Рішення

від 01.08.2013 по справі 905/4305/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.08.2013р. Справа № 905/4305/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Сич Ю.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Уманьпиво», м.Умань (ідентифікаційний код 05380243)

до відповідача Приватного підприємства «Науково-виробниче підприємство «Квант», м.Донецьк (ідентифікаційний код 32458085)

про стягнення основного боргу в сумі 21000,00грн., пені в сумі 1044,25грн., 3% річних у розмірі 208,85грн., штрафу в сумі 66,00грн.

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Котляров Д.В. керівник за рішенням №1 від 29.04.2003р.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Уманьпиво», м.Умань звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного підприємства «Науково-виробниче підприємство «Квант», м.Донецьк про стягнення основного боргу в сумі 21000,00грн., пені в сумі 1044,25грн., 3% річних у розмірі 208,85грн., штрафу в сумі 66,00грн.

Ухвалою від 17.06.2013р. зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/4305/13, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором на надання послуг будівельними механізмами та автотранспортом №4/02 від 04.02.2013р щодо належного виконання робіт, внаслідок чого виникли підстави для повернення передоплати та підстави для пені у розмірі 1044,25грн., 3% річних у розмірі 208,85грн., штрафу у розмірі 66,00грн.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії договору на надання послуг будівельними механізмами та автотранспортом №4/02 від 04.02.2013р., рахунка-фактури №360 від 04.02.2013р., листа б/н від 05.02.2013р., банківських виписок, претензії №46 від 25.02.2013р., листа №40 від 15.02.2013р. та доказів його направлення, платіжне доручення №294 від 05.02.2013р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 525, 526, 625, 1212 Цивільного кодексу України, ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

15.07.2013р. позивачем надано клопотання про розгляд справи без участі представника позивача на підставі вже поданих документів.

Під час розгляду справи відповідач не обґрунтував свою позицію щодо відхилення вимог позивача, наданим ст. 22 ГПК України правом на представлення нових доказів, які б у встановленому порядку спростовували викладені позивачем обставини не скористався.

За таких обставин, враховуючи достатність зібраних по справі доказів, господарський суд відповідно до ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній доказами.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського-процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Розгляд справи відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Під час судового розгляду справи представника відповідача було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням та заслухавши представника відповідача, суд встановив:

04.02.2013р. між Приватним підприємством «НВП «Квант» (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Уманьпиво» (замовник) укладено договір на надання послуг будівельними механізмами та автотранспортом №4/02 (далі - Договір), за умовами якого підрядник надає послуги будівельними послугами механізмами та автотранспортом, а саме автокраном вантажопідйомністю 50 тон замовнику згідно листів - замовлень. Підрядник виділяє замовнику механізми та автотранспорт та отримує оплату згідно договірної ціни для виконання вантажно-розважувальних, будівельно-монтажних, земляних робіт, перевезень вантажів та інших видів робіт (п.п.1.1., 1.2. Договору).

На момент розгляду справи до матеріалів справи не надано ані змін, ані доповнень щодо виконання умов Договору.

Згідно з п.2.1. Договору вартість експлуатації механізмів та автотранспорту складає: а) послуги автокрану вантажопідйомністю 50 тон - з розрахунку 6600,00грн. (в т.ч. ПДВ) за одну робочу зміну 8 годин; б) подача автокрану вантажопідйомністю 50 тон - з розрахунку 36,00грн. (в т.ч. ПДВ) за один км, всього за 400 км - 14400,00грн. (в т.ч. ПДВ).

Загальна вартість договору складає 21000,00грн. (в т.ч. ПДВ) (п.2.2. Договору).

За п.4.6. Договору оплата за послуги здійснюється 100% предоплатою.

Відповідно до банківських виписок, копії яких наявні в матеріалах справи, замовник сплатив підряднику грошові кошти у розмірі 21000,00грн.

Послуги вважаються наданими належним чином в повному обсязі після складання акту наданих послуг (п.1.4. Договору).

Проте, як зазначає позивач, відповідач не надав передбачені Договором послуги, у зв'язку із чим виникло зобов'язання щодо повернення грошових коштів у розмірі 21000,00грн. на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України.

Доказів надання вищевказаних послуг відповідачем суду не представлено, відтак, суд дійшов висновку, що останнім порушено зобов'язання за Договором.

15.02.2013р. позивачем на адресу відповідача надіслано претензію №40 від 15.02.2013р. з вимогою повернути сплачені грошові кошти у розмірі 21000,00грн.

