Постанова

від 29.07.2013 по справі 801/6760/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 липня 2013 р. 11:15 Справа №801/6760/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді: Євдокімової О.О., при секретарі Шуміло В.В., розглянувши за участю представників позивача - Шабакаєва Т.М. - довіреність № 5 від 15.01.13 р., НОМЕР_1, у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Суднобудівний завод "Залів"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби; Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби.

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Обставини справи: Публічне акціонерне товариство "Суднобудівний завод "Залів" (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (далі відповідач 1) про визнання протиправним та скасування податкового повідомленя-рішення від 27.12.2012 р. № 0000124020. Позовні вимоги вмотивовані тим, що Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим ДПС була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка АТ "Суднобудівний завод "Залів" з питань правильності дотримання норм податкового законодавства при проведенні фінансово - господарських операцій з ТОВ "НВФ "Діакон", за результатами якої складено акт № 107/40-20/14307251 ввід 14.12.2012 р., в якому зроблено висновок про завищення з боку позивача податкового кредиту у сумі 1740 грн. в тому числі за серпень 2011 р. в сумі 1740 грн. та винесено податкове повідомлення - рішення № 0000124020 від 27.12.2012 р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1740 грн. та застосовані фінансові санкції в сумі 870 грн. Позивач з висновками викладеними в акті не згоден та зазначає, що дані висновки є помилковими та безпідставними, податковий кредит сформований на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку. Крім цього, позивач зауважив, що висновок відповідача про те, що правочин є нікчемний, тому відсутні як база так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість зроблений в позасудовому порядку без передбаченого законодавствам на це право. На підставі викладеного позивач вважає, що податкове повідомлення - рішення, яке оскаржується підлягає визнанню противоправним та скасуванню.

Ухвалою суду від 19.07.2013 р. по справі залучено в якості другого відповідача по справі-Державну податкову інспекцію у м. Керчі АР Крим ДПС ( далі відповідач 2).

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі та окремо зауважив, що податковий кредит за серпень 2011 р. сформований позивачем у відповідності до вимог діючого законодавства, а взаємовідносини з ТОВ "Діакон" підтверджуються наявними первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Відповідачі в судове засідання, яке відбулось 29 липня 2013 р. не з'явилися про час та місце судового засідання повідомленні належним чином, про причини неявки суд не повідомили, письмових заперечень на позов суду не надали.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд вважає можливим, на підставі ч. 6 ст. 71 КАС України, розглядати справу за відсутності представників відповідачів на підставі наявних доказів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд-

ВСТАНОВИВ:

З 10.12.2012 р. по 14.12.2012 р. СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі (правонаступником якої є відповідач1) проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань фінансово - господарських взаємовідносин із ТОВ "НВФ "Діакон" (ЄДРПОУ 36985724 м.Харків), за період з 01.07.2011 по 31.08.2011 р., за результатами якої 14.12.2012 складено Акт № 107/40-20/14307251(а.с.16-31)(далі Акт перевірки).

За результатами проведеної перевірки встановлено:

Порушення ч.1,5 ст. 203, п.1.2 ст. 215, ст.. 218 Цивільного кодексу України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними- в силу припису закону. Правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавно з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

Перевіркою встановлено відсутність надання послуг, реалізації та придбання товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. В зв'язку з тим, що угоди є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. В даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість.

В порушення п. 198.1, п.198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI встановлено завищення з боку позивача податкового кредиту у сумі 1740 грн., в тому числі: за серпень 2011 року в сумі 1740 грн.

В порушення пп.14.1.18 п. 14.1 ст. 14; п. 200.4 ст. 200; 200.17 ст. 200, п. 201.1 ст. 200 Податкового кодексу України позивачем завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ 1740 грн. у тому числі за серпень 2011 року в сумі 1740 грн.

Вказаний висновок податкового органу був зроблений з посиланням на лист № 7552/7/22-421 від 07.11.2012 ДПІ у Дзержинському р-ні м. Харкова та Акт від 06.11.2012 року № 1107/2204/36985724 "Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ "НВФ "Діакон" податковий номер 36985724 щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Костаріка-10" податковий номер 37365226, ТОВ "Проксет-Харків" податковий номер 301377127, їх реальності та повноти відображення в обліку за період ТОВ "НВФ "Діакон" податковий номер 36985724.

На зазначений Акт перевірки позивачем до податкового органу надані заперечення, які залишені без задоволення.

