Постанова

від 01.08.2013 по справі 2а-3643/11/2770

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-3643/11/2770

01.08.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дудкіної Т.М.,

суддів Омельченка В. А. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Гоголева І.А.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим-Інвест-Буд"- Іванова Анжеліка Вікторівна, довіреність № б/н від 29.03.13

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя Державної податкової служби- Головашкіна Олена Андріївна, довіреність № 115/9/10-039 від 18.01.13

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим-Інвест-Буд" на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Кириленко О.О. ) від 12.02.13 у справі № 2а-3643/11/2770

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим-Інвест-Буд" (вул. Капітанська, 2,Севастополь,99011)

до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Севастополя Державної податкової служби (вул. Кулакова 37,Севастополь,99011)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Крим-Інвест-Буд» (далі - ТОВ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Севастополя з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби (далі - ДПІ), у якому з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог просило скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Севастополя ДПС від 26 липня 2011 року №0001020231 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у частині визначення грошового зобов'язання в розмірі 175138,0грн., з яких 161435,0грн. податок на додану вартість та 13703,0грн. - штрафна (фінансова) санкція., від 26 липня 2011 року №0001010231 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 18621,25грн., з яких 14897,0грн. податок на прибуток підприємств та 3724,25грн. - штрафна (фінансова) санкція, від 26 липня 2011 року №0001500231 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 17726,0грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штраф) у розмірі 1,0грн., від 28 вересня 2011 року №0001890231 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у частині визначення грошового зобов'язання в розмірі 175137,0грн., з яких 161435,0грн. податок на додану вартість та 13702,0грн. - штрафна (фінансова) санкція повністю.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя (суддя Кириленко О.О.) від 12.02.2013 у справі № 2а-3643/11/2770 в задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсягу. Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність реального вчинення господарських операції між позивачем та його контрагентами, оскільки первинні документи, залучені до матеріалів справи не відповідають приписам Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Судом встановлена суперечливість відомостей первинних документів один одному, що, на думку суду, ставить під сумнів реальність здійснення господарської операції за відповідними правочинами. Отже, суд вважає, що первинні документи, надані позивачем до матеріалів справи, є не достатніми доказами отримання послуг за договорами, та не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з наданням послуг, представник позивача у судовому засіданні пояснень, достатніх для підтвердження обставин реального виконання господарських правовідносин між позивачем та його контрагентами з виконання послуг, постачання товару, не надав. Тому, суд дійшов до висновку про те, що у позивача відсутні належні докази щодо реально вчинених господарських операцій та, як наслідок, про те, що відсутність юридичної сили відповідних первинних документів не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Не погодившись з постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати, постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при прийнятті судом першої інстанції постанови порушені норми матеріального та процесуального права, оскільки судом не прийнято до уваги, що норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість» встановлюють виключні випадки коли платник податку позбавляється права на формування його валових витрат та податкового кредиту. Позивачем до матеріалів справи залучено первинні документи, що підтверджують виконання господарських операцій та їх пов'язаність з господарською діяльністю позивача.

Відповідач проти задоволення скарги заперечує, вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою. Свої заперечення виклав письмово, та вказує, що вході перевірок контрагентів позивача встановлено, що останні мають ознаки фіктивності, встановлено неможливість фактичного здійснення ними господарської діяльності через відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності, відсутність технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, потужностей, які економічно необхідні для продажу товарів (надання послуг). Тобто, встановлена безтоварність господарських операцій позивача, а тому висновок суду першої інстанції є обґрунтованим та законним.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2013 відкрито апеляційне провадження. Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2013 справа призначена до апеляційного розгляду.

У судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Відповідач проти задоволення скарги заперечував, просив в її задоволенні відмовити.

