Постанова

від 08.10.2013 по справі 916/617/13-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2013 року Справа № 916/617/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого Н. Волковицької Л. Рогач за участю представників: позивачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) відповідачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство з іноземними інвестиціями "Чорноморська інвестиційна група" на постановувід 08.08.2013 р. Одеського апеляційного господарського суду у справі№ 916/617/13-г господарського суду Одеської області за позовомКомунального підприємства "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство з іноземними інвестиціями "Чорноморська інвестиційна група" простягнення 78094,31 грн. В С Т А Н О В И В :

У березні 2013 р. КП "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ "Підприємство з іноземними інвестиціями "Чорноморська інвестиційна група" про стягнення з відповідача заборгованість за спожиту теплову енергію за договором № 221 від 26.06.2008 р. у сумі 85 226,94 грн., а саме: основний борг за період з 01.10.2009 р. по 15.04.2013 р. у розмірі 77 188,86 грн.; 3 % річних у розмірі 3 802,08 грн.; пеня у розмірі 2 464,46 грн. та інфляційні збитки у розмірі 1 771,53 грн. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 21.05.2013 р. а.с. 90-91).

Позовні вимоги з посиланням на приписи статей 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України обґрунтовані тим, що на виконання укладеного між сторонами договору № 221 від 26.06.2008 р. позивачем протягом опалювальних періодів з 2009 по 2013 рік вчасно та в повному обсязі забезпечувався тепловою енергією об'єкт споживання теплової енергії по вул. Робоча, 91, що підтверджується виставленими рахунками та актами приймання - передачі виконаних робіт, проте, відповідачем зобов'язання за договором щодо своєчасного та повного внесення платежів не виконувались, внаслідок чого станом на 2013 рік утворилась заборгованість за період з 01.10.2009 р. по 15.04.2013 р., яка відповідачем добровільно не сплачена і на яку, згідно статті 625 Цивільного кодексу України та пункту 8.3 договору № 221, було нараховано 3 % річних, інфляційні втрати та пеня.

У заяві від 27.05.2013 р. КП "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради на підставі статей 44 та 49 Господарського процесуального кодексу України просило включити до складу судових витрат, понесених підприємством у зв'язку з розглядом справи грошові кошти у розмірі 1 720,33 грн. (а.с. 106).

Рішенням господарського суду Одеської області від 27.05.2013 р. (суддя Никифорчук М.І.) позовні вимоги задоволені частково, а саме: стягнуто з ТОВ "Підприємство з іноземними інвестиціями "Чорноморська інвестиційна група" на користь КП "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради основний борг за період з 01.10.2009 по 15.04.2013 р. у розмірі 77 188, 86 грн., 3% річних в сумі 3 802, 08 грн., пеню в сумі 604, 46 грн., інфляційні збитки у розмірі 1 771, 53 грн., судовий збір в сумі 1 720,50 грн. та інші витрати на підставі статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 1 720, 33 грн. В решті позову відмовлено.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку щодо доведеності та обгрунтованості позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу, інфляційних та 3 % річних, а також документальне підтвердження суми витрат на підставі статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з цим, частково відмовляючи у задоволенні позовних вимог, посилаючись на частину 6 статті 232 Господарського кодексу України суд першої інстанції відповідно до наданого позивачем розрахунку прийняв до уваги пеню нараховану за шість місяців, а саме за період з листопада 2012 року по квітень 2013 року, що складає 604,46 грн.

За апеляційною скаргою ТОВ "Підприємство з іноземними інвестиціями "Чорноморська інвестиційна група" Одеський апеляційний господарський суд (судді: Разюк Г.П., Головей М.В., Колоколов С.І.) переглянувши рішення господарського суду Одеської області від 27.05.2013 р. в апеляційному порядку, постановою від 08.08.2013 р. скасував його частково, виклавши резолютивну частину рішення в іншій редакції, задовольнивши позовні вимоги КП "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради та стягнувши з ТОВ "Підприємство з іноземними інвестиціями "Чорноморська інвестиційна група" на користь КП "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради 77 188, 86 грн. основного боргу; 3802, 08 грн. 3% річних; 2 464, 46 грн. пені; 1 771, 53 грн. інфляційних збитків, 1720, 50 грн. витрат по сплаті судового збору та інші витрати на підставі статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 1 720, 33 грн.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачем нараховано пеню за період з 20.03.2012 р. по 22.05.2013 р. щодо боргу за лютий 2012 р.- квітень 2013 р. по кожному місяцю окремо, при цьому, судом першої інстанції, з посиланням на пункт 6 статті 232 Господарського кодексу України помилково зроблено висновок про нарахування пені лише за період з листопада 2012 р. по квітень 2013 р., оскільки вказаною нормою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, лише в разі, якщо інше не встановлено законом або договором, проте, відповідно до пункту 8.3 договору за несвоєчасне внесення оплати за теплову енергію споживач сплачує пеню у розмірі 1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ/ від пред'явленої до оплати суми за кожен день прострочення платежу за весь період неналежного виконання зобов'язання, тобто сторонами встановлено період нарахування в договорі, а відтак, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, саме цей період підлягає застосуванню при нарахуванні пені.

