Постанова

від 23.07.2013 по справі 815/1561/13-а

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/1561/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2013 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соколенко О.М.

при секретарі - Громовій К.Д.

за участю: представника позивача - Шелкова С.Г. (за довіреністю);

представника відповідача - Бутрик А.О. (за довіреністю);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Деревообробний завод» до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Деревообробний завод» (далі - ПАТ «Деревообробний завод», або позивач) до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, або відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 23.11.2012 року №0012482301.

Позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що державною податковою інспекцією у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ «Деревообробний завод» з питання дотримання податкового законодавства при правових відносинах та взаєморозрахунках з ПП «Одеська будівельна компанія» за період з липня по вересень 2009 року, за результатами якої відповідачем складено акт №303/23-214/05514910/492 від 19.10.2012 року, яким встановлено порушення позивачем вимог п.3.1 ст. 3, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість за вересень 2009 року на суму 4667,60 грн. та п.1 ст.203, п.1 ст.215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.11.2012 року №0012482301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4667 грн. - за основним платежем та на 1166,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Позивач із висновками акту перевірки про порушення вказаних норм законодавства не погоджується, вважає їх необґрунтованими і такими, що не відповідають законодавству України, оскільки вважає, що ним правомірно сформовано податковий кредит за результатом господарських операцій із його контрагентом ПП «Одеська будівельна компанія» у спірний період. При цьому, позивач зазначає, що відповідачем не доведено факту нікчемності правочинів, що укладались між позивачем та ПП «Одеська будівельна компанія». Крім того, позивач зважає на те, що й навіть факт порушення його контрагентом своїх податкових зобов'язань не є підставою для висновку про необґрунтованість заявленої позивачем суми податкового кредиту з ПДВ.

Враховуючи викладене, позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі цього акту перевірки, підлягає скасуванню, оскільки прийнято відповідачем необґрунтовано та безпідставно.

Відповідач надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов (а.с.68-73), в яких зазначив про безпідставність позовних вимог, оскільки ДПІ у Малиновському районі м.Одеси в ході проведення перевірки ПАТ «Деревообробний завод» правомірно зроблені висновки про завищення позивачем податкового кредиту у розмірі 4667,60 грн., у зв'язку із чим занижено податок на додану вартість у вказаному розмірі. Таким чином, відповідач вважає, що винесене податкове повідомлення-рішення за порушення вимог податкового законодавства є правомірним, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, наданих поясненнях та на надані докази.

Представник відповідача у судовому засіданні заявлений адміністративний позов не визнала та просила суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені в запереченнях на адміністративний позов та на надані докази.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, ознайомившись з запереченнями відповідача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Публічне акціонерне товариство «Деревообробний завод» зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Одеської міської ради, що підтверджується копією довідки з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА №498140 (а.с.50-51).

Судом встановлено, що позивач знаходиться на податковому обліку в державній податковій інспекції у Малиновському районі м. Одеси, що підтверджується копією довідки про взяття на облік платника податків від 15.02.2012 року №8223/29-108 (а.с.52).

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлення від 12.10.2012 №1463, виданого ДПІ у Малиновському районі м. Одеси (а.с.79), старшим державним податковим ревізор-інспектором відділу планування, організації податкового контролю та аналітичної роботи управління податкового контролю - ОСОБА_3 згідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст. 20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п. 78.1.1 п.78 ст. 78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу начальника ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 12.10.2012р. № 1590 (а.с.78) у період з 15.10.2012 року по 19.10.2012 року проведена позапланова виїзна перевірка Публічного акціонерного товариства «Деревообробний завод» (код ЄДРПОУ 05514910) з питання дотримання податкового законодавства при правових відносинах та взаєморозрахунках з ПП «Одеська будівельна компанія» (код ЄДРПОУ 34319643) за період з липня по вересень 2009р.

Копії вказаних направлення та наказу були отримані уповноваженою особою позивача 15.10.2012 року, що підтверджується підписами вказаної особи на копіях цих документів.

За результатами вказаної перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси складено акт №303/23-214/05514910/492 від 19.10.2012 року, яким встановлено порушення позивачем вимог: п.3.1 ст.3, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість за вересень 2009 року у розмірі 4667,60 грн. та п.1 ст.203, п.1 ст.215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (а.с.11-16).

Не погодившись з висновками акту перевірки №303/23-214/05514910/492 від 19.10.2012 року, позивачем 13.11.2012 року надані до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси заперечення до акту перевірки від 09.11.2012 року №73 (а.с.94-97), за розглядом яких податковим органом на адресу позивача надано відповідь від 19.11.2012р. №32072/10/22-108, в якій зазначено, що комісією з розгляду спірних питань прийнято рішення: доводи, викладені в акті перевірки, - вважати правомірними, висновки перевірки залишити без змін, а заперечення - без задоволення (а.с.98-101).

