Постанова

від 16.05.2013 по справі 804/5276/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2013 р. Справа № 804/5276/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Луніної О.С.

при секретарі судового засідання Кравець Є.С.

за участю сторін:

від позивача - Біднягіна К.В.

від відповідача - Сидорчук І.С., Лиша Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.К.Р.» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - Дніпродзержинська ОДПІ ДО ДПС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

У квітні 2013 року позивач звернувся до адміністративного суду з позовом до Дніпродзержинської ОДПІ ДО ДПС, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0000572203 від 05.04.2013, яким ТОВ «Т.К.Р.» збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 679308 грн. та нараховані штрафні санкції у сумі 169827 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0000562203 від 05.04.2013, яким ТОВ «Т.К.Р.» збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 1428664 грн. та нараховані штрафні санкції у сумі 357166 грн.;

- стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що фахівцями відповідача була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «Т.К.Р.» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам та взаєморозрахункам з ІП ОСОБА_4, Росія, ІП ОСОБА_5, Казахстан та «Дема-КК»-ООД, Болгарія за період з 01.04.2012по 31.12.2012 та відображення їх у податковому обліку, за результатами якої було складено акт від 22.03.2013 №2446/104/22-306/21872075. Позивачем було подано заперечення на акт перевірки, за результатами розгляду яких відповідачем надано відповідь від 22.03.2013 №12573/7/22-306. На підставі акту перевірки та відповіді на заперечення від 22.03.2013 №12573/7/22-306 податковим органом прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Позивач вважає, що висновки податкового органу за результатами проведеної перевірки та розгляду заперечень на акт перевірки є безпідставними та необґрунтованими, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав та просив його задовольнити у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що доводи позивача, викладені у позові є безпідставними та оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений законом та Конституцією України, а тому проси відмовити у задоволенні адміністративного позову.

У судовому засіданні представник відповідача адміністративний позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи позовної заяви, дослідивши письмові докази, заслухавши пояснення сторін, суд вважає за необхідне адміністративний позов задовольнити у повному обсязі, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що фахівцями Дніпродзержинської ОДПІ ДО ДПС на підставі наказу Дніпродзержинська ОДПІ ДО ДПС від 05.03.2013 №382 та наказу від 13.03.2013 №433, згідно із п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Т.К.Р.» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам та взаєморозрахункам з ІП ОСОБА_4, Росія, ІП ОСОБА_5, Казахстан та «Дема-КК»-ООД, Болгарія за період з 01.04.2012 по 31.12.2012 та відображення їх у податковому обліку, за результатами якої було складено акт від 22.03.2013 №2446/104/22-306/21872075.

Як зазначено у висновках акту перевірки від 22.03.2013 №2446/104/22-306/21872075, перевіркою встановлені наступні порушення з боку ТОВ «Т.К.Р.»:

- п.п. 14.1.13, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1, п. 135.2, п. 135.4 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток у загальній сумі 821973 грн., у тому числі за ІІ квартал 2012 року у сумі 385019 грн. та ІІІ квартал 2012 року у сумі 436954 грн.

- п.п. 14.1.191, 14.1.202 п.14.1 ст.14., п.185.1 ст.185, п. 198.3 ст. 198 та п. 201.1 ст. 201 ПК України, в результаті чого безпідставно завищено податковий кредит у загальній сумі 456607 грн., у тому числі за травень 2012 року на суму 78217 грн., червень 2012 року на суму 75069 грн., липень 2012 року на суму 94046 грн., серпень 2012 року на суму 17694 грн., вересень 2012 року на суму 68259 грн., листопад 2012 року на суму 99574 грн., грудень 2012 року на суму 23747 грн.

Позивачем було подано до відповідача заперечення на акт перевірки від 22.03.2013 №2446/104/22-306/21872075, за результатами розгляду яких Дніпродзержинської ОДПІ ДО ДПС була надана відповідь від 22.03.2013 №12573/7/22-306.

Згідно відповіді від 04.04.2013 №12573/7/22-306, Дніпродзержинською ОДПІ ДО ДПС були змінені висновки акту перевірки від 22.03.2013 №2446/104/22-306/21872075 та зазначено, що перевіркою встановлені наступні порушення з боку ТОВ «Т.К.Р.»:

- п.п. 14.1.13, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1, п. 135.2, п. 135.4 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток у загальній сумі 1428664 грн., у тому числі за ІІ квартал 2012 року у сумі 692483 грн. та ІІІ квартал 2012 року у сумі 736181 грн.