За приписами ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

За п. 3 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Згідно з ст.653 Цивільного кодексу України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.5.1. Договору цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими особами сторін і діє до 28.02.2013р. У разі не виконання договору у встановлений термін, він діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором, що не звільняє сторони від відповідальності за їх не виконання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що Договір на теперішній час діє.

З огляду на те, що на теперішній час Договір діє, зобов'язання за договором не припинились, тобто, не відпала правова підстава на якій було перерахована передоплата, суд дійшов висновку про безпідставність застосування до спірних правовідносин положень ст.1212 Цивільного кодексу України.

Проаналізувавши вищезазначений Договір, судом встановлено, що останній за своєю правовою природою є договором про надання послуг та підпадає під регулювання статей 901-907 Цивільного кодексу України.

Так, приписами положень про договір про надання послуг не передбачено права замовника вимагати повернення передплати за договором про надання послуг та відповідного обов'язку виконавця у випадку не виконання останнім зобов'язань за договором.

Умовами Договору також не передбачено повернення передплати замовнику.

Укладений сторонами Договір передбачає певні зобов'язання сторін, а саме: зобов'язання підрядника надати послуги будівельними механізмами та автотранспортом, а замовника - проводити оплату за роботу машин та механізмів, які є предметом цього договору.

Дослідивши умови Договору, суд дійшов висновку, що у підрядника відсутні зобов'язання щодо здійснення будь-яких платежів, а тому за укладеним Договором у нього не має грошових зобов'язань перед замовником, отже не може бути і заборгованості.

Відтак, право вимоги суми грошових коштів в спірних правовідносинах ні сторонами, ні нормами чинного законодавства не передбачено, відповідно грошове зобов'язання відповідача в щодо повернення зазначеної суми відсутнє

Таким чином, враховуючи, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню ст. 1212 Цивільного кодексу України, положеннями Цивільного кодексу України про договір про надання послуг та умовами Договору не передбачено можливості повернення передплати виконавцем замовнику, позовні вимоги щодо стягнення основного боргу у розмірі 21000,00грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в сумі 1044,25грн. на підставі Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

За приписами ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Проаналізувавши умови Договору, господарським судом встановлено, що вказаний Договір не передбачає можливості застосування, порядку та розміру відповідальності до підрядника за порушення виконання грошового зобов'язання у вигляді пені.

Відповідно до ч.1 ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що пеня не підлягає стягненню, оскільки між сторонами в порушення вимог ст. 547 Цивільного кодексу України не укладено письмової угоди про можливість застосування відповідальності у вигляді сплати пені, укладений між сторонами договір також не містить такої умови.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення пені у розмірі 1044,25грн. не підлягають задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 208,85грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто вказане вище нарахування здійснюється за період прострочення виконання грошового зобов'язання.

Однак, як вбачається з матеріалів справи і висновків суду встановлених вище, за Договором у відповідача перед позивачем відсутнє прострочення грошового зобов'язання.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі 208,85грн. не підлягають задоволенню.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 66,00грн. на підставі п.3.7. Договору.

Відповідно до п.3.7. Договору у випадку незабезпечення робіт на об'єкті замовника по вині підрядника (несвоєчасна подача механізмів, автотранспорту на об'єкт, відсутність машиніста без поважних причин), останній сплачує замовнику штраф в розмірі 1% від суми машино-зміни. Згідно підпункту «а» п.2.1. Договору вартість машино-зміни 6600,00грн. за одну робочу зміну 8 годин.

За ч.2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Перевіривши розрахунок штрафу та враховуючи, що судом вище встановлено порушення підрядником зобов'язань за Договором щодо надання послуг, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення штрафу у розмірі 66,00грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, ч.1 ст. 530, ст.ст. 901, 903 Цивільного кодексу України; ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Уманьпиво», м.Умань до відповідача, Приватного підприємства «Науково-виробниче підприємство «Квант», м.Донецьк про стягнення основного боргу в сумі 21000,00грн., пені в сумі 1044,25грн., 3% річних у розмірі 208,85грн., штрафу в сумі 66,00грн. задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Науково-виробниче підприємство «Квант» (83000, м.Донецьк, вул.Артема, буд.71, ідентифікаційний код 32458085) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Уманьпиво» (20300, Черкаська область, м.Умань, вул.Ленінської іскри, буд. 29, ідентифікаційний код 05380243) штраф у розмірі 66,00грн., судовий збір у розмірі 5,09грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 01.08.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 05.08.2013р.

Суддя Ю.В. Сич