Ухвала

від 23.07.2013 по справі 2а-9557/11/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" липня 2013 р. м. Київ К/9991/36821/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Костенка М.І.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м.Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2012 року

по справі №2а-9557/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Ю БІ СІ Промо» (надалі - ТОВ НВП «Ю БІ СІ Промо»)

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м.Харкова Харківської області Державної податкової служби (надалі - Західна МДПІ м.Харкова)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Західної МДПІ м.Харкова, в якому поставлене питання про скасування податкового повідомлення-рішення №0000290700 від 13.07.2011р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2011р. залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2012р., позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Західна МДПІ м.Харкова звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивачем було подано податкові декларації з податку на додану вартість за лютий 2011р., якою задекларовано відповідні суми податкового зобов'язання та податкового кредиту та за березень 2011р., в якій позивачем було заявлено суму з податку на додану вартість до відшкодування на розрахунковий рахунок.

В період з 27.05.2011р. по 10.06.2011р. контролюючим органом була проведена виїзна документальна позапланова перевірка ТОВ НВП «Ю БІ СІ Промо» з питань правомірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по декларації з податку на додану вартість за березень 2011р., за результатами якої складено акт №1387/07-12/33119392 від 17.06.2011р.

Проведеною перевіркою, на думку податкового органу, не підтверджено відображене позивачем у декларації з податку на додану вартість за березень 2011р. бюджетне відшкодування у сумі 478656,00грн. та встановлено порушення п.п.14.1.18, п.п.14.1.221, п.п.14.1.231, п. 14.1. ст.14, п.187.1 ст.187., п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.17 ст.200, п.201.1 п.201.4 п.201.6 п.201.7. п. 201.10 ст. 201 ПК України .

На підставі названого акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000290700 від 13.07.2011р., яким було зменшено суму бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок з податку на додану вартість у розмірі 478656,00грн. та зобов'язано сплатити штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1,00грн.

Задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу (п.п.14.1.18 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено ст.200 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.200.1 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту у відповідності із п.198.2 ст.198 Податкового Кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківською рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно абз.4 п.198.3 ст.198 ПК України право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 ПК України).

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, ТОВ НВП «Ю БІ СІ Промо» було укладено ряд договорів поставки:

- з ТОВ ТОВ «Іприс-Профіль» договорів №11/10/10 від 11.10.2010р. за яким підприємством придбано металеві труби різного діаметру, на виконання умов якого надано відповідні податкові накладні, суми податку на додану вартість за яким включено до податкового кредиту за лютий 2011р.;

- з ТОВ «Гранд Афіш» договір №197 від 01.11.2010р., за яким позивачем придбано послуги по друку банерів для павільйонів з різними логотипами, наклейок з логотипами пивних брендів, ярликів, оракулів для інвентарних бірок зонтів з логотипами, на виконання умов якого позивачу постачальником надано відповідні податкові накладні, суми податку на додану вартість за яким включено до податкового кредиту за лютий 2011р.;

- з ТОВ «Алюпро» договір №125 від 21.12.2009р., за яким позивачем придбано профіль алюмінієвий (ПАС, різних розмірів та діаметрів), на виконання умов якого позивачу постачальником надано відповідні податкові накладні, суми податку на додану вартість за яким включено до податкового кредиту за лютий 2011р.;

- з ТОВ «Варітек» договір №35-09/10 від 23.09.2011р., за яким позивачем придбано металообробні токарні верстати, на виконання умов якого позивачу постачальником надано відповідні податкові накладні, суми податку на додану вартість за яким включено до податкового кредиту за лютий 2011р.;

- з ТОВ «Фірма «Одрі» договір №423/К від 02.12.2009г., за яким підприємством придбано фарбу та емаль порошкову, на виконання умов якого позивачу постачальником надано відповідні податкові накладні, суми податку на додану вартість за яким включено до податкового кредиту за січень 2011р. та лютий 2011р.

Як встановлено судами, надані позивачу податкові накладні за формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства. Відповідач також не надав суду доказів визнання цих податкових накладних недійсними. Недоліків в оформленні цих податкових закладних згідно Порядку заповнення відповідачем в ході перевірки виявлено не було.

Копії господарських договорів, платіжних доручень, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, лімітно-заборних карт на виготовлення продукції, які наявні в матеріалах справи, підтверджують придбання товарів/послуг від постачальників, подальше використання їх у власній виробничій діяльності з виготовлення шатрово-тентової продукції, здійснення оплати придбаних товарів/послуг.

Судами також встановлено та вбачається з акту перевірки податковим органом не встановлено заниження (завищення) задекларованих в деклараціях показників податкових зобов'язань за цей період.

Крім того, як вбачається з акту перевірки, позивач в рядку 12.1 податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2011р. відобразив суму податку на додану вартість в розмірі 478 656,00грн. фактично сплаченого митним органам і грошовими коштами при розмитненні імпортних товарів, отриманих від нерезидента на митній території України. Також зазначено, що імпортні операції підтверджені документами (копії імпортних вантажних митних декларацій форми МД-2 оформлені належним чином) та розбіжностей з АРМ «Митниця» не встановлено. До Державного бюджету України позивачем було сплачено суму податку на додану вартість в розмірі 478656,00грн.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанції щодо документального підтвердження права позивача на отримання суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за відповідний період.

Також слід відзначити, що право платника податку на бюджетне відшкодування не залежить від проведення або не проведення зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника, оскільки позивач не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання обов'язків щодо сплати податків іншими контрагентами. Якщо інші контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки виключно для них.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м.Харкова Харківської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

О.В. Вербицька

---

М.І. Костенко