Ухвала

від 05.11.2013 по справі 814/2489/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2013 р.Справа № 814/2489/13-а Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Потапчука В.О.,

- Семенюка Г.В.,

при секретарі - Журкіній І.І.,

за участі: представник позивача - Кучубей О.В. (довіреність від 30.10.2013 р.),

представник позивача - Богатирчук Л.М. (довіреність від 29.10.2013 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 липня 2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю транспортна фірма «Каміон» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватного підприємства виробничо-комерційна фірма «Універсал-Центр», про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.12.2012 року №№ 0002912301, 0002922301,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю транспортна фірма «Каміон» (далі - позивач, ТОВ ТФ «Каміон») звернулась до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (правонаступник - Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, далі - відповідач), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватного підприємства виробничо-комерційна фірма «Універсал-Центр», про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.12.2012 року №№ 0002912301, 0002922301.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 липня 2013 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю транспортна фірма «Каміон» задоволено. Скасовано податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової № 0002922301 та № 0002912301 від 24.12.2012 року.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

В судовому засіданні представники позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просили залишити останню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник апелянта та третьої особи в судове засідання не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були повідомлені належним чином та своєчасно, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення повісток про виклик до суду (а.с.250-251 т.2).

Згідно вимог ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З огляду на викладене, колегія суддів порадившись на місці та заслухавши думку представників позивача, ухвалила слухати справу за відсутністю представника апелянта та третьої особи, сповіщеного належним чином про час і місце апеляційного розгляду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ТФ «Каміон» з питань формування податкового кредиту та податкових зобов'язань по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Гражданпромспецпроект», ПП ВКФ «Універсал центр», ПП «МК Стройгруп», ТОВ «БК «Київбудстроймонтаж» за період з 01.09.2010 року по 30.09.2012 року, за результатами якої складено акт № 3696/22-200/22426047 від 07.12.2012 року (а.с.40-66 т.1).

Перевіркою встановлено, що ТОВ ТФ «Каміон» занижено податок на додану вартість та таким чином не вірно сформовано податковий кредит по контрагенту ПП ВКФ «Універсал центр» за період з 01.07.2011 року по 30.09.2011 року чим порушено п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, п.п. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, та у висновках акту перевірки зазначено , що «правочин є недійсним» та в силу ст. 216 Цивільного кодексу України, тобто такий правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, внаслідок чого занижено податок на додану вартість.

На підставі акту перевірки було винесено податкові повідомлення-рішення № 0002922301 та № 0002912301 від 24.12.2012 року (а.с.7, 8 т.1).

Виходячи з розгорнутого розрахунку донарахованих позивачеві податкових платежів та штрафних фінансових санкцій, відповідачем при винесені податкового рішення повідомлення № 00029123001 по збільшенню суми ПДВ враховувало лише господарську операцію позивача з ПП ВКФ «Універсал центр», визнавши її недійсною, а інше податкове рішення повідомлення було сформовано з урахуванням визнання господарських операцій з контрагентами ТОВ «Гражданпромспецпроект», ПП ВКФ «Універсал центр», ТОВ «БК «Київбудстроймонтаж», ПП «Інвеставангард» недійсними.

Не погодившись з висновками податкового органу та винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення № 0002922301 та № 0002912301 від 24.12.2012 року, винесено податковим органом неправомірно, безпідставно та в порушення положень чинного податкового законодавства України, з урахуванням наступного.

Товарність та реальність здійснення господарських угод позивача з його контрагентами у перевіряємий період підтверджується матеріалами справи (документи первинного бухгалтерського обліку), поясненнями свідків а саме ОСОБА_4, який був директором та засновником ПП ВКФ «Універсал центр» у період вчинення оскаржуваних господарських операціях, він засвідчив, що підписував всі податкові та видаткові накладні, що ПП ВКФ «Універсал центр» зареєстровано за його домашню адресою, що станом на день складання акту про неможливість проведення перевірки директором підприємства є інша особа, підприємство працює по теперішній час, всі підписи на первинних документах того часу належать йому - ОСОБА_4 (а.с.7-137, 141-170, 193-203 т.2)

Як вірно наголошено судом першої інстанції під час проведення спірної перевірки до наявної у позивача первинної документації по операціям з ТОВ «Гражданпромспецпроект», ПП ВКФ «Універсал центр», ПП «МК Стройгруп», ТОВ «БК «Київбудстроймонтаж» у податкового органу не виникло жодних претензій, як і до правильності її оформлення, так і до відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Свої висновки щодо недійсності та нікчемності правочинів перевіряючи зробили виходячи з наявності у ДПІ Актів перевірки інших ДПІ «Про неможливість проведення зустрічної зірки» (а.с.67-74, а.с.75-83 т.1) та акту про проведення аналізу діяльності ПП «Інвеставангард» (а.с.84-85 т.1).

