Постанова

від 12.09.2013 по справі 905/4305/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

10.09.2013 р. справа №905/4305/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І. суддівБойченка К.І., Стойка О.В. при секретарі Довгалюк К.Г. від позивача:Кирилюк С.М. - за дов. №б/н від 13.08.13р. від відповідача:Котляров Д.В. - директор Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «УМАНЬПИВО», м. Умань Черкаської області на рішення господарського суду Донецької області від 01.08.2013 року у справі№ 905/4305/13 (суддя Сич Ю.В.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «УМАНЬПИВО», м. Умань Черкаської області до відповідачаПриватного підприємства «Науково - виробниче підприємство «КВАНТ», м. Донецьк простягнення основного боргу в сумі 21 000 грн. 00 коп., пені в сумі 1044 грн. 25 коп., 3% річних в сумі 208 грн. 85 коп., штрафу в сумі 66 грн. 00 коп. ВСТАНОВИВ:

У 2013 році Товариство з обмеженою відповідальністю УМАНЬПИВО», м. Умань Черкаської області звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Приватного підприємства «Науково - виробниче підприємство «КВАНТ», м. Донецьк про стягнення основного боргу в сумі 21 000 грн. 00 коп., пені в сумі 1044 грн. 25 коп., 3% річних в сумі 208 грн. 85 коп., штрафу в сумі 66 грн. 00 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 01.08.2013р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УМАНЬПИВО», м. Умань Черкаської області задоволені частково. Стягнуто з Приватного підприємства «Науково - виробниче підприємство «КВАНТ», м. Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УМАНЬПИВО», м. Умань Черкаської області штраф у розмірі 66 грн. 00 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «УМАНЬПИВО», м. Умань Черкаської області, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 01.08.13 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги.

В судовому засіданні представник відповідача усно висловив заперечення на апеляційну скаргу, якими просив залишити рішення суду без змін.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 905/4305/13 та наданих представниками сторін пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.02.2013 року між Приватним підприємством "НВП "КВАНТ" (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УМАНЬПИВО" (замовник) був укладений договір на надання послуг будівельними механізмами та автотранспортом №4/02, за умовами якого підрядник зобов»язався надати послуги будівельними механізмами та автотранспортом, а саме автокраном вантажопідйомністю 50 тон замовнику згідно листів - замовлень, виділити замовнику механізми та автотранспорт та отримати оплату згідно договірної ціни для виконання вантажно-розважувальних, будівельно-монтажних, земляних робіт, перевезень вантажів та інших видів робіт.

Відповідно до п.1.4 договору, послуги вважаються наданими належним чином в повному обсязі після складання акту наданих послуг.

Згідно п.п.2.1, 2.2 договору, вартість експлуатації механізмів та автотранспорту складає: а) послуги автокрану вантажопідйомністю 50 тон - з розрахунку 6600 грн. 00 коп. за одну робочу зміну 8 годин; б) подача автокрану вантажопідйомністю 50 тон - з розрахунку 36 грн. 00 коп. за один км, всього за 400 км - 14400 грн. 00 коп. Загальна вартість договору складає 21000 грн. 00 коп.

Як вбачається з виписки по рахунках за період з 05.02.2013р. по 05.02.2013р. позивач перерахував на користь ПП «НВП «КВАНТ» 21 000 грн. 00 коп. за послуги автокрана РАХ2060 від 04.02.2013р.

Відповідно до п.3.7 договору, у випадку незабезпечення робіт на об'єкті замовника по вині підрядника (несвоєчасна подача механізмів, автотранспорту на об'єкт, відсутність машиніста без поважних причин), останній сплачує замовнику штраф в розмірі 1% від суми машино-зміни.

Відповідно до п.4.6 договору, оплата за послуги здійснюється 100% предоплатою.

Пунктом 5.1 договору сторони передбачили, що цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими особами сторін і діє до 28.02.2013р. У разі не виконання договору у встановлений термін, він діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором, що не звільняє сторони від відповідальності за їх не виконання.

Позивач, вважаючи, що, оскільки відповідачем не виконані договірні зобов'язання за договором на надання послуг будівельними механізмами та автотранспортом, в силу ст. 1212 Цивільного кодексу України отримані відповідачем грошові кошти в якості попередньої оплати підлягають поверненню саме як безпідставно отримані, звернувся із позовом до господарського суду Донецької області про стягнення з Приватного підприємства «Науково - виробниче підприємство «КВАНТ», м. Донецьк основного боргу в сумі 21 000 грн. 00 коп., пені в сумі 1044 грн. 25 коп., 3% річних в сумі 208 грн. 85 коп., штрафу в сумі 66 грн. 00 коп.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Статтею 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї статті застосовуються до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна у однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв'язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстав для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто, обов»язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених нормами ст. 11 Цивільного кодексу України. До відсутності правової підстави стаття 1212 Цивільного кодексу України відносить також і ситуацію, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала. Наприклад, коли правочин, на підставі якого передавалася річ, згодом був визнаний недійсним тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.02.2013 року між Приватним підприємством "НВП "КВАНТ" (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УМАНЬПИВО" (замовник) був укладений договір на надання послуг будівельними механізмами та автотранспортом №4/02, за умовами якого підрядник зобов»язався надати послуги будівельними механізмами та автотранспортом, а саме автокраном вантажопідйомністю 50 тон замовнику згідно листів - замовлень, виділити замовнику механізми та автотранспорт та отримати оплату згідно договірної ціни для виконання вантажно-розважувальних, будівельно-монтажних, земляних робіт, перевезень вантажів та інших видів робіт.

Позивач саме на виконання умов вказаного договору перерахував відповідачу грошові кошти у розмірі 21 000 грн. 00 коп. в якості попередньої оплати. Факт сплати підтверджено випискою по рахунках з 05.02.2013р. по 05.02.2013р. ТОВ «УМАНЬПИВО» з призначенням платежу: «За послуги автокрана РАХ2060 від 04.02.2013р.»

Таким чином, між сторонами існували господарські зобов'язальні правовідносини з надання послуг, на виконання яких позивач і перерахував відповідачу грошові кошти. Нормами цивільного та господарського права України в розділі «зобов'язальне право» визначено, що зобов'язання припиняється тільки у випадку їх належного виконання. Тобто, якщо сторона, яка здійснила будь-які дії на виконання своїх договірних зобов'язань, вважає, що інша сторона неналежним чином виконала свої договірні зобов'язання (в тому числі, по неналежному оформленню будь-яких документів, що мають відношення до договору), вона має право звернутися до суду по захист своїх порушених прав та інтересів у порядку, визначеному в главі 51 Цивільного кодексу України та розділу 5 Господарського кодексу України із застосуванням наслідків порушення винною стороною її договірного зобов'язання.

Тобто, судова колегія вважає, що спірні грошові кошти отримані відповідачем в межах договірних правовідносин у передбаченій нормами законодавства формі без доведення позивачем факту необхідності застосування положень ст. 1212 Цивільного кодексу України в частині повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні, тому що ці норми можуть застосовуватись тільки, якщо на підставі положень інших спеціальних норм потерпіла особа не в змозі захистити якесь із своїх порушених прав (предметом регулювання вказаної норми закону є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними нормами права, в даному випадку нормами зобов'язального господарського права). Ця правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду України по справам № 19/18 від 29.11.2010 р., № 26/2 від 13.12.2010 р., № 10/7 від 16.05.2011 р., № 14/209(02-4/4-14) від 30.05.2011 р., № 24/135 (24/0245) від 30.05.2011 р. До того ж, оскільки між сторонами було укладено договір, то такі кошти набуто за наявності правової підстави, а тому їх не може бути витребувано відповідно до положень ст. 1212 Цивільного кодексу України, як безпідставне збагачення (постанова Верховного Суду України від 22.01.13 р. по справі № 5006/18/13/2012). Рішення Верховного Суду України, прийняті за наслідками розгляду справ щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковими для всіх судів України згідно приписів ст. 111 28 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, з урахуванням умов укладеного між сторонами договору, у відповідача відсутнє грошове договірне зобов»язання перед позивачем, а є лише зобов»язання з надання послуг будівельними механізмами та автотранспортом, а саме автокраном вантажопідйомністю 50 тонн замовнику згідно листів - замовлень, а тому висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України у розмірі 21 000 грн. 00 коп. саме в якості нібито безпідставно отриманих, є правомірним та доведеним матеріалами справи. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, на теперішній час договір на надання послуг будівельними механізмами та автотранспортом №4/02 продовжує свою дію, оскільки доказів розірвання вказаного договору сторонами суду не надано. До того ж, за нормами ст.1212 Цивільного кодексу України взагалі немає суми основного боргу як правового предмету.

При зверненні до суду позивач також просив стягнути з відповідача пеню за період з 06.02.2013р. по 07.06.2013р. у розмірі 1044 грн. 25 коп.

Згідно ст. 199 Господарського кодексу України, виконання господарського зобов»язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому суперечать, види забезпечення виконання зобов»язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов»язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Отже, суб»єкти господарських відносин при укладені договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов»язань установленням окремого виду відповідальності.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 2. ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлена до стягнення позивачем пеня у розмірі 1044 грн. 25 коп. не підлягає задоволенню, оскільки сторонами в договорі письмово не передбачено застосування такого виду відповідальності як стягнення пені за порушення боржником зобов'язання, що є обов»язковою умовою для можливості застосування цього виду штрафної договірної відповідальності, яка одночасно є засобом забезпечення виконання господарського зобов»язання і повинна бути викладена у письмовому вигляді.

Також позивач при зверненні до суду просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 208 грн. 85 коп.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено у стягненні 3% річних у розмірі 208 грн. 85 коп. оскільки у відповідача за договором відсутнє грошове зобов»язання перед позивачем (тільки у випадку наявності якого можливо застосувати вищезазначену норму права), а є лише зобов»язання з надання послуг будівельними механізмами та автотранспортом, а саме автокраном вантажопідйомністю 50 тон замовнику згідно листів - замовлень.

Крім того, позивач при зверненні до суду просив суд стягнути з відповідача на його корить штраф на підставі п. 3.7 договору у розмірі 66 грн. 00 коп.

Відповідно до ч.2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Пунктом 3.7 договору сторони передбачили, що у випадку незабезпечення робіт на об'єкті замовника по вині підрядника (несвоєчасна подача механізмів, автотранспорту на об'єкт, відсутність машиніста без поважних причин), останній сплачує замовнику штраф в розмірі 1% від суми машино-зміни. Згідно підпункту "а" п.2.1 договору вартість машино-зміни 6600,00грн. за одну робочу зміну 8 годин.

Судова колегія вважає, що господарським судом правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача штраф у розмірі 66 грн. 00 коп., оскільки відповідач не довів суду належними засобами доказування відсутність його вини у здійсненні господарського договірного правопорушення в частині належного надання послуг позивачу.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно частково задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю УМАНЬПИВО», м. Умань Черкаської області до Приватного підприємства «Науково - виробниче підприємство «КВАНТ», м. Донецьк про стягнення «основного боргу» в сумі 21 000 грн. 00 коп., пені в сумі 1044 грн. 25 коп., 3% річних в сумі 208 грн. 85 коп., штрафу в сумі 66 грн. 00 коп. та стягнуто тільки суму штрафу з відповідача з відмовою в іншій частині позовних вимог в зв»язку з безпідставністю.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

Отже, відповідно до статті 4 7 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 01.08.2013 р. у справі № 905/4305/13 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись статями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УМАНЬПИВО», м. Умань Черкаської області на рішення господарського суду Донецької області від 01.08.2013р. у справі №905/4305/13 залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 01.08.2013 р. у справі № 905/4305/13 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді К.І.Бойченко

О.В. Стойка

Надр. 5 прим:

1 - у справу;

2 - позивачу;

3 - відповідачу;

4 - ДАГС;

5- ГС Дон. обл.

Гриньова О.В.