Постанова

від 08.08.2013 по справі 916/617/13-г

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" серпня 2013 р.Справа № 916/617/13-г Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.,

суддів: Колоколова С.І., Головея В.М.,

(склад суду змінено згідно розпорядження заступника голови Одеського апеляційного господарського суду від 06.08.2013р. № 599)

при секретарі судового засідання Підгурському Д.Л.

за участю представників сторін:

від позивача - Каткова С.В., довіреність № 2 від 02.01.2013р.,

/відповідач не використав законного права на участь у судовому засіданні, хоча про час та місце його проведення повідомлений 29.06.13р. належним чином (див.- рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 18.06.13р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство з іноземними інвестиціями "Чорноморська інвестиційна група", м.Одеса

на рішення господарського суду Одеської області від 27.05.2013р.

по справі № 916/617/13

за позовом Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради

до скаржника

про стягнення 78 094,31 грн.,

встановив:

У березні 2013р. Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради (далі - по тексту КП "Теплоенерго") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Підприємство з іноземними інвестиціями "Чорноморська інвестиційна група" про стягнення 85226,94грн., з яких 77188,86 грн. - основного боргу за спожиту теплову енергію та гаряче водопостачання, що утворився за період з 1.10.09р. по 22.05.13р., 2464,46грн. - пені за період з 20.03.12р. по 22.05.13р., 3802,08грн. - 3% річних та 1771,53грн., на які збільшився борг внаслідок інфляції за період з 20.11. 2009р. по 22.05.2013р . /з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог - а.с.72-86/. Крім того, позивач просив включити до складу судових витрат 1720,33грн. коштів, витрачених на відрядження працівника для участі у судових засіданнях, відшкодування яких покласти на відповідача /а.с.106/.

Позовні вимоги з посиланням на ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, ст. 193 ГК України мотивовані тим, що в порушення укладеного між сторонами договору № 221 від 26.06.2008р. відповідач не в повному обсязі здійснив оплату за надані йому послуги.

Рішенням господарського суду Одеської області від 27.05.2013р. (суддя Никифорчук М.І.) позов задоволено частково та з підстав обґрунтованості стягнуто на користь КП "Теплоенерго" основний борг у розмірі 77 188 грн. 86 коп., три відсотка річних в сумі 3802 грн. 08 коп., пені в сумі 604 грн. 46 коп., інфляційні збитки у розмірі 1771 грн. 53 коп., судовий збір в сумі 1720 грн. 50 коп. та інші витрати на підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України у розмірі 1720 грн. 33 коп. В стягненні 1860грн. пені відмовлено на підставі п.6 ст.232 ГК України, оскільки позивач нарахував пеню за період, що перевищує шість місяців.

Не погоджуючись з вказаним вище рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "Підприємство з іноземними інвестиціями "Чорноморська інвестиційна група" звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог КП "Теплоенерго" відмовити у повному обсязі.

Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що місцевий господарський суд порушив норми матеріального та процесуального права, а саме:

- не врахував, що матеріалами справи не доведено факт надання послуг, оскільки акти їх приймання-передачі відсутні, а відповідні рахунки, як то передбачено п.7.2 договору відповідач не отримував, і взагалі в м.Дніпропетровську по вул.Робочій, 91 він не знаходиться;

- передчасно, без дослідження документів первинного обліку відніс до судових витрат кошти, витрачені позивачем на відрядження представників до суду.

Скаржник, також заявляє, що позивачем пропущено строк позовної давності, про застосування якого він не міг заявити суду першої інстанції з поважної причини, якою вважає те, що директор не має юридичної освіти і звернутися до відповідних фахівців не мав можливості через тяжкий фінансовий стан товариства на час розгляду справи, і відповідно просить суд апеляційної інстанції застосувати строки позовної давності.

У запереченнях проти апеляційної скарги та у судовому засіданні представник КП "Теплоенерго" спростовував доводи апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та вислухавши пояснення представника позивача, судова колегія прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено господарським судом першої інстанції, відповідач на підставі договорів купівлі-продажу від 02.02.2007р. /а.с.9,11/ придбав у власність нежитлові приміщення №44а та №44б, що знаходяться за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Робоча,91 на першому поверсі площею відповідно 69,2кв.м та 133,2кв.м, а також приміщення загального користування площею 34,4 кв.м..

26.06.2008р. він звернувся до позивача з проханням укласти договір на постачання теплової енергії та надав позивачу означені договори та відповідні витяги з реєстру про реєстрацію права власності на нерухоме майно /а.с. 10,12/. Того ж дня сторони уклали договір № 221 на відпуск теплової енергії для потреб опалення та гарячого водопостачання на об'єкт, розміщений за вищенаведеною адресою.

Згідно із умовами договору постачальник надає споживачу теплову енергію у вигляді гарячої води, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами не пізніше 20 числа місяця, начтупного за розрахунковим (п.7.2).

Відповідно до п.2.2 договору кількість теплової енергії, яка передається споживачу, визначається розрахунковим методом згідно нормативних документів галузі з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря та холодної води і фактичних днів надання послуг. Додатком 1 до договору /а.с.15/ сторони узгодили вихідні данні та спосіб розрахунку кількості теплової енергії. Пунктом 6 договору встановлено, що ціна визначається згідно тарифів, затверджених рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради.

Умовами договору передбачені зобов'язання споживача письмово сповіщати постачальника про зміну місцезнаходження та всіх показників, які впливають на кількість теплоспоживання та суму нарахування по договору не пізніше 5 днів з моменту настання зазначених подій /п.3.2.5/, а також щомісячно до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим, отримувати рахунок за фактично надані послуги /п.7.2/.

