ "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" на підставі вищезазначеного генерального договору страхування вантажів УБС №0031524 від 22.07.2008р. визнав пошкодження вантажу (скло - 64 листа 447,80 м кв.) страховою подією, про що складено Страховий акт №1037848 (135689) від 23 липня 2012р.

Позивач перерахував ПП "Захід" страхове відшкодування за вимогою страхувальника у сумі 11794,80 грн. (за мінусом франшизи), що підтверджується платіжним дорученням №28134 від 19.09.2012р.

16.11.2012р. позивач на адресу відповідача направив претензію з вимогою відшкодувати шкоду та перерахувати на рахунок позивача11794,80 грн., яка відповідачем залишена без задоволення.

Предметом спору у даній справі є вимоги про стягнення матеріальної шкоди в порядку зворотної вимоги (регресу) в сумі 11794,80 грн.

Правовідносини сторін регулюються нормами Господарського кодексу України Цивільного кодексу України та законом України «Про страхування».

Колегія суддів вважає помилковим застосування судом першої інстанції Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом та Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки відповідач не надавав позивачу послуг перевезення.

Відповідно до ст. 355 ГК України об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються ЦК України, цим кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

Згідно з приписами ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (ч. 1 ст. 1191 ЦК України).

Згідно з приписами ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як зазначалось вище, факт пошкодження вантажу (скла), що сталося 14.05.2012р. з вини водія відповідача ОСОБА_3 підтверджується вищенаведеними доказами - постановою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 11.06.2012р. №3/0417/1093/2012.

За приписами частини 1 статті 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно роз'яснень викладених у пунктах 4, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.1992 № 6, джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

При розгляді справ про відшкодування шкоди суди повинні мати на увазі, що крім загальних підстав, передбачених цивільним законодавством, відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових)(службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України у справі №1/27/5002-352/2012.

Матеріалами справи підтверджується, що автомобіль НОМЕР_2, НОМЕР_4 перебуває у володінні відповідача на підставі договору найму (оренди) транспортних засобів від 16.02.2011р., укладеного між наймодавцем ОСОБА_4 та наймачем - Приватним підприємством "БУРІК", водій ОСОБА_3 працює водієм-експедитором ПП "БУРІК".

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягали задоволенню в повному обсязі.

З огляду на вищенаведене рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню, як таке, що прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО" - задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.13р. у справі № 904/3658/13 - скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "БУРІК" (49033, м.Дніпропетровськ, вул.Донська, буд1,кв.16 і.к. 37275384) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО" (54030, м.Миколаїв, вул.Наваринська,13а, код ЄДРПОУ 20868166) 11794,80 грн. (одинадцять тисяч сімсот дев'яносто чотири грн. вісімдесят коп.) матеріальної шкоди та 2580,75 грн. (дві тисячі п'ятсот вісімдесят грн. сімдесят п'ять коп.) судового збору в тому числі сплаченого при поданні апеляційної скарги. Видати наказ.

Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

(повний текст постанови складено 09.08.2013р. )

Головуючий суддя Л.О.Лотоцька Суддя Р.М.Бахмат Суддя О.С.Євстигнеєв