Колегія суддів, заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Державною податковою інспекцією в Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Крим-Інвест-Буд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2009 року по 31 березня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2009 року по 31 березня 2011 року.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 12 липня 2011 року № 77/23-1/34680603/5708/10, у якому зафіксовано порушення позивачем вимог пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11, підпункту 12.1.1 пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що виразилося у заниженні податку на прибуток в загальної сумі 14 897 гривень 00 копійок, завищення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в загальної сумі 17 726 гривень 00 копійок, пункту 4.1, підпункту 4.5.1 пункту 4.5 статті 4, підпункту 7.4.4, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 164 987 гривень 00 копійок. Заниження податкових зобов'язань позивачем здійснено за результатами відображення у податковому обліку результатів господарських операцій з контрагентами - постачальниками товару, робіт, послуг: Приватним підприємством «Лія-трейд» (код ЄДРПОУ 36522232), Товариством з обмеженою відповідальністю «Ольберс» (код ЄДРПОУ 37348284) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВСК «Геос» (код ЄДРПОУ 36756148).

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 26 липня 2011 року: №0001020231 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 179 578 гривень 00 копійок, у тому числі 164 987 гривень 00 копійок - основний платіж, 14 591 гривня 00 копійок - штрафна санкція; №0001010231 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 18 621,25грн., у тому числі 14 897 гривень 00 копійок - основний платіж, 3 724 гривні 25 копійок - штрафна санкція; №0001500231 по зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 17 726 гривень 00 копійок та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штраф) у розмірі 1,0грн.

Податкові повідомлення-рішення від 26 липня 2011 року оскаржено позивачем в адміністративному порядку до Державної податкової адміністрації у місті Севастополі та за результатами розгляду скарги податкове повідомлення-рішення від 26 липня 2011 року № 0001020231 скасовано в частині застосування штрафних санкцій з податку на додану вартість у розмірі 01 гривні 00 копійок, податкове повідомлення-рішення № 0001010231 - залишено без змін.

З урахуванням рішення Державної податкової адміністрації у місті Севастополі про часткове задоволення скарги, Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Севастополя винесено податкове повідомлення-рішення від 28 вересня 2011 року №0001890231, яким підприємству зменшено суму штрафної санкції з податку на додану вартість, яка склала 14 590 гривень 00 копійок, суму основного платежу у розмірі 164 987 гривень 00 копійок - залишено без змін.

За наслідками розгляду повторної скарги позивача до Державної податкової служби України, скарга підприємства залишена без задоволення.

Не погодившись з рішеннями за результатами розгляду скарг та податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Севастополя з позовною заявою, у якої оскаржує зазначені податкові повідомлення - рішення в повному обсязі.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи той факт, що згідно висновку акту перевірки останньою встановлено порушення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість», тому суд перевіряє відповідність правил оподаткування спірних взаємовідносин саме Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

До таких обмежень, згідно пп.5.3.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», віднесено витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, та згідно пп.5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Згідно п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність, це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно п.5.10 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок валових доходів або валових витрат (балансової вартості основних фондів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

Тобто, платник податку має право на включення до складу витрат будь-якої суми витрат, які він поніс в зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), лише за умови, що такі витрати в подальшому будуть використані у власній господарської діяльності, незалежно чи почали таки товари використовуватися на момент перевірки, та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами. Платник податку повинен здійснити корегування своїх доходів або витрат лише у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, у випадку повернення права власності на товари (результати робіт, послуг) продавцю, прийняття судом рішення про визнання правочину, за яким виникли таки доходи чи витрати, недійсним (набрання рішенням суду законної сили).

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чеку) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення понесених при придбанні товарів (робіт, послуг) витрат та сплачених у ціні цих товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту з податку на додану вартість є факт їх придбання з метою використання в господарській діяльності. Отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та оплата товарів (послуг) відповідно до умов договору є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит з податку на додану вартість.

