Постанова

від 08.08.2013 по справі 916/502/13-г

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" серпня 2013 р.Справа № 916/502/13-г Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів Лисенко В.А., Ярош А.І.

(відповідно до розпорядження заступника голови суду від 06.08.2013р. №594 розгляд апеляційної скарги здійснюється даною судовою колегією)

при секретарі судового засідання Селиверстовій М.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Байчан О.М., за довіреністю №23 від 18.06.2013р.

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Марнат Шиппинг ЛТД"

на рішення господарського суду Одеської області від 13 травня 2013 року

по справі №916/502/13-г

за позовом Державного підприємства „Білгород-Дністровський морський торговельний порт"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Марнат Шиппинг ЛТД"

про стягнення,-

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство „Білгород-Дністровський морський торговельний порт" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Марнат Шиппинг ЛТД" про стягнення, з урахуванням уточнень до позовної заяви від 03.04.2013р. вх.№10883, заборгованості за договором у сумі 3639,54 доларів США та 165060,70 грн., пеню у сумі 269,23 долара США, 12209,27 грн., 3% річних у сумі 90,81 доларів США і 2536,96 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 13 травня 2013 року у справі №916/502/13-г (суддя Д'яченко Т.Г.) позов ДП „Білгород-Дністровський морський торговельний порт" задоволено: з ТОВ „Марнат Шиппинг ЛТД" стягнуто заборгованості за договором у сумі 3639,54 доларів США та 165060,70 грн., пеню у сумі 269,23 долара США і 12209,27 грн., 3% річних у сумі 90,81 доларів США і 2536,96 грн. та 4235,52 грн. судового збору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що матеріалами справи підтверджується надання ДП „Білгород-Дністровський морський торговельний порт" послуг відповідачу за спірним договором в доларах США в сумі 3639,54 дол. США та в гривні в сумі 165060,70 грн. Окрім того, господарський суд першої інстанції прийшов до висновку, що надані позивачем розрахунки пені та річних здійснені відповідно до норм чинного законодавства та підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням господарського суду першої інстанції, відповідач (Товариство з обмеженою відповідальністю „МАРНАТ ШИППИНГ ЛТД") звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ДП „Білгород-Дністровський морський торговельний порт" відмовити в повному обсязі, з посиланням при цьому на порушення судом, при винесенні оскаржуваного рішення, норм матеріального права, з мотивів викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача (ТОВ „МАРНАТ ШИППИНГ ЛТД") в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги належним чином повідомлений, про що свідчить відповідне повідомлення про вручення поштового відправлення від 19.06.2013р.

Представник позивача (ДП „Білгород-Дністровський морський торговельний порт") у судовому засіданні надав пояснення, згідно з якими позивач не погоджується з апеляційною скаргою ТОВ „МАРНАТ ШИППИНГ ЛТД", просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу ТОВ „МАРНАТ ШИППИНГ ЛТД" за відсутністю представника відповідача.

Згідно з розпорядженням голови суду від 06.08.2013р. №594 розгляд апеляційної скарги здійснювався судовою колегією у складі: головуючий суддя Журавльов О.О., судді Ярош А.І., Лисенко В.А.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представника позивача, апеляційний господарський суд дійшов до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 01.01.2012р. між ДП „Білгород-Дністровський морський торговельний порт" (позивач, порт) та ТОВ „МАРНАТ ШИППИНГ ЛТД" (відповідач, експедитор) було укладено договір про організацію та виконання операцій по перевезенню вантажів на експорт №17-ОД (надалі - договір) предметом якого є організація та виконання портом операцій по перевалці на експорт лісу круглого, довжиною не менше 3 метрів, об'ємом не менше 5000 куб. метрів щомісячно (річний об'єм складає 65000 куб. метрів) та пиломатеріалів в пакетах довжиною до 6 метрів та вагою не більше 3 тон/пакет з маркуванням згідно з ДСТУ в кількості не менше 2000 куб. метрів щомісячно (річний об'єм складає 26000 куб. метрів).

