Рішення

від 08.08.2013 по справі 914/2855/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.08.2013 р. Справа № 914/2855/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., при секретарі Марітчак С.Т. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Малого приватного підприємства «АСВА», м.Київ

до відповідача: Дочірнього підприємства «Бетон Київ» Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС Бетон», м.Трускавець

про стягнення 14001,30грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з"явився

Від відповідача : не з»явився

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, технічна фіксація судового процесу не проводилася.

Суть спору : Позов заявлено Малим приватним підприємством «АСВА» до Дочірнього підприємства «Бетон Київ» Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС Бетон» про стягнення суми 14001,30грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач по видатковій накладній №АЗ-0001598 від 18.12.2012року поставив відповідачу товар на суму 14800,03грн., який був оплачений відповідачем частково в сумі 4050,00грн. Крім того, як зазначено у позовній заяві позивач надав відповідачу послуги з шиномонтажу, які також оплачені відповідачем частково. Заборгованість за надані послуги становить 3251,27грн. Загальна сума боргу відповідача за поставлений товар та надані послуги становить 14001,40грн. з вимогою про стягнення якої позивач звернувся з позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.07.2013року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 30.07.2013року. З метою повного і всестороннього з'ясування всіх обставин спору, для забезпечення можливості надання доказів, ухвалою суду від 30.07.2013року розгляд справи було відкладено на 08.08.2013року.

В судове засідання 08.08.2013року позивач явку представника не забезпечив, подав клопотання від 06.08.2013року №06/08/13-к (вх.№31843/13 від 07.08.2013року) про збільшення позовних вимог в якому просить додатково стягнути з відповідача суму 122,40грн. в якості судових витрат, понесених на виконання ухвали суду у зв»язку з поданням витягів з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Крім того, позивачем подані клопотання №30/07/13-к та №06/08/13-к (вх.№31841/13 та №31842/13 від 07.08.2013року) в яких позивач просить долучити до матеріалів справи документи що перелічені в додатку до клопотання та просить проводити розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідач явку представника в судове засідання 08.08.2013року не забезпечив, подав клопотання (вх.№31609/13 від 06.08.2013року) в якому просить відкласти розгляд справи у зв»язку з неможливістю забезпечити явку представника.

Розглянувши подані суду клопотання суд дійшов висновку, що клопотання позивача про долучення документів до матеріалів справи підлягає задоволенню та вважає за можливе проводити розгляд справи без участі представника позивача. Клопотання позивача про збільшення позовних вимог відхиляється, з огляду на наступне. Позивач вправі до прийняття рішення у справі збільшити розмір позовних вимог. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Як вбачається із позовної заяви та заяви про збільшення позовних вимог дана вимога позивачем не заявлялась. Відтак, заява позивача по своїй суті не є заявою про збільшення розміру позовних вимог, оскільки під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. До поданої позивачем заяви про збільшення позовних вимог не додано жодних доказів, які підтверджують надсилання відповідачу такої заяви, що унеможливлює надання відповідачем своїх пояснень з приводу поданої заяви, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Заява №31843/13 від 07.08.13р. (клопотання) позивача обґрунтована, тим що позивачем на виконання законних вимог суду понесено судові витрати в розмірі 122,40грн. та у розумінні ст. 44 ГПК України дані витрати є іншими судовими витратами.

Згідно із вимогами ст. 44 судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. До інших витрат у розумінні ст.44 ГПК України відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (ст.30 ГПК України), про що зазначено в Роз»ясенні Вищого арбітражного суду України №02-5/78 від 04.03.1998року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» із змінами станом на 31.05.2007року. Відтак, сплачена позивачем сума 122,40грн. не віднесена до судових витрат в розумінні ст. 44 ГПК України. Тому з огляду на вищевикладене, форму та зміст заявленого клопотання , обґрунтування наведені у клопотанні та докази долучені до нього, останнє задоволенню не підлягає. Щодо клопотання представника відповідача Морозова Р.В. про відкладення розгляду справи, то належить зазначити наступне. Як вбачається із матеріалів справи ухвалою суду від 30.07.2013року розгляд справи відкладався, зокрема для надання можливості сторонам подати докази на підтвердження своїх доводів та заперечень. Відповідач явку представника в судове засідання 30.07.2013року не забезпечив, вимог суду не виконав. 01.08.2013року представник відповідача Морозов Р.В., за поданим ним клопотанням, ознайомився з матеріалами справи, а відтак, до дати наступного судового засідання, яке було призначене на 08.08.2013року у відповідача було достатньо часу для надання відзиву та усіх необхідних матеріалів по справі, а також у разі необхідності була можливість забезпечити явку в судове засідання іншого представника, однак своїм правом відповідач не скористався. Окрім цього, у поданому клопотанні не зазначено жодних причин, які б унеможливлювали явку представника в судове засідання та не подано жодних доказів в підтвердження неможливості явки повноважного представника. Належить зазначити, що господарський процес не пов»язує розгляд справи з участю одного представника, тому в розгляді спору можуть приймати інші повноважні представники сторони . Враховуючи дані обставини, суд прийшов до висновку , що підстави для відкладення розгляду справи є необґрунтованими, причини для відкладення не є поважними, повторне відкладення судового розгляду , затягує розгляд справи, тому клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає .

Згідно із ч.3 ст.22ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За умовами ст.33 ГПК України на сторони покладається обов"язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно до вимог ст.ст.4-2, 4-3, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявленні клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. За умовами ст.59 ГПК України відповідач має право після одержання ухвали надіслати господарському суду відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову, однак відповідач своїм правом не скористався. З врахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено учасникам судового процесу рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявленні клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. За умовами ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Враховуючи наведене, суд вважає за можливе розглянути справу при відсутності відзиву на позовну заяву за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті згідно до ст.75 ГПК України

Дослідивши подані суду документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, Господарський суд Львівської області, в с т а н о в и в:

18.12.2012року Малим приватним підприємством «АСВА» поставлено Дочірньому підприємству «Бетон Київ» Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС Бетон» товар на суму 14800,03грн. підтвердженням чого є подана суду видаткова накладна №А3-0001598 від 18.12.2012року. Вказана накладна підписана двома сторонами та скріплена їх печатками. На оплату поставленого товару позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру №А3-0001849 від 18.12.2012року.

Крім того, позивачем було надано відповідачу послуги з шиномонтажу на суму 3944,30грн., підтвердженням чого є подані суду акти здачі-прийняття виконаних робіт, а саме: №А3-0001142 від 16.10.2012року на суму 715,03грн; №А3-0001263 від 31.10.2012року на суму 645,00грн.; №А3-0001405 від 20.11.2012року на суму 385,03грн.; №А3-0001404 від 20.11.2012року на суму 448,02грн.; №А3-0001489 від 30.11.2012року на суму 221,05грн.; №А3-0001490 від 30.11.2012року на суму 210,01грн.; №А3-0001548 від 07.12.2012року на суму 695,10грн.; №А3-0001607 від 17.12.2012року на суму 245,00грн.; №А3-0000034 від 15.01.2013року на суму 380,06грн. Подані акти здачі-прийняття виконаних робіт (послуг) підписані обома сторонами та скріплені їх печатками.

На оплату наданих послуг були виставлені рахунки-фактури: №А3-0001315 від 16.10.2012року; №А3-0001448 від 31.10.2012року; №А3-0001622 від 20.11.2012року; №А3-0001620 від 20.11.2012року; №А3-0001713 від 30.11.2012року; №А3-0001715 від 30.11.2012року; №А3-0001778 від 07.12.2012року; №А3-0001838 від 17.12.2012року; №А3-0000043 від 15.01.2013року.

Отже, всього відповідачу було поставлено товар та надано послуги на загальну суму 18744,33грн. (14800,03+3944,30).

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з поданих суду виписок банку з рахунка клієнта, отриманий товар та надані послуги відповідач оплатив частково. Заборгованість відповідача становить 14001,30грн.

17.06.2013року, позивач надіслав відповідачу претензію за №17/06/13-п від 17.06.2013року з вимогою протягом семи днів оплатити заборгованість в сумі 14001,30грн. за отриманий товар та надані послуги з шиномонтажу. Претензія та докази її надсилання додані до матеріалів справи. Як вбачається із доданого до позовної заяви поштового повідомлення, надіслана позивачем вимога отримана відповідачем 25.06.2013року, однак залишена без задоволення.

Крім того, на підтвердження заявленої до стягнення суми боргу, суду подано акт звірки розрахунків, згідно з яким заборгованість відповідача перед позивачем становить 14001,30грн. Акт звірки підписаний двома сторонами та скріплений їх печатками.

Станом на день вирішення спору, доказів сплати заборгованості в сумі 14001,30грн. суду не подано.

Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних умов щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен

виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною другою статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Дії сторін (передача продавцем товару покупцю за видатковою накладною, прийняття товару покупцем) свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки, а дії сторін щодо наданих послуг з шиномонтажу, свідчать про виникнення між ними правовідносин з надання послуг.

Відтак, термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин поставки, чітко встановлений зазначеною спеціальною нормою права - покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, а щодо наданих послуг, то строк виконання зобов»язання обчислюється в порядку встановоленому вищевказаною ст.530 ЦК України.

Згідно із ст.ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач наведених обставин не спростував, позовні вимоги не заперечив, доказів оплати заборгованості не представив.

Враховуючи вищевикладене, подані докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, не спростовані та підтверджені належними доказами, тому підлягають задоволенню.

Судові витрати необхідно віднести на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Бетон Київ» Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС Бетон» (ідентифікаційний код 35980704, адреса:82200, Львівська область, м.Трускавець, вул.Суховоля,54А) на користь Малого приватного підприємства «АСВА» (ідентифікаційний код 16399501, адреса: 02105, м.Київ, вул.Усенка,6) - 14001,30грн. основного боргу та 1720,50грн. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

Суддя Іванчук С.В.

повний текст рішення оформлено 08.08.2013р.