Згідно пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п. 9.2 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

В силу п. 9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» реєстрація діє до дати її анулювання.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що суперечливість відомостей первинних документів один одному, на думку суду, ставить під сумнів реальність здійснення господарської операції за відповідними правочинами. Отже, надані позивачем первинні документи є не достатніми доказами отримання послуг за договорами, а тому на їх підставі неможливо формувати валові витрати та податковий кредит.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

При перегляді постанови суду першої інстанції колегією суддів встановлено, що між ТОВ «Крим-Інвест-Буд» та ТОВ «Ольберс» укладені договір №84 від 09.11.2010 на виконання робіт будівельної техніки, за яким ТОВ «Ольберс» зобов'язується надати ТОВ «Крим-Інвест-Буд» послуги з виконання земляних, вантажно - розвантажних робіт на об'єкті - Банківський інститут НБУ в м. Севастополі, та договір субпідряду №4-СБУ від 04.01.2011 на виконання робіт з вивозу ґрунту, за яким ТОВ «Ольберс» власними або залученими силами виконує роботи з вивозу 3266 м3 ґрунту на об'єкті: «Банківський інститут Національного банку України в м. Севастополі (друга черга благоустрою. Вивіз ґрунту»).

Виконання робіт за договорами підтверджується актами здачі-прийняття робіт №СФ-0029/11 від 08.12.2010 та від 10.12.2010, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт /витрати/ КБ-3 за січень 2011, актом прийомки виконаних будівельних робіт КБ-2в за січень 2011.

ТОВ «Крим-Інвест-Буд» оплатило вартість отриманих робіт платіжними дорученнями №1066 від 07.12.2010, №1117 від 27.12.2010 та №52 від 31.01.2011.

ТОВ «Ольберс» на підтвердження виконання підрядних робіт та отримання грошових коштів виписало на адресу ТОВ «Крим-Інвест-Буд» податкові накладні №120052 від 08.12.2010, №120082 від 10.12.2010 та №99 від 31.01.2011.

Усі складені сторонами на підтвердження здійснення господарських операцій документи дають змогу встановити назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції. Підписані повноважними представниками сторін, підписи яких засвідчені печатками підприємств.

Між ТОВ «Крим-Інвест-Буд» та ТОВ «ВСК ГЕОС» укладені договори субпідряду №122-СУБ від 01.11.2010 та №1-СУБ від 14.01.2011, за якими ТОВ «ВСК ГЕОС» на замовлення ТОВ «Крим-Інвест-Буд» виконує власними та залученими силами роботи на об'єкті: Додаткові роботи з благоустрою та малим архітектурним формам культурно-оздоровчої паркової зони Севастопольського інституту Української Академії банківської справи НБУ. на виконання додаткових робіт з благоустрою та малим архітектурним формам.

Виконання робіт за договорами підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт /витрати/ КБ-3 за січень 2011, актами прийомки виконаних будівельних робіт КБ-2в за січень 2011.

Оплата вартості отриманих робіт підтверджується платіжними дорученнями №1020 від 23.11.2010, №1073 від 09.12.2010, №1130 від 28.12.2010, №74 від 08.02.2011 та №99 від 17.02.2011, а також угодами про припинення зобов'язань шляхом заліку зустрічних вимог від 31.01.2011.

ТОВ «ВСК ГЕОС» на підтвердження виконання підрядних робіт та отримання грошових коштів виписало 091204 від 09.12.2010, №281215 від 28.12.2010, №293 від 31.01.2011 та №173 від 31.01.2011.

Усі складені сторонами на підтвердження здійснення господарських операцій документи дають змогу встановити назву підприємств, від імені яких складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції. Документи підписані повноважними представниками сторін, підписи яких засвідчені печатками підприємств.

Також між ТОВ «Крим-Інвест-Буд» та ПП «Лія-Трейд» існували взаємовідносини з придбання будівельних матеріалів. Письмового договору між сторонами не укладалось.