За п.1.2 договору експедитор проводить експедирування експортно-імпортних вантажів в порту у відповідності до Закону України від 01.07.2004р. № 1955-ІV „Про траспортно-експедиторську діяльність", на підставі договорів, укладених між вантажовласником та експедитором.

Відповідно до п.п.3.1, 3.2 договору порт стягує оплату з експедитора за послуги, що входять в акордну ставку за договорами на перевалку вантажу в порту, укладеним експедитором з портом. Експедитор забезпечує 100% передплату порту за всі надані послуги та надані послуги, пов'язані з навантаженням судна, до заходу судна в порт на підставі виставленого рахунку на протязі 10 банківських днів з моменту виставлення рахунку.

Згідно з п.3.14 договору розрахунки за послуги, вказані в п.2.2 даного договору, здійснюються між сторонами за договором безпосередньо на підставі виставлених рахунків протягом 10-ти банківських днів з моменту вручення рахунків портом експедитору. Уповноважені особи експедитора зобов'язані отримувати у бухгалтерії порту оригінал рахунку на оплату послуг порту (якщо такі надавались портом) на протязі 5 банківських днів після виставлення рахунку портом, при цьому, на копії рахунку або у реєстрі видачі рахунків, який ведеться портом, представник експедитора зобов'язаний розписатись та зазначити дату отримання рахунку.

Пунктом 3.15 договору в редакції додаткової угоди №3 від 01.05.2012р. сторони погодили, що кінцевий розрахунок по даному договору здійснюється експедитором на протязі 10 банківських днів з моменту виставлення портом рахунку та підписання сторонами акту за надані послуги. Акт за надані послуги вручається експедитору на протязі 3 робочих днів після завершення вантажних операцій, експедитор зобов'язаний підписати акт наданих послуг на протязі 5 робочих днів та повернути його порту. В разі неповернення акту наданих послуг у встановлений строк, послуги вважаються прийнятими у повному обсязі. Всі послуги та роботи експедитор сплачує у національній валюті України. Розрахунки по ставкам у доларах США здійснюються в національній валюті України по курсу НБУ, діючому на момент виставлення рахунку.

Приписами п.5.3 договору встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати платежів експедитор сплачує порту пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення від суми несплати.

Відповідно до п.5.8 договору за затримку розрахунків в іноземній валюті експедитор несе відповідальність перед портом у розмірах, передбачених валютним та податковим законодавством України, а саме: у випадку затримки платежів більш ніж 180 діб з моменту надання послуг, порт вправі компенсувати свої збитки за рахунок експедитора/вантажовласника у розмірі 0,3% від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Даний договір вступає в силу з дати його підписання та діє до 01.01.2013р. (п.7.1 договору).

Вказаний договір підписано належними представниками сторін та скріплено печатками підприємств.

З матеріалів справи вбачається, що 26.01.2012р., 20.03.2012р. і 01.05.2012р. між сторонами по справі було укладено додаткові угоди до договору від 01.01.2012р. №17-ОД №1, №2 та №3 відповідно.

На виконання умов договору №17-ОД від 01.01.2012р., на підставі наданих відповідачем документів (а.с. 77-141) портом були надані, а експедитором прийняті послуги на суму 330268,40 грн та 31935,39 доларів США, вказані послуги були прийняті без зауважень, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями двосторонньо підписаних актів виконаних робіт за період з березня по липень 2012р. (а.с. 49-54), виставлених на підставі вищезазначених актів рахунків від 28.03.2012р. №924 на суму 30471,90 доларів США, від 31.03.2012р. №1055 на суму 75,77 доларів США, від 31.03.2012р. №999 на суму 937,02 доларів США, від 30.04.2012р. №1404 на суму 405,50 доларів США, від 30.04.2012р. №1471 на суму 45,20 доларів США, від 29.07.2012р. №2474 на суму 330268,40 грн., та витягів з реєстру видачі рахунків (а.с. 45-48).