ТОВ "Підприємство з іноземними інвестиціями "Чорноморська інвестиційна група" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням та неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права, вказуючи на неповне дослідження судами обставин справи.

Скаржник зазначає, що з 2010 року він не знаходиться у спірному приміщенні, будь - які докази отримання відповідачем рахунків або відправлення позивачем рахунків за юридичною адресою відповідача відсутні, як й відсутні докази отримання відповідачем актів приймання - передачі виконаних робіт, а відтак надані позивачем рахунки та акти не є належними доказами вимог позивача, а факт надання позивачем послуг не доведений.

Заявник касаційної скарги також зазначав, що суд апеляційної інстанції самостійно приймаючи рішення про стягнення пені за весь період неналежного виконання зобов'язань невірно визначив строк позовної давності, а стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді 3 % річних та інфляційних є необґрунтованим, як й є необґрунтованим та недоведеним, на думку скаржника, висновок про наявність підстав для стягнення з відповідача витрат на відрядження працівників позивача.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами під час розгляду справи, ТОВ "Підприємство з іноземними інвестиціями "Чорноморська інвестиційна група" на підставі договорів купівлі-продажу від 02.02.2007 р. придбав у власність нежитлові приміщення № 44а та № 44б, що знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Робоча, 91 на першому поверсі площею відповідно 69,2кв.м та 133,2кв.м, а також приміщення загального користування площею 34,4 кв.м.

26.06.2008 р. ТОВ "Підприємство з іноземними інвестиціями "Чорноморська інвестиційна група" звернулось до позивача з проханням укласти договір на постачання теплової енергії, з наданням договорів купівлі - продажу та відповідних витягів з реєстру про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

26.06.2008 р. між КП "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради (Постачальник) та ТОВ "Підприємство з іноземними інвестиціями "Чорноморська інвестиційна група" (Споживач) було укладено договір № 221 на відпуск теплової енергії для потреб опалення та гарячого водопостачання на об'єкт, розміщений за адресою: вул. Робоча, 91, прим. 44а, 44б, за умовами якого Постачальник надає Споживачу теплову енергію у вигляді гарячої води, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим (пункти 1, 7.2).

Відповідно до пункту 2.2 договору кількість теплової енергії, яка передається споживачу, визначається розрахунковим методом згідно нормативних документів галузі з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря та холодної води і фактичних днів надання послуг. Додатком 1 до договору сторони узгодили вихідні данні та спосіб розрахунку кількості теплової енергії.

Пунктом 6 договору сторони обумовили, що ціна визначається згідно тарифів, затверджених рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради.

Згідно пункту 3.2.5 договору Споживач зобов'язаний письмово сповіщати постачальника про зміну місцезнаходження та всіх показників, які впливають на кількість теплоспоживання та суму нарахування по договору не пізніше 5 днів з моменту настання зазначених подій, а згідно пункту 7.2 договору Споживач зобов'язаний щомісячно до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим, отримувати рахунок за фактично надані послуги.

Договір № 221 укладений на строк до 31.12.2010 р. і вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде письмово заявлено однією із сторін (пункти 11.1 та 11.6 договору).

Судами під час розгляду справи було встановлено, що оскільки жодна сторона таких заяв не робила, договір є чинним на час розгляду спору.

Крім того, судами було встановлено, що згідно умов укладеного між сторонами договору № 221 від 26.06.2008 р., КП "Теплоенерго" виконувало свої зобов'язання та в період з жовтня 2009 року по квітень 2013 року здійснило поставку теплової енергії відповідачу на загальну суму 89 712,11 грн., що підтверджено розрахунками, виконаними відповідно до умов договору, актами та рахунками, які через порушення відповідачем умов пункту 7.2 договору надсилалися йому поштою.

При цьому, відповідач, в порушення умов договору, надані йому послуги оплатив частково на загальну суму 12 523,25 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 2305 та № 2304 від 22.02.2010 р. (а.с.53-54).

