Постанова

від 22.07.2013 по справі 814/2489/13-а

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

22 липня 2013 року Справа № 814/2489/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лісовської Н. В. розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю Транспортна фірма "КАМІОН", вул. Кірова, 240-А (а/с 70), м. Миколаїв, 54028

доДержавної податкової інспекції у Ленінському р-ні м. Миколаєва Миколаївської обл. Державної податкової служби, вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв, 54028

треті особиприватне підприємство виробничо-комерційна фірма "Універсал-Центр", вул. Робоча, 5, кв. 19, м. Миколаїв, 54029 провизнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.12.2012р. № 0002912301, від 24.12.2012р. № 0002922301, В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до адміністративного суду з позовом до ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС про визнання дій ДПІ протиправними щодо здійснення позапланової виїзної перевірки, про визнання дій ДПІ протиправними в частині ненадання позивачеві дублікату Акту перевірки та ненадання відповіді на письмові запити позивача та визнання протиправними та скасування податкових повідомлення-рішення № 0002922301 та № 0002912301 від 24.12.2012 року.

Під час слухання справи в суді за заявою позивача позовні вимоги частково були залишені буз розгляду відповідними Ухвалам від 03.07.2013 року та від 22.07.2013 року в частині визнання дій ДПІ протиправними щодо здійснення позапланової виїзної перевірки, та в частині визнання дій ДПІ протиправними щодо ненадання позивачеві дублікату Акту перевірки та ненадання відповіді на письмові запити позивача.

Ухвалою суду від 18.06.2013 року залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача без заявлення самостійних вимог на предмет спору ПП ВКФ „Універсал центр"

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що під час здійснення контролюючим органом позапланової виїзної документальної перевірки перевіряючи дійшли невірних висновків щодо неправомірності формування податкового кредиту позивачем по фінансово-господарським правовідносинам з ТОВ „Гражданпромспецпроект", ПП ВКФ „Універсал центр", ПП"МК Стройгруп", ТОВ „БК „ Київбудстроймонтаж" за період з 01.09.2010 по 30.09.2012 року, визнавши Актом перевірки ці господарські операції недійсними та безтоварними. Вважає, що винесені податкові рішення повідомлення на підставі хибних висновків належать скасуванню.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, надав до суду письмові заперечення ( Том 1 а.с. 20-24) де зазначив, що перевіряючі під час проведення перевірки діяли в межах та в спосіб визначений законом та прийшли правильних висновків щодо виявлених порушень з боку позивача, а від так податкові рішення повідомлення винесені законно. Просили суд відмовити в задоволенні позову.

Представник третьої особи надав свої письмові заперечення проти заявленого позову ( Том 2 а.с.171-173 ), де зазначив ,що позовні вимоги не обґрунтовані та просить суд відмовити в задоволенні позову.

Представники сторін в судовому засіданні 22.07.2013 року надали суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 122 КАС України суд розглядає справу в порядку письмового провадження.

Вислухав представників сторін в минулих судових засіданнях, показання свідків ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, з'ясував фактичні обставини справи, вивчив письмові докази що міститься у матеріалах справи, судом встановлено, що

ДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ „Каміон" з питань формування податкового кредиту та податкових зобов'язань по взаємовідносинам позивача з ТОВ „Гражданпромспецпроект", ПП ВКФ „Універсал центр", ПП"МК Стройгруп", ТОВ „БК „ Київбудстроймонтаж" за період з 01.09.2010 по 30.09.2012 року

За результатами перевірки було складено акт № 3696/22-200/22426047 від 07.12.2012 року. ( том 1 а.с.40-66).

Перевіркою встановлено, що Підприємством занижено податок на додану вартість та таким чином не вірно сформовано податковий кредит по контрагенту ПП ВКФ „Універсал центр" за період з 01.07.2011 по 30.09.2011 року чим порушено п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 ПК України, п.1, п. 5 ст. 203 ЦК України, та у висновках Акту перевірки зазначено , що „правочин є недійсним" та в силу ст. 216 ЦК України тобто такий правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, внаслідок чого занижено податок на додану вартість.

На підставі акту перевірки було винесено податкові повідомлення-рішення № 0002922301 та № 0002912301 від 24.12.2012 року.( том 1, а.с.7,8).

Виходячи з розгорнутого розрахунку донарахованих позивачеві податкових платежів та штрафних фінансових санкцій, ДПІ при винесені податкового рішення повідомлення № 00029123001 по збільшенню суми ПДВ враховувало лише господарську операцію позивача з ПП ВКФ „Універсал центр", визнавши її недійсною, а інше податкове рішення повідомлення було сформовано з урахуванням визнання господарських операцій з контрагентами ТОВ „Гражданпромспецпроект", ПП ВКФ „Універсал центр", ТОВ „БК „ Київбудстроймонтаж", ПП "Інвеставангард" недійсними.

