Постанова

від 18.07.2013 по справі 804/5159/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2013 р. Справа № 804/5159/13-а м. Дніпропетровськ Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіВласенка Д.О. при секретарі судового засіданняПасічнику Т.В. за участю: представника позивача представника відповідача Сидорук І.А. Круглик А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм-Люкс» до Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЛАВМЕТ» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Прайм-Люкс» 10 квітня 2013 року звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000412201 від 22.03.2013 та визнання протиправними висновків, викладених в акті № 580/220/35460301 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Прайм-Люкс» (код за ЄДРПОУ 35460301) з питань дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «ГЛАВМЕТ» (код за ЄДРПОУ 37577455) за лютий 2012 року».

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що наведені у Акті № 580/220/35460301 від 06.03.2013 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Прайм-Люкс» (код за ЄДРПОУ 35460301) з питань дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Главмет» (код за ЄДРПОУ 37577455) за лютий 2012 року», обставини, стосуються лише обставин реєстрації ТОВ «Главмет» та подання ними податкової звітності, і жодним чином не доводять недобросовісність ТОВ «Прайм-Люкс» та не свідчать про відсутність реальності господарських операцій.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року залучено ТОВ «ГЛАВМЕТ» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, у справі за позовом ТОВ «Прайм-Люкс» до Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, на їх задоволенні наполягала, посилаючись на обставини, які викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити у його задоволенні.

В обґрунтування своїх заперечень представник відповідача зазначає, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту з ПДВ під час здійснення взаємовідносин ТОВ «Прайм-Люкс» (код ЄДРПОУ 35460301) з ТОВ «Главмет» (код ЄДРПОУ 37577455) за лютий 2012 року встановлено завищення податкового кредиту у сумі 5040,00 грн. Згідно отриманого Акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТЛАВМЕТ» код ЄДРПОУ 37577455 від 05.02.2013 № 48/22.4-07/37577455 отриманого від ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.08.2011-31.12.2012. Згідно з висновку ВПМ від 05.02.2013 № 139/07-15, відсутній факт реального здійснення господарської діяльності ТОВ «ГЛАВМЕТ».

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, проте, надав письмові пояснення, у яких зазначив, що як вбачається з акту перевірки ТОВ «Прайм-Люкс» відповідачем в жодному чині не досліджувалися первинні документи, а за основу висновків фахівці податкового органу взяли висновки викладені в акті про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Главмет», код ЄДРПОУ 37577455 від 05.02.2013 № 48/22.4-07/37577455. Проте, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2013 по справі № 820/1734/13-а задоволено адміністративний позов ТОВ «Главмет» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби та визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби по проведенню зустрічної звірки ТОВ «ГЛАВМЕТ» у вигляді акту № 48/22.4-07/37577455 від 05.02.2013 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛАВМЕТ» (код ЄДРПОУ 37577455) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.08.2011 по 31.12.2012 року», а також зобов'язано Державну податкову інспекцію у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби відновити в Автоматизованій системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ в розрізі контрагентів, задекларованих ТОВ «Главмет», що відображені в акті № 48/22.4-07/37577455 від 05.02.2013. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013 по справі № 820/1734/13-а, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2013 по справі № 820/1734/13-а залишено без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 65 Кодексу адміністративного судочинства України, як свідок в адміністративній справі може бути викликана судом кожна особа, якій можуть бути відомі обставини, що належить з'ясувати у справі.

Частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Показаннями свідка є повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи (ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні надав пояснення, що 23 листопада 2011 року ТОВ «Фараон» в особі директора Филипук О.І. (Замовник) та ТОВ «Прайм-Люкс» в особі директора ОСОБА_5 (Підрядчик) укладено договорі підряду № 046 Ф001/0-11, відповідно до умов якого Підрядчик виконує роботи по переплануванню частки побутових приміщень під кондитерську відділ у торгівельному центрі «Фреш», розташованого по адресу: м. Євпаторія, вул. Інтернаціональна, 88 (надалі договір). Відповідно до умов договору підряду № 046 Ф0011/0-11 об'єм та вартість робіт, передбачений розділом 1 дійсного Договору, встановлені у відповідності з ДБН-Д. 1.1-1-2000 у сумі 78666,00 грн., крім того, ПДВ 20% - 15733,20 грн., усього на суму - 94399,20 грн.

