Ухвала

від 09.08.2013 по справі 5011-2/6061-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 5011-2/6061-2012 09.08.13 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційні технології дизайну»

до фізичної особи-підприємця Продан (Акан) Олени Олегівни

про усунення перешкод у користуванні майном

За зустрічним позовом фізичної особи-підприємця Продан (Акан) Олени Олегівни

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційні технології дизайну»

про стягнення заборгованості

За розглядом заяви фізичної особи-підприємця Акан Олени Олегівни про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню

Суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача (заявник): Білий Я.В. (довіреність від 23.11.2012р.);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.07.2012р., позовні вимоги за первісним позовом задоволені, вирішено усунути перешкоди у користуванні Товариством з обмеженою відповідальністю «Інноваційні технології дизайну» (м. Київ, вул. Новаторів, 22-В, квартира 252; ідентифікаційний код 37653153) майном, а саме, нежилими приміщеннями №1, №2, №3 (групи приміщень № 207) в літері «А», що розташовані за адресою: місто Київ, вулиця Московська, будинок 46/2, 2-й поверх, загальною площею 120 кв. м., шляхом зобов'язання фізичної особи-підприємця Продан Олени Олегівни (м. Київ, вул. Якубовського, 7, кв. 189; ідентифікаційний номер 3187217767) надання вільного доступу до приміщень Товариству з обмеженою відповідальністю «Інноваційні технології дизайну» (м. Київ, вул. Новаторів, 22-В, квартира 252; ідентифікаційний код 37653153) та забезпечення вільного доступу працівників Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційні технології дизайну» (м. Київ, вул. Новаторів, 22-В, квартира 252; ідентифікаційний код 37653153), а також його клієнтів на весь термін дії продовженого договору оренди.

Зазначене судове рішення залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2013р. та постановою Вищого господарського суду України від 08.04.2013р., а на виконання постанови судом видані накази.

02.08.2013р. від фізичної особи-підприємця Акан Олени Олегівни отримано заяву, у якій викладені вимоги:

- визнати наказ від 03.09.2012р. про примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва № 5011-2/6061-2012 від 24.07.2012р., яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2013р. та постановою Вищого господарського суду України від 08.04.2013р., про зобов'язання усунути перешкоди у користуванні Товариством з обмеженою відповідальністю «Інноваційні технології дизайну» (м. Київ, вул. Новаторів, 22-В, квартира 252; ідентифікаційний код 37653153) майном, а саме, нежилими приміщеннями №1, №2, №3 (групи приміщень № 207) в літері «А», що розташовані за адресою: місто Київ, вулиця Московська, будинок 46/2, 2-й поверх, загальною площею 120 кв. м., шляхом зобов'язання фізичної особи-підприємця Продан Олени Олегівни (м. Київ, вул. Якубовського, 7, кв. 189; ідентифікаційний номер 3187217767) надання вільного доступу до приміщень Товариству з обмеженою відповідальністю «Інноваційні технології дизайну» (м. Київ, вул. Новаторів, 22-В, квартира 252; ідентифікаційний код 37653153) та забезпечення вільного доступу працівників Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційні технології дизайну» (м. Київ, вул. Новаторів, 22-В, квартира 252; ідентифікаційний код 37653153), а також його клієнтів на весь термін дії продовженого договору оренди, таким, що не підлягає виконанню.

В силу положень ч 2 ст. 117 ГПК України господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом, а згідно з ч. 3 вказаної статті розгляд заяви здійснюється в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника.

Про розгляд заяви сторін у справі повідомлено ухвалою від 05.08.2013р., представники позивача (стягувача за наказом суду) в судове засідання не з'явились, однак згідно ч. 3 ст. 117 ГПК України неявка стягувача та боржника в судове засідання не є перешкодою для розгляду заяви, про що судом відзначалось в ухвалі від 05.08.2013р..

Заява відповідача, який є боржником по виконанню судового рішення прийнятого у справі, про визнання наказу суду таким, що не підлягає виконанню обґрунтована відсутністю підстав для виконання судового рішення, оскільки, за твердженням заявника, рішенням суду першої інстанції від 24 липня 2012р. було продовжено строк дії договору оренди (найму) № 16/05 до 28 червня 2013 року, та відповідно вимоги суду щодо усунення перешкод у користуванні орендарем майном шляхом надання орендарю вільного доступу до приміщень та забезпечення вільного доступу працівників орендаря, а також його клієнтів підлягають до виконання лише на термін дії продовженого договору оренди, тобто до 28 червня 2013 року.