На підставі вказаного акту перевірки та з урахуванням відповіді від 19.11.2012р. №32072/10/22-108, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.11.2012 року №0012482301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4667 грн. - за основним платежем та на 1166,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с.9,93).

Позивач, не погодившись з висновками податкового органу та винесеним податковим повідомленням-рішенням оскаржив вищевказане податкове повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси в судовому порядку.

Спірне податкове повідомлення-рішення базуються на викладених в акті перевірки висновках відповідача щодо порушення позивачем вимог п.3.1 ст.3, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість за вересень 2009 року на суму 4667,60 грн. та п.1 ст.203, п.1 ст.215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Суд погоджується з вказаними висновками відповідача щодо завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 4667,6 грн. за спірний період за господарськими операціями із ПП «Одеська будівельна компанія», і як наслідок встановлення заниження позивачем податку на додану вартість на вказану суму, виходячи з наступного.

Згідно з п.п.20.1.6 п.20.1 ст. 20 ПК України, органи державної податкової служби мають право для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом.

До основних прав податкового органу відносять право у випадках виявлення порушення вимог податкового та іншого законодавства України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, надсилати платникам податків письмові запити щодо надання засвідчених належним чином копій документів, що передбачає п.п.20.1.23 п.20.1 ст.20 ПК України.

Положення п.75.1 ст. 75 ПК України визначають, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальна позапланова перевірка здійснюється, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту у відповідності до п.п.78.1.1 п.78.1 ст. 78 ПК України.

Згідно з п.п.16.1.5 п.16.1 ст. 16 ПК України, одними із обов'язків платника податків є обов'язок подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки, що закріплює п.85.2 ст. 85 ПК України .

Як вбачається з акту перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси та з наявних в матеріалах справи доказів, відповідачем було надано на адресу ПАТ «Деревообробний завод» запит від 11.07.2012 №15863/23-108 щодо надання пояснень та копій первинних документів щодо формування валових витрат та податкового кредиту по взаєморозрахункам з ПП «Одеська будівельна компанія» (код ЄДРПОУ 34319643) за період 2009 року, який отримано підприємством 19.07.2012 року (а.с.74-75).

В свою чергу, 27.07.2012 року за №56 головою правління ПАТ «Деревообробний завод» на вказаний запит податкового органу надано відповідь, що надійшла до ДПІ 02.08.2012 за №6898/10, в якій зазначено про те, що витребувані документи знаходяться на відповідальному зберіганні у адвоката згідно договору, а тому, підприємство не може надати зазначені у запиті документи (а.с.76).

Разом з цим, старшим державним податковим ревізор-інспектором відділу планування, організації податкового контролю та аналітичної роботи управління податкового контролю - ОСОБА_3, згідно наказу на проведення перевірки від 12.10.2012р. № 1590 та на підставі п.п.20.1.6 п.20.1 ст. 20, п.85.8 ст.85 Податкового кодексу України на адресу голови правління ПАТ «Деревообробний завод» надано запит, в якому зазначено прохання надати до матеріалів перевірки копії відповідних фінансово-господарських документів за період з 01.07.2009 року по 30.09.2009 року з контрагентом ПП «Одеська будівельна компанія» (код ЄДРПОУ 34319643), в тому числі, договір, накладні, акти виконаних робіт, реєстри отриманих податкових накладних, платіжні доручення, роздруківки журналів ордерів у термін до 16.10.2012 року (а.с.77).

Вказаний запит отримано уповноваженою особою позивача 15.10.2012 року, про що свідчить відповідний підпис на копії запиту.

Проте, своєю відповіддю від 16.10.2012 року №66, яка надійшла до податкового органу 17.10.2012 року за №9976/10 (а.с.80) ПАТ «Деревообробний завод» повідомило відповідача про те, що документи по взаємовідносинах з ПП «Одеська будівельна компанія» (код ЄДРПОУ 34319643) за період з 01.07.2009 року по 30.09.2009 року знаходяться на відповідальному зберіганні у адвоката згідно договору, який знаходиться у відрядженні, а тому, товариство не має можливості надати зазначені у запиті документи.

В свою чергу, як вбачається з копії заперечень позивача на акт перевірки від 09.11.2012 року №73, ПАТ «Деревообробний завод» також не було додано до них у якості додатків жодних первинних документів, що запитувались податковим органом.

