cpg1251 Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
Справа № 801/6760/13-а
21.10.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Іщенко Г.М.,
суддів Цикуренка А.С. ,
Санакоєвої М.А.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу № 801/6760/13-а за апеляційною скаргою Керченської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Євдокімова О.О. ) від 29.07.2013
до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)
Керченської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим (вул. Борзенко, 40, місто Керч, Автономна Республіка Крим,98300 )
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.07.2013 адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Суднобудівний завод "Залів" задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Сімферополі від 27.12.2012 № 0000124020, вирішено питання про судові витрати.
Не погодившись з даним рішенням суду, Керченська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.07.2013 скасувати у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення по справі, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Крім того, Керченською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим заявлено клопотання про заміну сторони правонаступником у зв'язку зі зміною найменування на Керченську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим.
Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Враховуючи викладене, керуючись вимогами статті 55, частини шостої, сьомої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, та надані докази перейменування відповідача, судова колегія ухвалою від 21.10.2013 заявлене клопотання задовольняє та здійснює процесуальне правонаступництво та заміну Державної податкової інспекції у місті Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на Керченську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим.
Правом на участь у судовому засіданні сторони не скористались. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомили. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, є підставою для розгляду справи в порядку письмового провадження. Судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність сторін, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.
Розглянувши справу в порядку статей 195, пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство "Суднобудівний завод "Залів" (далі-позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі-відповідач (1) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.12.2012 № 0000124020.
Позов мотивовано помилковими висновками відповідача, викладеними в акті перевірки, оскільки податковий кредит сформований на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку.
Ухвалою суду від 19.07.2013 по справі залучено в якості другого відповідача по справі-Державну податкову інспекцію у місті Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби, правонаступником якої є Керченська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим (далі -відповідач (2).
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність прийняття податкового повідомлення-рішення від 27.12.2012 №0000124020 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування,у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) податку на додану вартість за серпень 2011року у розмірі 1740,00грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 870,00грн.,оскільки відповідач не надав суду доказів та не довів суду, що приймаючи податкове повідомлення-рішення він діяв на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені законодавством та Конституцією України. Спірне податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм податкового законодавства, відповідачем невірно застосовані норми Податкового кодексу України.
Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме відповідач.
Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як свідчать матеріали справи, 27.12.2012 Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Сімферополі (правонаступником якої є відповідач(1), прийняте податкове повідомлення-рішення №0000124020 про зменшення позивачу суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) податку на додану вартість за серпень 2011р. у розмірі 1740,00грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 870,00грн.
Передумовою зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2011р. у розмірі 1740,00грн. став акт від 14.12.2012 №107/40-20/14307251 документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ "НВФ "Діакон" за період з 01.07.2011 по 31.08.2011.
Перевіркою встановлені порушення позивачем: частини першої, п'ятої статті 203, пункту 1.2 статті 215, статті 218 Цивільного кодексу України: зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними- в силу припису закону. Правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавно з метою ухилення від сплати податків третіх осіб. Також встановлено відсутність надання послуг, реалізації та придбання товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. В порушення пункту 198.1, пункту 198.2, пункту198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено завищення з боку позивача податкового кредиту у сумі 1740,00грн., в тому числі: за серпень 2011 року в сумі 1740,00грн. В порушення підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14; пункту 200.4 статті 200; пункту 200.17 статті 200, пункту 201.1 статті 200 Податкового кодексу України позивачем завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість - 1740,00грн., у тому числі за серпень 2011 року в сумі 1740,00грн.
Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування.
Відповідно до приписів Податкового кодексу України сума бюджетного відшкодування формується як від'ємне значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку, за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг). При цьому необхідною умовою є фактичне отримання товару (послуги).
Як вбачається з матеріалів справи між позивачем (Покупець) та ТОВ "НПФ "Діакон"(Продавець) укладено Договір № 0805 від 25.05.2011, згідно якого "Продавець" продає, а "Покупець" покупає "Товар" на умовах цього договору в об'ємі кількості і за якістю і за якісними показниками, погодженим в специфікаціях до цього договору, які є невід'ємною частиною договору. Умови та термін поставки сторони обумовили в пункті 2 Договору, згідно якого термін поставки "Товару":- згідно специфікації.
Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги про відсутність надання послуг, реалізації та придбання товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків у зв'язку з тим, що угоди є нікчемними, через наступне.
