Рішення

від 12.07.2013 по справі 5011-48/17369-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-48/17369-2012 12.07.13

За позовомОбслуговуючого житлово-будівельного кооперативу "Темп-2" доФізичної особи-підприємця Шавіна Олександра Миколайовича простягнення 616 860,00 грн. Суддя Куркотова Є.Б.

Представники сторін:

від позивача: Шапран О.М. від відповідача: Тертичний Ю.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Обслуговуючий житлово-будівельний кооператив "Темп-2" (надалі - "Кооператив") звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Шавіна Олександра Миколайовича (надалі -"Підприємець") про стягнення 616 860,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору оренди нерухомого майна №1 від 22.12.2003 позивач передав в оренду нежитлове приміщень, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Антонова, 43, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по відшкодуванню витрат позивача на оплату комунальних послуг та утримання будинку і прибудинкової території не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 616 860,00 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 21.12.2012 р. у справі №5011-48/17369-2012 позовні вимоги Обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу "Темп-2" задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2013 р. у справі №5011-48/17369-2012 рішення Господарського суду м. Києва від 21.12.2012 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.05.2013 постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2013 та рішення Господарського суду м. Києва від 21.12.2012 скасовано, справу №5011-48/17369-2012 передано на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

Розпорядженням від 21.05.2013 відповідно до п.3.1.11 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл справи №5011-48/17369-2012.

Згідно автоматизованої системи документообігу Господарського суду м. Києва, справу №5011-48/17369-2012 передано на розгляд судді Куркотовій Є.Б.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.05.2013 справу №5011-48/17369-2012 прийнято до свого провадження, розгляд справи призначено на 19.06.2013.

18.06.2013 через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, за змістом якої позивач просив стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 616 860,00 грн., 3% річних у розмірі 24 082,90 грн. та 60 224,13 грн. відсотків за користування грошовими коштами позивача.

На підставі п. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято заяву про збільшення розміру позовних вимог до прийняття рішення по справі, а відтак має місце нова ціна позову у розмірі 701 167,03 грн. в межах якої вирішується спір у даній справі.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.06.2013 клопотання відповідача про витребування доказів у справі було задоволено, розгляд справи було відкладено на 10.07.2013.

У судовому засіданні 10.07.2013 оголошувалась перерва до 12.07.2013.

У судове засідання представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

У судове засідання представник відповідача з'явився, проти позову заперечував.

Від представника відповідача надійшло клопотання про здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом було задоволено.

Від представника відповідача також надійшло клопотання про витребування від позивача доказів у справі, а саме: довідки про загальну опалювальну площу будинку по вул. Авіаконструктора Антонова, 43 у м. Києві; табуляграми фактично спожитої позивачем теплової енергії за кожен місяць окремо, починаючи з січня 2009 р. по квітень 2012 р.; акти звірки (акти прийому-передачі), укладені між позивачем та АК "Київенерго" за спожиту теплову енергію за кожен місяць окремо, починаючи з січня 2009 р. по квітень 2012 р.; банківські виписки на підтвердження фактично перерахованих позивачем коштів за спожиту в період з січня 2009 р. п квітень 2012 р. теплову енергію; додаткову угоду №1 від 31.12.2003 р. (оригінал для огляду); акт приймання-передачі на баланс житлового будинку №43 по вул. Авіаконструктора Антонова в м. Києві.

Проте суд не знаходить підстав для задоволення клопотання відповідача про витребування доказів у справі, з огляду на те, що ухвалою суду від 19.06.2013 аналогічне клопотання відповідача було задоволено та витребувано від позивача вказані докази.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив суду, що на виконання вимог ухвали суду від 19.06.2013 ним було надано всі наявні у нього докази, а також надані письмові пояснення з приводу неможливості надання табуляграм фактичного споживання теплової енергії.

У судовому засіданні від представника відповідача також надійшло клопотання про призначення у справі судової експертизи з метою встановлення справжності та достовірності наданого позивачем акту приймання-передачі нежитлового приміщення площею 175,2 кв.м. на першому поверсі та 150,0 кв.м. підвалу, який є додатком №2 до договору оренди від 22.12.2003, та підписаний 01.06.2004.

Відповідно до ст.41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування (п.2 Постанови Пленуму ВГСУ №4 від 23.03.2012).

Розглянувши клопотання відповідача про призначення у справі судової експертизи, суд вважає відсутньою необхідність з'ясування поставленого позивачем питання щодо справжності підпису відповідача на акті приймання-передачі від 01.06.2004, оскільки факт передачі приміщення площею 150 кв.м. також підтверджується наявною в матеріалах справи копією Додатку №1 до договору оренди від 22.12.2003, який також містить підпис та печатку відповідача, а також наявними в матеріалах справи та підписаними відповідачем рахунками на оплату вартості експлуатаційних витрат та відшкодування мереж, в яких визначена орендована площа приміщення 325,2 кв.м. (175,2 + 150).

