Постанова

від 07.08.2013 по справі 823/1368/13-а

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2013 року, 15 годин 50 хвилин, м. Черкаси справа № 823/1368/13-а

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді - Трофімової Л.В.,

за участі секретаря - Левчука А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду адміністративну справу №823/1368/13-а № 823/1368/13-а

за позовом приватного підприємства «Агроцентр-Плюс» [представник позивача - Колотило Ю.П. за довіреністю]

до державної податкової інспекції у м. Черкасах головного управління Міндоходів у Черкаській області [представник відповідача - Барабаш О.П. за довіреністю]

про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.12.2012р. №0006452301 та №0006442301, прийняв постанову.

ПП «Агроцентр-Плюс», звернувшись до суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Черкасах, просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.12.2012р. №0006452301 та №0006442301.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Агроцентр-Плюс» з питань господарських взаємовідносин із постачальником ФОП ОСОБА_3 (НОМЕР_1) за період з 01.11.2011р. по 30.11.2011р. щодо їх реальності та повноти відображення у податковому обліку складено акт від 19.02.2012р. №376/22-33/36949534 на підставі якого відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.12.2012р. №0006452301 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 33 333 грн. і 8 333 грн. штрафних санкцій та податкове повідомлення-рішення від 27.12.2012р. №0006442301 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 128 грн. Позивач зазначав, що за результатами адміністративного оскарження відповідачем залишено скарги ПП «Агроцентр-Плюс» без задоволення, а спірні рішення без змін. За твердженням позивача спірні податкові повідомлення-рішення необхідно скасувати, оскільки податкове зобов'язання визначено без урахування вимог Податкового кодексу України за наслідками визнання господарських операцій неправомірними з окремим контрагентом з огляду на первинні документи у підтвердження господарських операцій. Представником позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримано у повному обсязі з проханням позов задовольнити, посилаючись на реальність здійснених операцій, достовірність інформації у первинних та звітних документах, достовірність підписів посадових осіб сторін щодо визначених правовідносин. На підтвердження обставин позивачем надано: акт перевірки (а.с. 11-22 т.1), податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Черкасах (а.с. 9-10 т.1), копію договору (а.с. 77 т.1,), подорожні листи (а.с. 67-76 т. 1), податкову накладну (а.с. 78-91, 194-206 т. 1), накладні, видаткові накладні (а.с. 92-122 т.1, а.с. 215-250 т. 1, а.с. 1-250 т. 2, а.с. 1-103 т. 3), звіт про залишки цінностей (а.с. 202-214 т. 1), декларації з ПДВ та податку на прибуток підприємств (а.с. 123-138 т. 1).

Відповідач позов не визнав і подав 12.06.2013р. заперечення проти позову (а.с. 59-60 т.1). Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала повністю з підстав, викладених у запереченні на адміністративний позов та зазначила, що з метою формування податкової звітності позивач використовував для відображення операцій документи первинного податкового і бухгалтерського обліку, що містять недостовірну інформацію (відсутні посади і прізвища осіб у розшифровці вчинених підписів), останні не можуть визнаватись достовірними документами і належно підтверджувати реальність здійснених операцій, а тому збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток зі штрафними санкціями є законним (правомірним) та у діях відповідача як суб'єкта владних повноважень відсутні порушення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного.

ПП «Агроцентр-Плюс» зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Черкаської міської ради 18.01.2010р. (ідентифікаційний код 36949534).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України 2 грудня 2010 року №2755-VI (надалі за текстом - Кодекс №2755-VI). Відповідно до ст. 15 Кодексу №2755-VI платниками податків визнаються юридичні особи (резиденти і нерезиденти України), які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Згідно ст. 75 Кодексу №2755-VI органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Агроцентр-Плюс» з питань господарських взаємовідносин із постачальником ФОП ОСОБА_3 (НОМЕР_1) за період з 01.11.2011р. по 30.11.2011р. щодо їх реальності та повноти відображення у податковому обліку, результати перевірки оформлено актом від 19.02.2012р. №376/22-33/36949534, де встановлено порушення вимог пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Кодексу №2755-VI у результаті чого занижено податок на прибуток за 4 квартал 2011р. на суму 128 грн.; п. 198.3 п. 198.6 ст. 198 Кодексу №2755-VI у результаті чого позивачем завищено суму податкового кредиту з ПДВ у листопаді 2011р. у сумі 33 333 грн.

За змістом п. 54.3 ст. 54 Кодексу №2755-VI контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань. Згідно з п. 123.1 ст. 123 Кодексу №2755-VI якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків на підставах, визначених пп. 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання.

