Рішення

від 01.08.2013 по справі 910/10964/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10964/13 01.08.13

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Дворченко О.О.

розглянувши справу № 910/10964/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Санпол Україна»;

до публічного акціонерного товариства «Домобудівний комбінат № 3»;

про стягнення 43083,22 грн.

Представники сторін:

від позивача: Пономарьов М.М., довіреність б/н від 30.05.2013р.;

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Санпол Україна» (надалі - позивач) з позовом до публічного акціонерного товариства «Домобудівний комбінат № 3» (надалі - відповідач) про стягнення 43083,22 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не оплатив отриманий за видатковими накладними № ТД-0000333 від 02.03.2012р., № ТД-0000517 від 29.03.2012р., № ТД-0000570 від 03.04.2012р. товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 41553,39 грн., з огляду на наявність якої позивачем, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, нараховані 3% річних у сумі 1529,83 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2013р. порушено провадження у справі № 910/10964/13 та призначено її розгляд на 11.07.2013р.

Присутнім у судовому засіданні 11.07.2013р. представником позивача підтримано заявлені позовні вимоги в повному обсязі та надано витребувані судом документи.

Представник відповідача в засіданні суду подав відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов визнає частково в сумі 11636,54 грн. При цьому, відповідач заперечив факт отримання товару за видатковою накладною № ТД-0000333 від 02.03.2012р. на суму 29916,85 грн.

Крім того, відповідач не надав всі витребувані ухвалою суду від 11.06.2013р. документи.

Ухвалою від 11.07.2013р. суд відклав розгляд справи на 01.08.2013р., у зв'язку з неподанням витребуваних доказів та необхідністю витребування нових доказів у справі.

Присутнім у судовому засіданні 01.08.2013р. представником позивача підтримано заявлені позовні вимоги в повному обсязі та надано витребувані судом пояснення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали від 11.07.2013р. не виконав, витребувані документи суду не надіслав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про відкладення розгляду справи від 11.07.2013р. було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві.

Відповідач отримав ухвалу від 11.07.2013р. про відкладення розгляду справи 19.07.2013р.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з гарантійним листом за вих. № 18 від 28.02.2012р., наданого управлінням виробничо-технологічної комплектації ВАТ «Домобудівний комбінат № 3», позивач за видатковою накладною № ТД-0000333 від 02.03.2012р., копія якої залучена до матеріалів справи, передав відповідачеві товар на загальну суму 29916,85 грн.

Як вбачається з наданого під час розгляду справи відповідачем Положення про управління виробничо-технологічної комплектації відкритого акціонерного товариства «Домобудівний комбінат № 3», затвердженого головою правління ВАТ «Домобудівний комбінат № 3» 25.12.2005р. та погодженого головою спостережної ради ВАТ «Домобудівний комбінат № 3», управління виробничо-технологічної комплектації ВАТ «Домобудівний комбінат № 3» є відособленим підрозділом відкритого акціонерного товариства «Домобудівний комбінат № 3».

Відповідно до п.п. 2.4., 2.5. Положення, управління виробничо-технологічної комплектації ВАТ «Домобудівний комбінат № 3» має самостійний баланс, печатку та кутовий штамп із своїм найменуванням, бланки та інші реквізити; розрахунки з організаціями здійснює через рахунки ВАТ «Домобудівний комбінат № 3».

Отже, позивач правомірно звернувся з позовом до суду в частині стягнення 29916,85 грн. саме до ВАТ «Домобудівний комбінат № 3», який змінив свою організаційно-правову форму на публічне акціонерне товариство.

Крім того, на підставі усної домовленості між сторонами, позивач за видатковими накладними № ТД-0000517 від 29.03.2012р., № ТД-0000570 від 03.04.2012р. передав безпосередньо представнику відповідача товарів на суму 11636,54 грн.

Факт отримання товару відповідачем також підтверджується довіреностями (типова форма № М-2) на отримання-товарно матеріальних цінностей № 1151 від 27.03.2012р. та № 1228 від 02.04.2012р..

Судом встановлено, що вищезазначені видаткові накладні оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку», затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, щодо зазначення обов'язкових в ній реквізитів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назву документа (форми); дату і місце складення документа; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції (у натуральному та\або вартісному виразі); посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар становить 41553,39 грн., що також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, скріпленим печатками та підписами представників сторін станом на 30.10.2012р.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Приписами статті 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1).

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч .2).

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

З викладеного вище вбачається, що між позивачем та відповідачем було укладено договір у спрощений спосіб, що підтверджується видатковими накладними щодо передачі товару відповідачу. Відповідно до цього договору, позивач зобов'язався поставити товар, а відповідач, у свою чергу, прийняти його та оплатити.

Отже, за своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором поставки, проте при його укладенні сторонами не встановлено терміну виконання відповідачем своїх зобовязань щодо оплати поставленого товару.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується

При цьому підписання покупцем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (Інформаційний лист Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012р. «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 21.04.2011 р. № 9/252-10 та від 28.02.2012 р. № 5002-8/481-2011.

З огляду на вищевикладене, враховуючи положення ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, відповідач зобов'язаний був оплатити вартість товару в момент отримання товару та підписання товаророзпорядчих документів на нього.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не надано доказів оплати переданого товару на суму 41553,37 грн.

При цьому, судом не приймаються до уваги заперечення відповідача щодо неотримання товару за видатковою накладною № ТД-0000333 від 02.03.2012р. на суму 29916,85 грн., оскільки відповідачем не надано належних доказів, в розумінні ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України, які свідчать про те, що печатка, яка стоїть на видатковій накладній № ТД-0000333 від 02.03.2012р., структурним підрозділом ПАТ "Домобудівний комбінат № 3" у господарській діяльності не використовується, а також особа, яка підписала зазначену видаткову накладну та гарантійний лист № 18 від 28.02.2012р., не являється працівником відповідача.

Крім того, відповідно до п. 2.12. Положення, управління виробничо-технологічної комплектації самостійно відповідає за свою виробничу діяльність перед ВАТ «Домобудівний комбінат № 3» та по зобов'язаннях в частині, що залежить від УВТК.

Відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 41553,37 грн. є обґрунтованою, документально підтвердженою, а тому підлягає задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 1529,83 грн., як розраховані окремо за кожною видатковою накладною станом на 03.06.2013р.

Приписами статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування 3% річних, задовольняє їх у сумі 1529,83 грн., згідно з розрахунком позивача, наведеним у позовній заяві, який є арифметично вірним.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Домобудівний комбінат № 3» (03061, м. Київ, пр. Відрадний, 103; код ЄДРПОУ 04012773) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Санпол Україна» (01024, м. Київ, пров. Чекістів, 10, кв. 20; код ЄДРПОУ 37507571) 41553 грн. 39 коп. - боргу, 1529 грн. 83 коп. - 3% річних, 1720 грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 08.08.2013р. Суддя А.І. Привалов А.І. Привалов