Підтвердженням постачання будівельних матеріалів є видаткові накладні: №РН-0000021 від 31.05.2010, №РН-0000024 від 11.06.2010, №РН-0000024 від 14.06.2010, №РН-0000023 від 15.06.2010, №РН-0000036 від 23.06.2010, №РН-0000063 від 15.07.2010, 3РН-0000061 від 30.07.2010, №РН-0000060 від 30.07.2010, №РН-0000083 від 11.08.2010, №РН-0000082 від 13.08.2010, №РН-0000096 від 31.08.2010, №РН-0000090 від 31.08.2010, №РН-0000089 від 02.09.2010, №РН-0000105 від 29.09.2010 та №ВП-0000003 від 29.10.2010 (поворотна), а також податкові накладні: № 36 від 31.05.2010, №43 від 11.06.2010, №42 від 15.06.2010, №55 від 23.06.2010, №84 від 15.07.2010, №82 від 30.07.2010, №81 від 30.07.2010, №103 від 11.08.2010, №102 від 13.08.2010, №112 від 31.08.2010, №117 від 31.08.2010, №111 від 02.09.2010 та №125 від 29.09.2010 з розрахунком №3/125 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 29.09.2010 №125.

Позивач оплатив будівельні матеріали платіжними дорученнями: №400 від 11.06.2010, №409 від 15.06.2010, №432 від 18.06.2010, №481 від 23.06.2010, №550 від 16.07.2010, №581 від 30.07.2010, №643 від 13.08.2010, №659 від 16.08.2010, №737 від 03.09.2010, №751 від 08.08.2010, №765 від 10.09.2010 та №862 від 07.10.2010.

Пов'язаність придбання ТОВ «Крим-Інвест-Буд» товарів (робіт) у ТОВ «Ольберс», ТОВ «ВСК ГЕОС» та ПП «Лія-Трейд» з господарською діяльністю позивача підтверджується договором генерального підряду №142 від 26.05.2010, договором підряду №44 від 26.04.2010 та договором підряду №86 від 13.01.2011, за якими позивач повинен виконати підрядні роботи з будівництва на об'єкті: Українська академія банківської справи Національного банку України в м. Севастополі, та довідками про вартість виконаних будівельних робіт КБ-3 та актами прийомки виконаних будівельних робіт КБ-2в за відповідні періоди.

Відповідно до ст.44 Податкового кодексу України облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, ведеться на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, аналіз реальності господарських операції здійснюється на підставі первинних документів, які є основою податкового та бухгалтерського обліку платника податків.

З зазначеного вбачається, що взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Ольберс», ТОВ «ВСК ГЕОС» та ПП «Лія-Трейд» мали реальний характер. Спірні господарські операції здійснені позивачем відповідно до його виду діяльності.

Товарність господарських операцій безперечно підтверджується бухгалтерськими та податковими документами, які відповідають поняттю первинних, оскільки мають назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, копії яких наявні у матеріалах справи.

Отже висновок суду про те, що первинні документи є суперечливими та є не достатніми доказами отримання товарів (робіт, послуг), колегія суддів вважає помилковим, так як недоліки, на які посилається суд першої інстанції, як то не зазначення договору та дати підписання документу, відсутність прізвища особи, яка підписала документ, не свідчить про те, що первинний документ підписаний не уповноваженою особою або взагалі спростовує здійснення господарської операції.

Норми податкового законодавства зокрема Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не встановлює можливість позбавлення платника податку права на формування валових витрат з підстав недоліків оформлення первинних документів. Згідно Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платника податку не може віднести понесені витрати до складу валових витрат лише у випадку відсутності первинного документу, розрахункового документу або непов'язаність таких витрат з господарською діяльністю платника. При цьому, обов'язок корегування доходу та витрат у платника (продавця та покупця) виникає лише після того, як відбудеться відповідна зміна, тобто в даному випадку після набрання законною силою судового рішення про визнання правочину недійсним з підстав фіктивності будь-якої із сторін такого правочину. Щодо Закону України «Про податок на додану вартість», то він встановлює лише дві підстави для позбавлення платника права на формування податкового кредиту з ПДВ - відсутність податкової накладної (порушення порядку її заповнення) або виписка податкової накладної не платником податку на додану вартість.