З огляду на викладені вище положення Кодексу №2755-VI та на підставі даних акту перевірки від 19.02.2012р. №376/22-33/36949534 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.12.2012р. №0006452301 (а.с. 10 т. 1) про визначення грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 33 333 грн. і 8 333 грн. штрафних санкцій та податкове повідомлення-рішення від 27.12.2012р. №0006442301 (а.с. 9 т. 1) про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 128 грн.

Згідно пп. 14.1.7 п. 14.1 ст. 14 Кодексу №2755-VI оскарження рішень контролюючих органів - оскарження платником податку податкового повідомлення - рішення про визначення сум грошового зобов'язання платника податків або будь-якого рішення контролюючого органу в порядку і строки, які встановлені цим Кодексом за процедурами адміністративного оскарження, або в судовому порядку. За приписами пунктів 56.1, 56.2, 56.3 ст. 56 Кодексу №2755-VI рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Позивач зазначеною можливістю адміністративного оскарження скористався, за результатами адміністративного оскарження відповідачем залишено скарги ПП «Агроцентр-Плюс» без задоволення, а спірні рішення без змін.

Пунктом 185.1 ст. 185 Кодексу №2755-VI передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Кодексу №2755-VI податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Кодексу №2755-VI передбачено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Відповідно до п. 198.1 ст. 198 198.1. Кодексу №2755-VI право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Згідно з п. 198.6 ст. 198 Кодексу №2755-VI не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтвердженого податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість унормовані п. 198.3 ст. 198 Кодексу №2755-VI, а саме: податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду.

Об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу (п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Кодексу №2755-VI). Відповідно до п. 135.1, п. 135.2, п. 135.3 ст. 135 Кодексу №2755-VI доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу. Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Суми, відображені у складі доходів платника податку, не підлягають повторному включенню до складу його доходів.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-ХІ із змінами та доповненнями (надалі за текстом - Закон №996-ХІ) встановлено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. Пункт 2 ст. 3 Закону №996-ХІІ визначає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції відповідно до п. 2.1. ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за № 168/704.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Судом досліджено зміст постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 29.04.2013р. у справі №823/523/13-а за позовом суб'єкта господарювання - фізичної особи ОСОБА_3 до ДПІ у м. Черкасах Черкаської області ДПС про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити дії, що набрала законної сили 2505.2013р. Предметом позовних вимог у зазначеній справі були вимоги: визнати протиправними дії ДПІ у м. Черкасах щодо оформлення результатів позапланової виїзної перевірки суб'єкта господарювання - фізичної особи ОСОБА_3, за результатами якої складено акт №160/17-317/НОМЕР_1 від 06.09.2012 року «Про результати позапланової виїзної перевірки з питань достовірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту суб'єкта господарювання - фізичної особи ОСОБА_3, реєстраційний номер НОМЕР_1 за період 12.04.2011 по 30.06.2012»; зобов'язати ДПІ у м. Черкасах Черкаської області ДПС вилучити з автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» інформацію про результати перевірки СГ-ФО ОСОБА_3, оформленої актом перевірки №160/17-317/НОМЕР_1 від 06.09.2012 року «Про результати позапланової виїзної перевірки з питань достовірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту суб'єкта господарювання - фізичної особи ОСОБА_3, реєстраційний номер НОМЕР_1 за період 12.04.2011 по 30.06.2012»; зобов'язати ДПІ у м. Черкасах Черкаської області ДПС привести до відповідності данні обліку та особового рахунку суб'єкта господарювання - фізичної особи ОСОБА_3 з даними наведеними ним у деклараціях з податку на додану вартість за період з 12.04.2011 року по 30.06.2012 року. Судом частково задоволено позовні вимоги. Зобов'язано державну податкову інспекцію у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби привести до відповідності данні обліку та особового рахунку суб'єкта господарювання - фізичної особи ОСОБА_3 з даними, наведеними ним у деклараціях з податку на додану вартість за період з 12.04.2011 року по 30.06.2012 року. У іншій частині позовних вимог - відмовити. Рішення набрало законної сили 25.05.2013р. (а.с.138-139 т.3). У постанові Черкаського окружного адміністративного суду від 29.04.2013р. у справі №823/523/13-а зазначено, що за результатом перевірки ДПІ у м. Черкасах складено акт від 06.09.2012 р. №160/17-317/НОМЕР_1 «Про результати позапланової виїзної перевірки з питань достовірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту суб'єкта господарювання - фізичної особи ОСОБА_3, реєстраційний номер НОМЕР_1 за період 12.04.2011 по 30.06.2012». За висновками цього акту встановлено, що з огляду на п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України документально не підтверджено формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 12.04.2011р. по 30.06.2012р.