На підставі зазначеного Акту перевірки відповідачем 27.12.2012 р. прийняте податкове повідомлення - рішення № 0000124020, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) податку на додану вартість за серпень 2011р. у розмірі 1740 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 870 грн.

Позивач оскаржував дане податкове повідомлення - рішення до ДПС України, але скарга залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Не погодившись з правомірністю винесення зазначеного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання його противоправним та скасування.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Підпунктом 14.1.39 ст. 14 ПКУ встановлено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно п.п.14.1.178 ст. 14 ПКУ податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

В свою чергу п. 14.1.191 ст. 14 ПКУ визначено, що постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

У відповідності до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПКУ податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно п. 198.1 ст. 198 ПКУ виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п. 198.3. ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку в т.ч. з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені(нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п.198.4 ст. 198 ПКУ).

Пунктом 198.6 ст. 198 ПКУ встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.8 ст. ПКУ право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.1 ст. ПКУ платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Пунктом 201.6 ст. ПКУ встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Податкова накладна згідно п. 201.7 ПКУ виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до положень ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року № 168/704) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Пунктом 2.4 Положення № 88 визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем (Покупець) та ТОВ "НПФ "Діакон"(Продавець) укладено Договір № 0805 від 25.05.2011р.

Предмет договору визначено в п. 1, згідно якого "Продавець" продає, а "Покупець" покупає "Товар" на умовах цього договору в об'ємі кількості і за якістю і за якісними показниками, погодженим в специфікаціях до цього договору, які є невід'ємною частиною договору.

Умови та термін поставки сторони обумовили в п. 2 Договору, згідно якого термін поставки "Товару":- згідно специфікації.

В п.п. 3.1 п. 3 Договору вказано, що ціни на "Товар", що поставляється визначені в специфікаціях.

Відповідно до п.п. 3.2. п 3 договору вказано, що оплата "Товару" "Покупцем" здійснюється шляхом перерахування 100 % передплати на розрахунковий рахунок "Проавця".

Згідно специфікації № 1 к договору № 0805 від 25.05.2011 р. Товаром по вищезазначеному Договору є трубка рентгенівська ИМА5-320 Д, кількість 1 штука вартістю: всього 10440 грн., в тому числі ПДВ 1740 грн. (а.с.72).

На виконання цього договору ТОВ "НПФ "Діакон" виписало рахунок - фактуру № 0805 від 25.05.2013 р. на загальну суму 10440 грн., в тому числі ПДВ 1740 грн.(а.с. 73).

27.07.2011 р. позивач прийняв від ТОВ "НВФ Діакон" товар, а саме трубку рентгенівську ИМА5 -320Д, що підтверджується накладною № 0027 від 27.07.2011 р.(ас. 74).

На суму товару була виписана податкова накладна №9 від 27.07.2011р. на загальну суму 10440 грн., в тому числі ПДВ 1740 грн, яка була відображена позивачем в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних серпня 2011 року під номером 366(а.с.62,76).

Поставлений товар був оплачений в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 3754 від 27.07.2011 р. (а.с.75).

Видані ТОВ "НПФ "Діакон" за відповідний податковий період на адресу позивача вище названі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, зокрема вищеназвана податкова накладна повністю відповідають вимогам вищевикладених приписів податкового законодавства, зокрема п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України.

Наявність вищезазначених первинних бухгалтерських та податкових документів відповідачем не спростовується, що зафіксоване в Акті перевірки.

Згідно з приходним ордером № 26862/0027 товар придбаний у ТОВ"НПФ "Діакон" був поставлений на баланс позивача та згідно вимоги № 106 здійснено відпуск на виробництво.

Відповідно до зворотно - сальдової відомості по обліку руху матеріалів ТМЦ з 01.06.2011 р. по 30.09.2011 р. трубка рентгенівська ИМА5-320 Д була списана.

Крім того, слід зауважити, що в даній справі також необхідною умовою є встановлення статусу постачальника товарів, придбання яких є підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

Будь яких доказів анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість стосовно ТОВ " НПФ "Діакон" " на момент взаємовідносин позивача з зазначеним контрагентом в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, із врахуванням вищезазначених обставин, суд дійшов висновку, що на момент укладання договору, виписки та складання вищеназваних первинних документів бухгалтерського та податкового обліку ТОВ "НПФ "Діакон" був зареєстрований як платник податку на додану вартість і тому відповідно до вимог Податкового Кодексу України має право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.

Отже, отримавши від ТОВ " НПФ "Діакон" вищезазначені первинні документи, зокрема податкову накладну позивач включив суму з них до складу податкового кредиту у серпні 2011 року, що повністю відповідає приписам чинного податкового законодавства.