При розгляді справи судовою колегію не встановлено наявність підстав встановлених законодавством для корегування позивачем його доходу та валових витрат, не надано суду й судового рішення про визнання укладених між позивачем та ТОВ «Ольберс», ТОВ «ВСК ГЕОС» та ПП «Лія-Трейд» договорів недійсними. Не встановлено судовою колегію й підстав для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 160 656,50грн. Наявних в матеріалах справи податкових накладних на суму 160 656,50грн. не встановлено порушення порядку їх заповнення, податкові накладні виписані особами (ТОВ «Ольберс», ТОВ «ВСК ГЕОС» та ПП «Лія-Трейд»), які в момент їх виписки зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Більш того, судова колегія погоджується з доводами позивача щодо неможливості судом самостійно встановлювати порушення, які не встановлені в результаті перевірки платника податку актом, оскільки згідно нормам Кодексу адміністративного судочинства України суд перевіряє законність рішення та відповідність його законодавству на підставі встановлених, в даному випадку в ході перевірки податковим органом, обставин, та не може самостійно встановлювати або вважати доведеними обставини, в даному випадку щодо виявлення нових видів порушень платником податку вимог податкового законодавства. Таке право відповідно до Податкового кодексу України надається лише податковому органу, як контролюючому органу щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Не може, на думку судової колегії, бути підставою для висновку про нездійснення господарських операцій й посилання суду першої інстанції на матеріали перевірок контрагентів позивача: довідку від 16.03.2011 №119/2301/37348284 про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Ольберс» за період з 27.09.2010 по 31.12.2010; акт від 26.04.2011 №243/23-031/36522232 про результати документальної невиїзної перевірки ПП «Лія-Трейд» по взаємовідносинам з «Сиберік Україна», ТОВ «Група Браво», ТОВ «Вілком імпорт» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.07.2010; акт №1068/10/23-022/36522232/3 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Лія-Трейд» з питань відзначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Елфра Дисплей» за період з 01.01.2010 по 17.11.2010; акт від 24.05.2011 №551/23-3/36756148 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «ВСК «Геос» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.12.2010 по 28.02.2011, як підтвердження відсутності умов для здійснення господарських операцій у цих контрагентів.

Судова колегія вважає, що навіть за умови відсутності у якогось суб'єкта господарювання умов для вироблення товарно-матеріальних цінностей та/або надання послуг (виконання робіт), як-то: матеріальних ресурсів, виробничих приміщень, робочої сили і таке інше, не виключена фізична наявність певного товару (послуг, робіт) у розпорядженні відповідної особи та здійснення такою особою господарських операцій з товарами; зокрема, товари можуть залучатися на умовах товарного кредиту, з доставкою покупцю чи безпосередньо особі, якої він перепродається, а роботи можуть виконуватись із залученням найманих працівників та орендованої техніки й так далі. Цивільним та господарським законодавством України передбачена значна кількість видів господарських договорів, які дозволяють здійснювати господарську діяльність без власних складських приміщень, транспорту, з незначною кількістю працюючих, у тому числі, однією посадовою особою. Будь-які матеріальні цінності можуть знаходитися у розпорядженні суб'єкта господарювання й внаслідок незаконного отримання таких цінностей. Але, все це не виключає фізичної наявності товару та/або можливості надання послуг (виконання робіт), які можуть виступати предметом купівлі-продажу (підряду). Неналежне ведення суб'єктом господарювання бухгалтерського та податкового обліку, не оприбуткування матеріальних цінностей, знаходження таких поза його обліком, знов-таки не виключає можливість фізичної наявності певного товару та/або можливості надання послуг (виконання робіт) й їх продажу (надання) іншим суб'єктам господарювання. У такому разі, відповідальність за дії щодо ухилення від належного обліку товарно-матеріальних цінностей, не відображення операцій з товарно-матеріальними цінностями у податковій звітності, несплату податків з відповідних операцій, в силу частини другої статті 61 Конституції України (юридична відповідальність особи має індивідуальний характер) має нести саме та особа, яка допустила такі порушення, а не добросовісний покупець, який веде бухгалтерський та податковий облік фінансово-господарських операцій у повній відповідності з вимогами законодавства. До того ж, фактів ухилення ТОВ «Крим-Інвест-Буд» від оподаткування, зокрема, не декларування відповідних фінансово-господарських операцій, перевіркою не встановлено.

