Рішення

від 06.08.2013 по справі 914/2410/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2013 р. Справа № 914/2410/13

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Приватного підприємства «Думна» (м. Львів)

до відповідача: Львівського комунального підприємства «Шляхово-ремонтне підприємство Шевченківського району» (м. Львів)

про: стягнення боргу в сумі 13945,31 грн.

Суддя: В.М. Пазичев

При секретарі: В.С. Пшеничній

Представники:

від позивача: Коваль Н.Г. - довіреність б/н від 13.06.2013 року

від відповідача: Козуб В.В. - довіреність №02-72 від 03.07.2013 року

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Приватного підприємства «Думна» (м. Львів) до Львівського комунального підприємства «Шляхово-ремонтне підприємство Шевченківського району» (м. Львів) про стягнення боргу в сумі 13945,31 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 19.06.2013 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 25.06.2013 року. Ухвалою суду від 25.06.2013 року розгляд справи відкладено до 03.07.2013 року, у зв'язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою суду від 03.07.2013 року розгляд справи відкладено до 06.08.2013 року, для надання доказів по справі.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 19.06.2013 року, про відкладення від 25.06.2013 року, від 03.07.2013 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

27.06.2013 року за вх.№25040/13 позивач подав додаткові документи по справі.

27.06.2013 року за вх.№25042/13 позивач подав заяву про уточнення позовних вимог.

03.07.2013 року за вх.№25999/13 позивач подав клопотання про продовження строку розгляду справи відповідно до ст. 69 ГПК України, у зв'язку з наміром мирного врегулювання справи.

06.08.2013 року за вх.№31608/13 позивач подав заяву про припинення провадження щодо частини позовних вимог, а саме: в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 12450,74 грн., а в решті частині позовних вимог - підтримує в повному обсязі.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 19.06.2013 року, про відкладення від 25.06.2013 року, від 03.07.2013 року не виконав, явку повноважного представника забезпечив.

03.07.2013 року за вх.№25918/13 відповідач подав пояснення по справі.

03.07.2013 року за вх.№25962/13 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому уточнені позовні вимоги визнає повністю.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 06.08.2013 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві, між Приватним підприємством «Думна» (надалі - ПП «Думна», позивач) та Львівським комунальним підприємством «Шляхово-ремонтне підприємство Шевченківського району» (надалі - ЛКП ШРП Шевченківського району м. Львова, відповідач) було укладено Договір підряду № 13-12 від 01 червня 2012 року (надалі - Договір).

Відповідно до умов пп. 1.1 п. 1 даного Договору, підрядник виконує для замовника «поточний ремонт вулично-шляхової мережі, а саме: послуги з поточного ямкового ремонту доріг у Шевченківському районі м. Львова (вул. Донецька), а замовник зобов'язується прийняти цю роботу й оплатити.

Позивач зазначає, що між сторонами даних договірних відносин було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов укладеного Договору. Ціна та строк оплати за надані підрядні роботи, як істоти умови також були погоджені при укладенні вищевказаного договору.

Згідно з п.п. 2.1. п. 2 Договору, вартість робіт визначається на підставі кошторису та договірної ціни і складає 12450,74 грн. у т.ч. ПДВ 2075,12 грн.

Позивач наголошує, що, відповідно до пп. 4.3. п. 4 Договору, замовник за виконані БМР проводить оплату згідно актів на протязі трьох днів з дня підписання актів виконаних робіт.

Позивач звертає увагу на те, що ним було повністю виконано всі умови даного Договору, у тому числі дотримано строки виконання обумовлених у договорі робіт та підписано Акт приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в на загальну вартість 12450,74 грн., яка була також узгоджена у Довідці про вартість виконаних робіт за формою № КБ-3.

Позивач наголошує, що, незважаючи на погодження між замовником та підрядником вартості виконаних робіт, взяття на себе зобов'язань по її виплаті у строк, встановлений договором, замовник не здійснив оплати за обумовлені у договорі роботи.

Вищевказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських відносин, зокрема, майново-господарських зобов'язань.

Позивач зазначає, що ПП «Думна» були виконані всі умови договору, однак, станом на даний час замовником, всупереч умовам договору, за виконані роботи, не проведено розрахунки.

27.06.2013 року за вх.№25042/13 позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, у якій просить стягнути з відповідача 12450 (дванадцять тисяч чотириста п'ятдесят) грн.74 коп. основного боргу, три проценти річних від простроченої суми грошового зобов'язання в розмірі 343 (триста сорок три) грн. 64 коп., штраф у розмірі 1 %, що становить 124 (сто двадцять чотири) грн. 50 коп., та пеню в розмірі 929 (дев'ятсот двадцять девять) грн. 07 коп. та судові витрати.

06.08.2013 року за вх.№31608/13 позивач подав заяву про припинення провадження щодо частини позовних вимог, а саме: в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 12450,74 грн., а в решті частині позовних вимог - підтримує в повному обсязі.

