Постанова

від 06.08.2013 по справі 814/3368/13-а

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

06 серпня 2013 року Справа № 814/3368/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. секретар судового засідання Ткач Г.С. розглянувши адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Крокус-Трейд", (вул. Кірова, 238, оф.120, м. Миколаїв, 54031)

доДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, (вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв, 54028)

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, за участю представників:

від позивача: Подоряко О. О.

від відповідача: Бойко О. В.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «КРОКУС-ТРЕЙД» (далі позивач, підприємство, ТОВ), посилаючись на незаконність оспорюваних рішень, звернулося до суду з вимогами про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби:

№0000662201 від 25.04.2013 року, відповідно до якого позивачу збільшено суму зобов'язання за платежем з податку на прибуток на в сумі 4733,00грн. основного платежу та 1183,25грн. штрафних санкцій,

№0000672201 від 25.04.2013 року, відповідно до якого суб'єкту господарювання визначено (збільшено) суму податкового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість (далі ПДВ) у розмірі 4508,00грн. основного платежу та 1127,00грн. штрафних санкцій.

Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (далі ДПІ, відповідач, контролюючий орган) позов не визнала, зазначивши про правомірність дій контролюючого органу при проведені перевірки позивача та законність прийнятих податкових повідомлень-рішень, якими позивачеві визначені податкові зобов'язання в зв'язку з безтоварністю господарських операцій з ТОВ «Дока-Групп»

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд приходить до висновку про обгрунтованість заявлених вимог, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ст.1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що «податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, …, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів».

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України «платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну». При цьому дата отримання платником податку товарів, що підтверджено податковою накладною, є датою виникнення права платника податків на віднесення сум податку до податкового кредиту (п. 198 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України «не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними».

Приписами п.180.1 ст.180 ПК України визначено, що платник податку - будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку. Платник податку самостійно відповідає за своєчасність та повноту нарахування та сплати податку. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податків; дата відвантаження товарів покупцю (п. 187.1 ст. 187 ПК України).

Приписами п.135.2 ПК України визначено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.137.1 ПК України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Відповідно до п.138.1 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Із п.138.2 ПК України слідує, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з п.139.1.9 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення;

Системний аналіз правових норм, якими регулюються правовідносини, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що для формування валових витрат та відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон не передбачає обов'язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару, зокрема є податкова накладна. Право на нарахування податкового кредиту та віднесення витрат підприємства до валових витрат, крім наявності належним чином оформлених первинних документів, інформація в яких стосовно господарської операції повинна бути викладена конкретно, повно, зрозуміло та правдиво, обумовлюється наявністю ще й такої обставини, як реальності факту придбання платником податку товарів (послуг). Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. У разі, якщо добросовісний платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо документального підтвердження розміру валових витрат, податкового кредиту та фактичного здійснення господарських операцій, він не може бути позбавлений права на формування валових витрат та податкового кредиту. Недобросовісність учасників господарських правовідносин не може слугувати підставою для притягнення до юридичної відповідальності суб'єкта господарювання, який виконав зобов'язання по правочинам та по сплаті податку на додану вартість в ціні придбаного товару та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту та фактичного здійснення господарських операцій.

При розгляді справи встановлено, що в період з 27.03.2013 року по 02.04.2013 року ДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «КРОКУС-ТРЕЙД» з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань, доходів і витрат , що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування по взаємовідносинам з ТОВ «Дока-Групп» за період з 01.07.2012 по 30.09.2012, результати якої оформлені актом від 08.04.2013 року №807/22-100/36099285 (далі по тексту - акт), в якому зроблено висновок про порушення з боку платника податків вимог п. 138.1, 138.2, 138.8 ст. 138, п. 134.1 ст. 134, п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України та заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, в розмірі 4 508грн. за звітний період вересня 2012 року, суми податку на прибуток - 4 733 грн., та висновок про відсутність об'єктів оподаткування на підставі акта від 18.12.2012 року №2183/22-90/38203635 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Дока-Групп» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за вересень, жовтень 2012 року».