Суд зазначає, що правові відносини щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість до 01.01.2011 року були врегульовані Законом України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», який діяв на момент віднесення позивачем до складу податкового кредиту спірних сум (далі - Закон про ПДВ), ведення бухгалтерського обліку по податкових операціях встановлено Законом України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами і доповненнями) (далі - Закон Про бухгалтерський облік).

Статтею 1 Закону Про бухгалтерський облік визначено загальне поняття та характеристика документу на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формування показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 цього ж Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону Про бухгалтерський облік, на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Відповідно до положення п.1.7 ст.1 Закону (який діяв на час формування податкового кредиту) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Порядок обчислення, сплати податку на додану вартість, порядок формування податкового кредиту передбачено ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час формування податкового кредиту).

Відповідно до п.7.1 ст.7 вказаного Закону (який діяв на час формування податкового кредиту) поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час формування податкового кредиту) платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками реквізити, визначені пп.а) - пп.и).

Згідно п.п. 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час формування податкового кредиту) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до абз. 1 п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час формування податкового кредиту) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону (який діяв на час формування податкового кредиту) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вищенаведеного Закону (який діяв на час формування податкового кредиту) передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Тобто, як вбачається з викладеного, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання у власній господарській діяльності.

Як вже зазначено судом, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, з 01.01.2011 року, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенції контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства; функцій та правові основи діяльності органів державної податкової служби регулюється Податковим кодексом України (надалі - ПК України).

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України).

Згідно п.44.3. ст.44 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Відповідно до п. 44.6. ст. 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Із системного аналізу наведеної норми випливає, що податковим законодавством передбачено лише одну обставину, за наявності якої платник податків має право не надавати первинні документи бухгалтерського та податкового органу - у разі їх виїмки або іншого вилучення правоохоронними органами.

Відповідно до п 44.7. ст. 44 Податкового кодексу України у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи). Протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

З аналізу даних правових норм слідує, що якщо податковий орган за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації, виявив можливі порушення податкового, валютного та іншого законодавства, то він уповноважений проводити, щодо такого платника податків позапланові перевірки. Зокрема, факту проведення такої перевірки передує факт направлення запиту про надання інформації. В свою чергу, платник податків зобов'язаний надати таку інформацію, а у випадку не виконання вимог податкового органу, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Проте, як вже встановлено судом та не заперечувалось представником позивача у судовому засіданні, документів на підтвердження здійснення господарських операцій із ПП «Одеська будівельна компанія» з боку ПАТ «Деревообробний завод» не було надано ні на запити відповідача, ні під час проведення перевірки, ні до заперечень на акт перевірки.

Таким чином, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що ним до перевірки, під час перевірки, після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надавались документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності та які повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду питання про прийняття рішення (абз.2 п.44.6 ст.44 ПК України).

Тобто, вказані документи не були досліджені перевіряючим під час перевірки, оскільки позивачем не надавались.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, у зв'язку з не виконанням позивачем вимог відповідача, оформлених вже дослідженими судом листами-запитами, позапланова перевірка позивача була проведена за наявними матеріалами, а саме: за податковою декларацією з податку на додану вартість із додатком 5 до неї за вересень 2009 року, наданих підприємством до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси; актом ДПІ у Приморському районі м. Одеси по ПП «Одеська будівельна компанія» від 17.09.2012 року; інформацією по кримінальній справі № 201201100058; базами даних: АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»; БД «Бест-Звіт»; АІС РПП.

Відповідно до положень статті 114 КАС України, суд може запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази у строк, встановлений судом. Питання про прийняття доказів, наданих з порушенням строку, встановленого судом, вирішується судом з урахуванням поважності причин несвоєчасного надання доказів.

Разом з цим, суд зауважує, що із моменту відкриття провадження по справі - 01.04.2013 року, на неодноразові пропозиції суду надати позивачу документи щодо підтвердження господарських операцій із його контрагентом, представником позивача лише у судовому засіданні 19.06.2013 року були надані до суду копії: договору із ПП «Одеська будівельна компанія», податкових накладних, актів приймання виконаних підрядних робіт, локальних кошторисів, підсумкових відомостей ресурсів, договірної ціни, довідки по вартість виконаних робіт за спірний період за спірний період (а.с.115-187), із посиланням на те, що раніше вказані документи не могли бути надані до суду, оскільки такі документи знаходились то у керівника товариства, який знаходився у відрядженні, то у іншого представника позивача.

При цьому, при розгляді справи, позивач не надав до суду доказів того, що підприємством було вжито відповідних заходів для надання відповідних податкових накладних та документів на підтвердження щодо правомірності віднесення сум до податкового кредиту по взаємовідносинам із ПП «Одеська будівельна компанія» як на час проведення перевірки, так і на час розгляду справи в суді.

Разом з цим, позовна заява не містить опису фактичного виконання господарських операцій між позивачем та його контрагентом, з посиланням на конкретний договір, податкові накладні, акти виконаних робіт, тощо, у зв'язку з чим судом з'ясовувалося у повноваженого представника позивача питання щодо фактичності й достовірності здійснення господарських операцій. Водночас, в межах предмету доказування по справі, представник позивача не надав зрозумілих та аргументованих пояснень стосовно фактичного виконання вказаних операцій, в тому числі, не зміг зазначити, які саме податкові накладні були відображені в податковому обліку за вересень 2009 року, яким чином виконувались роботи контрагентом позивача.

Більш того, суд зазначає, що у судовому засіданні 18.07.2013 року представником позивача було надано до суду копію витягу із реєстру отриманих податкових накладних за період вересень 2009 року із відображенням податкових накладних по контрагенту ПП «Одеська будівельна компанія», жодним чином не засвідчену та не підписану уповноваженими особами. При цьому, як зазначив представник відповідача, вказаного реєстру отриманих накладних за цей період до податкового органу з боку позивача взагалі надано не було, і представник позивача, не надав жодних доказів надання ним цього реєстру до податкового органу та отримання його останнім. Також, суд зазначає, що серед переліку документів, які були використані під час перевірки, реєстр отриманих податкових накладних за вересень 2009 року відсутній.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, проаналізувавши матеріали справи, судом встановлено, що позивач не виконав вимоги приписів податкового законодавства України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо документального оформлення операцій та податкового обліку та на підтвердження правомірності формування податкового кредиту, і не надав документи щодо господарських операцій із ПП «Одеська будівельна компанія» ні на запити відповідача, ні під час проведення перевірки, ні до заперечень на акт перевірки.

При цьому, суд вважає за необхідне зауважити, що причинними зв'язком між встановленими порушеннями та оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, є в тому числі, факт ненадання до податкового органу інформації та її документального підтвердження щодо декларування позивачем сум податкового кредиту за спірний період по господарських операціях з ПП «Одеська будівельна компанія».

Отже, надання вищевказаних актів, податкових накладних станом на момент розгляду справи в суді не є підставою для визнання правомірності віднесення позивачем спірних сум до складу податкового кредиту, оскільки в силу положень п. 44.6. ст. 44 Податкового кодексу України, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності, і відповідно до пп. 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ (який діяв на час формування податкового кредиту) суми ПДВ, відображені у цих податкових накладних не підлягають включенню до складу податкового кредиту.

Підсумовуючи вищевикладене, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, керуючись ст. 86 КАС України, оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих доказів, а також у сукупності їх достатність та взаємозв'язок, суд критично ставиться до наданих позивачем документів як до доказів на підтвердження правомірності формування позивачем податкового кредиту за спірний період із ПП «Одеська будівельна компанія» та відповідно погоджується із встановленими ДПІ порушеннями позивачем вимог п.3.1 ст.3, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість у розмірі 4667 грн.

Разом з цим, посилання в акті перевірки на нікчемність правочинів суд не приймає до уваги за відсутності належного документального підтвердження відповідними засобами доказування завідомо умисної мети та факту спрямованості договорів на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, з чим ч.1 ст.228 ЦК України пов'язує визначення порушення публічного порядку.

Між тим, такі посилання відповідача щодо нікчемності правочинів, у даному випадку, не спростовують встановлених відповідачем порушень позивачем вимог податкового законодавства, і за цих обставин не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Також, не береться судом до уваги посилання в акті перевірки на порушення кримінальної справи відносно керівника ПП «Одеська будівельна компанія», оскільки згідно відповіді Головного управління Міндоходів в Одеській області від 17.07.2013 року (а.с.239), по вказаному кримінальному провадженню здійснюється досудове розслідування та воно не направлялось для розгляду до суду. Проте, такі посилання відповідача, у даному випадку, також не спростовують встановлених відповідачем порушень позивачем вимог податкового законодавства, і за цих обставин, також, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У ході розгляду справи представник відповідача довів суду, з посиланням на відповідні положення законодавства, необґрунтованість позовних вимог позивача щодо протиправності винесення відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, виходячи з викладеного, зважаючи на положення законодавства, що діяло на момент віднесення позивачем спірних сум до податкового кредиту та на момент прийняття оскаржуваного рішення, суд вважає, що адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Деревообробний завод» задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 2,7,8, 9,14,70,71,72,79,86,94,158 - 163,167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Деревообробний завод» до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 23.11.2012 року №0012482301 - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 23 липня 2013 року.

Суддя О.М. Соколенко

У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Деревообробний завод» до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 23.11.2012 року №0012482301 - відмовити.

23 липня 2013 року.