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога КП "Теплоенерго" про стягнення з ТОВ "Підприємство з іноземними інвестиціями "Чорноморська інвестиційна група" заборгованості за спожиту теплову енергію за договором № 221 від 26.06.2008 р. у сумі 85 226,94 грн., з яких: основний борг за період з 01.10.2009 р. по 15.04.2013 р. у розмірі 77 188,86 грн.; 3 % річних у розмірі 3 802,08 грн.; пеня у розмірі 2 464,46 грн. та інфляційні збитки у розмірі 1 771,53 грн. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 902 Цивільного кодексу України).

Законом України "Про житлово-комунальні послуги" визначені основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки та у статті 1 зазначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Згідно зі статтею 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем.

Споживач зобов'язаний, зокрема, укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (пункти 1, 5 частини 3 статті 20 Закону).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що позивачем зобов'язання за договором виконувались належним чином, в період з жовтня 2009 року по квітень 2013 року позивачем було здійснено поставку теплової енергії відповідачу на загальну суму 89 712,11 грн., що підтверджено розрахунками, виконаними відповідно до умов договору, актами та рахунками, які в порушення умов договору відповідачем були оплачені частково на загальну суму 12 523,25 грн., а відтак заборгованість відповідача за надані послуги становить 77 188,86 грн.

Крім того, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Пунктом 10 частини 3 статті 20 Закону України "Про житлово - комунальні послуги" встановлено, що споживач зобов'язаний у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню у встановлених законом чи договором розмірах.

Відповідно до пункту 8.3 договору за несвоєчасне внесення оплати за теплову енергію споживач сплачує пеню у розмірі 1%/але не більше подвійної облікової ставки НБУ/ від пред'явленої до оплати суми за кожен день прострочення платежу за весь період неналежного виконання зобов'язання.

Здійснюючи судовий розгляд справи, на підставі здійсненого позивачем розрахунку, судами першої та апеляційної інстанції було встановлено правомірність нарахування відповідачу 3 % річних та інфляційних втрат за неналежне виконання умов договору.

При цьому, позивачем було нараховано пеню за період з 20.03.2012 р. по 22.05.2013 р. щодо боргу за лютий 2012 р.- квітень 2013 р. по кожному місяцю окремо.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, лише в разі, якщо інше не встановлено законом або договором.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, оскільки відповідно до пункту 8.3 договору за несвоєчасне внесення оплати за теплову енергію споживач сплачує пеню у розмірі 1% /але не більше подвійної облікової ставки НБУ/ від пред'явленої до оплати суми за кожен день прострочення платежу за весь період неналежного виконання зобов'язання , то саме цей період і підлягає застосуванню при нарахуванні пені.

Здійснюючи судовий розгляд справи судом апеляційної інстанції були правомірно не прийняті до уваги посилання відповідача на те, що він не знаходиться в приміщенні в м. Дніпропетровськ по вул. Робоча, 91, оскільки ТОВ "Підприємство з іноземними інвестиціями "Чорноморська інвестиційна група" не надало жодного документального підтвердження переходу вказаного приміщення до іншої особи на будь-якій законній підставі.

Крім того, згідно пункту 3.2.5 договору споживач зобов'язаний письмово сповіщати постачальника, зокрема, про зміну місцезнаходження, відтак висновок суду апеляційної інстанції стосовно того, що невиконання відповідачем вказаного пункту та пункту 7.2 договору щодо зобов'язання споживача щомісячно до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим отримати рахунок за фактично надані послуги, не впливає на його обов'язок з оплати спожитої теплової енергії.

Доводи скаржника стосовно передчасності висновків судів про задоволення вимог щодо стягнення витрат на відрядження, колегія суддів вважає такими, що не відповідають приписам чинного процесуального законодавства, а саме статті 44 Господарського процесуального кодексу України, якою визначений склад судових витрат до яких належить, зокрема інші витрати, пов'язані з розглядом справи та статті 49 цього Кодексу щодо розподілу господарських витрат, а також спростовуються матеріалами справи та встановленими судами обставинами.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Беручи до уваги встановлені під час здійснення судового провадження обставини справи, на підставі оцінених судами першої та апеляційної інстанції наявних у матеріалах справи доказів, судова колегія вважає прийняту у справі постанову такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Викладені у касаційній скарзі доводи заявника зводяться до переоцінки доказів, що за приписами статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі повноважень касаційної інстанції, а також є непереконливими та такими, що спростовуються встановленими судами під час розгляду справи обставинами.

Керуючись статтею 111 7 , пунктом 1 статті 111 9 , статтями 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.08.2013 р. у справі № 916/617/13-г господарського суду Одеської області залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: Н. Волковицька

Л. Рогач