Крім того, на спірному акті приймання-передачі приміщення від 01.06.2004 також наявна печатка відповідача, про факт втрати або викрадення якої відповідачем у встановленому порядку не заявлялось, доказів втрати або викрадення печатки суду не надано.

Що стосується поданого відповідачем клопотання про виклик у судове засідання колишню голову правління позивача Кобзаренко С.І., яка підписувала договір оренди та додатки до нього, суд відзначає, що позивачем факт укладання та підписання цього договору та додатків не заперечується, а додаток №1 до договору та акт приймання-передачі від 01.06.2004 був підписаний головою правління позивача Арестович Т.О.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.12.2003 між Житлово-будівельним кооперативом "Темп-2" (після правонас-тупництва - Обслуговуючий житлово-будівельний кооператив "Темп-2") (орендодавець) та Підприємцем (орендар) було укладено договір №1 оренди нерухомого майна (надалі - "Договір"), відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нежиле приміщення загальною площею 175,2 кв.м. на 1-му поверсі, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Антонова, 43, строком до 22.12.2008.

На підставі Додатку №1 від 01.06.2004 до Договору оренди приміщення від 22.12.2003 в оренду було передано також частину підвального приміщення площею 150 кв. м. за тією ж адресою, строком до 22.12.2008.

Згідно акту приймання-передачі нежитлового приміщення від 01.06.2004 загальна площа орендованих приміщень за договором від 22.12.2003 починаючи з 01.06.2004 складає разом 325,20 кв.м., в тому числі підвал - 150 кв.м., та 1-й поверх нежитлового приміщення - 175,2 кв.м.

Згідно п. 9.1. Договору оренди цей Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє з 22.12.2003 по 22.12.2008.

Сторони дійшли згоди, що після закінчення строку дії цього Договору його дія може бути продовжена за згодою сторін (9.3. Договору оренди).

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.11.2011 р. з урахуванням постанов Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2012 р. та Вищого господарського суду України від 03.04.2012 р. у справі №7/251 за позовом Кооперативу до Підприємця про виселення та стягнення 186 934,60 грн. заборгованості з орендної плати та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ТОВ "Лекфарм" до Підприємця про виселення та стягнення штрафних санкцій позовні вимоги Кооперативу задоволено частково, стягнуто з Підприємця на користь Кооперативу заборгованість з орендної плати, позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ТОВ "Лекфарм" задоволено повністю, виселено Підприємця із спірного нежилого приміщення шляхом передачі його ТОВ "Лекфарм".

21.02.2012 Кооператив звернувся до Підприємця з претензією в якій вимагав погасити заборгованість по сплаті комунальних послуг та витрат на утримання будинку і прибудинкової території у розмірі 598 926,10 грн. за період користування об'єктом оренди за Договором з 01.01.2009 по 16.02.2012.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по відшкодуванню витрат на оплату комунальних послуг за користування спірними приміщеннями за Договором пропорційно розміру їх площі протягом 2009-2012 років.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи (Договір оренди від 22.12.2003, акт приймання-передачі від 01.06.2004, судові рішення, постанови виконавчої служби) підтверджується передача позивачем в оренду спірних приміщень (нежилого приміщення на першому поверсі площею 175,20 кв.м. та підвальних приміщень площею 150,00 кв.м.) та користування ними відповідачем в т.ч. протягом періоду з 01.01.2009 р. по 07.05.2012 р.

Вказаними матеріалами справи також спростовуються твердження відповідача про те, що в орендному користуванні останнього перебули нежитлові приміщення загальною площею лише 175,2 кв.м.

За змістом ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Частиною 1 ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

У відповідності до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою. У разі якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг з іншим виконавцем.

За змістом ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", балансоутримувачем є власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

До матеріалів справи залучено копію акту державної прийомки будинку (споруди) від 29.02.1964, на підставі якого житловий будинок було передано в експлуатацію ЖБК «Темп-2».

Виходячи з наведеного визначення, Позивач є балансоутримувачем за змістом ст. 1 названого Закону.

Виконавцем, згідно з ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що законодавством не заборонено здійснення оплати спожитих комунальних послуг балансоутримувачем (орендодавцем) на підставі укладених між ним та організаціями, що надають такі послуги, договорів з подальшим їх відшкодуванням орендарем, а з пояснень представників позивача вбачається, що укладення окремих договорів на отримання комунальних послуг з орендарем є технічно неможливим, оскільки відповідачу передано в користування лише частину нежилих приміщень будівлі, яка знаходиться на балансі позивача, а тому їх відокремлення для укладення договору на отримання комунальних послуг є неможливим.