Судом у судовому засіданні при вирішенні справи №823/1368/13-а встановлено, що між сторонами ПП «Агроцентр-Плюс» (покупець) та ФОП ОСОБА_3 (постачальник) було укладено договір купівлі-продажу від 02.11.2011р. №24-11 (м. Черкаси), що підписано сторонами, останній має двосторонній зобов'язальний характер, предметом договору є запасні частини. На підтвердження виконання умов договору позивачем надано податкову накладну від 07.11.2011р. №13 на 14 арк. (а.с. 78-91 т. 1) на загальну суму 200 000 грн. у т.ч. ПДВ у сумі 33 333 грн. (гайка, кільце мідне, підшипник, шестерня, труба, поршень, фільтр, ремень, перемикач, скло, пружина, лампа, насос, вісь ричага, шланг, манжет, диз.масло, масло моторне, маховик, мембрана, муфта, набір клапанів, тестер, коромисло, корпус, кришка, диск, зубчатка, каталог, клапан, болт, вал, вкладиші шатунні, втулка, гідроциліндр). У податковій накладній номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість (продавця) значиться 100333148.

Судом досліджено рішення №72/17-217 про анулювання реєстрації платника ПДВ ОСОБА_3 (а.с. 118 т.3): «комісією встановлено, що платник декларує відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту дванадцяти послідовних місяців 2010-2011рр., що підтверджено довідкою про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкових декларацій з ПДВ від 22.06.2012р. №727/17-208/26494267741. Платник подає податкові декларації з ПДВ протягом періоду з червня 2011р. до травня 2012р. з показниками, що свідчать про відсутність оподатковуваних поставок, та має за останні дванадцять календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій 0 грн.».

Судом встановлено, що в акті перевірки від 19.12.2012р. №376/22-33/36949534 (а.с.11-22 т.1) зазначено, що з врахуванням акта перевірки від 06.09.2012р. №160/17-317/НОМЕР_1 за період з 12.04.2011р. по 30.06.2012р. не підтверджено здійснення реальності господарських операцій по реалізації товарів ФОП ОСОБА_3 контрагентам-покупцям: а саме - ПП «Агроцентр-Плюс» у листопаді 2011р. (а.с.16 т.1).

У судовому засіданні судом досліджено акт перевірки від 06.09.2012р. №160/17-317/НОМЕР_1 про результати документальної позапланової перевірки з питань достовірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту ФОП ОСОБА_3 за період з 12.04.2011р. по 30.06.2012р. де зазначено, що ФОП ОСОБА_3 займався торгівлею продуктами харчування, новорічними прикрасами, керамічною плиткою та перевезенням вантажів. Діяльність пов'язана з придбанням запчастин для с/г техніки, вантажних та легкових а/м не відображено. Також встановлено, що при аналізі руху коштів згідно банківських виписок по рахунку НОМЕР_3 ПАТ «УкрСиббанк» за попередній період ФОП ОСОБА_3 не перераховувались кошти на придбання запчастин, що він реалізував ПП «Агроцентр-Плюс» у листопаді 2011р. (а.с. 155-179 т.1).

Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами,

не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Статтею 9 Закону №996-ХІІ встановлено вимоги до первинних документів, що є основою для бухгалтерського та податкового обліку, що фіксують факти здійснення господарських операцій. Відповідно ч. 2 ст. 9 Закону №996 первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, податкові накладні, рахунки, товарно-транспортні накладні та інше) мають силу первинних документів у разі здійснення господарської операції.

Позивачем до суду надано подорожні листи службового автомобіля: від 05.11.2011р. серія ПЗС №068994, від 12.11.2011р. серія ПЗС №141380 №354, від 13.11.2011р. серія ПЗС №141381 №537, від 19.11.2011р. серія ПЗС №141382 №427, від 20.11.2011р. серія ПЗС №141382 (а.с. 63-68 т.1), натомість в акті перевірки (а.с.14 т.1) зазначено, що для перевірки надано подорожні листи від 30.11.2011р. серія ЛБ №039419 та від 01.12.2011р. №019399. Суд у судовому засіданні критично оцінив, що подорожні листи від 30.11.2011р. серія ЛБ №039419 та від 01.12.2011р. №019399 не надано, а у не досліджуваних перевіряючими подорожніх листах містяться нібито підписи особи (диспетчера), яка перевірила посвідчення водія та видала завдання, особи яка дозволила виїзд (механік) без зазначення прізвищ цих осіб. Суд не бере до уваги подорожній лист від 01.12.2011р. №019399 наданий позивачем під час перевірки, оскільки перевірка проводилась за листопад 2011р. Суд зазначає про те, що подорожні листи службового автомобіля: від 05.11.2011р. серія ПЗС №068994 та від 20.11.2011р. серія ПЗС №141382 не мають порядкового номеру. Суд критично оцінює ту обставину, що подорожній лист службового автомобіля від 19.11.2011р. серія ПЗС №141382 (№427) має за зростанням менший порядковий номер ніж подорожній лист службового автомобіля від 13.11.2011р. серія ПЗС №141381 (№537).