На підставі акта перевірки № 807/22-100/36099285 від 08.04.2013 ДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення:

№0000662201 від 25.04.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «Крокус-Трейд» за платежем з податку на прибуток (за основним платежем - 4733грн., за штрафними санкціями - 1183,25грн.);

№0000672201 від 25.04.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «Крокус-Трейд» за платежем з податку на додану вартість (за основним платежем - 4508грн., за штрафними санкціями - 1127,00грн.).

Підставою для прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень є висновок контролюючого органу про безтоварності господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ «Дока-Групп».

Мотивацією тверджень про безтоварність господарських операцій з ТОВ «Дока-Групп» є посилання контролюючого органу на акт від 18.12.2012 року №2183/22-90/38203635 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Дока-Групп» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за вересень, жовтень 2012 року», згідно якого контролюючим органом встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (робіт, послуг) підприємствам-покупцям за вересень, жовтень 2012 року. Крім того, на обгрунтування доводів про безтоварність господарських операцій з ТОВ «Дока-Групп» відповідач посилається на відомості (пояснення засновника ТОВ «Дока-Групп») про те, що фактично засновник не має відношення до діяльності ТОВ «Дока-Групп».

При розгляді справи також встановлено, що між позивачем та ТОВ «Дока-Групп» 03.09.2012 укладено договір поставки за №25/03-11 продукції, на виконання якого між сторонами по угоді здійснена поставка миючих засобів, освіжувачів повітря та ін. товару на суму 27048грн.42коп..

В подальшому придбані товари позивач були реалізовані Українському Державному підприємству «Укрхімтрансаміак» що підтверджується угодою від 13.09.2012 №149 про поставку побутової хімії, видатковими накладними, податковими накладними та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Досліджені судом фактичні дані вказують на невмотивованість аргументів контролюючого органу.

Так, відповідно до наданих позивачем договору поставки товару, первинних документів - видаткової накладної від 03.09.2012 року №16, податкової накладної від 03.09.2012 року №16, розрахункових документів, які оформлені згідно приписів ст.2, 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п. 1.2 п.1, п.п. 2.1 п.2, п. 2.4, п.2.15, п.2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88, господарські операції між позивачем та контрагентом мали реальний характер і підтверджені достатніми первинними документами. Видані позивачеві контрагентом податкові накладні та інші первинні документи відповідають вимогам діючого законодавства і є належним доказом правомірності формування податкового кредиту по ПДВ та валових витрат по реальним господарським операціям, які в подальшому використані підприємством в господарській діяльності (реалізовані іншим суб'єктам господарювання).

Висновки контролюючого органу про безтоварність господарських операцій базуються на припущеннях, які не доведені належними та допустимими доказами. Позивач надав первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю контрагентів (як постачальників так і покупців товарів (послуг)), які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання на підставі цивільно-правових угод товарів (послуг) для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку та реальне використання товарів (послуг) в господарській діяльності, в тому шляхом реалізації придбаних товарів та використаннях їх в надані послуг (виконання робіт) іншим суб'єктам господарювання.

ТОВ «Дока-Групп» на час здійснення господарських операцій з ТОВ «КРОКУС-ТРЕЙД» було зареєстровано як платник ПДВ, тобто мало спеціальну податкову правосуб'єктність. В свою чергу, покупець мав правові підстави включити суму ПДВ по таким податковим накладним в податковий кредит.

Той факт, що у позивача відсутні товарно-транспортні накладні, в даному випадку не має правового значення, оскільки в судовому засіданні достеменно встановлено, що позивачем оплачено товар з врахування його доставки (вказана обставина відповідачем не оспорюється), а тому складання товарно-транспортних накладних (які не були виписані та надані поставщиком) в зазначеному випадку не залежить від волі покупця товару.