З приводу порушення позивачем Закону України «Про податок на додану вартість» в частині формування податкового кредиту на суму 778,50грн. судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо порушення порядку виписки податкової накладної, оскільки податкова накладна від 14 червня 2010 року № 44 не містить підпису особи, яка складала податкову накладну, а тому зазначений документ не відповідає приписам пункту 18 Порядку «Про затвердження форми податкової накладної і порядку її заповнення».

Отже, віднесення позивачем до складу податкового кредиту податкової накладної №44 на суму 778,50грн. податку на додану вартість є неправомірним, в зв'язку з чим визначення відповідачем суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 778,50грн. та застосування штрафної (фінансової) санкцій у сумі 194,62грн. за податковим повідомленням-рішення від 28 вересня 2011 року №0001890231 є обґрунтованим.

З приводу визнання відповідачем укладених між позивачем та ТОВ «Ольберс», ТОВ «ВСК ГЕОС» та ПП «Лія-Трейд» договорів нікчемними колегія суддів наголошує на такому.

При апеляційному розгляді встановлено, що реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Ольберс», ТОВ «ВСК ГЕОС» та ПП «Лія-Трейд» податковим органом при перевірці не досліджувалась, висновок про нікчемність правочину ґрунтується отриманням від податкових органів матеріалів перевірок ТОВ «Ольберс», ТОВ «ВСК ГЕОС» та ПП «Лія-Трейд», які не є належним доказом відсутності реального виконання господарських операцій між вказаними особами та позивачем.

Статтею 215 Цивільного Кодексу встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК).

Належними та допустимими доказами відповідач не довів нікчемність угод, укладених між позивачем та ТОВ «Ольберс», ТОВ «ВСК ГЕОС» та ПП «Лія-Трейд», як цього вимагають приписи ст.69, 71 КАС України, а лише виклав в акті перевірки свою суб'єктивну думку, оскільки власних повноважень на визнання угод нікчемними податковий орган не має.

На зазначені приписи матеріального та процесуального права суд першої інстанції уваги не звернув та помилково дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та про відмову у їх задоволенні.

В той же час, колегією суддів безперечно встановлено, що правочини між позивачем та ТОВ «Ольберс», ТОВ «ВСК ГЕОС» та ПП «Лія-Трейд» виконані реально, господарські операції мали товарний характер, отримані послуги (товари) використані у господарській діяльності позивача, що підтверджується матеріалами справи. Витрати та податковий кредит сформований на підставі первинних документів та податкових накладних, оформлених належним чином, однак дані обставини залишилися поза увагою податкового органу та суду першої інстанції.

В силу положень ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З урахуванням вищенаведеного, судова колегія вважає, що постанова суду першої інстанції вищевказаним вимогам не відповідає, а тому доходить висновку про наявність підстав для її скасування та прийняття нової постанови.

Керуючись ст.195; ст.196; п.3 ч.1 ст.198; п.4 ч.1 ст.202; ч.2 ст.205; ст.207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Крим-Інвест-Буд» задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 12.02.2013 у справі № 2а-3643/11/2770 скасувати.

3. Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Крим-Інвест-Буд» задовольнити частково.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби від 28 вересня 2011 року №0001890231 про збільшення ТОВ «Крим-Інвест-Буд» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у частині визначення грошового зобов'язання в розмірі 174 164,88грн., з яких 160 656,50грн. податок на додану вартість та 13 508,38грн. - штрафна (фінансова) санкція.

5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби від 26 липня 2011 року №0001010231 про збільшення ТОВ «Крим-Інвест-Буд» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 18 621,25грн., з яких 14 897,0грн. податок на прибуток підприємств та 3 724,25грн. - штрафна (фінансова) санкція.

6. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби від 26 липня 2011 року №0001500231 про зменшення ТОВ «Крим-Інвест-Буд» суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 17 726,0грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штраф) у розмірі 1,0грн.

7. В решті позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «Крим-Інвест-Буд» - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 06 серпня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.М. Дудкіна