Судом першої інстанції безперечно встановлено, що згідно специфікації №1 к договору № 0805 від 25.05.2011 Товаром по вищезазначеному Договору є трубка рентгенівська ИМА5-320 Д, кількість 1 штука вартістю: всього 10440,00грн., в тому числі податок на додану вартість- 1740,00грн.
Заявником апеляційної скарги не враховано, що на виконання цього договору ТОВ "НПФ "Діакон" виписало рахунок-фактуру № 0805 від 25.05.2011 на загальну суму 10440,00 грн., в тому числі податок на додану вартість-1740,00грн.
Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що 27.07.2011 позивач прийняв від ТОВ "НВФ Діакон" товар, а саме трубку рентгенівську ИМА5 -320Д, що підтверджується накладною №0027 від 27.07.2011. На суму товару була виписана податкова накладна №9 від 27.07.2011 на загальну суму 10440,00грн., в тому числі податок на додану вартість- 1740,00грн.,яка була відображена позивачем в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних серпня 2011 року під номером 366. Поставлений товар був оплачений в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №3754 від 27.07.2011.
Слід зазначити, що видані ТОВ "НПФ "Діакон" за відповідний податковий період на адресу позивача первинні документи бухгалтерського та податкового обліку повністю відповідають вимогам вищевикладених приписів податкового законодавства, зокрема пункту 201.1 статті 201 Податкового Кодексу України. Згідно з приходним ордером №26862/0027 това, придбаний у ТОВ"НПФ "Діакон", був поставлений на баланс позивача та згідно вимоги №106 здійснено відпуск на виробництво. Відповідно до зворотно-сальдової відомості по обліку руху матеріалів ТМЦ з 01.06.2011 по 30.09.2011 трубка рентгенівська ИМА5-320 Д була списана.
Будь-яких доказів анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість стосовно ТОВ " НПФ "Діакон" " на момент взаємовідносин позивача з зазначеним контрагентом заявником апеляційної скарги не надано.
Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що на момент укладання договору, виписки та складання первинних документів бухгалтерського та податкового обліку ТОВ "НПФ "Діакон" був зареєстрований як платник податку на додану вартість і тому відповідно до вимог Податкового Кодексу України має право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних. Тому,отримавши від ТОВ " НПФ "Діакон" первинні документи, зокрема, податкову накладну, позивач включив суму до складу податкового кредиту у серпні 2011 року, що повністю відповідає приписам чинного податкового законодавства. Позивач мав правові підстави віднести до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені вищезазначеному контрагенту в ціні товару згідно зазначеної вище податкової накладної.
Неспроможними визнаються судовою колегією посилання в акті перевірки на нікчемність правочинів через наступне.
Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.
Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою перевіряючого, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.
Згідно частини другої статті 215 Цивільного кодексуУкраїни недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаного договору відповідачем(1) в акті перевірки не наведено.
Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 у справі К/9991/50772/12, відповідно до якої суд касаційної інстанції наголошує на тому, що жодний закон не надає права органу державної податкової служби самостійно, у позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини та данні, вказані платником у податкових деклараціях, доки інше не буде встановлено рішенням суду, що набрало законної сили, оскільки необхідно дотримуватись принципу презумпції правомірності правочину, визначеного в частині першої статті 204 Господарського кодексу України.
Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані статтею 228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (частина перша статті 228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (частина друга статті 228).
Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені статтею 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.
Акт перевірки не містить таких посилань, не доводить умислу саме позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при здійсненні господарської операції їз контрагентом до суду не подано.
Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а надані позивачем письмові пояснення щодо неправомірності винесення спірного податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування(у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) податку на додану вартість за серпень 2011року у розмірі 1740,00грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 870,00грн., є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.
Оцінюючи дії Спеціалізованої державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби щодо прийняття спірного податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) податку на додану вартість за серпень 2011року у розмірі 1740,00грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 870,00грн., суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Отже, "на підставі"означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
Отже, "у межах повноважень"означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.
Отже, "у спосіб"означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Судом першої інстанції безперечно встановлено, що Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби, (яка згідно постанови Кабінету Міністрів України від 29.08.2012 №799 реорганізована шляхом її приєднання до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби), при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, діяла не на підставі Законів України, тому неправомірно було зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування(у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) податку на додану вартість за серпень 2011року у розмірі 1740,00грн.