Відповідно до п.8.3 договору за несвоєчасне внесення оплати за теплову енергію споживач сплачує пеню у розмірі 1% /але не більше подвійної облікової ставки НБУ/ від пред'явленої до оплати суми за кожен день прострочення платежу за весь період неналежного виконання зобов'язання.

Цей договір укладено на строк до 31.12.2010р. /п.11.1/ і вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць за місяць до закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде письмово заявлено однією із сторін /п.11.6/. Оскільки жодна сторона таких заяв не робила, договір є чинним на час розгляду спору.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із умовами даного договору КП "Теплоенерго" виконувало свої зобов'язання та в період з жовтня 2009 року по квітень 2013 року здійснило поставку теплової енергії відповідачу на загальну суму 89712,11грн., що підтверджено розрахунками, виконаними відповідно до умов договору, актами та рахунками, які через порушення відповідачем умов п.7.2 договору надсилалися йому поштою /а.с.21-44,82-86,95-99/. Відповідач в порушення умов договору надані йому послуги оплатив частково на загальну суму 12523,25грн. /а.с.53-54/.

Таким чином, судова колегія на підставі ст.ст. 526, 611 ЦК України, ст.193 ГК України погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення боргу за спожиту теплову енергію у розмірі 77188,86грн., так як споживач доказів його оплати не надав.

Твердження скаржника про те, що він не знаходиться в приміщенні в м.Дніпропетровськ по вул. Робоча,91, колегією до уваги не приймається, оскільки ТОВ "Підприємство з іноземними інвестиціями "Чорноморська інвестиційна група" не надано жодного документального підтвердження переходу означеного приміщення до іншої особи на будь-якій законній підставі.

Той факт, що відповідач не виконував, встановленого п.7.2 договору обов'язку і не отримував рахунки постачальника, не впливає на його обов'язок з оплати спожитої теплової енергії.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тому колегія також погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо обгрунтованості нарахування та стягнення інфляційних та річних відсотків в визначених позивачем розмірах.

Також цілком законно на підставі ст.44 ГПК України господарський суд відніс до судових витрат кошти в сумі 1720,33грн., витрачені позивачем на відрядження представників до суду, оскільки в матеріалах справи містяться належні докази їх здійснення і пов'язаності з розглядом справи, як-то: протоколи судових засідань /а.с.51,68,118/, накази про службове відрядження /а.с.108,112/, посвідчення про відрядження /а.с.109,114/, звіти про використання коштів, виданих на відрядження /а.с.111,113/, проїзні документи та чеки щодо їх оплати /а.с.110,115/. Отже твердження скаржника про те, що судом не досліджено документи первинного обліку щодо витрат на відрядження не грунтується на матеріалах справи.

Щодо пропуску позивачем строку позовної давності, то колегія зазначає, що відповідно до ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом не з власної ініціативи, а лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Згідно до матеріалів справи скаржник мав можливість подати таку заяву до суду першої інстанції, оскільки належним чином повідомлявся про час та місце проведення судових засідань, одначе ігнорував їх. Те, що директор не має юридичної освіти, а товариство має тяжкий фінансовий стан, колегіє не вважає поважною причиною не виконання вимог чинного законодавства.

За таких обставин, суд першої інстанції підставно не застосував строк позовної давності, а суд апеляційної інстанції також не має права його застосовувати на підставі ст.101 ГПК України.

Таким чином, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ТОВ "Підприємство з іноземними інвестиціями "Чорноморська інвестиційна група" не спростовує висновків місцевого господарського суду та не підлягає задоволенню.

В той же час, відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. Колегія зазначає, що в даному випадку суд першої інстанції помилково обмежив період нарахування пені і відмовив в стягненні її частини з огляду на таке.

Позивачем нараховано пеню за період з 20.03.12р. по 22.05.13р. щодо боргу за лютий 2012р.- квітень 2013р. по кожному місяцю окремо. Судом з посиланням на п.6 ст.232 ГПК України визнано обгрунтованим нарахування пені лише за період з листопада 2012р. по квітень 2013р.. Але згідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, лише в разі, якщо інше не встановлено законом або договором. Відповідно до п.8.3 договору за несвоєчасне внесення оплати за теплову енергію споживач сплачує пеню у розмірі 1% /але не більше подвійної облікової ставки НБУ/ від пред'явленої до оплати суми за кожен день прострочення платежу за весь період неналежного виконання зобов'язання. Оскільки сторонами встановлено період нарахування в договорі, то відповідно до ч.6ст.232 ГК України, саме цей період підлягає застосуванню при нарахуванні пені.

Таким чином, у господарського суду не було підстав для відмови у стягнення частини нарахованої позивачем пені, отже рішення в цій частині підлягає скасуванню з задоволенням відповідної вимоги у повному обсязі.

Згідно із ст.49 ГПК України витрати скаржника по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 49 , 80, 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

У задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство з іноземними інвестиціями "Чорноморська інвестиційна група" відмовити, рішення господарського суду Одеської області від 27.05.2013 р. по справі №916/617/13 скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

"Позовні вимоги Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство з іноземними інвестиціями "Чорноморська інвестиційна група" на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради 77188грн. 86коп. основного боргу, 3802грн. 08коп. 3% річних, 2464грн. 46коп. пені, 1771грн. 53коп. інфляційних збитків, 1720грн. 50коп. витрат по сплаті судового збору та інші витрати на підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України у розмірі 1720грн. 33коп..

Видачу наказу за постановою з зазначенням повних реквізитів сторін доручити господарському суду Одеської області.

Постанова в порядку ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 9.08.2013р.

Головуючий суддя Г.П. Разюк

Суддя М. В. Головей

Суддя С.І. Колоколов