- п.п. 14.1.191, 14.1.202 п.14.1 ст.14., п.185.1 ст.185, п. 198.3 ст. 198 та п. 201.1 ст. 201 ПК України, в результаті чого безпідставно завищено податковий кредит у загальній сумі 679308 грн., у тому числі за травень 2012 року на суму 125951 грн., червень 2012 року на суму 75187 грн., липень 2012 року на суму 133652 грн., серпень 2012 року на суму 65642 грн., вересень 2012 року на суму 68377 грн., жовтень 2012 року на суму 87178 грн., листопад 2012 року на суму 99574 грн., грудень 2012 року на суму 23747 грн.

На підставі відповіді від 04.04.2013 №12573/7/22-306 та акту перевірки від 22.03.2013 №2446/104/22-306/21872075 Дніпродзержинською ОДПІ ДО ДПС були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0000572203 від 05.04.2013 та №0000562203 від 05.04.2013, якими позивачу донараховано податок на прибуток у сумі 1428664 грн. та податок на додану вартість у сумі 679308 грн., а також нараховані штрафні санкції у розмірі 357166 грн. та 169827 грн.

Суд вважає такі податкові повідомлення-рішення відповідача необґрунтованими та протиправними з огляду на ступне.

Як вбачається зі змісту акту перевірки від 22.03.2013 №2446/104/22-306/21872075 та відповіді від 04.04.2013 №12573/7/22-306, до вищенаведених висновків податковий орган дійшов у зв'язку з невизнанням показників податкової звітності (витрати, доходи та податковий кредит) позивача за період з 01.04.2012 по 31.12.2012, які були сформовані за результатами виконання правочинів по придбанню товарів, укладених між ТОВ «Т.К.Р.» та ПП «Поліслав» та ТОВ «УГЛЕРЕСУРС», а також правочинів щодо реалізації такого товару контрагентам ІП ОСОБА_4, Росія, ІП ОСОБА_5, Казахстан та «Дема-КК»-ООД, Болгарія

Так, судом встановлено, що ТОВ «Т.К.Р.» у перевіряємий період відповідно до договору від 01.03.2011 №79, здійснювало операції з придбання на митній території України фотошпалер, кантів рівних та фігурних у ПП «Поліслав».

Для подальшої реалізації придбаного товару, між ТОВ «Т.К.Р.» та ТОВ «Фотошпалери НІКА» було укладено договір комісії 3010411 від 01.04.2013, за умовами якого, комісіонер (ТОВ «Фотошпалери НІКА») зобов'язується за дорученням комітента (ТОВ «Т.К.Р.») за рахунок та в інтересах комітента реалізувати товар в кількості, за ціною згідно специфікації, а також провести всі необхідні процедури по реалізації зовнішньоекономічного контракту.

На виконання договору комісії, придбаний у ПП «Поліслав» товар був реалізований ІП ОСОБА_4, Росія, ІП ОСОБА_5, Казахстан, відповідно до зовнішньоекономічних контрактів від 24.07.2009 №2 та від 20.06.2011 №5.

Як зазначив податковий орган у своїй відповіді від 04.04.2013 №12573/7/22-306, ціна за якою ТОВ «Т.К.Р.» реалізувало товар ІП ОСОБА_4 та ІП ОСОБА_5 була сформована нижче ціни придбання у ПП «Поліслав», що свідчить про завідомо відсутність у ТОВ «Т.К.Р.» наміру продавати продукцію ІП ОСОБА_4 та ІП ОСОБА_5 за більшою ціною ніж ціна придбання, тобто проведені безприбуткові операції, що не відповідає поняттю господарської діяльності, передбаченого ГК України.

Таким чином, податковий орган вважає, що ТОВ «Т.К.Р.» не дотримано п. 138.6 ст. 138 ПК України, що не дає можливості враховувати витрати по вищенаведеним господарським операціям при визначенні об'єкту оподаткування, тобто такі витрати не відносяться до складу витрат підприємства.

Також, відповідач посилається на безпідставне заниження ТОВ «Т.К.Р.» доходів, що враховуються при об'єкті оподаткування, за рахунок сум безповоротної фінансової допомоги, по вищенаведеним господарським операціям, а також безпідставне віднесення сум ПДВ до податкового кредиту по цим операціям.