Однак, колегія суддів вважає недостатніми для висновків акту перевірки про порушення позивачем податкового законодавства, посилання в ньому лише на акти про неможливість проведення зустрічних звірок, складених органом державної податкової служби відносно контрагентів позивача, оскільки без визначення в акті перевірки і дослідження договорів позивача з його контрагентами, які на думку перевіряючих не відповідають закону, поставок та інших господарських операцій, умов цих договорів, їх виконання з посиланням на первинні документи, такі висновки не ґрунтуються на законодавстві і не можуть бути підставою для прийняття рішень про донарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій відносно позивача.

На думку колегії суддів, такого роду обґрунтування, взагалі не припустимі в офіційних документах суб'єктів владних повноважень, на підставі яких приймаються акти індивідуальної дії, на зразок оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки, по-перше, приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України чітко визначено, що органи державної влади та їх посадові особи можуть діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто, роблячи висновок про допущення будь-яким суб'єктом правовідносин порушення діючого законодавства, орган державної влади зобов'язаний чітко встановити склад такого порушення, зазначивши, в якій саме події воно полягає та якими саме фактичними даними (доказами) це підтверджується, та жодним чином не викладати припущення щодо порушення законодавства за відсутності належних доказів на підтвердження їх вчинення. По-друге, суб'єкт владних повноважень повинен бути здатним підтвердити правомірність зроблених ним висновків у законодавчо визначеному порядку.

Посилання апелянта на матеріали кримінальної справи яка ні би то порушена відносно керівників підприємств контрагентів контрагентів по ланцюгу колегія суддів вважає безпідставними, оскільки Податковий кодекс України не ставить право на податковий кредит в залежність від обов'язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов'язань контрагентом. Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбанні товару (послуги) не безпосередньо до бюджету, а постачальнику товарів (послуг). І лише у такого постачальника товарів (послуг), який у складі вартості проданого товару (послуги) отримав податок на додану вартість, виникають зобов'язання стосовно сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів (послуг) не може нести відповідальність за постачальника. Відповідно, несплата податку на додану вартість постачальником сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту зазначеного податку товариству, яке віднесло до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену в ціні товару.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, колегія суддів вважає, також, за необхідне зазначити, що діючим законодавством, не передбачено і не визначено обов'язку підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації.

Це відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах. Так, у постанові від 11 грудня 2007 року (справа № 21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така позиція, також, узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Також, колегія суддів зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями та їх постачальниками, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Як встановлено судом, позивач та його контрагенти на момент укладання та виконання спірних договорів були зареєстровані в ЄДР, знаходились на податкову обліку в ДПІ, мали свідоцтво платника податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем.

Також, колегія суддів наголошує, що апелянтом як під час розгляду справи в суді першої інстанції так і під час апеляційного провадження жодних документів підтверджуючих порушення кримінальної справи відносно керівників позивача, або контрагентів позивача не надано, вироків по кримінальним справам також суду надано не було.

Таким чином, оскільки представником відповідача, як під час розгляду справи в суді першої інстанції, а так само під час апеляційного розгляду справи, не надано доказів, які б спростовували або ставили під сумнів надані представником позивача первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що надані позивачем письмові докази є достатніми для доведення факту постачання товару його контрагентами, а тому висновок податкового органу про безтоварність цих угод є помилковим, в зв'язку із чим, прийняті ним податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 липня 2013 року - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 липня 2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю транспортна фірма «Каміон» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватного підприємства виробничо-комерційна фірма «Універсал-Центр», про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.12.2012 року №№ 0002912301, 0002922301 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання чинності безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: /М.П. Коваль/

Суддя: /В.О. Потапчук/

Суддя: /Г.В. Семенюк/