Посилання контролюючого органу на акт від 18.12.2012 року №2183/22-90/38203635 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Дока-Групп», в якому зроблено висновок про порушення приписів податкового законодавства без вивчення договорів, документів первинного бухгалтерського та податкового обліку, є надуманими та такими, що не ґрунтуються на приписах чинного законодавства України, а висновки такого акта не можуть бути використані як доказ при перевірці ТОВ «КРОКУС-ТРЕЙД» за принципом правомірності та достовірності отримання податкової інформації. Посилання ДПІ на пояснення ОСОБА_3 - засновника підприємства, який фактично не здійснював господарську діяльність від імені ТОВ «Дока-Групп», не мають правового значення, оскільки відповідно до приписів чинного законодавства засновник суб'єкта господарювання не зобов'язаний особисто здійснювати господарську діяльність від імені підприємства, а факт створення підприємства з метою прикриття незаконної повинен бути встановлений в порядку кримінального судочинства Дослідження питання щодо складу злочину в діях фізичної особи належить до завдань досудового та судового слідства в кримінальному провадженні і не має відношення до позивача, як суб'єкта господарювання в частині здійснення господарських операцій ТОВ «Дока-Групп» з позивачем. Позиціонування вказаної обставини як порушення податкового законодавства не ґрунтується на приписах чинного законодавства та є надуманим. Досліджені судом фактичні дані вказують на невмотивованість аргументів контролюючого органу.

Відповідач не надав суду допустимих та достатніх доказів на обґрунтування припущень викладених в акті перевірки щодо порушення позивачем податкового законодавства. Стосовно зазначених у податковому повідомлені-рішенні порушень вимог ПК України, в результаті допущення яких позивачеві донараховано зобов'язання з податку на додану вартість, суд вважає їх невмотивованими та неаргументованими належними доказами. Вказані висновки спростовуються вищенаведеними фактичними даними і не можуть слугувати підставою для нарахування зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток в випадку, що є предметом судового дослідження.

Таким чином, оскільки відповідачем (суб'єктом владних повноважень), на якому в адміністративному судочинстві лежить тягар доказування правомірності своїх дій, не надано спростувань реального характеру здійснюваних позивачем господарських операцій, що були обумовлені діловою метою, доводи ДПІ про безтоварність господарських операцій між позивачем та вищезазначеними контрагентами, є бездоказовими.

Крім того, позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту та бюджетне відшкодування ПДВ у зв'язку з недобросовісністю, на думку ДПІ, інших суб'єктів господарювання порушує право особи мирно володіти своїм майном, що міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 р. (надалі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства згідно із ст. 9 Конституції України. Зокрема, ст.1 Протоколу до конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права». Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), які згідно з ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477 мають в Україні значення джерела права. Так, у п. 53 рішення в справі «Булвес» АД проти Болгарії ЄСПЛ визначив поняття власності, указавши, що «власність» може включати як існуючу власність, так і активи, включаючи вимоги стосовно яких заявник може стверджувати, що у нього чи у неї є принаймні «правомірні очікування» отримати ефективне здійснення свого майнового права. У рішенні в справі Щокін проти України (п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: «Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише «на умовах, передбачених законом» і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття «закону») вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні.» Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону. Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується численними рішеннями Європейського суду з прав людини. Так, п. 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії ЄСПЛ дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності». Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії. У п. 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Таким чином, відповідач - суб'єкт владних повноважень при прийнятті оспорюваних податкових повідомлень-рішень діяв не на підставі, не в спосіб, що передбачені законами України, та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Вищенаведене в сукупності є підставою для задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 70-71, 86, 122,138, 158-163 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 25.04.2013року № 0000672201.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 25.04.2013року № 0000662201.

Стягнути судові витрати в сумі 116 (сто шістнадцять) гривень з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус-Трейд" (код ЄДРПОУ 36099285).

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя І. В. Желєзний