Крім того, податковий орган вважає, що вищенаведені угоди ТОВ «Т.К.Р.» з ПП «Поліслав» та ТОВ «Фотошпалери НІКА» спрямовані винятково на зменшення бази оподаткування та не мають під собою розумної, економічно-обгрунтованої, необхідної і достатньої ділової господарської мети.

Суд не може погодитись з такою позицією податкового органу з огляду на наступне.

Згідно із п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об'єктом оподаткування при обчисленні податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Положеннями п. 135.1 ст. 135 ПК України передбачено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п. 135.4 ст. 135 ПК України, дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає зокрема дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу та інших.

Порядок визначення витрат при визначенні об'єкта оподаткування податку на прибуток, передбачений ст. 138 ПК України, відповідно до п. 138.1 якої витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Приписами п.п. 138.1.1 цієї ж статті встановлено, що витрати операційної діяльності включають зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку та інших витрати.

Згідно із п. 138.4 ст. 138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Пунктом 138.6 цієї ж статті встановлено, що собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Відповідно до вимог п. 135.2 ст. 135 та п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати та доходи, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат та доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Також, що стосується податку на додану вартість та податкового кредиту, то порядок їх нарахування та визначення передбачений розділом V ПК України, відповідно до п. 200.10 ст. 200 якого підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна, яка повинна відповідати вимогам закону.

Разом з тим, згідно із п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження реальності здійснення господарської операцій, наявності господарської мети та правомірності визначення показників податкової звітності (валових витрат, доходу та податкового кредиту з ПДВ) по ланцюгу ПП «Поліслав» - ТОВ «Т.К.Р.» - та ТОВ «Фотошпалери НІКА» - ІП ОСОБА_4, Росія, ІП ОСОБА_5, Казахстан, позивач надав суду наступні первинні документи:

по взаємовідносинам з ПП «Поліслав»:

договір № 5 від 01.02.2012 року; податкові накладні: № 4, № 5 від 17.02.2012 року, № 1, № 3 від 12.03.2012 року, № 11, № 12 від 13.04.2012 року, № 12 від 17.04.2012 року, № 13 від 18.04.2012 року, № 3 від 11.05.2012 року, № 2 від 22.06.2012 року, № 5 від 25.06.2012 року, від 16.07.2012 року № 2, від 17.07.2012 року № 3, від 15.08.2012 року № 3, від 14.08.2012 року № 2, від 16.08.2012 року № 4;

| видаткові накладні: від 12.03.2012 № РН-0000009 на суму 117477,90 грн., № РН-0000010 на суму 208018,20 грн., від 13.04.2012 року № РН-0000019 на суму 54060,00 грн., від 17.04.2012 року на суму 33300,00 грн., № РН-0000020 на суму 43947,00 грн., від 18.04.2012 року № РН-0000022 на суму 45009,00 грн., від 11.05.2012 року № РН-0000025 на суму 39811,50 гри., № РН-0000024 на суму 59490,00 грн., № РН-0000039 на суму 146101,50 грн., № РН-0000038 на суму 141588,00 грн., від 25.07.2012 року № РН-0000035 на суму 145080,00 грн., від 22.06.2012 року № 0000032 на суму 19440,00 грн., № РН-0000041 від 14.08.2012 року на суму 54420,00 грн., №РН-0000043 від 16.08.2012 року на суму 84411,00 грн.;

рахунки-фактури: від 12.03.2012 року № СФ-0000012 на суму 117477,90 грн., № СФ- 0000014 на суму 208018,20 грн., від 11.04.2012 року № СФ-0000029 на суму 33300,00 грн., № СФ-000030 на суму 43947,00 грн., від 08.05.2012 року СФ-0000035 на суму 39811,50 грн., № СФ-0000034 на суму 59490,00 грн., № СФ-0000049 на суму 146101,50 грн., № СФ-0000048 на суму 141588,00 грн., № СФ-0000046 на суму 145080,00 грн., від 20.06.2012 року № СФ- 0000043 на суму 19440,00 грн., № СФ-0000053 від 10.08.2012 року на суму 54420,00 грн., № І СФ-0000054 від 13.08.2012 року на суму 84411,00 грн.