Оскільки судом встановлено помилковість зменшення позивачу суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) податку на додану вартість за серпень 2011року у розмірі 1740,00грн. за наслідками документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ «НВФ «Діакон» за період з 01.07.2011 по 31.08.2011 то і застосування у спірному податковому повідомленні-рішенні фінансових санкцій в сумі 870,00грн. слід визнати таким, що порушує визначені законом умови такого застосування.
Не заслуговують на увагу посилання відповідача (2) в апеляційній скарзі на неможливість ознайомлення з позовними вимогами та надання заперечень до позову у зв'язку з не направленням судом першої інстанції адміністративного позову, оскільки як вбачається з матеріалів справи ухвала суду від 19.07.2013 щодо залучення у якості другого відповідача у справі Державну податкову інспекцію у місті Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби, правонаступником якої є Керченська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим, разом з копією позовної заяви та інформацією про його процесуальні права та обв'язки та з повідомленням про наступне судове засідання було відправлено заявнику апеляційної скарги- другому відповідачу 23.07.2013 та отримано відповідачем 24.07.2013, що підтверджується відповідним штампом на поштовому повідомленні( аркуш справи 91).
Проте, заявник апеляційної скарги-відповідач (2) не скористався своїми права, зокрема, не надав до суду клопотання про відкладення справи слуханням, не надав докази, які об'єктивно перешкоджали йому для здійснення контролю за розглядом справи та своєчасного ознайомлення з матеріалами справи.
Судова колегія звертає увагу на те, що позивачем було оскаржене податкове повідомлення-рішення, яке прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби,(яка згідно постанови Кабінету Міністрів України від 29.08.2012 №799 реорганізована шляхом її приєднання до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби) на підставі висновків акту перевірки, проведеної Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби, а ні Керченською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим.
Не заслуговують на увагу твердження в апеляційній скарзі про те, що висновки суду першої інстанції щодо наявності у позивача податкової накладної від контрагента ТОВ «НВФ Діакон» є достатньою за законом підставою для формування податкового кредиту не співпадають з позицією, викладеною в Листі Вищого адміністративного Суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11, через наступне.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства та як підтверджує сплату податку на додану вартість у складі ціни товару.
Водночас, судом першої інстанції були досліджені первинні документи, наявні у позивача, та встановлено реальність господарської операції з вказаним контрагентом і дотримання позивачем спеціальних вимог законодавства щодо документального підтвердження сум податкового кредиту. Крім того, реальність спірної господарської операції підтверджується матеріалами справи, зокрема, специфікацією №1 к договору №0805 від 25.05.2011, рахунком-фактурою №0805 від 25.05.2011 накладною №0027 від 27.07.2011, податковою накладною №9 від 27.07.2011,платіжним дорученням№3754 від 27.07.2011, приходним ордером №26862/0027, зворотно-сальдовою відомістю по обліку руху матеріалів ТМЦ з 01.06.2011 по 30.09.2011. Наявність вищезазначених первинних бухгалтерських та податкових документів відповідачем не спростовується, що зафіксовано в акті перевірки.
Судом першої інстанції безспірно встановлено, що керуючись положеннями пункту 187.1 статті 187, статтею 198 Податкового кодексу України позивачем було сформовано податковий кредит на підставі виданої ТОВ «НПФ Діакон» податкової накладної. На час здійснення господарської операції ТОВ «НПФ Діакон» було зареєстровано у встановленому законодавством порядку.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції, який, встановивши реальність операції, не знайшов підстав вважати неправомірним формування позивачем податкового кредиту на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарської операції з цим контрагентом, що повнстю узгоджується з висновками, викладеними у Листі Вищого адміністративного Суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11 стосовно визначення правомірності відображення руху активів в процесі здійснення господарської операції.
Враховуючи вищенаведене, судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, не спростованими доводами апеляційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем 2 наведених правових норм.
Суд апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
Керуючись статтями 195, 196, 197, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Керченської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.07.2013 у справі № 801/6760/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко
Судді підпис А.С. Цикуренко
підпис М.А.Санакоєва
З оригіналом згідно
Головуючий суддя Г.М. Іщенко
Суд | Севастопольський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 21.10.2013 |
Оприлюднено | 24.10.2013 |
Номер документу | 34295133 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Севастопольський апеляційний адміністративний суд
Іщенко Галина Михайлівна
Адміністративне
Севастопольський апеляційний адміністративний суд
Іщенко Галина Михайлівна
Адміністративне
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим
Євдокімова О.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні