Ухвала

від 23.07.2013 по справі 2а-1670/6782/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" липня 2013 р. м. Київ К/9991/3354/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Костенка М.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційні скарги:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Регіон»

2. Державної податкової інспекції у м. Полтаві

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2011р. та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2011р.

у справі №2а-1670/6782/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Регіон» (надалі - ТОВ «НВП «Регіон»)

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (надалі - ДПІ у м.Полтаві)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У серпні 2011р. позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м.Полтаві №0001602305 від 29.07.2011р.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2011р. позов було задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Полтаві №0001602305 від 29.07.2011р.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2011р. рішення суду першої інстанції було скасовано в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві №0001602305 від 29.07.2011р., яким позивачеві донараховано зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 26694,00грн. В цій частині прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову. В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.09.2011р. по справі №2а-1670/6782/11 залишено без змін.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції позивач, звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови апеляційної інстанції та залишення в силі постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2011р.

Відповідач також звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції в частині задоволення позову та прийняти у справі нового рішення про відмову в позові ТОВ «НВП «Регіон».

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги сторін не підлягають задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, контролюючим органом проведено невиїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «НВП «Регіон» з питань підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «Калісто» за період травень-вересень 2010р., про що складено акт №5900/23-6/22545645 від 15.07.2011р.

Висновками зазначеного акта перевірки вказано на порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.2, п.п.7.4.5, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Зокрема, перевіркою виявлено безпідставне віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ від ПП «Калісто», оскільки на думку податкового органу видаткові та податкові накладні з боку ПП «Калісто» видавалися без мети реального настання правових наслідків.

За наслідками перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.07.2011р. №0001602305, яким позивачу донараховано ПДВ за травень, червень, серпень 2010 року в загальній сумі 33367,50грн. в т.ч. 26694,00грн. за основним платежем та 6673,50грн. за штрафними санкціями.

Так, судами встановлено, що 05.05.2010р. між ТОВ «НВП «Регіон» (покупець) ПП «Калісто» (постачальник) укладено договір купівлі-продажу №50510. на придбання запчастин до тракторної техніки. Поставка товару, за умовами договору визначена ЕХW склад Продавця (м.Харків).

На підтвердження реальності правочинну позивачем надано податкові накладні, рахунки-фактури, видаткові накладні та платіжні доручення, товарно-транспортні накладні.

За результатами здійснення зазначеної господарської операції позивачем на підставі податкових накладних, виписаних ПП «Калісто», зараховано до податкового кредиту з ПДВ за травень 2010р. - 1319,00 грн., за червень 2010р. - 12648,00грн., за серпень 2010р. - в сумі 12655,00грн.

В той же час, податковий орган під час перевірки дійшов висновку, що зазначені податкові накладні безпідставно враховано у бухгалтерському та податковому обліку позивача з огляду на відсутність у контрагента позивача (ПП «Калісто») трудових ресурсів, які приймали б участь у прийманні продукції від постачальника та відвантаження її покупцю, основних засобів та умов для зберігання продукції. Таким чином, відповідач дійшов висновку, що позивачем перераховувались кошти ПП «Калісто» без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, у зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України, тобто про порушення підприємством ст.228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний прядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

Так, з дослідженого судом договору від 05.05.2010р. поставки запчастин вбачається, що поставка здійснюється на склад продавця, за правилами ЕХW.

Термін ЕХW (франко-завод) застосований у даному договорі, означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад складі), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб. Таким чином, цей термін покладає мінімальні обов'язки на продавця, а покупець несе всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення.

Отже, з аналізу наведених положень договору випливає, що позивач (покупець) повинен був мати в своєму розпорядженні або укласти відповідний договір з транспортною організацією на перевезення запчастин.

Натомість, ні під час перевірки, ні під час судового розгляду позивачем не надано доказів укладання такого договору чи підтвердження наявності в структурі підприємства транспортної організації. При цьому, доповнень або змін до угоди від 05.05.2010р. в частині зміни умов поставки товару, позивачем суду також не надано.

В матеріалах справи відсутні належні докази в підтвердження факту отримання товару представником позивача та перевезення отриманого за договором №50510 від 05.05.2010р. товару.

Крім того, позивачем не надані документи, як б підтвердили факт отримання товару, оплаченого на підставі рахунків-фактури, оскільки жодна видаткова накладна не містить посилання на вказаний номер рахунку-фактури. У видаткових накладних не зазначено прізвище особи, яка отримала товар від ТОВ «НВП «Регіон», відсутні посилання на довіреність, яка мала бути видана належному представнику на отримання товарно-матеріальних цінностей.

За змістом п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до приписів п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, правильність формування платником податку валових витрат та податкового кредиту з ПДВ залежить від наявності зв'язку витрат такого платника податків на придбання товарів (робіт, послуг) з його господарською діяльністю, який (зв'язок) зокрема, полягає і у наявності розумних економічних причин (ділової мети) для вчинення господарських операцій.

Водночас, відсутність сукупності зазначених чинників, які визначають зв'язок витрат платника податків з його господарською діяльністю, виключають можливість формування валових витрат та податкового кредиту навіть за наявності належним чином оформлених первинних та розрахункових документів.

За таких обставин, судова колегія апеляційної інстанції обґрунтовано вказала, що відповідачем зроблений правомірний висновок про нікчемність правочину, оформленого договором №50510 від 05.05.2010р., оскільки фактично він не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Отже, визначення позивачеві грошового зобов'язання зі сплати ПДВ в розмірі 26694,00грн. є правомірним.

В той же час, щодо застосування оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням штрафних санкцій, слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 2 розділу XIX «Перехідних положень» Податкового кодексу України з 01.01.2011р. втратив чинність Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», на підставі якого до 01.01.2011р. застосовувались штрафні (фінансові) санкції за актами перевірок з питань дотримання податкового законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Однак, відповідачем до позивача засновані штрафні санкції на підставі Податкового Кодексу України, який не був чинним на час вчинення правопорушення, а Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яким була передбачена відповідальність за зазначене порушення, на час прийняття податкового повідомлення-рішення втратив чинність.

За таких обставин, застосування до ТОВ «НВП «Регіон» відповідальності, передбаченої п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, у вигляді штрафної санкції в сумі 6673,50грн. податковим повідомленням-рішення від 29.07.2011р. №0001602305, є неправомірним.

Доводи касаційних скарг сторін не спростовують зазначених висновків суду.

Отже, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційних скаргах не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційні скарги: Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Регіон» та Державної податкової інспекції у м. Полтаві - залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2011 року в нескасованій частині та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

О.В. Вербицька

---

М.І. Костенко