Але суть спору полягає в тому, що на думку відповідача, як викладено в Акті перевірки, позивачем завищено податковий кредит в сумі 1740 грн. в тому числі за серпень 2011 р. в сумі 1740 грн., оскільки операція з ТОВ " НПФ "Діакон" є нікчемною, у зв'язку з тим, що укладений між позивачем та "НПФ "Діакон" правочин не спрямований на реальне настання наслідків. Відповідач посилається на лист № 7552/7/22-421 від 07.11.2012 ДПІ у Дзержинському р-ні м. Харкова та Акт від 06.11.2012 року № 1107/2204/36985724 "Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ "НВФ "Діакон" податковий номер 36985724 щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Костаріка-10" податковий номер 37365226, ТОВ "Проксет-Харків" податковий номер 301377127, їх реальності та повноти відображення в обліку за період ТОВ "НВФ "Діакон" податковий номер 36985724, а також на Акти про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ "НВФ "Діакон" з контрагентами.

Проте, такі твердження відповідача 1 суд вважає безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цих актах не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Законодавством України також не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Таким чином, порушення вимог чинного податкового законодавства будь-яким суб'єктом господарювання по ланцюгу постачання при здійсненні господарських операцій не повинно тягти за собою відповідальність іншого учасника господарських взаємовідносин. Тобто один суб'єкт господарювання не відповідає за дії (бездіяльність) іншого у разі порушення останнім норм відповідного законодавства.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Суд відзначає, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Також суд вважає за необхідне зазначити, що Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Акт перевірки не тільки не містять таких посилань, а й не доводить умислу саме позивача на порушення публічного порядку, не містять посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при здійсненні господарських операцій із контрагентом до суду не подано.

Відповідно до ст. 69 КАС України докази в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з приписами ст. 70 КАС України докази повинні бути належними та обґрунтованими. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору .

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В порядку, передбаченому ст. 72 КАС України, відповідачем не надано доказів, які б свідчили, про необґрунтованість позовних вимог.

Будь-яких доказів недобросовісності саме позивача як платника податку на додану вартість та податку на прибуток податковим органом не подано. У матеріалах справи відсутні докази обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності окремих посередників у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Таким чином, зміст правочину з постачальником ТОВ «НВФ «Діакон» не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства та спрямований на реальне настання правових наслідків. Відповідно, первинні та бухгалтерські документи за вищевказаною господарською операцією свідчать про реальне виконання вказаного правочину, ці документи були належним чином оформлені.

З аналізу наявних в матеріалах справи доказів, судом вбачається, що позивач з ТОВ «НВФ «Діакон» свої обов'язки виконали в повному обсязі.

Приписи ПКУ чітко визначають підстави для віднесення сум до складу податкового кредиту

Крім того, суд звертає увагу на те, що товар не тільки отриманий позивачем, але й сплачена його вартість, а також й на те, що в подальшому товар використаний та списаний.

В силу викладеного, приймаючи до уваги наявність доказів оформлення первинних бухгалтерських документів, податкових накладних платником податку на додану вартість, проведення розрахунків, отримання товару, керуючись зазначеними вище положеннями ст. 198 ПКУ, суд дійшов висновку, що позивач мав правові підстави віднести до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені вищезазначеному контрагенту в ціні товару згідно зазначеної вище податкової накладної.

Отже, висновки відповідача щодо завищення позивачем податкового кредиту за серпень 2011 року у сумі 1740,00 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 1740,00 грн. є упередженими, неспроможними та безпідставними.

Оскільки судом встановлено відсутність підстав для збільшення сум грошового зобов'язання з ПДВ, то й відсутні і підстави для нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 870,00 грн., які застосовані відповідачем на підставі п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, відповідно до якого при повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

У зв'язку з чим, у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 27.12.2012 № 0000124020.

Згідно вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 27.12.2012 № 0000124020 не може бути визнане таким, що прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб визначений чинним законодавством.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку статей 69, 70, 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки не суперечать вимогам чинного законодавства та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 29.07.2013р.У повному обсязі постанову складено та підписано 02.08.2013.

Керуючись ст. ст. 7, 9, 69-71, 94, 98, 160-163, 167 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі від 27.12.2012 № 0000124020.

3. Стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на користь Публічного акціонерного товариства "Суднобудівний завод "Залів" витрати зі сплати судового збору в розмірі 114,70 грн.(сто чотирнадцять гривень сімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Євдокімова О.О.