Наведені боржником обставини судом враховані, однак такі не є підставами з якими процесуальний закон пов'язує визнання наказу суду таким, що не підлягає виконанню у зв'язку з чим заявлені вимоги суд вважає необґрунтованими через наступне.

Судове рішення у справі прийняте 24.07.2012р. набрало законної сили, є чинним та не скасоване за результатами перегляду в апеляційному та касаційному порядку.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

У відповідності до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження».

Виконавчий документ - наказ господарського суду по справі 5011-2/6061-2012 передбачає усунення перешкод у користуванні майном шляхом надання вільного доступу до приміщень та забезпечення вільного доступу працівників, його клієнтів на весь термін дії продовженого договору оренди, як спосіб виконання рішення суду.

Зазначаючи у наказі про вчинення відповідних дій щодо примусового виконання судового рішення, господарський суд встановлює певний спосіб і порядок виконання рішення та оскільки наказ суду, який в силу приписів ст. 117 Господарського процесуального кодексу України, містить резолютивну частину судового рішення, такий підлягає виконанню за виданим на його підставі виконавчим документом, у зазначений в ньому спосіб.

Судове рішення у справі 5011-2/6061-2012 прийняте з урахуванням встановленого факту порушення прав позивача, як користувача відповідного майна (нежилих приміщень), і передбачає усунення перешкод у користуванні таким майном шляхом зобов'язання відповідача надання вільного доступу до приміщень Товариству з обмеженою відповідальністю «Інноваційні технології дизайну», забезпечення вільного доступу працівників товариства, а також його клієнтів на весь термін дії продовженого договору оренди.

Таким чином, примусове виконання судового рішення не обмежене певною датою, як те зазначає заявник - 28.06.2013р., а порушені права позивача підлягають судовому захисту на весь термін дії продовженого договору оренди. Продовження дії договору до 28 червня 2013р. є лише фактом, що встановлений під час вирішення спору, при перевірці обставин якими обґрунтовувались позовні вимоги, що не забороняє сторонам взагалі розірвати свої договірні відносини навіть і до вказаної дати, не обмежує прав сторін на продовження дії договору в подальшому.

Оцінка зазначеного (строку дії договору оренди) не може бути надана судом при розгляді заяви про визнання наказу таким, що не підлягає, оскільки під час розгляду заяви суд не може фактично вирішувати той же спір, але станом на іншу дату, тобто з урахуванням інших обставин (з'ясовувати питання щодо чинності договору на певну дату, яка цікавить заявника). Рішення в цій частині вже прийнято, спір вирішений судом по суті виходячи предмету позову та заявлених підстав в обґрунтування факту порушених прав позивача.

Згідно з частиною другою статті 4 Закону України «Про державну виконавчу службу» державний виконавець здійснює примусове виконання рішень у порядку, передбаченому законом; такі спосіб і порядок визначаються державним виконавцем на підставі Закону України «Про виконавче провадження» та виходячи зі змісту резолютивної частини рішення господарського суду.

В даному випадку, обставини наведені відповідачем не підтверджують відсутності обов'язку боржника щодо виконання рішення суду яке є чинним та набрало законної сили, не підтверджують наявність підстав які свідчать про припинення обов'язку боржника виконувати вказане рішення у спосіб встановлений судом. Питання виконання прийнятого судового рішення у примусовому порядку врегульовані Законом України «Про виконавче провадження».

Частиною 2 ст. 117 ГПК України передбачено право господарського суду, який видав наказ, за заявою стягувача або боржника визнати наказ таким, що не підлягає виконанню.

Частина четверта статті 117 ГПК містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті:

- якщо його видано помилково;

- якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Таким чином, наведені позивачем обставини не є підставами з якими процесуальний закон пов'язує визнання наказу суду таким, що не підлягає виконанню, а під час розгляду заяви суд не може фактично вирішувати спір повторно, у справі де прийнято рішення по суті заявленого позову.

Керуючись ст.ст. 86, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви про визнання наказу від 03.09.2012р. у справі 5011-2/6061-2013 таким, що не підлягає виконанню.

Ухвала набирає законної сили з моменту винесення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. 106 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Р.І. Самсін