по взаємовідносинам з ТОВ «Фотошпалери НІКА»:

специфікації до договору комісії № 6 від 16.03.2012 року, № 7 від 11.05.2012 року, № 8 від 16.07.2012 року №9 від 16.08.2012 року; податкові накладні: від 31.03.2012 року № 1, № 2, від 01.06.2012 року № 3, від 01.06.2012 року № 2, від 19.07.2012 року № 1, № 2, від 03.09.2012 року № 1; акти здачі приймання робіт (надання послуг): № N-00000004 від 31.03.2012 року на суму 16458,90 грн., № N-00000003 від 31.03.2012 року на суму 109130,54 грн., № N-00000008 від 01.06.2012 року на суму 8733,56 грн., № N-00000009 від 01.06.2012 року на суму 45710,50 грн., № N-00000010 від 19.07.2012 року на суму 63424,94 грн., № N-00000011 від 19.07.2012 року на суму 16958,90 грн., № N-00000012 від 03.09.2012 року на суму 9599,15 грн., №00000013 від 03.09.2012 року на суму 44710,50 грн.; рахунки-фактури № N-00000004 від 31.03.2012 року на суму 16458,90 грн., № 14-00000003 від 31.03.2012 року на суму 109130,54 грн., № N-00000008 від 01.06.2012 року на суму 8733,56 грн., № N-00000009 від 01.06.2012 року на суму 45710,50 грн., № N-00000010 від 19.07.2012 року на суму 63424,94 грн., № N-00000011 від 19.07.2012 року на суму 16958,90 грн., № N-00000013 від 03.09.2012 року на суму 9599,15 грн., № N-00000014 від 03.09.2012 року на суму 44710,50 грн.; акти приймання-передачі на комісію до договору № 010411 від 01.04.2011 року: № 1/12 від 16.03.2012 року, № 2/12 від 11.05.2012 року, № 3/12 від 16.07.2012 року, 4/12 від 16.08.2012 року; акти виконаних робіт до договору № 010411 від 01.04.2011 року: № 1/12 від 31.03.2012 року, № 2/12 від 01.06.2012 року, № 3/12 від 19.07.2012 року, № 4/12 від 03.09.2012; звіт комісіонера № 1-12 від 31.03.2012 року, № 2-12 від 01.06.2012 року, № 3-12 від 19.07.2012 року, № 4-12 від 03.09.2012 року; вантажно-митні декларації.

Всі розрахунки між ТОВ «Т.К.Р.», ПП «Поліслав» та ТОВ «Фотошпалери НІКА» були проведені у безготівковій формі у повному обсязі, що підтверджується журналом проводок за період з 01.04.2012 по 31.12.2012 та виписками з банк.

Як встановлено судом, усі вищенаведені документи були надані позивачем під час проведення перевірки.

Дослідивши та проаналізувавши вищенаведені первинні документи, суд приходить до висновку що показники податкової звітності (валові витрати, дохід та податковий кредит) за період з 01.04.2012 по 31.12.2012, які сформовані за результатами виконання правочинів по придбанню та продажу товару по ланцюгу ПП «Поліслав» - ТОВ «Т.К.Р.» - та ТОВ «Фотошпалери НІКА» - ІП ОСОБА_4, Росія, ІП ОСОБА_5, Казахстан, визначені та розраховані відповідно до вимог вищезазначених норм податкового законодавства, а тому є правомірними.

Крім того, вище встановлені обставини справи, а саме факт проведення позивачем розрахунків з контрагентами (ТОВ «Фотошпалери НІКА» та ПП «Поліслав») у повному обсязі, спростовують висновки відповідача щодо заниження доходів підприємства за рахунок сум безповоротної фінансової допомоги, поняття якої передбачено п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України.

Разом з тим, суд зазначає, що обставини, які викладені у акті перевірки від 22.03.2013 №2446/104/22-306/21872075 та відповіді від 04.04.2013 №12573/7/22-306 жодним чином не доводять факту реалізації ТОВ «Т.К.Р.» товару ІП ОСОБА_4 та ІП ОСОБА_5 за ціною нижчою ціни придбання у ПП «Поліслав», тобто факту завідомо збиткової операції, оскільки такі обставини викладені поверхово, без проведення жодних розрахунків та посилань на конкретні первинні документи.