Свої висновки щодо недійсності та нікчемності правочинів Перевіряючи зробили виходячи з наявності у ДПІ Актів перевірки інших ДПІ „про неможливість проведення зустрічної зірки „ ( том 1 а.с.67-74, а.с.75-83) та акту про проведення аналізу діяльності ПП "Інвеставангард" (том 1 а.с. 84-85).

При визнанні угод недійсними в Акті перевірки позивача, ДПІ посилається на матеріали кримінальної справи яка ні би то порушена відносно керівників підприємств контрагентів контрагентів по ланцюгу (том 1 а.с.45-48 ) Однак, представником відповідача жодних документів підтверджуючих порушення кримінальної справи відносно керівників позивача, або контрагентів позивача не надано, вироків по кримінальним справам також суду надано не було.

Зауважень щодо заповнення та наявності/відсутності податкових, видаткових накладених по операціям що були дослідженні відповідачем у Акті перевірки не відображено.

Згідно із п. 185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг.

Отже, для цілей перевірки дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошових зобов'язань у разі неналежного дотримання платником податків цього законодавства, контролюючому органу у даному випадку первинно слід встановити зміст та реальність господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом с документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

Відповідно до умов договорів купівлі-продажу, право власності на товар переходить від продавця до покупця в момент його передачі, підтвердженням чому виступають видаткові документи, що оформлюються безпосередньо в момент фактичного отримання товарів покупцем.

У зв'язку з тим, що первинні бухгалтерські документи, в тому числі податкові накладні, були надані Позивачем до контролюючого органу, факт їх відсутності у Позивача спростовується, а їх невідповідність вимогам чинного законодавства Відповідачем встановлена не була.

Статтею 228 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Цією ж статтею визначений порядок застосування наслідків визнання недійсним у судовому порядку правочину, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, а саме: якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч .3 ст.228).

Отже вони є не нікчемними, а оспорюваними, а висновок про недійсність правочину, вчиненого всупереч інтересам держави і суспільства, може бути зроблений лише на підставі судового рішення.

За даним адміністративним позовом суд не розглядає питання щодо недійсності або нікчемності правочину, він з'ясовує, чи мали місце порушення законодавства, що стали підставою для винесення податкового повідомлення-рішення, чи воно винесено протиправно та підлягає скасуванню.

Оскільки частиною 1 статті 204 ЦК України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати - правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимога. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обгрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення з доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних; завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійну, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані,, вказані платником податків в податкових деклараціях. 5ідповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх насадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, В межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Крім того, відповідно до ч. І ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону: наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності нравочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних праві, свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню. Мета юридичної особи має бути доведена, через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Така правова позиція викладена в рішенні Вищого адміністративного суду України по справі № К/9991/50772/12 від 14.11.2012 року.

Товарність та реальність здійснення господарських угод позивача з його контрагентами у перевіряємий період підтверджується матеріалами справи (документи первинного бухгалтерського обліку), поясненнями свідків а саме ОСОБА_1, який був директором та засновником ПП ВКФ „Універсал центр" у період вчинення оскаржуваних господарських операціях, він засвідчив що підписував всі податкові н та видаткові накладні, що ПП ВКФ „Універсал центр" зареєстровано за його домашню адресою, що станом на день складання Акту про неможливість проведення перевірки директором підприємства є інша особа, підприємство працює по теперішній час, всі підписи на первинних документах того часу належать йому - ОСОБА_1

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості (частина 1 статті 11 КАС).

Згідно ст. 71 ч. 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При винесені рішення по адміністративній справі, суд вирішує питання про розподіл витрат відповідно до ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

З оглядом на лист роз'яснення Вищого Адміністративного суду України від 21.11.11 року № 2135/11/13-11 судовий збір який належить повернення на користь особи яка не є суб'єктом владних повноважень, та чиї позовні вимоги задоволені, повернення судового збору з Державного бюджету України повинно проводитися шляхом безспірного списання органами Державної казначейської служби із рахунку суб'єкта влад них повноважень-відповідача.

Керуючись статтями 128, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю транспортної фірми „Каміон" -задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової № 0002922301 та № 0002912301 від 24.12.2012 року.

Повернути з Державного бюджету України на користь ТОВ ТФ „Каміон" шляхом безспірного списання Державною казначейською службою із рахунку Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської обл. Державної податкової служби судовий збір у сумі 553,69 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає чинності з моменту закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного Адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя Н. В. Лісовська