Під час судового засідання судом досліджено подорожні листи вантажного автомобіля: від 04.11.2011р. серія 01 ПЗС №019392, від 03.11.2011р. серія 01 ПЗС №019391, від 10.11.2011р. серія 01 ПЗС №019393, від 14.11.2011р. серія 01 ПЗС №019394, від 15.11.2011р. серія 01 ПЗС №019395, від 21.11.2011р. серія 01 ПЗС №019396, від 25.11.2011р. серія 01 ПЗС №019397, 28.11.2011р. серія 01 ПЗС №019398. Суд зазначає, що у всіх зазначених подорожніх листах вантажного автомобіля містяться нібито підписи особи (диспетчера), яка перевірила посвідчення водія, видала завдання та пальне, особи яка дозволила виїзд (механік) без зазначення прізвищ цих осіб. Суд зазначає, що усі графи зазначених подорожніх листів не заповнені, зокрема графи «завдання водієві: час прибуття (15) та вибуття (16), кількість годин (17), звідки взято вантаж (18) куди доставити вантаж (19), відстань, км (22), перевезення, вантажопідйомність т.(23)»; графи «робота водія та автомобіля, пальне - літри» не заповнені жодним підписом чи будь-якими значеннями.

Суд вказує на те, що у акті від 19.02.2012р. №376/22-33/36949534 зазначено, що «згідно наданих до перевірки виписок банку та платіжних доручень ПП «Агроцентр-Плюс» розраховувалось з ФОП ОСОБА_3 за придбані запчастини для с/г техніки, вантажних та легкових автомобілів згідно п/д №1283 від 07.11.2011р. на суму 200 000 грн. ПП «Агроцентр-Плюс» надано до перевірки журнал реєстрації довіреностей. Запчастини, що були придбані ПП «Агроцентр-Плюс» у ФОП ОСОБА_3 доставлені шляхом самовивозу автомобілями НОМЕР_2 та Газ-3302 НОМЕР_4 із складу по довіреності від 21.11.2011р. через ОСОБА_4.». Суд зазначає, що у подорожніх листах наданих до суду значиться водій ОСОБА_5 (ОСОБА_5.). До суду не надано доказів на підтвердження повноважень водія у взаємовідносинах з ПП «Агроцентр-Плюс» (трудові, експедиторські, агентські відносини, цивільна-правова угода), не надано доказів щодо права власності (оренди) автомобілів НОМЕР_2 та ГАЗ-3302 НОМЕР_4. Судом взято до уваги, що сторони не оспорюють та визнають факт подачі ПП «Агроцентр-Плюс» податкової декларації з ПДВ за листопад 2011р. від 19.12.2011р. №9012573929 (а.с. 14 т.1).

У відповідності до вимог п. 44.1 та п. 44.6 Кодексу №2755-VI для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу. У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Позивачем до суду на підтвердження факту подальшого здійснення господарських операцій у зв'язку із реалізацією товару (нібито отриманого товару від ФОП ОСОБА_3.) надано накладні, видаткові накладні (а.с. 92-122 т.1, а.с. 215-250 т. 1, а.с. 1-250 т. 2, а.с. 1-103 т. 3), що не були досліджені під час проведення перевірки, оскільки надана була оборотно-сальдова відомість по рахунках 631, 361 за відповідний перевірений період - листопад 2011р.(а.с.14 т.1). Суд зазначає, що крім того вказані накладні щодо подальшої реалізації не мають систематизації (у часі і за номенклатурою товару), немає інформації щодо залишків на початок - 01.11.2011р., руху за період листопада 2011р. і залишків на кінець цього місяця у розрізі цінностей та отримувачів товару за податковою накладною від 07.11.2011р. №13 на 14 арк. (а.с. 78-91 т. 1) на загальну суму 200 000 грн. у т.ч. ПДВ у сумі 33 333 грн.