Відповідач у відзиві на позовну заяву повністю визнає уточнені позовні вимоги.

Відповідач зазначає, що, в зв'язку з скрутним фінансовим становищем, яке склалося на підприємстві, великою заборгованістю Шевченківської районної адміністрації за виконанні роботи, виникла заборгованість перед субпідрядниками та постачальниками.

Відповідач наголошує, що, незважаючи на значну заборгованість перед ЛКП ШРП Шевченківського району Шевченківської райадміністрації, він в свою чергу, погасив частину боргу перед ПП «Думна».

Відповідач наголошує, що на даний момент не має можливості негайно погасити борг перед позивачем, однак, при першій же фінансовій можливості, погасить свою заборгованість перед ПП «Думна».

На момент розгляду справи відповідач не подав доказів погашення боргу в повному обсязі, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив, позовні вимоги визнав в повному обсязі.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Відповідно до вимог ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. В силу статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із вимогами ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов"язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.2 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов"язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно представленого суду розрахунку, відповідач повинен сплатити на користь позивача 12450 (дванадцять тисяч чотириста п'ятдесят) грн.74 коп. основного боргу, три проценти річних від простроченої суми грошового зобов'язання в розмірі 343 (триста сорок три) грн. 64 коп., штраф у розмірі 1 %, що становить 124 (сто двадцять чотири) грн. 50 коп., та пеню в розмірі 929 (дев'ятсот двадцять девять) грн. 07 коп. та судові витрати.

Згідно ч. 5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних інтересів інших осіб.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, позивачем було повністю виконано всі умови Договору підряду № 13-12 від 01 червня 2012 року, у тому числі дотримано строки виконання обумовлених у договорі робіт та підписано Акт приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в на загальну вартість 12450,74 грн., яка була також узгоджена у Довідці про вартість виконаних робіт за формою № КБ-3.

Також, відповідачем 03.07.2013 року за вх.№25962/13 подано заяву, згідно якої він повністю визнає позовні вимоги, а саме щодо стягнення з нього 12450 (дванадцять тисяч чотириста п'ятдесят) грн.74 коп. основного боргу, три проценти річних від простроченої суми грошового зобов'язання в розмірі 343 (триста сорок три) грн. 64 коп., штраф у розмірі 1 %, що становить 124 (сто двадцять чотири) грн. 50 коп., та пеню в розмірі 929 (дев'ятсот двадцять девять) грн. 07 коп. та судові витрати, а у суду немає підстав вважати, що такі дії відповідача суперечать чинному законодавству України, або порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб.

Однак, 06.08.2013 року за вх.№31608/13 позивач подав заяву про припинення провадження щодо частини позовних вимог, а саме: в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 12450,74 грн., а в решті частині позовних вимог - підтримує в повному обсязі, оскільки відповідачем було повністю сплачено суму основного боргу в розмірі 12450,74 грн.

Згідно п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а також подано уточнення (зменшення) позовних вимог, а відповідач уточнені (зменшені) позовні вимоги визнав в повному обсязі, суд прийшов до висновку, що позов Приватного підприємства «Думна» (м. Львів) до Львівського комунального підприємства «Шляхово-ремонтне підприємство Шевченківського району» (м. Львів) в частині стягнення трьох процентів річних від простроченої суми грошового зобов'язання в розмірі 343 (триста сорок три) грн. 64 коп., штрафу у розмірі 1 %, що становить 124 (сто двадцять чотири) грн. 50 коп., та пені в розмірі 929 (дев'ятсот двадцять девять) грн. 07 коп. є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

В частині стягнення суми основного боргу в розмірі 12450,74 грн., відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, провадження слід припинити, в зв'язку з погашенням відповідачем заборгованості в цій частині.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, що складає 1720,50 грн., та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав квитанцію №155 від 13.06.2013 року на суму 1720,50 грн. про сплату судового збору.

Отже, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 43, 49, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Уточнені позовні вимоги - задоволити.

2. Стягнути з Львівського комунального підприємства «Шляхово-ремонтне підприємство Шевченківського району» (79068, м. Львів, вул Інструментальна, 13, код ЄДРПОУ 03348946, р/р 26007000004114 в ПАТ «Укрсоцбанк» м. Львів, МФО 300023) на користь Приватного підприємства «Думна» (79058, м. Львів, вул. Торфяна, 7, код ЄДРПОУ 30538116, р/р 2600401940930 в ЦФ ПАТ «Кредобанк» м. Львів, МФО 325365) три проценти річних від простроченої суми грошового зобов'язання в розмірі 343 (триста сорок три) грн. 64 коп., штраф у розмірі 1 %, що становить 124 (сто двадцять чотири) грн. 50 коп., та пеню в розмірі 929 (дев'ятсот двадцять девять) грн. 07 коп. та 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. В решті позовних вимог - провадження припинити.

4. Наказ видати, в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.