Не доведено даного факту представником відповідача і у судовому засіданні.

Також, суд звертає увагу на те, що збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визнання такої діяльності, як негосподарської. Не отримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від відповідної операції.

Такої ж думки дотримується Вищий адміністративний суд України у свєму рішенні від 20.02.2013 №К/9991/44412/12.

Таким чином, суд вважає висновки відповідача щодо невизнання показників податкової звітності позивача за період з 01.04.2012 по 31.12.2012, які сформовані за результатами виконання правочинів по придбанню та продажу товару по ланцюгу ПП «Поліслав» - ТОВ «Т.К.Р.» - та ТОВ «Фотошпалери НІКА» - ІП ОСОБА_4, Росія, ІП ОСОБА_5, Казахстан, безпідставними та необґрунтованими.

Що стосується взаємовідносин ТОВ «Т.К.Р.» з ТОВ «УГЛЕРЕСУРС», то суд зазначає наступне.

Як встановлено з матеріалів справи, ТОВ «Т.К.Р.» за період, що перевірявся податковим органом, відповідно до договору від 04.04.2012 №04/04, здійснювало операції з придбання на митній території України кам'яного вугілля марки Т у ТОВ «УГЛЕРЕСУРС».

Відповідно до договору комісії від 05.11.2011 №2, укладеного між ТОВ «Т.К.Р.» (комітент) та ТОВ «УГЛЕРЕСУРС» (комісіонер), придбане вугілля марки Т було експортоване «Дема-КК»-ООД, Болгарія, м. Софія, 11, згідно зовнішньоекономічного контракту від 17.11.2011 №1.

Як вбачається з акту перевірки та відповіді на заперечення до акту перевірки, невизнання показників податкової звітності (витрат, доходів та податкового кредиту) позивача, сформованих за результатами виконання правочинів по придбанню та продажу вугілля марки Т по ланцюгу ТОВ «УГЛЕРЕСУРС» - ТОВ «Т.К.Р.» - «Дема-КК»-ООД, Болгарія, обґрунтовано податковим органом нереальністю здійснення вищенаведених господарських операцій, відсутністю господарської мети та не направлення таких правочинів на реальне настання правових наслідків.

Дана позиція податкового органу сформована на підставі службової записки ВПМ Дніпродзержинської ОДПІ від 10.10.2012 №1337/07/50-02, відповідно до якої у ТОВ «УГЛЕРЕСУРС» відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної господарської діяльності, трудових ресурсів та наявні ознаки порушення порядку займання господарською діяльністю, що дає підстави вважати здійснювані ТОВ «УГЛЕРЕСУРС» господарські операції мають ознаки нереальності.

Суд не може погодитись з такими висновками відповідача з огляду на нижчевикладене.

Відповідно до п.п. 44.1, 44.2 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу. Платники податку, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Як вже зазначалось вище, відповідно до ст. 1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни у структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, тобто, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У відповідності до п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88, який наведено вище, встановлено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