Суд критично оцінює ту обставину, що позивач на доказ здійснення господарських операцій посилається на звіт про залишки цінностей станом на 07.11.2012р. (а.с. 207-214 т. 1), оскільки податкова накладна №13 датується 07.11.2011р., подорожні листи датуються листопадом 2011р., а накладні та видаткові накладні щодо подальшої реалізації товару з невідомих джерел походження надані за період 2011р.-2012р. Фінансової звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку позивачем не надано.

Суд вважає, що вищезазначене свідчить про оформлення документів не у зв'язку із фактичним здійсненням реальних господарських операцій у хронологічному порядку, а у довільний (удаваний) спосіб, що додатково підтверджує відсутність обставин та подій, пов'язаних з виконанням господарського договору та відповідним відображенням у податковому обліку. У цьому контексті суд зазначає, що у листопаді 2011р. взаємовідносини між ПП «Агроцентр-Плюс» та ФОП ОСОБА_3 не спричиняють реального настання правових наслідків, оскільки діяльність ПП «Агроцентр-Плюс» оформлена неналежними (з недостовірною інформацією) документами, судовим рішенням у справі №823/523/13-а не визнано протиправними дії ДПІ у м. Черкасах щодо оформлення результатів позапланової виїзної перевірки суб'єкта господарювання - фізичної особи ОСОБА_3, за результатами якої складено акт №160/17-317/НОМЕР_1 від 06.09.2012 р. «Про результати позапланової виїзної перевірки з питань достовірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту суб'єкта господарювання - фізичної особи ОСОБА_3, реєстраційний номер НОМЕР_1 за період 12.04.2011р. по 30.06.2012».

Суд зазначає, що основні засади господарювання в Україні і регулювання господарських відносин, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання визначені Господарським кодексом України 16 січня 2003 року №436-IV (надалі за текстом - Кодекс №436-IV). Нормою ст. 55 Кодексу №436-IV визначено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Цивільний кодекс України від 16.01.2003р. №435-IV (ст.13) визначено межі здійснення цивільних прав: не допускаються дії особи, що вчинено з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах; при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

За Законом №996-ХІІ метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Оскільки здійснення господарської операції може бути підтверджено не лише податковою накладною, а відображення у податковому обліку і звітності проводиться на підставі первинних та розрахункових документів (договорів оренди транспорту, актів виконаних робіт, актів прийому - передачі товару, сертифікатів відповідності, довіреностей, достовірних документів, що складені уповноваженими особами), що у судове засідання не надано на підтвердження правомірності відображених операцій, а доводи відповідача підтверджуються дослідженими у судовому засіданні матеріалами справи, то суд вважає прийняття податкових повідомлень - рішень від 27.12.2012р. №0006452301 та №0006442301 ДПІ у м. Черкасах правомірними з огляду на доведеність обставин використання в податковому обліку позивача недостовірної інформації, невідповідності здійснених і оформлених операцій та фактів порушень, відображених в акті перевірки. З огляду на викладені вище обставини відповідачем правомірно визначено податкові зобов'язання позивача, отже суд не знаходить підстав для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вирішуючи спір, суд враховує, що у силу вимог ч. 2 ст. 49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, що з огляду на запроваджений ст. 8 Конституції України принцип верховенства права та в кореспонденції з приписами ч. 1 ст. 71 КАС України означає обов'язок кожної особи, яка бере участь в адміністративній справі довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. Преюдиційність - це обов'язковість для судів під час розгляду справ приймати без перевірки й доведення факти, встановлені раніше у справах, постановленими рішеннями чи вироками , що набули законної сили. Так, звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене ч. 1 ст. 72 КАС України, розуміють так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, що були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості . Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. У цьому контексті суд зазначає, що заперечуючи проти позову, відповідач за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України довів юридичну та фактичну обґрунтованість мотиву та підстави прийняття спірних рішень.

Відповідно до ст. 162 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення. Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у задоволенні позову платника податків може бути відмовлено (лист ВАСУ від 01.11.2011р. №1936/11/13-11).

З огляду на викладене, на підставі наявних у справі доказів, дослідивши обставини і докази адміністративної справи, проаналізувавши правові норми, враховуючи доводи сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не належать до задоволення.

Оскільки судове рішення ухвалене не на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, сплачений судовий збір згідно ст. 94 КАС України поверненню з бюджету не підлягає.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159, 160, 162 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 9 серпня 2013р.

Суддя Л.В.Трофімова