Як вбачається з письмових пояснень позивача, у подальшому відповідачем було частково оплачено надані портом послуги, водночас за відповідачем залишилась заборгованість у розмірі 3639,54 доларів США та 165060,70 грн.

13.02.2013р. сторонами по справі було складено акти звірки взаєморозрахунків (а.с.169, 170), відповідно до яких станом на 13.02.2013р. за відповідачем наявна заборгованість у розмірі 3639,54 доларів США та 165060,70 грн., вказані акті звірки взаєморозрахунків підписані належними представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Викладені обставини стали підставою для звернення ДП „Білгород-Дністровський морський торговельний порт" до господарського суду першої інстанції з відповідним позовом про стягнення з ТОВ „МАРНАТ ШИППИНГ ЛТД" заборгованості за договором №17-ОД від 01.01.2012р. та нарахованої на таку заборгованість пені та 3% річних.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст. 525 ЦК України не допускається одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконання у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ч.1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вже було вказано вище та вбачається з матеріалів справи, позивачем було надано відповідачу послуги відповідно до договору №17-ОД від 01.01.2012р., що підтверджується актами виконаних робіт (а.с. 49-54), які в свою чергу підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств без зауважень. На підставі вказаних актів позивачем було виставлено відповідачу відповідні рахунки на суму 330268,40 грн та 31935,39 доларів США (а.с. 39-44), які були отримані відповідачем, що підтверджується витягами з реєстру видачі рахунків (а.с. 45-48), водночас, як стверджується позивачем та не спростовується відповідачем, вказані послуги були частково сплачені відповідачем. Окрім того матеріали справи свідчать, що сторонами по справі було складено акти звірки взаєморозрахунків (а.с.169, 170), відповідно до яких станом на 13.02.2013р. за відповідачем наявна заборгованість у розмірі 3639,54 доларів США та 165060,70 грн.

Апеляційний господарський суд не приймає до уваги посилання скаржника на невстановлення судом першої інстанції робіт, які виконував позивач для відповідача, оскільки перелік робіт відповідно зазначений в актах виконаних робіт (а.с.49-54), які підписані та скріплені печатками сторін без зауважень.

Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується факт надання позивачем послуг на користь ТОВ „МАРНАТ ШИППИНГ ЛТД" за договором №17-ОД від 01.01.2012р. на суму 330268,40 грн та 31935,39 доларів США.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт надання позивачем відповідачу послуг на суму 330268,40 грн та 31935,39 доларів США, приймаючи до уваги часткову оплату таких послуг та те, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження відсутності заборгованості за договором №17-ОД від 01.01.2012р., апеляційний господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ДП „Білгород-Дністровський морський торговельний порт" в частині стягнення з відповідача 3639,54 доларів США та 165060,70 грн. заборгованості за договором №17-ОД від 01.01.2012р., з огляду на їх обґрунтованість та законність.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у сумі 269,23 долара США та 12209,27 грн., апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

За умовами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Також, відповідно до ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтями 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Дослідивши надані позивачем розрахунки пені, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що вказані розрахунки зроблені відповідно до норм чинного законодавства, з огляду на що апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ДП „Білгород-Дністровський морський торговельний порт" в частині стягнення з відповідача пені у сумі 269,23 долара США та 12209,27 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних у сумі 90,81 доларів США і 2536,96 грн., апеляційний господарський суд прийшов до наступних висновків.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши надані позивачем розрахунки 3% річних, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що вказані розрахунки зроблені відповідно до норм чинного законодавства, з огляду на що апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ДП „Білгород-Дністровський морський торговельний порт" в частині стягнення з відповідача 3% річних у сумі 90,81 доларів США і 2536,96 грн.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги ДП „Білгород-Дністровський морський торговельний порт" є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Одеський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, та матеріали справи не спростовують висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

За таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Марнат Шиппинг ЛТД"- без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Одеської області від 13 травня 2013 року у справі №916/502/13-г залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Марнат Шиппинг ЛТД"- без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 12 серпня 2013 року.

Головуючий суддя Судді О.О. Журавльов В.А. Лисенко А.І. Ярош