На підтвердження правомірності задекларованих показників податкової звітності, реальності настання правових наслідків та наявності господарської мети по правочинам укладених по ланцюгу ТОВ «УГЛЕРЕСУРС» - ТОВ «Т.К.Р.» - «Дема-КК»-ООД, Болгарія, позивач надав суду наступні первинні документи: договір №15/11 від 15.11.2011; додаткова угода №2 до договору №15/11 від 15.11.2011; податкові накладні №1 від 30.11.2011, №1 від 07.12.2011, №2 від 13.12.2011, №3 від 17.12 2011, №4 від 20.12.2011, : від 13.03.2012, №7 від 17.03.2012, № 8 від 19.03.2012; договір комісії №2 від 15.11.2011 на продаж товару на експорт; додаткові угоди №1 та №2 до договору №2 від 01.04.2012; специфікація №2 до договору; податкові накладні №1 від 06.05.2012, №2 від 11.05.2012, №2,3 від 15.05.2012, №3 від 30.06.2012, №6,7,8 від 31.07.2012, №7,8,9 від 31.08.2012, №1,2 від 03.09.2012; акти приймання-передачі від 13.03.2012, від 17.03.2012, від 19.03.2012, від 01.05.2012, від 04.05.2012, від 06.05.2012, від 22.06.2012, від 23.06.2012, від 25.06.2012, від 15.07.2012, від 12.07.2012, 11,07.2012, від 09.07.2012, від 13.08.2012, 16.08.2012, від 17.08.2012; накладні №7 від 13.03.2012, №8 від 17.03.2012, №9 від 19.03.2012, №4 від 22.06.2012, №5 від 23.06.2012, №6 від 25.06.2012;залізно-дорожні накладні за травень, червень, липень серпень 2012 року; акти виконаних робіт від 15.05.2012, від 31.07.2012, від 31.08.2012, від 01.08.2012; акти компенсації витрат від 15.05.2012, від 31.07.2012, від 31.07.2012, від 31.08.2012, від 01.08.2012; звіти комісіонера №2 від 31.05.2012, №3 від 30.06.2012, №4 від 31.07.2012, №5 від 02.08.2012, №6 від 31.08.2012; вантажно-митні декларації; акт звіряння взаєморозрахунків від 02.08.2012; договір №04/04 від 04.04.2012; додатки до договору №04/04 від 04.04.2012 ! від 04.04.2012 та №2 від 18.06.2012; податкові накладні від 01.05.2012 №1, від 04.05.2012 №2, від 06.05.2012 №3, від 22.06.2012 №2, від 23.06.2012 №3, від 25.06.2012 №4, від 15.07.2012 №4, від 12.07.2012 №3, від 11.07.2012 №2, від 09.07.2012 №1, від 13.08.2012 №5, від 16.08.2012 №6; накладні №7 від 09.07.2012, №8 від 11.07.2012, №9 від 12.07.2012, №10 від 15.07.2012, № 11 від 11.08.2012, №12 від 16.08.2012, №13 від 17.08.2012.

Зі змісту досліджених вище документів, зокрема первинних, видно, що вони містять усі обов'язкові реквізити, підписи посадових осіб та печатки підприємств.

Отже, саме досліджені вище первинні бухгалтерські документи свідчать про реальність здійснення господарських операцій та наявність господарської мети по правочинам по придбанню та продажу вугілля марки Т по ланцюгу ТОВ «УГЛЕРЕСУРС» - ТОВ «Т.К.Р.» - «Дема-КК»-ООД, Болгарія, а також свідчать про правомірність показників податкової звітності, сформованих позивачем за результатами виконання таких правочинів.

=Також, матеріалами справи, а саме журналом проводок за період з 01.04.2012 по 31.12.2012, виписками з банку та платіжними дорученнями, підтверджено те, що вищенаведені господарські операції спричинили реальні зміни майнового стану позивача.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем доведено наявність реальних правових наслідків та господарської мети по правочинам укладеним по ланцюгу ТОВ «УГЛЕРЕСУРС» - ТОВ «Т.К.Р.» - «Дема-КК»-ООД, Болгарія та як наслідок доведено фактичне здійснення господарських операцій по цим правочинам, а тому висновки податкового органу, які викладені в акті перевірки є необґрунтованими та безпідставними.

Також, суд вважає, що при розгляді даної справи господарська мета повинна бути встановлена відносно самого позивача, тобто його добросовісне виконання умов договорів з його контрагентами, оскільки Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22.01.2009р. («Булвес «АД проти Болгарії») зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є «власністю»у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону «Про ПДВ» стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що податковим органом не доведено правомірності винесення податкових повідомлень-рішень №0000572203 від 05.04.2013 та №0000562203 від 05.04.2013, а тому позовні вимоги ТОВ «Т.К.Р.» підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується положеннями ст. 94 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2294 грн.

Таким чином, суд вважає за необхідне присудити з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у сумі 2294 грн.

Керуючись ст.ст.158-163, 254 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.К.Р.» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - Дніпродзержинська ОДПІ ДО ДПС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпродзержинської ОДПІ ДО ДПС №0000572203 від 05.04.2013, яким ТОВ «Т.К.Р.» збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 679308 грн. та нараховані штрафні санкції у сумі 169827 грн.;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпродзержинської ОДПІ ДО ДПС №0000562203 від 05.04.2013, яким ТОВ «Т.К.Р.» збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 1428664 грн. та нараховані штрафні санкції у сумі 357166 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.К.Р.» (ЄДРПОУ 21872075) сплачений ним судовий збір у сумі 2294 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України. Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст виготовлено 21.05.2013 року.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 21.05.2013. СуддяО.С. Луніна О.С. Луніна.