На виконання умов договору підряду 29 листопада 2011 року між ТОВ «Прайм-Люкс» в особі директора ОСОБА_5 (Підрядник) і ТОВ «Главмет» в особі директора Палюх А.В. (Субпідрядник) уклали договір субпідряду № 2911, відповідно до умов якого Підрядчик доручає, а Субпідрядник приймає на себе зобов'язання по організації, координації і забезпеченню виконання робіт по переплануванню частки побутових приміщень під кондитерську відділ у торгівельному центрі «Фреш», розташованого по адресу: м. Євпаторія, вул. Інтернаціональна, 88 (надалі договір). Відповідно до п. 3.1 договору, вартість виконання підрядних робіт по перепланування частини побутових приміщень під кондитерський відділ в торгівельному центрі «Фреш» становить 30 240,00 грн. у т.ч. ПДВ 5 040,00 грн. При завершенні робіт Субпідрядник представляє Підрядчику акт приймання - передачі виконаних робіт, оформлених у двосторонньому порядку (п. 4.1). Сплата за договором відбувається на розрахунковий рахунок Субпідрядчика на протязі 25 банківських днів з дня підписання Акта виконаних робіт.

Відповідно до акту № ОУ-0201/03 приймання-передачі виконаних робіт за лютий 2012 року (форма КБ-2В) ТОВ «Главмет» в особі директора Палюх А.В. передав, а ТОВ «Прайм-Люкс» в особі директора ОСОБА_5 прийняв виконані роботи по переплануванню частини побутових приміщень під кондитерський відділ у м. Євпаторія, вул. Інтернаціональна, 88, а 23 лютого 2012 року ТОВ «Прайм-Люкс» на підставі п/д № 78 сплатив ТОВ «Главмет» грошові кошти у сумі 30 240,00 грн., в тому числі ПДВ у сумі 5040,00 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 липня 2013 року було закрито провадження в адміністративній справі № 804/5159/13-а в частині позовних вимог щодо визнання протиправними висновків, викладених в акті № 580/220/35460301 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Прайм-Люкс» (код за ЄДРПОУ 35460301) з питань дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «ГЛАВМЕТ» (код за ЄДРПОУ 37577455) за лютий 2012 року».

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу Криворізької центральної МДПІ від 25.02.2013 № 236 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм-Люкс» (код ЄДРПОУ 35460301), повідомлення від 26.02.2013 № 166, згідно вимог абз.1,3,5 пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-УІ та з урахуванням акту про неможливість проведення зустрічної звірки ДПІ у Київському районі м.Харкова Харківської області ДПС ТОВ «ГЛАВМЕТ», код ЄДРПОУ 37577455 щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.08.2011 - 31.12.2012, старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу планування, організації податкового контролю та аналітичної роботи управління податкового Контролю Гатіловою Анною Євгеніївною, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Прайм-Люкс» (код ЄДРПОУ 35460301) з питань дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Главмет» (код ЄДРПОУ 37577455) за лютий 2012 року.

За результатами перевірки податковою інспекцією складено акт № 580/220/35460301 від 06 березня 2013 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Прайм-Люкс» (код ЄДРПОУ 35460301) з питань дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Главмет» (код ЄДРПОУ 37577455) за лютий 2012 року.

Проведеною документальною позаплановою невиїзною перевіркою ТОВ «Прайм-Люкс» за лютий 2012 року порушення ведення податкового обліку в частині визначення податкового кредиту по декларації, чим порушено:

1) ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.95 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України від 05.06.95 за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

2) п.198.1 ст.198, п. 198.3 ст. 198, п. 198.4 ст. 198, ст.185, ст.186, п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України ТОВ «Прайм-Люкс» встановлено завищення податкового кредиту на суму 5 040,00 грн.