Згідно із п. 3.4 Договору вартість комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, не входить до складу орендної плати та сплачується орендарем окремо на підставі договорів, укладених орендарем з організаціями, що надають такі послуги або з орендодавцем.

Пунктом 4.9 Договору встановлено, що орендар зобов'язаний сплачувати орендодавцю вартість фактично спожитих комунальних послуг (водопостачання, опалення та ін.), які надаються не за окремими договорами, укладеними орендарем з постачальниками послуг, за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання, та пропорційну орендованій площі частку витрат на утримання прибудинкової території.

Відповідно до п. 6.11 Договору в разі опалення орендованого приміщення без укладання окремого договору про теплопостачання, орендар відшкодовує орендодавцю витрати по сплаті за теплову енергію.

З огляду на викладені положення вбачається, що сторонами в силу приписів ст.ст. 6, 626 Цивільного кодексу України було погоджено обов'язок орендаря по відшкодуванню орендодавцю витрат на оплату комунальних послуг, утримання будинку та прибудинкової території у випадку неукладення орендарем окремих договорів з постачальниками таких послуг.

Крім того, згідно постанови Верховного Суду України від 16.05.2011 р. №3-38гс11 спожиті комунальні послуги без укладання відповідних договорів з постачальниками таких послуг в будь-якому випадку в силу положень ст. 1212 Цивільного кодексу України підлягають сплаті постачальникам чи відшкодуванню особі, що їх сплатила.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказів укладення з постачальниками комунальних послуг окремих договорів матеріали справи не містять, відповідачем не надано, а відтак, в силу положень п.п. 3.4, 4.9, 6.11 Договору у відповідача виникло зобов'язання по сплаті на користь позивача вартості фактично спожитих комунальних послуг, яка розраховується пропорційно займаній орендарем площі.

З огляду на викладене та враховуючи, що судом встановлено користування відповідачем об'єктом оренди за Договором в т.ч. у період з 01.01.2009 по 07.05.2012, останній повинен був відшкодувати витрати позивача на оплату комунальних послуг за користування спірним майном пропорційно займаній площі.

Згідно довідки позивача від 09.07.2013 загальна опалювальна площа будинку №43 по вул.. А.Антонова в м. Києві становить 4 505 кв.м.

Нарахування оплати за спожиту теплову енергію, позивачем здійснювалось у відповідності до листа СВП «Київські теплові мережі» від 08.07.2013 №638/02/1540035, згідно якого зазначено, що нарахування оплати за спожиту теплову енергію орендарям нежитлових приміщень має здійснюватися наступним чином: 0,147 Гкал за 1 кв.м. площі на місяць помножено на вартість 1-ї Гкал для нежитлових комерційних приміщень (Лист ГУ цінової політики №09050/2-642 від 05.03.2007р.); Вартість 1 Гкал затверджується Постановами НКРЕУ.

Із наявних в матеріалах справи документів (договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №1540035 від 20.04.1999 р. та додаткових угод до нього, договору на водопостачання та водовідведення №6412/4-05 від 12.03.1999 р. та додаткових угод до нього, банківських виписок, рахунків, аудиторського звіту незалежного аудитора від 28.11.2012 р., тарифів) вбачається, що заборгованість відповідача по відшкодуванню витрат орендодавця на утримання об'єкту оренди (оплату спожитих комунальних послуг, утримання будинку і прибудинкової території) за Договором у період з 01.01.2009 р. по 07.05.2012 р., пропорційно займаній відповідачем площі, становить 616 860,00 грн.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З умов п.п. 4.9, 6.11 Договору вбачається, що сторонами у справі не було встановлено строку виконання відповідачем обов'язків по відшкодуванню витрат позивача по сплаті за фактично спожиті комунальні послуги.

З наявної в матеріалах справи претензії від 21.02.2012 вбачається, що позивач звернувся до відповідача з вимогою про погашення заборгованості по сплаті комунальних послуг та витрат на утримання будинку і прибудинкової території у розмірі 598 926,10 грн. за період користування об'єктом оренди за Договором з 01.01.2009 по 16.02.2012, яку відповідач отримав 15.03.2012.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п.п. 4.9, 6.11 Договору, дати направлення претензії, строк виконання грошового зобов'язання відповідача по відшкодуванню витрат позивача по оплаті комунальних послуг, утримання будинку і прибудинкової території за користування об'єктом оренди у період з 01.01.2009 по 07.05.2012 р. настав з 22.03.2012.

При цьому суд не знаходить підстав для задоволення поданої відповідачем заяви про застосування строків позовної давності виходячи із наступного.

Позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Порядок визначення початку перебігу позовної давності врегульовано ст. 261 Цивільного кодексу України. Відповідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Судом встановлено, що згідно положень п.п. 4.9, 6.11 Договору сторонами у справі не було визначено строку виконання відповідачем своїх зобов'язань, а тому з урахуванням приписів ст.530 Цивільного кодексу України та претензії від 21.02.2012 строк виконання грошового зобов'язання відповідача настав 22.03.2012.

Крім того, вимоги про стягнення зазначеної заборгованості заявлені позивачем на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України з огляду на те, що письмовий договір про надання житлово-комунальних послуг між ним та відповідачем не укладався, а отже, сторонами письмово не погоджувалися строки здійснення оплати спожитих комунальних послуг.

Відтак перебіг строку позовної давності за спірним зобов'язанням розпочався з 22.03.2012 та момент розгляду справи в суді не сплинув.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по відшкодуванню витрат позивача на оплату комунальних послуг, утримання будинку і прибудинкової території за користування об'єктом оренди за Договором у розмірі 616 860,00 грн. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Підприємець обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Кооперативу про стягнення з Підприємця заборгованості у розмірі 616 860,00 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Позивач також нараховує до стягнення з відповідача суму 3% річних відповідно до приписів ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України у розмірі 24 082,90 грн. та суму процентів за користування чужими грошима у розмірі подвійної облікової ставки НБУ згідно приписів ст. 1048 та ст.1214 Цивільного кодексу України у розмірі 60 224,13 грн. за період з 01.03.2012 по 18.06.2013.

Проте такі вимоги позивача підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Предметом позовних вимог позивача у даній справі є стягнення з відповідача грошових коштів, набутих ним без достатніх правових підстав на підставі ст..1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст..536 цього кодексу).

Відповідно до ч.2 ст..536 Цивільного кодексу України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Для визначення розміру процентів при вирішенні даного спору може бути застосована по аналогії закону норма ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України, згідно якої у разі, якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Адже, статтею 8 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону), а в даному випадку подібність правовідносин полягає в користуванні чужими коштами.

Стаття 1214 Цивільного кодексу України є спеціальною нормою по відношенню до загальних положень щодо відповідальності за порушення грошових зобов'язань, які визначені ст..625 Цивільного кодексу України, а тому нарахування інфляційних втрат та процентів за цією нормою безпідставне.

Зобов'язання, які виникають внаслідок одержання майна без достатньої правової підстави, виключають можливість їх прострочення до набуття рішенням суду про повернення набувачем безпідставно набутих грошових коштів законної сили, оскільки саме суд встановлює факт безпідставного отримання коштів.

Таким чином на безпідставно отримані грошові кошти не можуть нараховуватись 3% річних, оскільки такі кошти не можна вважати боргом, який виник внаслідок невиконання умов договору, а тому вимога позивача про стягнення 3% річних відповідно до приписів ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України у розмірі 24 082,90 грн. задоволенню не підлягає.

При цьому правовим наслідком повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей є нарахування процентів за користування ними на підставі ст..536 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.1214 Цивільного кодексу України у розмірі, встановленому ст.1048 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 09.04.2013 у справі №5011-70/10168, від 30.11.2011 у справі №22/230, від 30.05.2012 у справі №24/17-2775-2011 тощо.

Таким чином заявлена вимога про стягнення суми процентів за користування грошовими коштами позивача у розмірі облікової ставки НБУ згідно приписів ст..536, ст. 1048, ч.2 ст.1214 Цивільного кодексу України є обґрунтованою, проте підлягає частковому задоволенню виходячи із визначеного судом період прострочення з 22.03.2012 по 18.06.2013.

За перерахунком суду розмір процентів за користування грошовими коштами позивача, що підлягає стягненню з відповідача, складає грн.. Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача процентів за користування грошовими коштами позивача у сумі 60 224,13 грн. підлягають частковому задоволенню у сумі 57 342,63 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу "Темп-2" задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Шавіна Олександра Миколайовича (03087, м. Київ, вул. Іскрівська, 16, кв. 25; ідентифікаційний номер 2292400130) на користь Обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу "Темп-2" (03186, м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, 43; ідентифікаційний код 22908852) заборгованість у розмірі 616 860 (шістсот шістнадцять тисяч вісімсот шістдесят) грн. 00 коп., проценти за користування грошовими коштами позивача у розмірі 57 342 (п'ятдесят сім тисяч триста сорок дві) грн.. 63 коп. та судовий збір у розмірі 12 337 (дванадцять тисяч триста тридцять сім) грн. 20 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 15.07.2013.

Суддя Куркотова Є.Б.