Криворізькою центральною міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби, на підставі акту № 580/220/35460301 від 06 березня 2013 року відносно ТОВ «Прайм-Люкс» винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000412201 від 22 березня 2013 року, щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем + 5040,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1260,00 грн.

Судом встановлено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2013 по справі № 820/1734/13-а задоволений адміністративний позов ТОВ «Главмет» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби по проведенню зустрічної звірки ТОВ «ГЛАВМЕТ» у вигляді акту № 48/22.4-07/37577455 від 05.02.2013 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛАВМЕТ» (код ЄДРПОУ 37577455) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.08.2011 по 31.12.2012 року» та зобов'язано Державну податкову інспекцію у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби відновити в Автоматизованій системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ в розрізі контрагентів, задекларованих ТОВ «ГЛАВМЕТ», що відображені в акті № 48/22.4-07/37577455 від 05.02.2013.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013 по справі № 820/1734/13-а, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2013 по справі № 820/1734/13-а залишено без змін.

Також з матеріалів справи вбачається, що 29.11.2011 між ТОВ «Прайм-Люкс» (Підрядник) і ТОВ «Главмет» (Субпідрядник) уклали договір субпідряду, відповідно до умов якого Підрядчик доручає, а Субпідрядник приймає на себе зобов'язання по організації, координації і забезпеченню виконання робіт по переплануванню частки побутових приміщень під кондитерську відділ у торгівельному центрі «Фреш», - розташованого по адресу: м. Євпаторія, вул. Інтернаціональна, 88 (надалі договір).

Відповідно до п. 3.1 договору, вартість виконання підрядних робіт по перепланування частини побутових приміщень під кондитерський відділ в торгівельному центрі «Фреш» становить 30 240,00 грн. у т.ч. ПДВ 5 040,00 грн.

При завершенні робіт Субпідрядник представляє Підрядчику акт приймання - передачі виконаних робіт, оформлених у двосторонньому порядку (п. 4.1).

Сплата за договором відбувається на розрахунковий рахунок Субпідрядника на протязі 25 банківських днів з дня підписання Акта виконаних робіт.

Відповідно до акту № ОУ-0201/03 приймання - передачі виконаних робіт за лютий 2012 року ТОВ «Главмет» передав, а ТОВ «Прайм-Люкс» прийняв виконані роботи по переплануванню частини побутових приміщень під кондитерський відділ у м. Євпаторія, вул. Інтернаціональна, 88.

ТОВ «Прайм-Люкс» 23 лютого 2012 року на підставі п/д № 78 сплатив ТОВ «Главмент» грошові кошти у сумі 30 240,00 грн., в тому числі ПДВ у сумі 5 040,00 грн.

Аналізуючи зміст позовних вимог суд прийшов до наступних висновків.

Виходячи зі змісту п.1.1. ст.1 Податкового кодексу України відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 врегульовано положеннями Податкового кодексу України.

Згідно ст. 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у стаття 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Статтею 62 Податкового кодексу України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772, встановлено що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Суд вважає, що відповідач не повинен був робити свої висновки саме на підставі висновків перевірки контрагента позивача, оскільки використання даних відомостей є упередженим та необґрунтованим використанням недостовірних даних.

Також суд наголошує, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2013 по справі № 820/1734/13-а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013 по справі № 820/1734/13-а, визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби по проведенню зустрічної звірки ТОВ «ГЛАВМЕТ» у вигляді акту № 48/22.4-07/37577455 від 05.02.2013 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛАВМЕТ» (код ЄДРПОУ 37577455) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.08.2011 по 31.12.2012 року».

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, можна дійти висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені підприємством правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі позовної заяви зацікавленої особи після повного та всебічного судового розгляду. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Згідно із ст.67 Господарського Кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та мас всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика європейського суду є самостійним джерелом права і підлягає застосуванню національними судами.

У п. 38 рішення, датованого 09.01.2007 (справа Інтерсплав проти України) Європейський суд з прав людини відзначив: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, які здійснюються конкретною компанією, вони можуть прийняти відповідні заходи з метою запобігання чи усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду, стосовно загальної практики по відшкодування ПДВ при відсутності будь-яких ознак, що вказували б на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

У справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що «суд визнає, що коли Держави-члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання з боку визначеної фізичної чи юридичної особи, вони можуть застосувати відповідні заходи з метою попередити, зупинити чи покарати за такі зловживання. Однак, суд вважає, що якщо національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної чи юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при ряді операцій по поставкам, чи яких-небудь вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж-таки карають одержувача оподаткованої ПДВ поставки, що повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, що знаходився поза контролю одержувача і відносно до якого не було засобів відстежування і забезпечення його зусиль, то влада виходить за розумні границі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами інтересів і вимогами захисту права власності.

Враховуючи своєчасне та повне використання компанією-заявником своїх зобов'язань по декларуванню ПДВ, неможливості з її боку забезпечити дотримання постачальником його зобов'язань по декларуванню ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства відносно системи оподаткування, про яку компанія-заявник знала чи могла знати, суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань по своєчасному декларуванню ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом з пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності».

Відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлена презумпція правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Так, згідно із підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках тощо.

Відповідно до пункту 83.1 статті 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення тощо.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг.

Загальні правила щодо дати виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту містяться у пункті 198.2 статті 198 Податкового органу України, згідно із яким такою датою вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

На думку суду, із датами списання коштів або отримання товарів/послуг пов'язується право платника податку на податковий кредит, проте це право не обмежується звітним податковим періодом, в якому виписані податкові накладні та платник податку приймає самостійне рішення про реалізацію свого права на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення такого права на податковий кредит.

Згідно положень абзаців 1-3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, згідно із якими не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, за таких умов, у разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі Закон № 996-ХІV) встановлює, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (стаття 1 Закону № 996-ХІV). Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити (частини 1 та 2 статті 9 Закону № 996-ХІV).

Аналогічне визначення первинних документів міститься й у правилах ведення бухгалтерського обліку. Зокрема, відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995 № 88, (далі Положення № 88) первинні документи - це документи у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції (пункт 2.1. Положення № 88), й складаються у момент проведення операції або одразу після її проведення (пункт 2.2. Положення № 88).

Отже, облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників податків здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення), а не про правочини (господарські зобов'язання).

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Підсумовуючи усе вищевикладене, суд дійшов висновку, що ТОВ «Прайм-Люкс» правомірно визначило суму податкового кредиту за лютий 2012 року, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000412201 від 22 березня 2013 року, яке винесене Криворізькою центральною міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби відносно ТОВ «Прайм-Люкс» (код ЄДРПОУ 35460301) щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем + 5040,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1260,00 грн., є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечуючи проти позову, відповідач, який відповідно до норм Податкового кодексу України та за визначенням Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єктом владних повноважень, правомірність вчинення спірних дій з проведення перевірки належним чином не довів.

Оскільки, вчиняючи оскаржувані дії, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, суд вважає за необхідне адміністративний позов задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 14, 35, 70, 71, 86, 94, 122, 128, 159-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм-Люкс» до Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЛАВМЕТ» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000412201 від 22 березня 2013 року, яке винесене Криворізькою центральною міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм-Люкс» (код ЄДРПОУ 35460301) щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем + 5040,00 грн. (п'ять тисяч сорок гривень), за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1260,00 грн. (одна тисяча двісті шістдесят гривень 00 копійок).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм-Люкс» (код ЄДРПОУ 35460301) судовий збір у розмірі 114,70 грн. (сто чотирнадцять гривень 70 копійок).

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 23 липня 2013 року.

Суддя Д.О. Власенко